Дексмедетомідин
Dexmedetomidine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Дексдор, Дексмедін, Дексто
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Dexmedetomidini 100 мкг/мл - 2 мл
D.t.d. № 25 in amp.
S. По 1 ампулі в/в у вигляді інфузії
D.t.d. № 25 in amp.
S. По 1 ампулі в/в у вигляді інфузії
Фармакологічні властивості
Седативний засіб, високоселективний агоніст α2-адренорецепторів з широким спектром фармакологічних властивостей. Має сильний симпатолітичний ефект завдяки зниженню вивільнення норепінефрину з закінчень симпатичних нервів. Седативний ефект обумовлений зниженим збудженням голубого плями, основного норадренергічного ядра, яке знаходиться в стовбурі мозку. Впливаючи на цю ділянку, дексмедетомідин чинить седативний ефект (подібний до природного сну без швидкого руху очей), при цьому одночасно дозволяє пацієнту перебувати в пробудженому та активному стані.
Дексмедетомідин чинить анестезуючу та помірну знеболюючу дію; знеболююча дія була продемонстрована у пацієнтів з хронічним болем у нижній частині спини.
Вплив на серцево-судинну систему залежить від дози; при нижчих швидкостях інфузії домінує центральна дія, яка призводить до зниження ЧСС та АТ. При вищих дозах переважають периферичні судинозвужувальні ефекти, що призводить до підвищення системного судинного опору та АТ, тоді як брадикардія стає більш вираженою.
Дексмедетомідин практично не чинить пригнічуючої дії на дихальну систему.
Дексмедетомідин чинить анестезуючу та помірну знеболюючу дію; знеболююча дія була продемонстрована у пацієнтів з хронічним болем у нижній частині спини.
Вплив на серцево-судинну систему залежить від дози; при нижчих швидкостях інфузії домінує центральна дія, яка призводить до зниження ЧСС та АТ. При вищих дозах переважають периферичні судинозвужувальні ефекти, що призводить до підвищення системного судинного опору та АТ, тоді як брадикардія стає більш вираженою.
Дексмедетомідин практично не чинить пригнічуючої дії на дихальну систему.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Тільки для госпітального застосування у дорослих.
Вводять в/в у вигляді інфузії.
Пацієнтів, яким вже проведена інтубація і які знаходяться в стані седації, можна переводити на дексмедетомідин з початковою швидкістю в/в інфузії 0.7 мкг/кг/год, цю дозу можна поступово коригувати в межах 0.2-1.4 мкг/кг/год для досягнення бажаного рівня седації. Для ослаблених пацієнтів може бути доцільним застосування мінімальної початкової швидкості інфузії.
Зазвичай ударна доза насичення не потрібна. Пацієнтам, яким необхідно більш швидке початок седації, можна спочатку проводити інфузію в навантажувальній дозі 0.5-1 мкг/кг маси тіла протягом 20 хв, тобто швидкість початкової інфузії становить 1.5–3 мкг/кг/год протягом 20 хв.
Швидкість початкової інфузії після інфузії в навантажувальній дозі становить 0.4 мкг/кг/год. Надалі дозу можна коригувати.
Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози зазвичай не потрібна.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки. Слід розглянути доцільність застосування низької підтримуючої дози.
Тривалість курсу застосування залежить від необхідності перебування пацієнта в стані седації. Немає досвіду застосування дексмедетомідину більше 14 днів.
Вводять в/в у вигляді інфузії.
Пацієнтів, яким вже проведена інтубація і які знаходяться в стані седації, можна переводити на дексмедетомідин з початковою швидкістю в/в інфузії 0.7 мкг/кг/год, цю дозу можна поступово коригувати в межах 0.2-1.4 мкг/кг/год для досягнення бажаного рівня седації. Для ослаблених пацієнтів може бути доцільним застосування мінімальної початкової швидкості інфузії.
Зазвичай ударна доза насичення не потрібна. Пацієнтам, яким необхідно більш швидке початок седації, можна спочатку проводити інфузію в навантажувальній дозі 0.5-1 мкг/кг маси тіла протягом 20 хв, тобто швидкість початкової інфузії становить 1.5–3 мкг/кг/год протягом 20 хв.
Швидкість початкової інфузії після інфузії в навантажувальній дозі становить 0.4 мкг/кг/год. Надалі дозу можна коригувати.
Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози зазвичай не потрібна.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки. Слід розглянути доцільність застосування низької підтримуючої дози.
Тривалість курсу застосування залежить від необхідності перебування пацієнта в стані седації. Немає досвіду застосування дексмедетомідину більше 14 днів.
Показання
Седація у дорослих пацієнтів, які знаходяться у відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, необхідна глибина седації яких не перевищує пробудження у відповідь на голосову стимуляцію (відповідає діапазону від 0 до −3 балів за шкалою RASS).
Протипоказання
- Підвищена чутливість до дексмедетомідину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
- Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (за відсутності штучного водія ритму).
- Неконтрольована артеріальна гіпотензія.
- Гостра цереброваскулярна патологія.
- Дитячий вік до 18 років.
- Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (за відсутності штучного водія ритму).
- Неконтрольована артеріальна гіпотензія.
- Гостра цереброваскулярна патологія.
- Дитячий вік до 18 років.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Профіль безпеки
Найбільш частими повідомленими небажаними лікарськими реакціями у відповідь на введення дексмедетомідину є зниження або підвищення АТ та брадикардія, що виникають відповідно приблизно у 25, 15 та 13% пацієнтів. Зниження АТ та брадикардія також були найбільш частими обумовленими дексмедетомідином серйозними небажаними реакціями, що виникали відповідно у 1,7 та 0,9% рандомізованих пацієнтів відділення інтенсивної терапії.
Небажані реакції, перелічені нижче, отримані за результатами клінічних досліджень у 3137 рандомізованих пацієнтів відділення інтенсивної терапії (1879 пацієнтам вводили дексмедетомідин, 864 — активний контроль і 394 — плацебо).
Небажані реакції згруповані за частотою виникнення з використанням наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥100,
Найбільш частими повідомленими небажаними лікарськими реакціями у відповідь на введення дексмедетомідину є зниження або підвищення АТ та брадикардія, що виникають відповідно приблизно у 25, 15 та 13% пацієнтів. Зниження АТ та брадикардія також були найбільш частими обумовленими дексмедетомідином серйозними небажаними реакціями, що виникали відповідно у 1,7 та 0,9% рандомізованих пацієнтів відділення інтенсивної терапії.
Небажані реакції, перелічені нижче, отримані за результатами клінічних досліджень у 3137 рандомізованих пацієнтів відділення інтенсивної терапії (1879 пацієнтам вводили дексмедетомідин, 864 — активний контроль і 394 — плацебо).
Небажані реакції згруповані за частотою виникнення з використанням наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥100,
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Концентрат для приготування розчину для інфузій
Склад
Активна речовина: дексмедетомідину гідрохлорид -118 мкг, еквівалентний дексмедетомідину - 100 мкг.
Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8,83 мг, вода для ін'єкцій - до 1 мл.
Склад
Активна речовина: дексмедетомідину гідрохлорид -118 мкг, еквівалентний дексмедетомідину - 100 мкг.
Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8,83 мг, вода для ін'єкцій - до 1 мл.
