Азалептин
Azaleptin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Azaleptin" 0,1 № 50
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антипсихотичний.
Фармакодинаміка
Антипсихотичний засіб (нейролептик), похідне дибензодіазепіну. Має виражену антипсихотичну та седативну дію. Практично не викликає екстрапірамідних порушень; у зв'язку з цим клозапін відносять до групи так званих "атипових" нейролептиків.
Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів у мезолімбічних та мезокортикальних структурах головного мозку.
Седативна дія обумовлена блокадою α-адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія - блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса. Має периферичну та центральну м-холіноблокуючу, α-адреноблокуючу дію. Не впливає на концентрацію пролактину в крові.
Антипсихотична дія близька до такої аліфатичних фенотіазинів, але без "субмеланхолічного відтінку" та неприємних суб'єктивних відчуттів, не має каталептогенного ефекту, знижує поріг судомної готовності.
Не впливає на вищі інтелектуальні функції.
Розвиток терапевтичного ефекту характеризується етапністю: швидке настання снодійної та седативної дії; купірування занепокоєння, психомоторного збудження та агресивності (через 3-6 днів); антипсихотична дія (через 1-2 тижні); дія на симптоми негативізму (через 20-40 днів).
Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів у мезолімбічних та мезокортикальних структурах головного мозку.
Седативна дія обумовлена блокадою α-адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія - блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса. Має периферичну та центральну м-холіноблокуючу, α-адреноблокуючу дію. Не впливає на концентрацію пролактину в крові.
Антипсихотична дія близька до такої аліфатичних фенотіазинів, але без "субмеланхолічного відтінку" та неприємних суб'єктивних відчуттів, не має каталептогенного ефекту, знижує поріг судомної готовності.
Не впливає на вищі інтелектуальні функції.
Розвиток терапевтичного ефекту характеризується етапністю: швидке настання снодійної та седативної дії; купірування занепокоєння, психомоторного збудження та агресивності (через 3-6 днів); антипсихотична дія (через 1-2 тижні); дія на симптоми негативізму (через 20-40 днів).
Фармакокінетика
При прийомі внутрішньо абсорбується з ШКТ швидко і практично повністю. Cmax у плазмі досягається в середньому протягом 2,5 год. Css досягається через 8-10 днів прийому. Піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку з утворенням метаболітів невисокої активності або неактивних. Метаболізується за участю ізоферменту CYP1A2. Розподіл інтенсивний і швидкий, проникає через ГЕБ. Зв'язування з білками - 95%.
T1/2 характеризується варіабельністю і після прийому одноразової дози 75 мг становить 8 год (4-12 год), після прийому по 100 мг 2 рази/добу - 12 год (4-66 год).
Виводиться нирками - 50% і через кишечник - 30%.
T1/2 характеризується варіабельністю і після прийому одноразової дози 75 мг становить 8 год (4-12 год), після прийому по 100 мг 2 рази/добу - 12 год (4-66 год).
Виводиться нирками - 50% і через кишечник - 30%.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо.
Застосовувати препарат Азалептин слід тільки в тому випадку, якщо до початку лікування кількість лейкоцитів і абсолютна кількість нейтрофілів знаходяться в межах норми, тобто кількість лейкоцитів ≥3,5·109/л, а абсолютна кількість нейтрофілів ≥2·109/л. Крім того, при застосуванні препарату необхідна можливість регулярно визначати кількість лейкоцитів і абсолютну кількість нейтрофілів: щотижня протягом перших 18 тижнів, надалі не рідше 1 разу в 4 тижні протягом усього курсу лікування, а також через 4 тижні після закінчення лікування.
Дозу препарату слід підбирати індивідуально. У кожного пацієнта слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. З метою мінімізації ризику розвитку гіпотензії, судомних нападів і седативного ефекту дозу слід підбирати з обережністю, розділяючи добову дозу на кілька прийомів.
У пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що взаємодіють з препаратом Азалептин (такі як бензодіазепіни або СІОЗС), необхідна адекватна корекція дози препарату.
