Флупіртин
Flupirtine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Caps. "Flupirtin" 0,1 №30
D.S.: Внутрішньо, по 1 капсулі 3 рази на добу, незалежно від прийому їжі
D.S.: Внутрішньо, по 1 капсулі 3 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Анальгезуюча центральна, міорелаксуюча.
Фармакодинаміка
Анальгетик центральної дії. Є селективним активатором нейрональних калієвих каналів. Не належить до опіоїдів, не викликає залежності та звикання.
Чинить анальгетичну, міорелаксуючу та нейропротекторну дію, засновану на непрямому антагонізмі щодо NMDA-рецепторів, активації низхідних механізмів модуляції болю та GABA-ергічних процесів.
У терапевтичних концентраціях флупіртин не зв'язується з α1-, α2-адренорецепторами, серотоніновими 5HT1-, 5НТ2-рецепторами, дофаміновими, бензодіазепіновими, опіоїдними, центральними м- і н-холінорецепторами.
Антиспастична дія на м'язи пов'язана з блокуванням передачі збудження на мотонейрони та проміжні нейрони, що призводить до зняття м'язового напруження. Ця дія флупіртину проявляється при багатьох хронічних захворюваннях, що супроводжуються болісними м'язовими спазмами (скелетно-м'язові болі в шиї та спині, артропатії, головні болі напруження, фіброміалгія).
Завдяки нейропротекторним властивостям захищає нервові структури від токсичної дії високих концентрацій іонів внутрішньоклітинного кальцію, що пов'язано зі здатністю флупіртину викликати блокаду нейрональних іонних кальцієвих каналів і знижувати внутрішньоклітинний потік іонів кальцію.
Чинить анальгетичну, міорелаксуючу та нейропротекторну дію, засновану на непрямому антагонізмі щодо NMDA-рецепторів, активації низхідних механізмів модуляції болю та GABA-ергічних процесів.
У терапевтичних концентраціях флупіртин не зв'язується з α1-, α2-адренорецепторами, серотоніновими 5HT1-, 5НТ2-рецепторами, дофаміновими, бензодіазепіновими, опіоїдними, центральними м- і н-холінорецепторами.
Антиспастична дія на м'язи пов'язана з блокуванням передачі збудження на мотонейрони та проміжні нейрони, що призводить до зняття м'язового напруження. Ця дія флупіртину проявляється при багатьох хронічних захворюваннях, що супроводжуються болісними м'язовими спазмами (скелетно-м'язові болі в шиї та спині, артропатії, головні болі напруження, фіброміалгія).
Завдяки нейропротекторним властивостям захищає нервові структури від токсичної дії високих концентрацій іонів внутрішньоклітинного кальцію, що пов'язано зі здатністю флупіртину викликати блокаду нейрональних іонних кальцієвих каналів і знижувати внутрішньоклітинний потік іонів кальцію.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо практично повністю (до 90%) і швидко всмоктується з ШКТ.
Метаболізується в печінці (до 75% від прийнятої дози) з утворенням активного метаболіту М1 (2-аміно-3-ацетаміно-6-[4-фтор]-бензиламінопіридин). Метаболіт М1 утворюється в результаті гідролізу уретанової структури (1 фаза реакції) і подальшого ацетилювання (2 фаза реакції). Цей метаболіт забезпечує в середньому 25% анальгезуючої активності флупіртину. Інший метаболіт (М2 - біологічно неактивний) утворюється в результаті реакції окиснення (I фаза) п-фторбензила з подальшою кон'югацією (2 фаза) п-фторбензойної кислоти з гліцином.
T1/2 становить близько 7 год (10 год для основної речовини і метаболіту М1), що є достатнім для забезпечення анальгезуючого ефекту. Концентрація діючої речовини в плазмі крові пропорційна дозі.
