Доксицикліну гідрохлорид

Антибактеріальне широкого спектра, бактеріостатичне.

Напівсинтетичний антибіотик групи тетрациклінів широкого спектра дії. Чинить бактеріостатичну дію за рахунок пригнічення синтезу білка збудників.

Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Bacillus anthracis, Listeria monocytogenes; анаеробних бактерій: Clostridium spp.

Доксициклін активний також щодо аеробних грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Bordetella pertussis, а також щодо Rickettsia spp., Treponema spp., Mycoplasma spp. і Chlamydia spp.

До доксицикліну стійкі Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides fragilis.

Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю абсорбується з ШКТ. Прийом їжі незначно впливає на абсорбцію доксицикліну. Широко розподіляється в тканинах і рідинах організму. Зв'язування з білками плазми становить 80-95%. T1/2 становить 12-22 год. Виводиться з сечею в незміненому вигляді (40%), однак основна частина дози виводиться в незміненому вигляді з калом за рахунок секреції жовчі.

Для дорослих:

Для дітей:

- Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до доксицикліну мікроорганізмами, в т.ч. інфекції органів дихання і ЛОР-органів;
- Інфекції ШКТ;
- Гнійні інфекції шкіри і м'яких тканин (в т.ч. вугровий висип);
- Інфекції органів сечостатевої системи (в т.ч. гонорея, первинний і вторинний сифіліс);
- Сипний тиф, бруцельоз, рикетсіози, остеомієліт, трахома, хламідіоз.

- Вагітність
- Дитячий вік до 8 років (можливість утворення нерозчинних комплексів з кальцієм у кістковому скелеті, емалі і дентині зубів)
- Підвищена чутливість до тетрациклінів
- Порфірія
- Тяжка печінкова недостатність
- Лейкопенія
- Період лактації
- Міастенія (для в/в введення).

З обережністю застосовують доксициклін при порушеннях функції печінки. При порушеннях функції нирок корекції дози не потрібно.

Для запобігання місцево-подразнюючої дії (езофагіт, гастрит, виразка ШКТ) рекомендується прийом у денний час з великою кількістю рідини, їжею або молоком. У зв'язку з можливим розвитком фотосенсибілізації необхідно обмеження інсоляції під час лікування і протягом 4-5 днів після нього.

Доксициклін не застосовують у дітей до 8 років, оскільки тетрацикліни (в т.ч. доксициклін) викликають довготривалу зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі і уповільнення поздовжнього росту кісток скелета у даної категорії пацієнтів.

Розчин доксицикліну для в/в введення слід використовувати не пізніше 72 годин після його приготування.

З боку нервової системи і органів чуття: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (у дорослих — анорексія, головний біль, блювання, набряк диска зорового нерва, зміна зору, у дітей — випинання тім'ячок), токсична дія на ЦНС (запаморочення або нестійкість).

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, нейтропенія, зниження протромбінової активності.

З боку органів ШКТ: нудота, діарея, запор, дисфагія, глосит, езофагіт (в т.ч ерозивний), гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, ентероколіт (зумовлений проліферацією резистентних штамів стафілококів); ураження печінки під час тривалого прийому або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Алергічні реакції: макулопапульозний висип, шкірний свербіж, гіперемія шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, загострення системного червоного вовчака.

Інші: дисбактеріоз, грибкові інфекції (вагініт, глосит, стоматит, проктит), реінфекції резистентними штамами, запалення в аногенітальній зоні промежини, фотосенсибілізація, стійка зміна кольору зубної емалі; при потраплянні розчину під шкіру — флебіт і періфлебіт.

Симптоми: при введенні високих доз, особливо у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе виникнення нейротоксичних реакцій: запаморочення, нудота, блювання, судоми, порушення свідомості внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску.

Лікування: відміна лікарського засобу, промивання шлунка активованим вугіллям, симптоматична терапія, внутрішньо призначають антациди і сульфат магнію для запобігання абсорбції доксицикліну. Специфічного антидоту не існує. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Препарати, що містять іони металів (антациди, препарати, що містять залізо, магній, кальцій), утворюють з доксицикліном неактивні хелати, у зв'язку з чим необхідно уникати їх одночасного призначення.

При одночасному застосуванні з барбітуратами, карбамазепіном, фенітоїном концентрація доксицикліну в плазмі крові знижується у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки, що може бути причиною зменшення його антибактеріальної дії.

Необхідно уникати комбінації з пеніцилінами, цефалоспоринами, що чинять бактерицидну дію і є антагоністами бактеріостатичних антибіотиків (в т.ч. доксицикліну).

Абсорбцію доксицикліну знижують колестирамін і колестипол (дотримуватися інтервалу між прийомом не менше 3 годин).

У зв'язку з пригніченням кишкової мікрофлори доксициклін знижує протромбіновий індекс, що вимагає корекції дози непрямих антикоагулянтів.

Прийом доксицикліну знижує надійність контрацепції і підвищує частоту проривних кровотеч на фоні прийому естроген-вмісних пероральних контрацептивів.

Одночасне застосування ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.

Капсули
1 капс. доксицикліну гідрохлорид 100 мг.

10 шт. - банки пластикові (1) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.