Перехід з попереднього лікування нейролептиками на терапію препаратом Азалептин. Застосовувати препарат Азалептин у комбінації з іншими нейролептиками не рекомендується. У тому випадку, коли лікування препаратом Азалептин необхідно почати у пацієнта, вже приймаючого нейролептик внутрішньо, зниження дози або відміну попереднього препарату слід проводити поступово. На підставі клінічних даних лікар повинен визначити необхідність припинення прийому іншого нейролептика перед початком терапії препаратом Азалептин.
Рекомендовані дози
Шизофренія, резистентна до терапії
У перший день застосовують по 1 табл. 25 мг 1 раз на день. У разі необхідності початку лікування з дозування 12,5 мг (1/2 табл. по 25 мг) 1 або 2 рази на день слід для точності дозування використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг; на другий день — 1 або 2 табл. препарату по 25 мг. Надалі за умови хорошої переносимості дозу препарату можна повільно збільшувати на 25–50 мг так, щоб протягом 2–3 тижнів досягти добової дози, що становить не більше 300 мг. Потім за необхідності добову дозу можна збільшувати на 50–100 мг кожні 3–4 дні або, переважніше, кожні 7 днів.
У більшості пацієнтів настання антипсихотичної дії препарату слід очікувати при застосуванні добової дози препарату Азалептин 300–450 мг (у кілька прийомів). У деяких пацієнтів ефективнішою може виявитися менша доза, іншим може знадобитися доза до 600 мг/добу. Добову дозу можна ділити на окремі прийоми нерівномірно, приймаючи її більшу частину перед сном.
Для досягнення повного терапевтичного ефекту деяким пацієнтам потрібно застосування більш високої дози препарату. У цьому випадку доцільно поступове збільшення дози (кожного разу не більше ніж на 100 мг) до досягнення максимальної дози 900 мг/добу. Слід враховувати можливість частішого розвитку побічних ефектів (зокрема, появи судом) при застосуванні дози, що перевищує 450 мг/добу.
Після досягнення максимального терапевтичного ефекту можливе застосування більш низьких підтримуючих доз. Зменшувати дозу препарату слід повільно і з обережністю. Підтримуюче лікування повинно тривати не менше 6 місяців. Якщо добова доза препарату не перевищує 200 мг, можна перейти на одноразовий вечірній прийом препарату.
Припинення терапії. У разі запланованого припинення лікування препаратом рекомендується поступове зменшення дози протягом 1–2 тижнів. У разі необхідності раптової відміни препарату (наприклад, у разі розвитку лейкопенії) слід встановити ретельне спостереження за пацієнтом у зв'язку з можливим загостренням психотичної симптоматики і розвитком синдрому відміни, пов'язаного з припиненням антихолінергічної дії препарату, що проявляється у вигляді профузного потовиділення, головного болю, нудоти, блювоти і діареї.
Відновлення лікування. Якщо після останнього застосування препарату пройшло більше 2 днів, лікування слід відновлювати, починаючи з дози 25 мг 1 раз на день. У разі необхідності відновлення лікування з дозування 12,5 мг (1/2 табл. по 25 мг) 1 або 2 рази протягом першого дня слід для точності дозування використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. При хорошій переносимості цієї дози в подальшому збільшення дози до досягнення терапевтичного ефекту можна здійснювати швидше, ніж це рекомендується для початку лікування препаратом. Однак якщо у пацієнта в початковий період лікування відзначалася зупинка дихання або серцевої діяльності, але потім дозу препарату вдалося успішно довести до терапевтичної, збільшення дози при повторному застосуванні препарату слід здійснювати з особливою обережністю.
Зниження ризику повторної суїцидальної поведінки при шизофренії та шизоафективному психозі
При лікуванні пацієнтів з шизофренією та шизоафективним психозом, що мають ризик повторного виникнення суїцидальної поведінки, слід дотримуватися тих же рекомендацій щодо способу застосування та дозування, які наведені для пацієнтів з шизофренією, резистентною до терапії.
