Депос
Depos
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Бетаметазон, Целестодерм-В, Флостерон, Дипроспан, Акридерм, Бетазон, Белодерм, Бетакортал, Бетноват, Бетноват скэлп аппликейшн, Бетновейт, Валодерм, Дипролен
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Susp. "Depos" 1 ml
D.t.d. № 5 in amp.
S.: Вводити внутрішньом'язово.
D.t.d. № 5 in amp.
S.: Вводити внутрішньом'язово.
Фармакологічні властивості
Комбіновані розчинні та малорозчинні ефіри бетаметазону для внутрішньом'язових, внутрішньосуглобових, околосуглобових, внутрішньосиновіальних та внутрішньошкірних ін'єкцій, а також для введення безпосередньо в осередок ураження.
Депос має високу ГКС активність і незначну мінералокортикостероїдну активність.
Бетаметазон чинить сильну протизапальну, протиалергічну та імуносупресивну дію.
ГКС поширюються через клітинні мембрани і формують комплекси зі специфічними рецепторами цитоплазми. Ці комплекси потім проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматин) і стимулюють транскрипцію інформаційної РНК та подальший синтез білків різних ензимів. Ці ензими будуть в кінцевому підсумку відповідальними за дії, які спостерігаються при систематичному застосуванні глюкокортикоїдів. Крім значного впливу на запальні та імунні процеси, глюкокортикоїди також впливають на метаболізм вуглеводів, протеїнів і ліпідів, серцево-судинну систему, скелетні м'язи та центральну нервову систему.
Дія на запальні та імунні процеси.
Саме на протизапальних, імунодепресивних та протиалергічних властивостях глюкокортикоїдів базується їх застосування в терапевтичній практиці. Основні аспекти цих властивостей є: зменшення імуноактивних клітин на рівні осередку запалення, зменшення вазодилатації, стабілізація лізосомальних мембран, пригнічення фагоцитозу, зменшення вироблення простагландинів та споріднених сполук.
Протизапальна дія приблизно в 25 разів більша за дію гідрокортизону і в 8-10 разів більша за дію преднізолону (у ваговому співвідношенні).
Вплив на метаболізм вуглеводів і протеїнів.
Глюкокортикоїди стимулюють білковий катаболізм. У печінці звільнені амінокислоти перетворюються в глюкозу і глікоген через процес гліконеогенезу. Абсорбція глюкози в периферичні тканини зменшується, що призводить до гіперглікемії та глюкозурії, зокрема у пацієнтів, схильних до діабету.
Вплив на метаболізм ліпідів.
Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію. Цей ліполіз більш виразний на рівні кінцівок. Крім того, вони сприяють ліпогенезу, що проявляється, зокрема, на рівні тулуба, шиї та голови. Комплекс дій глюкокортикоїдів виражається через перерозподіл жирових відкладень.
Максимальна фармакологічна дія кортикостероїдів проявляється пізніше, ніж піки в сироватці, що вказує на те, що більшість дій цих лікарських засобів складається переважно не в прямій медикаментозній дії, а в модифікації ферментної активності.
Депос має високу ГКС активність і незначну мінералокортикостероїдну активність.
Бетаметазон чинить сильну протизапальну, протиалергічну та імуносупресивну дію.
ГКС поширюються через клітинні мембрани і формують комплекси зі специфічними рецепторами цитоплазми. Ці комплекси потім проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматин) і стимулюють транскрипцію інформаційної РНК та подальший синтез білків різних ензимів. Ці ензими будуть в кінцевому підсумку відповідальними за дії, які спостерігаються при систематичному застосуванні глюкокортикоїдів. Крім значного впливу на запальні та імунні процеси, глюкокортикоїди також впливають на метаболізм вуглеводів, протеїнів і ліпідів, серцево-судинну систему, скелетні м'язи та центральну нервову систему.
Дія на запальні та імунні процеси.
Саме на протизапальних, імунодепресивних та протиалергічних властивостях глюкокортикоїдів базується їх застосування в терапевтичній практиці. Основні аспекти цих властивостей є: зменшення імуноактивних клітин на рівні осередку запалення, зменшення вазодилатації, стабілізація лізосомальних мембран, пригнічення фагоцитозу, зменшення вироблення простагландинів та споріднених сполук.
Протизапальна дія приблизно в 25 разів більша за дію гідрокортизону і в 8-10 разів більша за дію преднізолону (у ваговому співвідношенні).
Вплив на метаболізм вуглеводів і протеїнів.
