Доксазозин

Гіполіпідемічний, гіпотензивний, судинорозширювальний, спазмолітичний.

Доксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа1-адренорецепторів. Завдяки зниженню тонусу м'язів судин доксазозин зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску (АТ).

Після одноразового прийому препарату максимум гіпотензивної дії спостерігається в період від 2 до 6 годин, загалом гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні препаратом було однаковим у положенні стоячи та лежачи.

Ефективний при артеріальній гіпертензії, в тому числі, що супроводжується метаболічними порушеннями (ожиріння, зниження толерантності до глюкози).

Знижує ризик розвитку ішемічної хвороби серця.

Прийом препарату у "нормотоніків" не супроводжується зниженням АТ. При тривалому застосуванні Доксазозину у хворих розвивається толерантність.

У період лікування доксазозином спостерігається зниження рівня концентрації в плазмі крові тригліцеридів, загального холестерину. Одночасно відзначається деяке зростання (на 4-13%) коефіцієнта ЛПВП/загальний холестерин.

При тривалому лікуванні Доксазозином спостерігається регресія гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів і підвищення вмісту в тканинах активності плазміногену.

У зв'язку з тим, що Доксазозин блокує альфа1-адренорецептори, розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози і в шийці сечового міхура, відбувається зниження опору і тиску в сечовипускальному каналі, зменшення опору внутрішнього сфінктера. Тому призначення Доксазозину хворим з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози призводить до значного поліпшення показників уродинаміки і зменшення проявів симптомів захворювання.

Чинить ефект у 66-71% хворих, початок дії - через 1-2 тижні лікування, максимум - після 14 тижнів, ефект зберігається протягом тривалого часу.

Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах Доксазозин добре всмоктується, абсорбція 80-90% (одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування на 1 годину). Максимальна концентрація в плазмі крові створюється через 3 години. При вечірньому прийомі час досягнення максимальної концентрації подовжується до 5 годин.

Біодоступність - 60-70% (пресистемний метаболізм). Зв'язок з білками крові - близько 98%.

Виведення з плазми крові відбувається у дві фази, з кінцевим періодом напіввиведення 19-22 години, що дозволяє приймати препарат один раз на добу.

Доксазозин інтенсивно метаболізується в печінці шляхом о-диметилювання і гідроксилювання.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки, а також при прийомі препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм, може порушуватися процес біотрансформації препарату.

Основне виведення через кишечник (65% у вигляді метаболітів і близько 5% в незміненому вигляді). Нирками виводиться 10%.

Дослідження фармакокінетики Доксазозину у літніх хворих і у хворих з захворюваннями нирок не виявили суттєвих фармакокінетичних відмінностей.

Для дорослих:

- Артеріальна гіпертензія
- Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (симптоматичне лікування).

Підвищена чутливість до доксазозину та інших похідних хіназоліну; тяжка печінкова недостатність (за відсутності досвіду застосування у даної категорії пацієнтів); інфекції сечовивідних шляхів; анурія; прогресуюча ниркова недостатність; артеріальна гіпотензія і схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі); супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; камені в сечовому міхурі; нетримання сечі внаслідок переповнення сечового міхура (парадоксальна ішурія); дитячий і підлітковий вік до 18 років.

З обережністю: набряк легень, викликаний стенозом мітрального клапана або аортальним стенозом; серцева недостатність з підвищеним серцевим викидом; правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом; лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення; порушення мозкового кровообігу; вік старше 65 років через небезпеку розвитку ортостатичних симптомів (непритомність, запаморочення); одночасне застосування з інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ-5) (загроза виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії); порушення функції печінки; вагітність; при проведенні операції з приводу катаракти.

Після прийому доксазозину в початковій дозі можливий розвиток ортостатичної гіпотензії (феномен першої дози), особливо в положенні стоячи. Частіше такий стан спостерігається у пацієнтів з гіповолемією, дефіцитом натрію, у осіб похилого віку. У зв'язку з цим початкову дозу рекомендується приймати перед сном.

Доксазозин слід застосовувати з обережністю у літніх пацієнтів у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору і непритомності.

Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при жаркій погоді.

У хворих ДГПЗ доксазозин можна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні у пацієнтів з ДГПЗ з нормальним АТ зміна останнього незначна. При цьому у хворих з поєднанням артеріальної гіпертензії і ДГПЗ можливе застосування в монотерапії.

Перед початком терапії ДГПЗ необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатоспецифічного антигену (ПСА) в плазмі крові.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні доксазозину, так само як і інших лікарських засобів, повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки. Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (варіант синдрому "вузької зіниці") спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування α1-адреноблокаторами. Необхідно попередити хірурга про те, що пацієнт приймає α1-адреноблокатори на даний момент або приймав раніше до операції.

Пріапізм. Повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції і пріапізму на тлі терапії α1-адренорецепторами, в т.ч. доксазозином. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія пріапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена і необоротної втрати потенції.

Клінічний досвід застосування доксазозину у дітей відсутній.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

На початку терапії або при збільшенні дози доксазозину можливе різке зниження АТ, внаслідок чого може розвинутися запаморочення. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі зі складними технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин: нечасто - анорексія; рідко - подагра, підвищений апетит.

З боку психіки: часто - збудження, занепокоєння, безсоння; нечасто - депресія.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, головний біль; часто - парестезії, постуральне запаморочення (після прийому першої дози можливе виражене зниження АТ, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у важких випадках, особливо при швидкому переході з положення "лежачи" в положення "стоячи" або в положення "сидячи" - до непритомності), сонливість; нечасто - гіпестезії, непритомність, тремор.

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - інфекції дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку органу зору: часто - порушення кольорового сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужки.

З боку органу слуху і лабіринтні порушення: часто - вертиго; нечасто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія; нечасто - припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження АТ, постуральна гіпотензія; рідко - стенокардія, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму; дуже рідко - брадикардія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи: часто - задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко - загострення наявного бронхоспазму.

З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто - метеоризм, запор, гастроентерит, блювання; частота невідома - порушення смаку.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестаз, гепатит, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ печінки.

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - алопеція, шкірний свербіж, шкірний висип, пурпура; дуже рідко - кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія.

З боку сечовивідної системи: часто - цистит, нетримання сечі; нечасто - часте сечовипускання, поліурія; дуже рідко - дизурія, гематурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи: нечасто - імпотенція; дуже рідко - гінекомастія, пріапізм, ретроградна еякуляція.

Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, втомлюваність, слабкість; нечасто - болі різної локалізації, збільшення маси тіла.

Симптоми: виражене зниження АТ, іноді супроводжується непритомністю.

Лікування: хворого негайно необхідно помістити в горизонтальне положення, підняти ноги. Проводиться симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами можливе взаємне посилення ефектів.

При одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ5 (силденафіл, тадалафіл, варденафіл) у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії.

Не рекомендується приймати доксазозин одночасно з іншими блокаторами α1-адренорецепторів.

При одночасному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів існує певний ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з нітратами, засобами для загальної анестезії, трициклічними антидепресантами, етанолом можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні засобів, що впливають на швидкість метаболізму в печінці, можливе уповільнення або прискорення метаболізму доксазозину.

НПЗП (особливо індометацин), естрогени і симпатоміметичні засоби можуть знижувати гіпотензивну дію доксазозину. Усунення альфа-адреностимулюючих ефектів епінефрину (адреналіну) доксазозином може призводити до тахікардії і артеріальної гіпотензії.

При одночасному прийомі з силденафілом для лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії.

Таблетки, 2 мг і 4 мг.
По 10, 14, 20, 28, 30, 50 і 100 таблеток у флакони з поліетилену.
По 1 флакону разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.