Для зниження ризику суїцидальної поведінки рекомендується застосування препарату принаймні протягом 2 років. Після дворічного курсу лікування рекомендується повторно оцінити ризик розвитку суїцидальної поведінки. Далі необхідність продовження терапії препаратом Азалептин визначається на підставі регулярної ретельної оцінки ризику повторного виникнення суїцидальної поведінки.
Психоз при хворобі Паркінсона (у випадках неефективної стандартної терапії)
Початкова доза препарату Азалептин не повинна перевищувати 12,5 мг (1/2 табл. 25 мг), її слід приймати ввечері. Далі дозу слід збільшувати на 12,5 мг, не частіше ніж 2 рази на тиждень, до максимальної — 50 мг. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Дозу 50 мг слід застосовувати не раніше кінця другого тижня після початку лікування. Всю добову дозу переважно приймати в 1 прийом ввечері.
Середня ефективна доза становить в середньому 25–37,5 мг/добу. У разі, якщо лікування добовою дозою 50 мг принаймні протягом 1 тижня не забезпечує задовільного терапевтичного ефекту, можливе подальше обережне збільшення дози не більше ніж на 12,5 мг/тиждень. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Дозу 50 мг/добу можна перевищувати в виняткових випадках. Не слід перевищувати дозу 100 мг/добу. Збільшення дози слід обмежити або відкласти у разі розвитку ортостатичної гіпотензії, вираженого седативного ефекту або сплутаності свідомості. Протягом перших тижнів лікування необхідний контроль АТ.
Збільшення дози антипаркінсонічних препаратів, якщо це показано на підставі оцінки рухового статусу, можливе не раніше, ніж через 2 тижні після повного купірування психотичних симптомів. Якщо збільшення дози антипаркінсонічних препаратів викликає повторну появу психотичних симптомів, дозу препарату Азалептин можна збільшувати на 12,5 мг/тиждень до максимальної дози 100 мг/добу, прийнятої в 1 або 2 прийоми (див. вище).
Припинення терапії. При завершенні терапії рекомендується поступово зменшувати добову дозу на 12,5 мг, не частіше ніж 1 раз на тиждень (переважніше в 2 тижні). Для точності дозування слід використовувати таблетки, з рискою, що містять клозапін 25 мг. Лікування слід негайно припинити у разі розвитку нейтропенії або агранулоцитозу. У цій ситуації необхідне ретельне психіатричне спостереження, оскільки симптоми можуть швидко рецидивувати.
Застосування у пацієнтів 60 років і старше
Рекомендується починати лікування з дуже малих доз (12,5 мг/добу в перший день) і надалі підвищувати дозу не більше ніж на 25 мг на день. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Досвід застосування препарату Азалептин® у пацієнтів 60 років і старше не дозволяє зробити висновок про існування відмінностей відповіді на лікування препаратом Азалептин у пацієнтів різних вікових груп.
Застосування у пацієнтів з судомами в анамнезі, захворюваннями ССС або нирок
У пацієнтів з судомами в анамнезі, захворюваннями ССС або нирок доза препарату в перший день повинна становити 12,5 мг/добу; подальше збільшення дози слід проводити повільно і поступово. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Захворювання ССС важкого ступеня і захворювання нирок важкого ступеня є протипоказаннями до застосування препарату Азалептин.
Застосовувати препарат Азалептин слід тільки в тому випадку, якщо до початку лікування кількість лейкоцитів і абсолютна кількість нейтрофілів знаходяться в межах норми, тобто кількість лейкоцитів ≥3,5·109/л, а абсолютна кількість нейтрофілів ≥2·109/л. Крім того, при застосуванні препарату необхідна можливість регулярно визначати кількість лейкоцитів і абсолютну кількість нейтрофілів: щотижня протягом перших 18 тижнів, надалі не рідше 1 разу в 4 тижні протягом усього курсу лікування, а також через 4 тижні після закінчення лікування.