Виводиться в основному нирками (69%): 27% виводиться в незміненому вигляді, 28% - у вигляді метаболіту М1 (ацетил-метаболіт), 12% - у вигляді метаболіту М2 (пара-фторгиппурова кислота) і решта третина складається з кількох метаболітів з невиясненою структурою. Невелика частина дози виводиться з організму з жовчю і калом.
У пацієнтів віком старше 65 років у порівнянні з молодими пацієнтами спостерігається збільшення T1/2 (до 14 год при одноразовому прийомі і до 18.6 год при прийомі протягом 12 днів) і Cmax відповідно в плазмі крові вище в 2-2.5 рази.
Метаболізується в печінці (до 75% від прийнятої дози) з утворенням активного метаболіту М1 (2-аміно-3-ацетаміно-6-[4-фтор]-бензиламінопіридин). Метаболіт М1 утворюється в результаті гідролізу уретанової структури (1 фаза реакції) і подальшого ацетилювання (2 фаза реакції). Цей метаболіт забезпечує в середньому 25% анальгезуючої активності флупіртину. Інший метаболіт (М2 - біологічно неактивний) утворюється в результаті реакції окиснення (I фаза) п-фторбензила з подальшою кон'югацією (2 фаза) п-фторбензойної кислоти з гліцином.
T1/2 становить близько 7 год (10 год для основної речовини і метаболіту М1), що є достатнім для забезпечення анальгезуючого ефекту. Концентрація діючої речовини в плазмі крові пропорційна дозі.
Виводиться в основному нирками (69%): 27% виводиться в незміненому вигляді, 28% - у вигляді метаболіту М1 (ацетил-метаболіт), 12% - у вигляді метаболіту М2 (пара-фторгиппурова кислота) і решта третина складається з кількох метаболітів з невиясненою структурою. Невелика частина дози виводиться з організму з жовчю і калом.
У пацієнтів віком старше 65 років у порівнянні з молодими пацієнтами спостерігається збільшення T1/2 (до 14 год при одноразовому прийомі і до 18.6 год при прийомі протягом 12 днів) і Cmax відповідно в плазмі крові вище в 2-2.5 рази.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають внутрішньо не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини (100 мл). Дозу підбирають в залежності від інтенсивності болю та індивідуальної чутливості хворого до препарату. Дорослим призначають по 100 мг 3-4 р/добу з рівним інтервалом між прийомами. При вираженому больовому синдромі призначають по 200 мг 3 р/добу.
Максимальна добова доза — 600 мг. Пацієнтам старше 65 років на початку лікування призначають по 100 мг вранці та ввечері. Доза може бути збільшена до 300 мг в залежності від інтенсивності болю та переносимості препарату. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або при гіпоальбумінемії максимальна добова доза становить 300 мг. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю максимальна добова доза — 200 мг.
Тривалість терапії визначається індивідуально лікарем і залежить від динаміки больового синдрому та переносимості препарату.
Максимальна добова доза — 600 мг. Пацієнтам старше 65 років на початку лікування призначають по 100 мг вранці та ввечері. Доза може бути збільшена до 300 мг в залежності від інтенсивності болю та переносимості препарату. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або при гіпоальбумінемії максимальна добова доза становить 300 мг. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю максимальна добова доза — 200 мг.
Тривалість терапії визначається індивідуально лікарем і залежить від динаміки больового синдрому та переносимості препарату.
Показання
Больовий синдром (гострий і хронічний): м'язовий спазм,
злоякісні новоутворення, альгодисменорея, головний біль, посттравматичний біль, травматологічні/ортопедичні операції та втручання.
злоякісні новоутворення, альгодисменорея, головний біль, посттравматичний біль, травматологічні/ортопедичні операції та втручання.
Протипоказання
Печінкова недостатність з явищами енцефалопатії, холестаз, тяжка міастенія, хронічний алкоголізм, вагітність, дитячий і підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до флупіртину.
Особливі вказівки
З обережністю застосовувати при порушеннях функції печінки і/або нирок, у пацієнтів старше 65 років. Пацієнтам цих груп потрібна корекція режиму дозування.
