Фепранон
Phepranon
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: «Phepranon» 0,025
D. t. d. N 50 in dragee
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 3 рази на день, за 30-60 хв до їжі
D. t. d. N 50 in dragee
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 3 рази на день, за 30-60 хв до їжі
Фармакологічні властивості
Анорексигенний
Фармакодинаміка
Чинить психостимулюючу дію, збуджує центр насичення і пригнічує центр голоду. Стимулює кору великих півкуль головного мозку, практично не має периферичного адреностимулюючого ефекту. Підвищує обмін речовин (у незначній мірі). При ожирінні сприяє зниженню маси тіла.
Терапевтична дія розвивається через 30-60 хв, тривалість дії - 8 год.
Терапевтична дія розвивається через 30-60 хв, тривалість дії - 8 год.
Фармакокінетика
Абсорбція висока. T1/2 - 8 год. Виводиться нирками (100%) в незміненому вигляді або у вигляді метильованих метаболітів. Добре проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Драже Фепранон рекомендується приймати до їжі (за півгодини) одночасно з низькокалорійною дієтою. Разова дозування становить 1 драже, частота прийому – до трьох разів на день.
При недостатньому ефекті від проведеної Фепраноном терапії добову дозування можна збільшити до чотирьох драже. Середня тривалість лікування Фепраноном – від шести до десяти тижнів.
Повторно курс лікування можна пройти через три місяці.
Дітям від 12 років, як правило, призначають половину дорослої дозування.
При недостатньому ефекті від проведеної Фепраноном терапії добову дозування можна збільшити до чотирьох драже. Середня тривалість лікування Фепраноном – від шести до десяти тижнів.
Повторно курс лікування можна пройти через три місяці.
Дітям від 12 років, як правило, призначають половину дорослої дозування.
Показання
– Ожиріння аліментарного генезу.
– адіпозогенітальний синдром
– гіпотиреоз.
– адіпозогенітальний синдром
– гіпотиреоз.
Протипоказання
– Артеріальна гіпертензія;
– Атеросклероз;
– Феохромоцитома;
– Інфаркт міокарда;
– Цукровий діабет;
– Аденома гіпофіза;
– Епілепсія;
– Психоз;
– Глаукома;
– Тиреотоксикоз;
– Гіперчутливість до активного або допоміжних компонентів Фепранону.
– Фепранон дозволений до застосування в педіатрії з дванадцяти років.
– Атеросклероз;
– Феохромоцитома;
– Інфаркт міокарда;
– Цукровий діабет;
– Аденома гіпофіза;
– Епілепсія;
– Психоз;
– Глаукома;
– Тиреотоксикоз;
– Гіперчутливість до активного або допоміжних компонентів Фепранону.
– Фепранон дозволений до застосування в педіатрії з дванадцяти років.
Особливі вказівки
Немає даних
Побічні ефекти
– тахікардія
– слабкість
– головний біль
– безсоння
– підвищення АТ
– ейфорія
– дратівливість
– погіршення настрою
– сухість у роті
– нудота
– блювання
– запори або діарея
– висип
– шкірний свербіж
– набряк повік
– риніт
– кон'юнктивіт
– міалгія
– дизурія
– поліурія
При тривалому застосуванні - алопеція, зниження потенції, лікарська залежність.
– слабкість
– головний біль
– безсоння
– підвищення АТ
– ейфорія
– дратівливість
– погіршення настрою
– сухість у роті
– нудота
– блювання
– запори або діарея
– висип
– шкірний свербіж
– набряк повік
– риніт
– кон'юнктивіт
– міалгія
– дизурія
– поліурія
При тривалому застосуванні - алопеція, зниження потенції, лікарська залежність.
Передозування
Негативна симптоматика передозування може проявлятися: тремором, тахіпное, гіперрефлексією, сплутаністю свідомості, колапсом, галюцинаціями, судомами (у пацієнтів з епілепсією).
Терапія цих станів в першу чергу повинна полягати в наданні, передбаченої в таких випадках, першої допомоги, включаючи: виклик блювоти, очищення ШКТ, форсований діурез. При тахікардії показано застосування бета-адреноблокаторів. У разі формування виражених порушень психіки призначають психоактивні препарати. При прояві порушень дихальної функції практикують ШВЛ.
Терапія цих станів в першу чергу повинна полягати в наданні, передбаченої в таких випадках, першої допомоги, включаючи: виклик блювоти, очищення ШКТ, форсований діурез. При тахікардії показано застосування бета-адреноблокаторів. У разі формування виражених порушень психіки призначають психоактивні препарати. При прояві порушень дихальної функції практикують ШВЛ.
Лікарняна взаємодія
Послаблює гіпотензивну дію гуанетидину і гіпоглікемічний ефект інсуліну.
Інгібітори МАО (протягом 2 тиж. після прийому) підвищують ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Інгібітори МАО (протягом 2 тиж. після прийому) підвищують ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Лікарська форма
У вигляді драже по 25 мг, що містять активний компонент – амфепрамон.