Дозу препарату слід підбирати індивідуально. У кожного пацієнта слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. З метою мінімізації ризику розвитку гіпотензії, судомних нападів і седативного ефекту дозу слід підбирати з обережністю, розділяючи добову дозу на кілька прийомів.
У пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що взаємодіють з препаратом Азалептин (такі як бензодіазепіни або СІОЗС), необхідна адекватна корекція дози препарату.
Перехід з попереднього лікування нейролептиками на терапію препаратом Азалептин. Застосовувати препарат Азалептин у комбінації з іншими нейролептиками не рекомендується. У тому випадку, коли лікування препаратом Азалептин необхідно почати у пацієнта, вже приймаючого нейролептик внутрішньо, зниження дози або відміну попереднього препарату слід проводити поступово. На підставі клінічних даних лікар повинен визначити необхідність припинення прийому іншого нейролептика перед початком терапії препаратом Азалептин.
Рекомендовані дози
Шизофренія, резистентна до терапії
У перший день застосовують по 1 табл. 25 мг 1 раз на день. У разі необхідності початку лікування з дозування 12,5 мг (1/2 табл. по 25 мг) 1 або 2 рази на день слід для точності дозування використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг; на другий день — 1 або 2 табл. препарату по 25 мг. Надалі за умови хорошої переносимості дозу препарату можна повільно збільшувати на 25–50 мг так, щоб протягом 2–3 тижнів досягти добової дози, що становить не більше 300 мг. Потім за необхідності добову дозу можна збільшувати на 50–100 мг кожні 3–4 дні або, переважніше, кожні 7 днів.
У більшості пацієнтів настання антипсихотичної дії препарату слід очікувати при застосуванні добової дози препарату Азалептин 300–450 мг (у кілька прийомів). У деяких пацієнтів ефективнішою може виявитися менша доза, іншим може знадобитися доза до 600 мг/добу. Добову дозу можна ділити на окремі прийоми нерівномірно, приймаючи її більшу частину перед сном.
Для досягнення повного терапевтичного ефекту деяким пацієнтам потрібно застосування більш високої дози препарату. У цьому випадку доцільно поступове збільшення дози (кожного разу не більше ніж на 100 мг) до досягнення максимальної дози 900 мг/добу. Слід враховувати можливість частішого розвитку побічних ефектів (зокрема, появи судом) при застосуванні дози, що перевищує 450 мг/добу.
Після досягнення максимального терапевтичного ефекту можливе застосування більш низьких підтримуючих доз. Зменшувати дозу препарату слід повільно і з обережністю. Підтримуюче лікування повинно тривати не менше 6 місяців. Якщо добова доза препарату не перевищує 200 мг, можна перейти на одноразовий вечірній прийом препарату.
Припинення терапії. У разі запланованого припинення лікування препаратом рекомендується поступове зменшення дози протягом 1–2 тижнів. У разі необхідності раптової відміни препарату (наприклад, у разі розвитку лейкопенії) слід встановити ретельне спостереження за пацієнтом у зв'язку з можливим загостренням психотичної симптоматики і розвитком синдрому відміни, пов'язаного з припиненням антихолінергічної дії препарату, що проявляється у вигляді профузного потовиділення, головного болю, нудоти, блювоти і діареї.
Відновлення лікування. Якщо після останнього застосування препарату пройшло більше 2 днів, лікування слід відновлювати, починаючи з дози 25 мг 1 раз на день. У разі необхідності відновлення лікування з дозування 12,5 мг (1/2 табл. по 25 мг) 1 або 2 рази протягом першого дня слід для точності дозування використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. При хорошій переносимості цієї дози в подальшому збільшення дози до досягнення терапевтичного ефекту можна здійснювати швидше, ніж це рекомендується для початку лікування препаратом. Однак якщо у пацієнта в початковий період лікування відзначалася зупинка дихання або серцевої діяльності, але потім дозу препарату вдалося успішно довести до терапевтичної, збільшення дози при повторному застосуванні препарату слід здійснювати з особливою обережністю.