Глюкокортикоїди стимулюють білковий катаболізм. У печінці звільнені амінокислоти перетворюються в глюкозу і глікоген через процес гліконеогенезу. Абсорбція глюкози в периферичні тканини зменшується, що призводить до гіперглікемії та глюкозурії, зокрема у пацієнтів, схильних до діабету.
Вплив на метаболізм ліпідів.
Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію. Цей ліполіз більш виразний на рівні кінцівок. Крім того, вони сприяють ліпогенезу, що проявляється, зокрема, на рівні тулуба, шиї та голови. Комплекс дій глюкокортикоїдів виражається через перерозподіл жирових відкладень.
Максимальна фармакологічна дія кортикостероїдів проявляється пізніше, ніж піки в сироватці, що вказує на те, що більшість дій цих лікарських засобів складається переважно не в прямій медикаментозній дії, а в модифікації ферментної активності.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Депос рекомендується вводити внутрішньом'язово при необхідності системного надходження глюкокортикостероїда в організм; безпосередньо в уражену м'яку тканину або у вигляді внутрішньосуглобових та периартикулярних ін'єкцій при артритах; у вигляді внутрішньошкірних ін'єкцій при різних захворюваннях шкіри; у вигляді місцевих ін'єкцій в осередок ураження при деяких захворюваннях стопи.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції хворого на лікування. Доза повинна бути мінімальною, і період застосування – максимально короткий.
Дозу слід підбирати до отримання задовільного клінічного ефекту. Якщо задовільний клінічний ефект не виявляється протягом певного періоду часу, лікування препаратом слід припинити шляхом прогресивного зменшення дози і проводити іншу відповідну терапію.
У разі сприятливої відповіді необхідно визначити відповідну дозу, якої необхідно дотримуватися, поступово зменшуючи початкову дозу з прийнятними інтервалами, поки буде досягнута найменша доза з відповідним клінічним відгуком.
Суспензія Депос не призначена для внутрішньовенного або підшкірного введення.
Системне застосування
Початкова доза препарату в більшості випадків становить 1-2 мл. Введення повторюють при необхідності, залежно від стану хворого. Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово в сідницю:
– при тяжких станах (червона вовчанка та астматичний статус), що вимагають екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл;
– при різних дерматологічних захворюваннях, як правило, достатньо 1 мл препарату;
– при захворюваннях дихальної системи дія препарату починається протягом кількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату;
– при гострих і хронічних бурситах доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. При необхідності проводять кілька повторних введень.
Місцеве застосування
Одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідно лише в поодиноких випадках (ін'єкція практично безболісна). Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажане, то використовують 1 % або 2 % розчин прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, або подібних місцевих анестетиків, застосовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При застосуванні анестетика в комбінації з препаратом Депос спочатку набирають у шприц з флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують шприц протягом короткого періоду часу.
При гострих бурситах (субдельтовидному, підлопатковому, ліктьовому та передньонадколінному) введення 1-2 мл препарату Депос у синовіальну сумку може полегшити біль і повністю відновити рухливість на кілька годин.
Лікування хронічного бурситу проводять меншими дозами препарату після купірування гострого нападу хвороби.
При гострих тендосиновітах, тендинітах і перитендинітах одна ін'єкція препарату Депос полегшує стан хворого, при хронічних – слід повторити ін'єкцію препарату залежно від реакції. Необхідно уникати введення препарату безпосередньо в сухожилля.
При ревматоїдному поліартриті та остеоартриті внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл зменшує біль, болючість і тугорухливість суглобів протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії препарату значно варіює і може становити 4 і більше тижнів.
Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби – 1-2 мл; у середні – 0,5-1 мл; у малі – 0,25-0,5 мл.
При дерматологічних захворюваннях ефективне внутрішньошкірне введення препарату безпосередньо в осередок ураження. Вводять 0,2 мл/см2 препарату Депосвнутрішньошкірно (не під шкіру) за допомогою туберкулінового шприца та голки, яка має діаметр приблизно 0,9 мм. Загальна кількість лікарського засобу, що вводиться в місце ін'єкції, не повинна перевищувати 1 мл.
При захворюванні ніг, чутливих до кортикостероїдів. Можна подолати бурсит під мозолем шляхом двох послідовних ін'єкцій по 0,25 мл кожна. При таких захворюваннях, як тугорухливість великого пальця стопи, варусний малий палець ноги та гострий подагричний артрит, полегшення може настати дуже швидко.
