Цитрамон П

Жарознижувальне, знеболювальне, протизапальне, психостимулююче.

Комбінований лікарський препарат, що містить ацетилсаліцилову кислоту, кофеїн та парацетамол.

Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, зменшує біль, особливо викликаний запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів і тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення.

Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний і судиноруховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У цій комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку і сприяє прискоренню кровотоку.

Парацетамол має анальгезуючу, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.

Ацетилсаліцилова кислота

При прийомі внутрішньо абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемній елімінації в стінці кишечника і системній — у печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується холінестеразами і альбумінестеразою, тому період напіввиведення — не більше 15–20 хв.

В організмі циркулює (на 75–90% у зв'язку з альбуміном) і розподіляється в тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації — 2 год.

Метаболізується переважно в печінці з утворенням 4 метаболітів, виявлених у багатьох тканинах і сечі.

Виводиться переважно шляхом активної секреції в канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція і значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення — 2–3 год, з підвищенням дози може зростати до 15–30 год. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих.

Кофеїн

При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається на всьому протязі кишечника. Всмоктування відбувається в основному за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації — 50–75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,58–1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах і тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту. Об'єм розподілу у дорослих — 0,4–0,6 л/кг, у новонароджених — 0,78–0,92 л/кг. Зв'язок з білками крові (альбумінами) — 25–36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до — 10–15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується в параксантин, близько 10% — в теобромін і близько 4% — в теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються в монометилксантини, а потім у метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих — 3,9–5,3 год (іноді — до 10 год), у новонароджених — 65–130 год, до 4–7 міс життя знижується до значення як у дорослих. Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1–2%, у новонароджених — до 85%).

Парацетамол

Абсорбція висока, максимальна концентрація досягається через 0,5–2 год; максимальна концентрація — 5–20 мкг/мл. Зв'язок з білками плазми — 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої годуючою матір'ю дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу в плазмі досягається при його призначенні в дозі 10–15 мг/кг.

Метаболізується в печінці (90–95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилюванню з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів і викликати їх некроз. У метаболізмі препарату також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення — 1–4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату і збільшується період напіввиведення.

Для дорослих:

Больовий синдром помірної інтенсивності різного походження: головний, зубний біль, міалгії-болі в м'язах, артралгії – болі в м'язах, невралгії, болісна менструація, лихоманка при ГРЗ, грип та інших запальних і інфекційних захворюваннях.

— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення);
— шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. в анамнезі);
— повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі);
— виражені порушення функції печінки і/або нирок;
— геморагічні діатези, гіпокоагуляція, гемофілія, гіпопротромбінемія;
— вагітність (I і III триместри);
— період грудного вигодовування;
— хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею;
— дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
— глаукома;
— виражена артеріальна гіпертензія;
— портальна гіпертензія;
— тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця;
— авітаміноз К;
— дитячий вік до 15 років (ризик розвитку синдрому Рея у дітей з гіпертермією на тлі вірусного захворювання);
— підвищена збудливість, порушення сну.

З обережністю
Ниркова недостатність легкого і помірного ступеня, захворювання печінки, алкоголізм, епілепсія і схильність до судомних нападів, літній вік, подагра, вагітність (II триместр).

Ацетилсаліцилова кислота уповільнює згортання крові. Якщо пацієнту належить хірургічне втручання, слід попередити лікаря про прийом препарату.

При тривалому застосуванні препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки.

Пацієнтам з підвищеною чутливістю або з астмоїдними реакціями на саліцилову кислоту та її похідні, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можна призначати тільки з дотриманням спеціальних заходів обережності (в умовах служби невідкладної допомоги).

У пацієнтів з схильністю до накопичення сечової кислоти прийом препарату може спровокувати напад подагри.

Під час прийому слід утримуватися від вживання алкоголю (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі та токсичного ураження печінки).

Ацетилсаліцилова кислота має тератогенний вплив; при застосуванні в I триместрі призводить до вади розвитку - розщеплення верхнього піднебіння; в III триместрі - до гальмування родової діяльності (інгібування синтезу Pg), до закриття артеріальної протоки у плода, що викликає гіперплазію легеневих судин і гіпертензію в судинах малого кола кровообігу. Виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів.

Дітям до 15 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рея. Симптомами синдрому Рея є тривала блювота, гостра енцефалопатія, збільшення печінки.

Вплив на керування транспортними засобами та на обслуговування машин і механізмів, що вимагають концентрації уваги

Немає даних про вплив на керування транспортними засобами та на обслуговування машин і механізмів, що вимагають концентрації уваги.

Багато з перерахованих небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи і системи органів, представлені в наступному порядку: часто (≥1/100 до

Ацетилсаліцилова кислота

При легких інтоксикаціях — запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювота, головний біль і сплутаність свідомості. Виникає при плазмовій концентрації 150–300 мкг/мл. Лікування — зниження дози або відміна терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш тяжка інтоксикація, що проявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом і метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс і дихальна недостатність.

Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей і осіб похилого віку при прийомі протягом декількох діб більше 100 мг/кг/добу.

Лікування:

При підозрі на надходження більше 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля внутрішньо.

При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їх плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники.

Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей молодше 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми.

Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (більш низькі концентрації у дітей і літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія.

Кофеїн

Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, часте сечовипускання, гіпертермія, головний біль, підвищена тактильна або больова чутливість, нудота і блювота (іноді з кров'ю), шум у вухах. При вираженій передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення проявляються тахікардією і аритмією.

Лікування:

Зниження дози або відміна кофеїну.

Парацетамол

При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів з захворюваннями печінки (викликаними хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, в зазначених вище випадках — іноді з летальним результатом.

Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 год після прийому парацетамолу.

Симптоми:

Шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота, зниження апетиту, відчуття дискомфорту в черевній порожнині і (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г і більше або дітям більше 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним і необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу і енцефалопатії, які можуть призвести до коми і летального результату. Через 12–48 год після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну і зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки проявляються через 2 доби після передозування препарату і досягають максимуму на 4–6 день.

Лікування:

Негайна госпіталізація.

Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі крові перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH‑груп і попередників синтезу глутатіону — метіоніну і ацетилцистеїну — найбільш ефективно в перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його введення.

Симптоматичне лікування: лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім — кожні 24 год. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1–2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки.

Посилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів і гіпоглікемічних лікарських засобів.

Одночасне застосування з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, метотрексатом збільшує ризик розвитку побічних ефектів.

Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних лікарських засобів, а також протиподагричних лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти.

Барбітурати, рифампіцин, саліциламід, протиепілептичні лікарські засоби та інші стимулятори мікросомального окислення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки.

Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу Т1/2 хлорамфеніколу збільшується в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).

Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

При одночасному прийомі препарату і спиртовмісних рідин підвищується ризик токсичного ураження печінки.

По 6 або 10 таблеток у контурну без'ячейкову упаковку з паперу з поліетиленовим покриттям або з заготовок на основі паперу для контурних без'ячейкових упаковок лікарських засобів.

По 6 або 10 таблеток у контурну ячейкову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.

По 1 або 2 контурні ячейкові упаковки (по 6 або 10 таблеток) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.