Аторвастерол

Гіполіпідемічний препарат.
Аторвастерол є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази, ферменту, відповідального за перетворення 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензиму A в мевалонат, попередник стеролів, включаючи холестерин. У печінці тригліцериди і холестерин вбудовуються в склад ЛПОНП і надходять у плазму крові з метою транспортування в периферичні тканини. ЛПНП, що утворюються з ЛПОНП, катаболізуються в основному при взаємодії з високоафінними ЛПНП-рецепторами. Аторвастерол знижує рівень холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові, інгібуючи активність ГМГ-КоА редуктази і синтез холестерину в печінці.
Аторвастерол збільшує також кількість печінкових рецепторів ЛПНП на поверхні клітинної мембрани гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНП. Аторвастерол знижує утворення ЛПНП і кількість частинок ЛПНП. Він викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНП-рецепторів, а також має сприятливий вплив на якість циркулюючих ЛПНП. Аторвастерол ефективно знижує рівень холестерину-ЛПНП у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними лікарськими препаратами.
Аторвастерол знижує концентрацію загального холестерину (на 30-46%), холестерину-ЛПНП (на 41-61%), аполіпопротеїну В (на 34-50%) і тригліцеридів (на 14-33%) з одночасним зростанням у різних діапазонах концентрації холестерину ЛПВП і аполіпопротеїну A1. Доведено, що зниження рівня загального холестерину, холестерину-ЛПНП і аполіпопротеїну B призводить до зменшення кількості серцево-судинних інцидентів і числа смертей, викликаних серцево-судинною патологією.

Аторвастерол є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази, ферменту, відповідального за перетворення 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензиму A в мевалонат, попередник стеролів, включаючи холестерин. У печінці тригліцериди і холестерин вбудовуються в склад ліпопротеїнів ЛПОНП (ліпопротеїни дуже низької щільності) і надходять у плазму крові з метою транспортування в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНП), що утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності, катаболізуються в основному при взаємодії з високоафінними рецепторами ліпопротеїнів низької щільності.
Аторвастерол знижує рівень холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові, інгібуючи активність ГМГ-КоА редуктази і синтез холестерину в печінці. Аторвастерол збільшує також кількість печінкових рецепторів ЛПНП на поверхні клітинної мембрани гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНП.
Аторвастерол знижує утворення ЛПНП і кількість частинок ЛПНП. Він викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНП-рецепторів, а також має сприятливий вплив на якість циркулюючих ЛПНП. Аторвастерол ефективно знижує рівень холестерину/ЛПНП у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними лікарськими препаратами.
Аторвастерол знижує концентрацію загального холестерину (на 30%-46%), холестерину/ЛПНП (на 41%-61%), аполіпопротеїну В (на 34%-50%) і тригліцеридів (на 14%-33%) з одночасним зростанням у різних діапазонах концентрації холестерину ЛПВП і аполіпопротеїну A1.
Доведено, що зниження рівня загального холестерину, холестерину-ЛПНП і аполіпопротеїну B призводить до зменшення кількості серцево-судинних інцидентів і числа смертей, викликаних серцево-судинною патологією.

Всмоктування
Після прийому всередину аторвастатин швидко всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в плазмі (Cmax) протягом 1-2 годин. Ступінь всмоктування збільшується пропорційно дозі аторвастатину. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток, покритих оболонкою, становить 95% - 99% порівняно з біодоступністю аторвастатину, прийнятого у вигляді розчину. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна доступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА редуктази становить 30%. Низька системна доступність лікарського препарату пояснюється пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту до того, як він потрапляє в кровотік і/або швидким метаболізмом у печінці (ефект першого проходження).

Розподіл
Середній об'єм розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Аторвастатин зв'язується з білками плазми більш ніж на 98%.

Метаболізм
Аторвастатин метаболізується з участю цитохрому P-450 3A4 до орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів β-окислення. Потім ці сполуки метаболізуються шляхом глюкуронідації. Пригнічення in vitro ГМГ-КоА редуктази орто- і парагідроксильованими метаболітами порівнянне з пригніченням аторвастатином. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА редуктази приблизно на 70% обумовлена активними метаболітами.

Елімінація
Після метаболічних перетворень у печінці та поза печінкою аторвастатин виводиться в основному з жовчю. Однак лікарський препарат, вочевидь, не піддається кишково-печінковій рециркуляції. Середній період напіввиведення фази елімінації аторвастатину в плазмі людини становить близько 14 годин. Період напіввиведення інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА редуктази дорівнює 20-30 годин, що пояснюється впливом активних метаболітів.