Рекомендовані разові дози препарату Депос (з інтервалами між введеннями 1 тиждень): при твердій мозолі – 0,25-0,5 мл; при шпорі – 0,5 мл; при тугорухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; при варусному малому пальці стопи – 0,5 мл; при синовіальній кісті – від 0,25 до 0,5 мл; при тендосиновіті – 0,5 мл; при запаленні кубовидної кістки – 0,5 мл; при гострому подагричному артриті – від 0,5 до 1 мл. Для введення рекомендують використовувати туберкуліновий шприц з голкою діаметром приблизно 1 мм.
При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може бути необхідним збільшення дози препарату.
Скасування препарату після тривалої терапії слід проводити шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом хворого продовжують, принаймні, протягом року після закінчення тривалої терапії або після застосування препарату у високих дозах.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції хворого на лікування. Доза повинна бути мінімальною, і період застосування – максимально короткий.
Дозу слід підбирати до отримання задовільного клінічного ефекту. Якщо задовільний клінічний ефект не виявляється протягом певного періоду часу, лікування препаратом слід припинити шляхом прогресивного зменшення дози і проводити іншу відповідну терапію.
У разі сприятливої відповіді необхідно визначити відповідну дозу, якої необхідно дотримуватися, поступово зменшуючи початкову дозу з прийнятними інтервалами, поки буде досягнута найменша доза з відповідним клінічним відгуком.
Суспензія Депос не призначена для внутрішньовенного або підшкірного введення.
Системне застосування
Початкова доза препарату в більшості випадків становить 1-2 мл. Введення повторюють при необхідності, залежно від стану хворого. Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово в сідницю:
– при тяжких станах (червона вовчанка та астматичний статус), що вимагають екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл;
– при різних дерматологічних захворюваннях, як правило, достатньо 1 мл препарату;
– при захворюваннях дихальної системи дія препарату починається протягом кількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату;
– при гострих і хронічних бурситах доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. При необхідності проводять кілька повторних введень.
Місцеве застосування
Одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідно лише в поодиноких випадках (ін'єкція практично безболісна). Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажане, то використовують 1 % або 2 % розчин прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, або подібних місцевих анестетиків, застосовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При застосуванні анестетика в комбінації з препаратом Депос спочатку набирають у шприц з флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують шприц протягом короткого періоду часу.
При гострих бурситах (субдельтовидному, підлопатковому, ліктьовому та передньонадколінному) введення 1-2 мл препарату Депос у синовіальну сумку може полегшити біль і повністю відновити рухливість на кілька годин.
Лікування хронічного бурситу проводять меншими дозами препарату після купірування гострого нападу хвороби.
При гострих тендосиновітах, тендинітах і перитендинітах одна ін'єкція препарату Депос полегшує стан хворого, при хронічних – слід повторити ін'єкцію препарату залежно від реакції. Необхідно уникати введення препарату безпосередньо в сухожилля.
При ревматоїдному поліартриті та остеоартриті внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл зменшує біль, болючість і тугорухливість суглобів протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії препарату значно варіює і може становити 4 і більше тижнів.
Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби – 1-2 мл; у середні – 0,5-1 мл; у малі – 0,25-0,5 мл.
При дерматологічних захворюваннях ефективне внутрішньошкірне введення препарату безпосередньо в осередок ураження. Вводять 0,2 мл/см2 препарату Депосвнутрішньошкірно (не під шкіру) за допомогою туберкулінового шприца та голки, яка має діаметр приблизно 0,9 мм. Загальна кількість лікарського засобу, що вводиться в місце ін'єкції, не повинна перевищувати 1 мл.
При захворюванні ніг, чутливих до кортикостероїдів. Можна подолати бурсит під мозолем шляхом двох послідовних ін'єкцій по 0,25 мл кожна. При таких захворюваннях, як тугорухливість великого пальця стопи, варусний малий палець ноги та гострий подагричний артрит, полегшення може настати дуже швидко.
Рекомендовані разові дози препарату Депос (з інтервалами між введеннями 1 тиждень): при твердій мозолі – 0,25-0,5 мл; при шпорі – 0,5 мл; при тугорухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; при варусному малому пальці стопи – 0,5 мл; при синовіальній кісті – від 0,25 до 0,5 мл; при тендосиновіті – 0,5 мл; при запаленні кубовидної кістки – 0,5 мл; при гострому подагричному артриті – від 0,5 до 1 мл. Для введення рекомендують використовувати туберкуліновий шприц з голкою діаметром приблизно 1 мм.