Зниження ризику повторної суїцидальної поведінки при шизофренії та шизоафективному психозі
При лікуванні пацієнтів з шизофренією та шизоафективним психозом, що мають ризик повторного виникнення суїцидальної поведінки, слід дотримуватися тих же рекомендацій щодо способу застосування та дозування, які наведені для пацієнтів з шизофренією, резистентною до терапії.
Для зниження ризику суїцидальної поведінки рекомендується застосування препарату принаймні протягом 2 років. Після дворічного курсу лікування рекомендується повторно оцінити ризик розвитку суїцидальної поведінки. Далі необхідність продовження терапії препаратом Азалептин визначається на підставі регулярної ретельної оцінки ризику повторного виникнення суїцидальної поведінки.
Психоз при хворобі Паркінсона (у випадках неефективної стандартної терапії)
Початкова доза препарату Азалептин не повинна перевищувати 12,5 мг (1/2 табл. 25 мг), її слід приймати ввечері. Далі дозу слід збільшувати на 12,5 мг, не частіше ніж 2 рази на тиждень, до максимальної — 50 мг. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Дозу 50 мг слід застосовувати не раніше кінця другого тижня після початку лікування. Всю добову дозу переважно приймати в 1 прийом ввечері.
Середня ефективна доза становить в середньому 25–37,5 мг/добу. У разі, якщо лікування добовою дозою 50 мг принаймні протягом 1 тижня не забезпечує задовільного терапевтичного ефекту, можливе подальше обережне збільшення дози не більше ніж на 12,5 мг/тиждень. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Дозу 50 мг/добу можна перевищувати в виняткових випадках. Не слід перевищувати дозу 100 мг/добу. Збільшення дози слід обмежити або відкласти у разі розвитку ортостатичної гіпотензії, вираженого седативного ефекту або сплутаності свідомості. Протягом перших тижнів лікування необхідний контроль АТ.
Збільшення дози антипаркінсонічних препаратів, якщо це показано на підставі оцінки рухового статусу, можливе не раніше, ніж через 2 тижні після повного купірування психотичних симптомів. Якщо збільшення дози антипаркінсонічних препаратів викликає повторну появу психотичних симптомів, дозу препарату Азалептин можна збільшувати на 12,5 мг/тиждень до максимальної дози 100 мг/добу, прийнятої в 1 або 2 прийоми (див. вище).
Припинення терапії. При завершенні терапії рекомендується поступово зменшувати добову дозу на 12,5 мг, не частіше ніж 1 раз на тиждень (переважніше в 2 тижні). Для точності дозування слід використовувати таблетки, з рискою, що містять клозапін 25 мг. Лікування слід негайно припинити у разі розвитку нейтропенії або агранулоцитозу. У цій ситуації необхідне ретельне психіатричне спостереження, оскільки симптоми можуть швидко рецидивувати.
Застосування у пацієнтів 60 років і старше
Рекомендується починати лікування з дуже малих доз (12,5 мг/добу в перший день) і надалі підвищувати дозу не більше ніж на 25 мг на день. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Досвід застосування препарату Азалептин® у пацієнтів 60 років і старше не дозволяє зробити висновок про існування відмінностей відповіді на лікування препаратом Азалептин у пацієнтів різних вікових груп.
Застосування у пацієнтів з судомами в анамнезі, захворюваннями ССС або нирок
У пацієнтів з судомами в анамнезі, захворюваннями ССС або нирок доза препарату в перший день повинна становити 12,5 мг/добу; подальше збільшення дози слід проводити повільно і поступово. Для точності дозування слід використовувати таблетки з рискою, що містять клозапін 25 мг. Захворювання ССС важкого ступеня і захворювання нирок важкого ступеня є протипоказаннями до застосування препарату Азалептин.