Для дорослих:

• у поєднанні з рекомендованою дієтою з метою зниження підвищеної концентрації загального холестерину, холестерину-ЛПНП, аполіпопротеїну B або тригліцеридів у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (відповідною типу IIa або типу IIb за Фредріксоном);
• при гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії як допоміжне лікування в комбінації з іншими гіполіпідемічними лікарськими препаратами, що знижують рівень холестерину-ЛПНП або у разі недостатньої ефективності інших методів терапії;
• для зниження ризику летальних наслідків ІХС і ризиків розвитку інфаркту міокарда, стенокардії, інсульту і для зменшення необхідності проведення процедур реваскуляризації у хворих на серцево-судинні захворювання і/або дисліпідемію, а також у разі, якщо ці захворювання не виявлені, але є не менше трьох факторів ризику розвитку ІХС, таких як вік понад 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, низькі концентрації в плазмі крові Хс-ЛПВП, випадки раннього розвитку ІХС у родичів.

• захворювання печінки в активній стадії або при збереженій підвищеній активності амінотрансфераз у сироватці крові, 3-кратно перевищуючій ВГН;
• міопатії;
• вагітність;
• період лактації;
• жінки репродуктивного віку, які не застосовують контрацептивні засоби;
• підвищена чутливість до аторвастатину або будь-якої допоміжної речовини цього лікарського продукту в анамнезі.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

• З боку ШКТ: часто — запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто — анорексія, блювання.
• З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — тромбоцитопенія.
• З боку імунної системи: часто — гіперчутливість; дуже рідко — анафілаксія.
• З боку ендокринної системи: нечасто — алопеція, гіперглікемія або гіпоглікемія, панкреатит.
• З боку психіки: часто — безсоння; нечасто — амнезія.
• З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення, парестезії, гіпестезія; нечасто — периферична нейропатія.
• З боку гепатобіліарної системи: рідко — гепатит, холестатична жовтяниця.
• З боку органа слуху та рівноваги: нечасто — дзвін у вухах.
• З боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: часто — висипання, свербіж; нечасто — кропив'янка; дуже рідко — ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз).
• З боку кістково-м'язової системи: часто — міалгія, артралгія; нечасто — міопатія; рідко — міозит, рабдоміоліз, судоми.
• З боку репродуктивної системи: нечасто — імпотенція.

 
Загальні порушення: часто — слабкість, біль у грудній клітці, біль у спині, периферичні набряки; нечасто — нездужання, порушення метаболізму і харчування, астенія.

Симптоми - посилення побічних ефектів
Лікування - симптоматичне. Необхідно контролювати активність креатинкінази в сироватці.

Ризик розвитку міопатії під час застосування лікарських препаратів з групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази підвищується під час одночасного застосування циклоспорину, похідних фібринової кислоти, макролідних антибіотиків, включаючи еритроміцин, протигрибкових лікарських препаратів з групи азолів або ніацину. Рідко це призводило до настання розпаду скелетних м'язів разом з порушенням функції нирок, викликаним міоглобінурією. З цієї причини необхідно зіставляти користь від одночасного застосування вищезгаданих лікарських препаратів з лікарським препаратом Аторвастерол з потенційними небезпеками такого застосування.