При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може бути необхідним збільшення дози препарату.
Скасування препарату після тривалої терапії слід проводити шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом хворого продовжують, принаймні, протягом року після закінчення тривалої терапії або після застосування препарату у високих дозах.
Показання
Препарат призначений для системного лікування різних захворювань, які піддаються лікуванню кортикостероїдами. Не може виступати замісною терапією. Виробляє швидкий і потужний терапевтичний ефект.
Зокрема, призначений для лікування колагенозів, а також ендокринних, ревматичних, дерматологічних, алергічних, офтальмологічних, шлунково-кишкових, респіраторних, гематологічних та інших захворювань.
Застосовується:
- в ендокринології (підтримуюча терапія після операцій), - при наднирковій недостатності, шоці, тиреоїдиті, гіперкальціємії, викликаній раком;
- при набряку мозку;
- при відторгненні нирки при її трансплантації;
- ураженнях м'язів і скелета, артриті, остеоартриті, бурситі, фіброзиті, епікондиліті, міозиті;
- при дерматитах різного виду – екземі, псоріазі, нейродерміті, ін.;
- алергіях, поліпах, бронхіальній астмі, набряку гортані;
- саркоїдозі, туберкульозі, бериліозі, аспіраційній пневмонії;
- ентериті, лейкемії;
- недостатності надниркових залоз,
- адреногенітальному синдромі, нефриті.
Зокрема, призначений для лікування колагенозів, а також ендокринних, ревматичних, дерматологічних, алергічних, офтальмологічних, шлунково-кишкових, респіраторних, гематологічних та інших захворювань.
Застосовується:
- в ендокринології (підтримуюча терапія після операцій), - при наднирковій недостатності, шоці, тиреоїдиті, гіперкальціємії, викликаній раком;
- при набряку мозку;
- при відторгненні нирки при її трансплантації;
- ураженнях м'язів і скелета, артриті, остеоартриті, бурситі, фіброзиті, епікондиліті, міозиті;
- при дерматитах різного виду – екземі, псоріазі, нейродерміті, ін.;
- алергіях, поліпах, бронхіальній астмі, набряку гортані;
- саркоїдозі, туберкульозі, бериліозі, аспіраційній пневмонії;
- ентериті, лейкемії;
- недостатності надниркових залоз,
- адреногенітальному синдромі, нефриті.
Протипоказання
- Не слід застосовувати зазначений лікарський засіб, якщо у пацієнта відзначалася раніше підвищена чутливість (алергія) щодо одного з компонентів, які входять до складу препарату – як основних, так і допоміжних.
- Протипоказаний при грибкових інфекціях.
- Також протипоказане внутрішньом'язове введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою.
- Не застосовують для лікування вагітних жінок у I триместрі.
- На час лікування даним препаратом грудне вигодовування слід призупинити.
- Протипоказаний при грибкових інфекціях.
- Також протипоказане внутрішньом'язове введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою.
- Не застосовують для лікування вагітних жінок у I триместрі.
- На час лікування даним препаратом грудне вигодовування слід призупинити.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Небажані явища, як і при застосуванні інших глюкокортикостероїдів, обумовлені дозою і тривалістю застосування препарату. Ці реакції, як правило, оборотні і можуть бути зменшені шляхом зниження дози.
Порушення водно-електролітного балансу: натріємія, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення виведення кальцію, затримка рідини в тканинах.
З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; артеріальна гіпертензія.
З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, міопатія, втрата м'язової маси, погіршення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, іноді з сильними болями в кістках і спонтанними переломами (компресійні переломи хребта), асептичний некроз головок стегнової або плечової кісток, патологічні переломи трубчастих кісток, розриви сухожиль, нестабільність суглобів (після багаторазових ін'єкцій).
З боку травної системи: гикавка, ерозивно-виразкові ураження шлунка з можливою перфорацією і кровотечею, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм, перфорація кишечника, нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: погіршення загоєння ран, атрофія шкіри, витончення і ослаблення шкіри, петехії та екхімози, синці, еритема обличчя, підвищена пітливість, шкірні реакції, такі як алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (псевдонабряк мозку) зазвичай після завершення лікування, запаморочення, головний біль, мігрень, ейфорія, зміна настрою, зміна особистості і важка депресія, підвищена дратівливість, безсоння, психотичні реакції, зокрема у пацієнтів з психіатричним анамнезом, депресія.
