Флорацид

Антибактеріальне широкого спектра.

Протимікробний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, лівообертаючий ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію і зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці і мембранах.

Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo.

In vivo

Ефективний щодо Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes і Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Serratia marcescens, Clostridium perfringens.

In vitro

Чутливі мікроорганізми (МПК ≤2 мг/мл).

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні метицилінчутливі/метицилінумірено чутливі штами), Staphylococcus spp. (CNS), Streptococcus spp. групи С і G.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Klebsiella spp., Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Providencia spp., Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp.

Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veillonella spp.

Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

Левофлоксацин помірно активний (МПК ≥4 мг/л).

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилінрезистентні штами).

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campylobacter jejuni, Campylobacter coli.

Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp.

До левофлоксацину стійкі (МПК ≥8 мг/л).

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus spp. (коагулазонегативні метицилінрезистентні штами).

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans.

Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.

Після прийому внутрішньо левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується з ШКТ. Прийом їжі мало впливає на швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину становить 100%. При разовій дозі 500 мг левофлоксацину Сmаx в плазмі крові становить 5,2–6,9 мкг/мл, Тmах — 1,3 год, T1/2 — 6–8 год.

Зв'язок з білками плазми — 30–40%. Добре проникає в легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечовидільної системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги.

У печінці невелика частина окислюється і/або дезацетилюється.

Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Близько 87% від дози виводиться нирками в незміненому вигляді протягом 48 год, менше 4% виводиться через кишечник протягом 72 год.

Для дорослих:

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:

- гострий синусит;
- загострення хронічного бронхіту;
- позалікарняна пневмонія;
- ускладнені інфекції нирок і сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
- неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
- бактеріальний простатит;
- інфекції шкірних покривів і м'яких тканин;
- інтраабдомінальна інфекція;
- комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу.

- гіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів;
- епілепсія;
- ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
- вагітність і період лактації;
- дитячий і підлітковий вік (до 18 років).

З обережністю: особи похилого віку у зв'язку з високою ймовірністю наявності супутнього зниження функції нирок; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Госпітальні інфекції, викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування.

Поширеність набутої резистентності висіяних штамів мікроорганізмів може змінюватися в залежності від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до левофлоксацину в конкретній країні. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз з виділенням збудника і визначенням його чутливості до левофлоксацину.

Існує висока ймовірність того, що метицилін-резистентні штами Staphylococcus aureus будуть резистентними до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, викликаних метицилін-резистентними штамами Staphylococcus aureus, у разі, якщо лабораторні дослідження не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину.

Застосування фторхінолонів, в т.ч. левофлоксацину, було пов'язано з втратою працездатності і розвитком необоротних серйозних побічних реакцій з боку різних систем організму, які можуть розвиватися одночасно у одного і того ж пацієнта. Побічні реакції, викликані фторхінолонами, включають тендиніти, розрив сухожиль, артралгію, міалгію, периферичну невропатію, а також побічні ефекти з боку нервової системи (галюцинації, тривога, депресія, безсоння, головні болі і сплутаність свідомості). Дані реакції можуть розвиватися в період від декількох годин до декількох тижнів після початку терапії левофлоксацином. Розвиток цих побічних реакцій відзначалося у пацієнтів будь-якого віку або без наявності попередніх факторів ризику. При виникненні перших ознак або симптомів будь-яких серйозних побічних реакцій слід негайно припинити застосування левофлоксацину. Слід уникати застосування фторхінолонів, в т.ч. левофлоксацину, у пацієнтів, у яких відзначалися будь-які з цих серйозних побічних реакцій.

Як і інші хінолони, левофлоксацин слід з великою обережністю застосовувати у пацієнтів з схильністю до судом: у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС, такими як інсульт, важка черепно-мозкова травма; у пацієнтів, одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні йому НПЗП, а також інші препарати, що знижують поріг судомної активності, такі як теофілін. При розвитку судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Розвинена під час або після лікування левофлоксацином діарея, особливо важкого ступеня, стійка і/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і відразу ж почати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронидазол внутрішньо). Препарати, що гальмують перистальтику кишечника, протипоказані.

При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, рідко спостерігається тендиніт, який іноді може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутися протягом 48 год після початку лікування і може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту; у пацієнтів, які приймають фторхінолони, ризик розриву сухожилля може підвищуватися при одночасному застосуванні ГКС. Крім цього, у пацієнтів після трансплантації підвищений ризик розвитку тендинітів, тому рекомендується дотримуватися обережності при призначенні фторхінолонів даної категорії пацієнтів.

Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

При застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку важких буллезних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнту слід негайно звернутися до лікаря і не продовжувати лікування до консультації з фахівцем.

Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток печінкової недостатності з летальним результатом, при застосуванні левофлоксацину, головним чином, у пацієнтів з важкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнта слід попередити про необхідність припинення лікування і термінового звернення до лікаря у разі появи ознак і симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болі в животі.

Т.к. левофлоксацин екскретується головним чином нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібен обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід враховувати, що у пацієнтів цієї групи часто відзначаються порушення функції нирок.

Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування і протягом 48 год після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися сильному сонячному або штучному УФ опроміненню (наприклад, відвідувати солярій).

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій і грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі присутня у людини, в результаті чого може розвинутися суперінфекція. Тому в ході лікування слід обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин.

У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до розвитку гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід враховувати при лікуванні левофлоксацином.

Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії і гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози в крові.

У пацієнтів, які отримують фторхінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про випадки сенсорної і сенсорно-моторної периферичної невропатії, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми невропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку необоротних змін. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів невропатії. Фторхінолони не слід призначати пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на периферичну невропатію.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язове проведення активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення ІВЛ, і летальний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта з встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується.

Застосування левофлоксацину для профілактики і лікування сибірської виразки при повітряно-крапельному шляху зараження засноване на даних по чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro і в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарю слід звертатися до національних і/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору по лікуванню сибірської виразки.

Психотичні реакції, включаючи суїцидальні думки/спроби, відзначалися у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, іноді після прийому разової дози. При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити і призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

При розвитку будь-яких порушень зору необхідна негайна консультація офтальмолога.

У пацієнтів, які застосовують левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами.

Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis, що може призводити в подальшому до хибнонегативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

Такі побічні ефекти, як запаморочення або вертиго, сонливість і розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції і здатність до концентрації уваги. Це може становити певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).

З боку серцево-судинної системи: рідко - синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження АТ; частота невідома - подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця.

З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, еозинофілія; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія; частота невідома - панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - сонливість, тремор, дисгевзія; рідко - парестезія, судоми; частота невідома - периферична сенсорна невропатія, периферична сенсорно-моторна невропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, паросмія, включаючи втрату нюху, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Психічні порушення: часто - безсоння; нечасто - відчуття тривоги, сплутаність свідомості; рідко - психічні порушення (галюцинації, параноя), депресія, ажитація, порушення сну, нічні кошмари; частота невідома - порушення психіки з порушеннями поведінки з нанесенням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки і суїцидальні спроби.

З боку органу зору: рідко - порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома - тимчасова втрата зору, увеїт.

З боку органу слуху і лабіринтні порушення: нечасто - вертиго; рідко - дзвін у вухах; частота невідома - зниження слуху, втрата слуху.

З боку дихальної системи: нечасто - задишка; частота невідома - бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травної системи: часто - діарея, блювання, нудота; нечасто - анорексія, болі в животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома - геморагічна діарея, яка в дуже рідкісних випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності АЛТ, АСТ, ЩФ, ГГТ; нечасто - підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома - важка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності (іноді з летальним результатом), особливо у пацієнтів з важким основним захворюванням (наприклад, при сепсисі); гепатит, жовтяниця.

З боку сечовивідних шляхів: нечасто - підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; рідко - гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту).

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - висип, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного і УФ випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит.

З боку імунної системи: рідко - ангіоневротичний набряк; частота невідома - анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія, міалгія; рідко - ураження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість, яка може бути особливо небезпечною у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит.

З боку обміну речовин: рідко - гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом; частота невідома - гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.

Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів.

Загальні реакції: нечасто - астенія; рідко - пірексія; частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях, кінцівках); дуже рідко - напади порфірії у пацієнтів, вже страждаючих цим захворюванням.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості і напади судом за типом епіприпадків, нудота, ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT.

Лікування: симптоматичне. Левофлоксацин не виводиться шляхом діалізу. Специфічний антидот препарату не існує.

Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза, магній- і/або алюмінійвмісні препарати, диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній), рекомендується приймати не менше ніж за 2 год до або через 2 год після прийому левофлоксацину.

Дія левофлоксацину значно ослаблюється при одночасному застосуванні сукральфату. Пацієнтам, які отримують левофлоксацин і сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 год після прийому левофлоксацину.

При одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, НПЗП та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе виражене зниження порогу судомної готовності головного мозку.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО і/або розвиток кровотечі, в т.ч. і важкої. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові.

При одночасному застосуванні левофлоксацину і лікарських засобів, що порушують ниркову канальцеву секрецію левофлоксацину, таких як пробенецид і циметидин, слід дотримуватися обережності особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Одночасне застосування ГКС підвищує ризик розриву сухожиль.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг і 500 мг.
У контурних чарункових упаковках з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої лакованої по 5 або 10 шт. У пачці картонній 1 упаковка.