Дикломек

Нестероїдний протизапальний препарат, похідне фенілоцтової кислоти.

Чинить виражену протизапальну, анальгезуючу та помірну жарознижуючу дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ - основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, яка є попередником простагландинів, що відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Анальгезуюча дія обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через пригнічення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі).
Інгібує синтез протеоглікану в хрящах. При ревматичних захворюваннях зменшує болі в суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість і набряклість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні чинить десенсибілізуючу дію.

Час досягнення максимальної концентрації при в/м введенні 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини застосованої дози. Не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7%. (переважно з альбуміном). Період напіввиведення з плазми становить 1-2 години, з синовіальної рідини – 3-6 годин. Приблизно 60% виводиться у вигляді метаболітів нирками, менше 1%
екстрагується з сечею в незміненому вигляді, решта виводиться у вигляді метаболітів з жовчю.

Для дорослих:

• суглобовий синдром (ревматоїдний артрит, подагра, остеоартроз);
• дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (остеохондроз, анкілозуючий спондиліт);
• посттравматичне запалення м'яких тканин і опорно-рухового апарату (розтягнення зв'язок, м'язів і сухожиль, забої);
• невралгії;
• міалгії.

• виразкова хвороба шлунка;
• виразкова хвороба дванадцятипалої кишки;
• "аспіринова тріада" (напади бронхіальної астми, кропив'янка, гострий риніт) після прийому ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП в анамнезі;
• порушення кровотворення неясної етіології;
• вагітність;
• період лактації (грудне вигодовування);
• дитячий вік до 15 років;
• підвищена чутливість до диклофенаку та компонентів препарату.

У період лікування Дикломеком у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями можуть виникнути шлунково-кишкові кровотечі або розвинутися виразка шлунково-кишкового тракту.
Можливий розвиток реакцій гіперчутливості на метабісульфіт натрію, що входить до складу ін'єкційного розчину.
Під час застосування препарату необхідне ретельне медичне спостереження за тими хворими, у яких є скарги, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту або з наявними анамнестичними відомостями про виразкове ураження шлунка або кишечника.
Обережність необхідна при призначенні препарату хворим з печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.
Дикломек, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому у пацієнтів з порушеннями гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.
Особливу обережність слід дотримуватися при внутрішньом'язовому введенні Дикломека хворим на бронхіальну астму (через ризик посилення вираженості симптомів захворювання), а також пацієнтам з алергічним ринітом (в тому числі сезонним) і поліпами слизової носа.
У пацієнтів, які раніше отримували Дикломек, можуть у рідкісних випадках розвинутися алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції.
Пацієнтам, які приймають препарат, необхідно утримуватися від вживання алкоголю.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом або потенційно небезпечними механізмами
У період лікування можливе зниження швидкості психомоторних реакцій.
У цих випадках не слід керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності

• З боку травної системи: гастралгія, дискомфорт в епігастральній області, нудота, сухість у роті, зниження апетиту або анорексія, відрижка, блювання, печія, діарея, абдомінальний біль, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, перфорація стінки кишечника, кровотеча з ШКТ, неспецифічний коліт з кровотечею, запори, панкреатит, токсичний гепатит, коліт, стоматит, глосит.
• З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, судоми, асептичний менінгіт, зниження пам'яті, депресія, психотичні реакції, периферична полінейропатія (гіпестезія, тремор, біль або слабкість у м'язах рук і ніг), сонливість, дратівливість, нервозність, відчуття страху, безсоння, слабкість і відчуття втоми.
• З боку органа зору: токсична амбліопія, зниження гостроти зору, диплопія, скотома.
• З боку органа слуху: зниження слуху та інші порушення слуху, дзвін і шум у вухах.
• Алергічні реакції: шкірний свербіж, шкірний висип (переважно еритематозний і уртикарний), анафілаксія та анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай розвивається стрімко), бронхоспастичні алергічні реакції.
• З боку сечовидільної системи: затримка рідини, гематурія, цистит, полакіурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, периферичні набряки.
• З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія, постгеморагічна анемія, пов'язана з внутрішніми кровотечами, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
• З боку серцево-судинної системи: задишка, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії, кардіалгії, біль за грудиною, носова кровотеча.
• Місцеві реакції: печіння, інфільтрат, асептичний некроз, некроз жирової тканини в місці в/м введення.
• Дерматологічні реакції: гіперемія шкіри, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фотодерматит, екхімози.
• З боку статевої системи: дисменорея.

Симптоми: головний біль, рухове збудження, дратівливість, запаморочення, судоми.
Лікування: симптоматична терапія

Одночасне системне застосування НПЗП може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ. При застосуванні препарату та протидіабетичних засобів, ефективність останніх не змінюється. Однак, відомі окремі повідомлення про розвиток випадків, як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлювало необхідність зміни дози цукровмісних препаратів під час застосування Дикломека.
Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Існують окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримували одночасно похідні хінолону та НПЗП.
При спільному застосуванні можуть збільшуватися рівні дигоксину та метотрексату в сироватці, може збільшуватися нефротоксичність циклоспорину. Дикломек може підвищувати рівень літію або дигоксину в плазмі крові, шляхом зниження ниркового кліренсу літію.
Дозування препарату повинно підбиратися для пацієнтів, які застосовують інсулін або гіпоглікемічні засоби, навіть якщо немає особливих причин для такої регуляції.
Дикломек може пригнічувати активність діуретиків. При лікуванні калійзберігаючими діуретиками диклофенак може підвищувати рівень калію в сироватці крові (слід контролювати рівень калію). Згідно з загальною концепцією ампули Дикломек не слід змішувати з іншими ін'єкційними препаратами.
Побічні ефекти можуть посилюватися при поєднанні диклофенаку з кортикоїдними препаратами або іншими НПЗП. Можлива тимчасова агрегація тромбоцитів, при застосуванні великої дози диклофенаку (200 мг і вище).
Як і інші НПЗП, при спільному застосуванні метотрексату, Дикломек слід приймати з обережністю протягом 24 годин до і після прийому метотрексату.

Р-н д/ін'єкц. 75 мг/3 мл: амп. 4 або 10 шт.
Розчин для ін'єкцій безбарвний або злегка жовтуватого кольору, прозорий.
1 мл 1 амп.
диклофенак натрію 25 мг 75 мг
Допоміжні речовини: манітол, натрію метабісульфіт, бензиловий спирт, натрію гідроксид, вода д/і.
3 мл - ампули (5) - пенали пластикові (2) - упаковки картонні.
3 мл - ампули (4) - пенали пластикові (1) - упаковки картонні.