Ендокринні розлади: порушення менструального циклу, клінічні симптоми синдрому Кушинга, затримка розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби в ін'єкціях інсуліну або пероральних антидіабетичних засобах у пацієнтів, хворих на діабет.
З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм.
Метаболічні розлади: негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білка; ліпоматоз, включаючи медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, який може призвести до неврологічних ускладнень; збільшення маси тіла.
З боку імунної системи: кортикостероїди можуть викликати пригнічення шкірних тестів, приховувати симптоми інфекції та активувати латентні інфекції, а також зменшити резистентність до інфекцій, зокрема до мікобактерій, білої кандида та вірусів.
З боку лімфатичної системи: анафілактична реакція або реакція підвищеної чутливості на введення препарату та гіпотензивна реакція.
Загальні порушення та порушення в місці введення: поодинокі випадки сліпоти, що супроводжують місцеве застосування на рівні обличчя та голови, гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, загострення після ін'єкції (внутрішньосуглобове введення) та артропатія Шарко. Вторинне пригнічення гіпофіза та кори надниркових залоз у разі стресу (травми, хірургічне втручання або хвороба).
Після повторного внутрішньосуглобового введення можливе ураження суглобів. Існує ризик зараження.
Порушення водно-електролітного балансу: натріємія, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення виведення кальцію, затримка рідини в тканинах.
З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; артеріальна гіпертензія.
З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, міопатія, втрата м'язової маси, погіршення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, іноді з сильними болями в кістках і спонтанними переломами (компресійні переломи хребта), асептичний некроз головок стегнової або плечової кісток, патологічні переломи трубчастих кісток, розриви сухожиль, нестабільність суглобів (після багаторазових ін'єкцій).
З боку травної системи: гикавка, ерозивно-виразкові ураження шлунка з можливою перфорацією і кровотечею, виразки стравоходу, панкреатит, метеоризм, перфорація кишечника, нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: погіршення загоєння ран, атрофія шкіри, витончення і ослаблення шкіри, петехії та екхімози, синці, еритема обличчя, підвищена пітливість, шкірні реакції, такі як алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (псевдонабряк мозку) зазвичай після завершення лікування, запаморочення, головний біль, мігрень, ейфорія, зміна настрою, зміна особистості і важка депресія, підвищена дратівливість, безсоння, психотичні реакції, зокрема у пацієнтів з психіатричним анамнезом, депресія.
Ендокринні розлади: порушення менструального циклу, клінічні симптоми синдрому Кушинга, затримка розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до вуглеводів, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби в ін'єкціях інсуліну або пероральних антидіабетичних засобах у пацієнтів, хворих на діабет.
З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм.
Метаболічні розлади: негативний баланс азоту внаслідок катаболізму білка; ліпоматоз, включаючи медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, який може призвести до неврологічних ускладнень; збільшення маси тіла.
З боку імунної системи: кортикостероїди можуть викликати пригнічення шкірних тестів, приховувати симптоми інфекції та активувати латентні інфекції, а також зменшити резистентність до інфекцій, зокрема до мікобактерій, білої кандида та вірусів.
З боку лімфатичної системи: анафілактична реакція або реакція підвищеної чутливості на введення препарату та гіпотензивна реакція.
Загальні порушення та порушення в місці введення: поодинокі випадки сліпоти, що супроводжують місцеве застосування на рівні обличчя та голови, гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, загострення після ін'єкції (внутрішньосуглобове введення) та артропатія Шарко. Вторинне пригнічення гіпофіза та кори надниркових залоз у разі стресу (травми, хірургічне втручання або хвороба).
Після повторного внутрішньосуглобового введення можливе ураження суглобів. Існує ризик зараження.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Випускається у вигляді ін'єкційної суспензії, розлитої в ампули об'ємом по 1 мл, де міститься 6,43 мг бетаметазону дипропіонату і 2,63 мг бетаметазону натрію фосфату.
Допоміжними компонентами виступають: метилпарабен, пропілпарабен, спирт бензиловий, натрію хлорид, натрію гідрофосфат безводний, динатрію едетат, натрію карбоксиметилцелюлоза, полісорбат, поліетиленгліколь, вода для ін'єкцій.
Допоміжними компонентами виступають: метилпарабен, пропілпарабен, спирт бензиловий, натрію хлорид, натрію гідрофосфат безводний, динатрію едетат, натрію карбоксиметилцелюлоза, полісорбат, поліетиленгліколь, вода для ін'єкцій.