Інгібітори цитохрому P450 3A4:
Аторвастатин метаболізується з участю цитохрому P450 3A4. Тому під час одночасного застосування Аторвастерола та інгібіторів цитохрому P450 3A4 (наприклад, циклоспорину, макролідних антибіотиків, включаючи еритроміцин і кларитроміцин, нефазодону, протигрибкових лікарських препаратів з групи азолів, у тому числі ітраконазол, а також інгібіторів протеази вірусу ВІЛ, може призвести до підвищення рівня аторвастатину в плазмі.
Еритроміцин, кларитроміцин:
Одночасне застосування Аторвастерола в дозі 10 мг один раз на добу з еритроміцином (500 мг чотири рази на добу) або кларитроміцином (500 мг два рази на добу), відомими інгібіторами цитохрому P450 3A4, викликало підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Кларитроміцин викликав збільшення Cmax для Аторвастерола на 56%, а AUC - на 80%.
Інгібітори глікопротеїну P:
Аторвастерол та його метаболіти є субстратами глікопротеїну P. Інгібітори глікопротеїну P (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біологічну доступність аторвастатину.
Ітраконазол:
Одночасне застосування аторвастерола в дозі 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг на добу викликало триразове збільшення AUC аторвастатину.
Інгібітори протеази:
Одночасне застосування Аторвастерола з інгібіторами протеази, відомими як інгібітори цитохрому CYP3A4, було пов'язане з підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі.
Грейпфрутовий сік:
Містить один або кілька інгредієнтів, що пригнічують CYP3A4, і може підвищувати концентрацію в плазмі лікарських препаратів, метаболізованих за допомогою цього цитохрому. Прийом 240 мл грейпфрутового соку викликав збільшення AUC Аторвастерола на 37% і зменшення AUC активного ортогідроксильного метаболіту на 20,4%. Вживання великих кількостей грейпфрутового соку (понад 1,2 літра на добу протягом 5 днів) збільшувало 2,5-кратно AUC Аторвастерола і 1,3-кратно AUC активних інгібіторів ГМГ-КоА редуктази (аторвастатину та його активних метаболітів). З цієї причини не рекомендується вживати великі кількості грейпфрутового соку під час терапії аторвастатином.
Індуктори цитохрому P450 3A4:
Вплив лікарських препаратів, що індукують цитохром P450 3A4 (наприклад: рифампіцин, фенітоїн), на Аторвастерол невідомий. Можливі взаємодії з іншими субстратами цього ізоферменту, хоча вони не відомі, повинні братися до уваги у разі застосування інших лікарських препаратів з вузьким терапевтичним індексом, наприклад, антиаритмічних лікарських препаратів класу III, таких як, наприклад, аміодарон.
Гемфіброзил/фібрати:
Під час одночасного застосування інгібіторів Аторвастерол з фібратами може підвищуватися ризик розвитку міопатії. Гемфіброзил пригнічує глюкуронізацію аторвастатину і тому може викликати підвищення рівня аторвастатину в сироватці.
Дигоксин:
У разі введення багаторазових доз дигоксину і 10 мг Аторвастерола одночасно концентрація дигоксину в рівноважному стані не змінюється. У той же час одночасне застосування дигоксину і 80 мг Аторвастерола один раз на добу викликало підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20%. Це взаємодія, ймовірно, відбувається внаслідок пригнічення транспорту, здійснюваного мембранним білком глікопротеїном Р. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають дигоксин.
Пероральні контрацептиви:
Одночасне застосування Аторвастерола і пероральних контрацептивів викликає підвищення концентрації норетистерону і етинілестрадіолу. Зростання концентрації необхідно враховувати під час встановлення доз пероральних контрацептивів.
Колестипол:
У пацієнтів, які отримують Аторвастерол одночасно з колестиполом, відбувається зниження (приблизно на 25%) концентрації аторвастатину і його активних метаболітів у плазмі. Однак гіполіпідемічний ефект був більш виражений у разі одночасного введення аторвастатину і колестиполу, ніж під час застосування кожного лікарського препарату окремо.
Лікарські препарати, що нейтралізують кислотність шлункового соку:
Одночасне застосування Аторвастерола і антацидних лікарських препаратів, що містять алюмінію гідроксид і магнію гідроксид, знижувало концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35%, причому це не впливало на зниження концентрації фракції ЛПНП холестерину.
Варфарин:
Одночасне застосування Аторвастерола і варфарину викликало незначне скорочення протромбінового часу протягом перших днів прийому цих двох лікарських препаратів, однак такий стан повертався в норму протягом 15 днів. Тим не менш, однак, необхідно уважно спостерігати за пацієнтами, які приймають варфарин, якщо в їх лікування вводиться аторвастатин.
Феназон:
Одночасне введення багаторазових доз Аторвастерола і феназону не чинило або чинило незначний вплив на кліренс феназону.
Циметидин:
Взаємодії між циметидином і Аторвастеролом не виявили якого-небудь взаємодії між цими лікарськими препаратами.
Амлодипін:
Фармакокінетичні властивості Аторвастерола в рівноважному стані не змінювалися під час одночасного застосування Аторвастерола в дозі 80 мг і амлодипіну в дозі 10 мг.
Інші лікарські продукти:
Аторвастерол застосовували одночасно з антигіпертензивними і гіпоглікемізуючими лікарськими препаратами, не встановлено клінічно значущих взаємодій.

Таблетки, покриті оболонкою білого кольору, круглі, двояковипуклі. Допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, кальцію карбонат, повідон, кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид (E171), макрогол 6000, тальк. 10 - упаковки ячейкові контурні (3) - пачки картонні.
- аторвастатин (у формі кальцієвої солі) 10 мг
- аторвастатин (у формі кальцієвої солі) 20 мг
- аторвастатин (у формі кальцієвої солі) 40 мг