Показання
- Гострі та хронічні форми шизофренії
- Маніакальні стани
- Маніакально-депресивний психоз
- Психомоторне збудження при психопатіях
- Емоційні та поведінкові розлади (в т.ч. у дітей), розлади сну.
- Маніакальні стани
- Маніакально-депресивний психоз
- Психомоторне збудження при психопатіях
- Емоційні та поведінкові розлади (в т.ч. у дітей), розлади сну.
Протипоказання
- Гранулоцитопенія або агранулоцитоз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцитопенії або агранулоцитозу внаслідок раніше застосованої хіміотерапії)
- Пригнічення кістковомозкового кровотворення
- Міастенія
- Коматозні стани
- Токсичний психоз (в т.ч. алкогольний)
- Вагітність, період лактації
- Дитячий вік до 5 років
- Підвищена чутливість до клозапіну.
- Пригнічення кістковомозкового кровотворення
- Міастенія
- Коматозні стани
- Токсичний психоз (в т.ч. алкогольний)
- Вагітність, період лактації
- Дитячий вік до 5 років
- Підвищена чутливість до клозапіну.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують при важких захворюваннях серцево-судинної системи, важкій нирковій та/або печінковій недостатності, закритокутовій глаукомі, при гіперплазії передміхурової залози, атонії кишечника, епілепсії, інтеркурентних захворюваннях з лихоманковим синдромом.
У період лікування необхідний систематичний контроль картини периферичної крові.
При застосуванні клозапіну слід виключити вживання алкоголю.
Безпека та ефективність дії клозапіну у дітей і підлітків віком до 16 років не встановлена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, які приймають клозапін, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних з необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.
У період лікування необхідний систематичний контроль картини периферичної крові.
При застосуванні клозапіну слід виключити вживання алкоголю.
Безпека та ефективність дії клозапіну у дітей і підлітків віком до 16 років не встановлена.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Пацієнтам, які приймають клозапін, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних з необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку ЦНС: сонливість, головний біль, рідко - ажитація, акатизія, сплутаність свідомості, екстрапірамідні порушення (акінезія, гіпокінезія, ригідність м'язів, тремор), безсоння, неспокійний сон, депресія, ЗНС, епілептичні напади, пізня дискінезія, підвищення температури центрального генезу.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, що супроводжується запамороченням; рідко - уплощення зубця T на ЕКГ, артеріальна гіпертензія.
З боку травної системи: гіперсалівація, нудота, блювота, сухість у роті, печія.
З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, підвищене потовиділення.
З боку системи кровотворення: рідко - еозинофілія, гранулоцитопенія аж до агранулоцитозу, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Ефекти, обумовлені антихолінергічною активністю: сухість у роті, порушення акомодації, запори, порушення сечовипускання.
Інші: міастенія, зниження потенції, порушення акомодації.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, що супроводжується запамороченням; рідко - уплощення зубця T на ЕКГ, артеріальна гіпертензія.
З боку травної системи: гіперсалівація, нудота, блювота, сухість у роті, печія.
З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, підвищене потовиділення.
З боку системи кровотворення: рідко - еозинофілія, гранулоцитопенія аж до агранулоцитозу, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Ефекти, обумовлені антихолінергічною активністю: сухість у роті, порушення акомодації, запори, порушення сечовипускання.
Інші: міастенія, зниження потенції, порушення акомодації.
Передозування
У випадках гострого навмисного або випадкового передозування препаратом Азалептин, результат яких був зареєстрований, смертність становить близько 12 %. Більшість летальних випадків були обумовлені серцевою недостатністю або аспіраційною пневмонією і виникли після прийому доз препарату, що перевищували 2000 мг. Описані випадки одужання після прийому дози понад 10000 мг. Однак у кількох дорослих пацієнтів, в основному у тих, хто раніше не отримував клозапін, прийом препарату в дозі 400 мг призвів до розвитку загрозливих для життя коматозних станів і в одному випадку - до летального результату. У дітей молодшого віку прийом 50 - 200 мг клозапіну мав сильну седативну дію або призводив до розвитку коми, при цьому летальних випадків не зареєстровано.
Скарги та симптоми
Сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, кома, арефлексія, галюцинації, ажитація, делірій, екстрапірамідні симптоми, пожвавлення рефлексів, судоми; гіперсалівація, розширення зіниць, "затуманення" зору, коливання температури тіла; артеріальна гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмія; аспіраційна пневмонія, задишка, пригнічення дихання або дихальна недостатність.
Лікування
Специфічного антидоту для препарату Азалептин не існує. У перші 6 годин після прийому препарату показано промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля. Показана симптоматична терапія при безперервному контролі функцій ССС, підтриманні функції дихання, контролі електролітів і кислотно-лужного балансу.
Перитонеальний діаліз і гемодіаліз показані у разі оліго- або анурії (однак, застосування цих методів навряд чи сприяє значному збільшенню виведення у зв'язку з високою здатністю клозапіну зв'язуватися з білками плазми крові). Для корекції деяких симптомів можливе застосування нижчезазначених методів.
Антихолінергічні ефекти
Застосування інгібіторів холінестерази, в тому числі фізостигміну (проникає через гематоенцефалічний бар'єр), піридостигміну і неостигміну.
Аритмія
Застосування препаратів калію, натрію, бікарбонату або препаратів наперстянки в залежності від симптомів; протипоказано застосування хінідину і прокаїнаміду.
Артеріальна гіпотензія
Внутрішньовенне введення розчину альбуміну або інших плазмозамінних розчинів. Найбільш ефективними стимуляторами кровообігу є допамін і похідні ангіотензину. Протипоказано застосування епінефрину та інших бета-адреноміметиків, оскільки при їх застосуванні може розвиватися додаткова вазодилатація.
Судоми
Внутрішньовенне введення діазепаму або повільна внутрішньовенна інфузія фенітоїну. Протипоказано застосування барбітуратів тривалої дії.
Через можливість розвитку відстрочених реакцій ретельне медичне спостереження слід здійснювати протягом мінімум 5 днів.
Скарги та симптоми
Сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, кома, арефлексія, галюцинації, ажитація, делірій, екстрапірамідні симптоми, пожвавлення рефлексів, судоми; гіперсалівація, розширення зіниць, "затуманення" зору, коливання температури тіла; артеріальна гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмія; аспіраційна пневмонія, задишка, пригнічення дихання або дихальна недостатність.
Лікування
Специфічного антидоту для препарату Азалептин не існує. У перші 6 годин після прийому препарату показано промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля. Показана симптоматична терапія при безперервному контролі функцій ССС, підтриманні функції дихання, контролі електролітів і кислотно-лужного балансу.
Перитонеальний діаліз і гемодіаліз показані у разі оліго- або анурії (однак, застосування цих методів навряд чи сприяє значному збільшенню виведення у зв'язку з високою здатністю клозапіну зв'язуватися з білками плазми крові). Для корекції деяких симптомів можливе застосування нижчезазначених методів.
Антихолінергічні ефекти
Застосування інгібіторів холінестерази, в тому числі фізостигміну (проникає через гематоенцефалічний бар'єр), піридостигміну і неостигміну.
Аритмія
Застосування препаратів калію, натрію, бікарбонату або препаратів наперстянки в залежності від симптомів; протипоказано застосування хінідину і прокаїнаміду.
Артеріальна гіпотензія
Внутрішньовенне введення розчину альбуміну або інших плазмозамінних розчинів. Найбільш ефективними стимуляторами кровообігу є допамін і похідні ангіотензину. Протипоказано застосування епінефрину та інших бета-адреноміметиків, оскільки при їх застосуванні може розвиватися додаткова вазодилатація.
Судоми
Внутрішньовенне введення діазепаму або повільна внутрішньовенна інфузія фенітоїну. Протипоказано застосування барбітуратів тривалої дії.
Через можливість розвитку відстрочених реакцій ретельне медичне спостереження слід здійснювати протягом мінімум 5 днів.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (в т.ч. з похідними бензодіазепіну), етанолвмісними препаратами, етанолом підвищується тяжкість і частота проявів пригнічуючої дії на ЦНС, посилення пригнічення дихального центру.
При одночасному застосуванні із засобами, що викликають артеріальну гіпотензію, можливе адитивне гіпотензивне дію.
При одночасному застосуванні із засобами, що викликають мієлодепресію, можливе посилення пригнічуючої дії на кістковомозкове кровотворення; з антихолінергічними засобами - можливе посилення антихолінергічної дії.
При одночасному застосуванні з дигоксином або з лікарськими засобами, що характеризуються високим зв'язуванням з білками (в т.ч. з гепарином, варфарином, фенітоїном), можливе збільшення їх концентрацій у плазмі крові, можливе також витіснення клозапіну цими засобами з ділянок його зв'язування з білками.
При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою можливе зміна концентрації клозапіну в плазмі крові, при цьому клінічні прояви взаємодії практично відсутні.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном зменшується концентрація клозапіну в плазмі крові. Описані випадки важкої панцитопенії і злоякісного нейролептичного синдрому.
При одночасному застосуванні з кофеїном підвищується концентрація клозапіну в плазмі крові і можливе збільшення частоти розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливі міоклонус, судоми, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, психози.
При одночасному застосуванні з рисперидоном можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові, обумовлене, ймовірно, конкурентним впливом на ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму клозапіну. При швидкій заміні клозапіну на рисперидон можливий розвиток дистонії.
Рифампіцин може підвищувати швидкість метаболізму клозапіну шляхом індукції ізоферментів CYP1A2 і CYP3A.
При одночасному застосуванні з фенітоїном можливе зменшення концентрації клозапіну в плазмі крові; з флуоксетином, пароксетином, сертраліном, флувоксаміном можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові, що у деяких пацієнтів супроводжувалося проявами токсичності. Це дія особливо виражена при одночасному застосуванні клозапіну з флувоксаміном.
При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові.
При одночасному застосуванні із засобами, що викликають артеріальну гіпотензію, можливе адитивне гіпотензивне дію.
При одночасному застосуванні із засобами, що викликають мієлодепресію, можливе посилення пригнічуючої дії на кістковомозкове кровотворення; з антихолінергічними засобами - можливе посилення антихолінергічної дії.
При одночасному застосуванні з дигоксином або з лікарськими засобами, що характеризуються високим зв'язуванням з білками (в т.ч. з гепарином, варфарином, фенітоїном), можливе збільшення їх концентрацій у плазмі крові, можливе також витіснення клозапіну цими засобами з ділянок його зв'язування з білками.
При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою можливе зміна концентрації клозапіну в плазмі крові, при цьому клінічні прояви взаємодії практично відсутні.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном зменшується концентрація клозапіну в плазмі крові. Описані випадки важкої панцитопенії і злоякісного нейролептичного синдрому.
При одночасному застосуванні з кофеїном підвищується концентрація клозапіну в плазмі крові і можливе збільшення частоти розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливі міоклонус, судоми, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, психози.
При одночасному застосуванні з рисперидоном можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові, обумовлене, ймовірно, конкурентним впливом на ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму клозапіну. При швидкій заміні клозапіну на рисперидон можливий розвиток дистонії.
Рифампіцин може підвищувати швидкість метаболізму клозапіну шляхом індукції ізоферментів CYP1A2 і CYP3A.
При одночасному застосуванні з фенітоїном можливе зменшення концентрації клозапіну в плазмі крові; з флуоксетином, пароксетином, сертраліном, флувоксаміном можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові, що у деяких пацієнтів супроводжувалося проявами токсичності. Це дія особливо виражена при одночасному застосуванні клозапіну з флувоксаміном.
При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові.
Лікарська форма
Таблетки, 25 мг і 100 мг.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 5, 10 або 15 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 5, 10 або 15 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