Побічні ефекти в основному залежать від дози. У багатьох випадках вони зникають самі по собі в міру проведення терапії або після закінчення лікування.
При лікуванні флупіртином можливі хибнопозитивні результати тесту з діагностичними смужками на білірубін, уробіліноген і білок в сечі. Аналогічна реакція можлива при кількісному визначенні рівня білірубіну в плазмі крові.
При застосуванні у високих дозах в окремих випадках може відзначатися забарвлення сечі в зелений колір, що не є клінічним ознакою якоїсь патології.
У пацієнтів з порушеннями функцією печінки або нирок слід контролювати активність печінкових ферментів і вміст креатиніну в сечі.
При одночасному застосуванні флупіртину з препаратами, які також метаболізуються в печінці, потрібен регулярний контроль активності печінкових ферментів.
Слід уникати комбінованого застосування флупіртину і лікарських засобів, що містять парацетамол і карбамазепін.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і роботи з механізмами
Зважаючи на те, що флупіртин може послаблювати увагу і уповільнювати відповідні реакції організму, рекомендується під час лікування препаратом утримуватися від водіння транспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти в основному залежать від дози. У багатьох випадках вони зникають самі по собі в міру проведення терапії або після закінчення лікування.
При лікуванні флупіртином можливі хибнопозитивні результати тесту з діагностичними смужками на білірубін, уробіліноген і білок в сечі. Аналогічна реакція можлива при кількісному визначенні рівня білірубіну в плазмі крові.
При застосуванні у високих дозах в окремих випадках може відзначатися забарвлення сечі в зелений колір, що не є клінічним ознакою якоїсь патології.
У пацієнтів з порушеннями функцією печінки або нирок слід контролювати активність печінкових ферментів і вміст креатиніну в сечі.
При одночасному застосуванні флупіртину з препаратами, які також метаболізуються в печінці, потрібен регулярний контроль активності печінкових ферментів.
Слід уникати комбінованого застосування флупіртину і лікарських засобів, що містять парацетамол і карбамазепін.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і роботи з механізмами
Зважаючи на те, що флупіртин може послаблювати увагу і уповільнювати відповідні реакції організму, рекомендується під час лікування препаратом утримуватися від водіння транспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку ЦНС: часто слабкість на початку лікування; можливі депресія, порушення сну, пітливість, занепокоєння, нервозність, тремор, головний біль; рідко - сплутаність свідомості, порушення зору.
З боку травної системи: можливі запаморочення, печія, нудота, блювання, запор або діарея, метеоризм, болі в животі, сухість у роті, втрата апетиту; в окремих випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит (гострий або хронічний, що протікає з жовтяницею або без жовтяниці, з елементами холестазу або без них).
Алергічні реакції: рідко - підвищення температури тіла, кропив'янка і свербіж.
З боку травної системи: можливі запаморочення, печія, нудота, блювання, запор або діарея, метеоризм, болі в животі, сухість у роті, втрата апетиту; в окремих випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит (гострий або хронічний, що протікає з жовтяницею або без жовтяниці, з елементами холестазу або без них).
Алергічні реакції: рідко - підвищення температури тіла, кропив'янка і свербіж.
Передозування
Симптоми
Є повідомлення про поодинокі випадки передозування з суїцидальними намірами. При цьому прийом дози 5 г флупіртину викликав наступні симптоми: нудота, тахікардія, стан прострації, плаксивість, сплутаність свідомості, оглушеність свідомості, сухість слизової оболонки порожнини рота.
Після блювання або застосування форсованого діурезу, прийому активованого вугілля і введення електролітів самопочуття відновлювалося протягом 6-12 годин. Про небезпечні для життя стани не повідомлялося.
У разі передозування або ознак інтоксикації слід мати на увазі можливість виникнення порушень з боку центральної нервової системи, а також прояви гепатотоксичності за типом посилення метаболічних порушень у печінці.
Лікування
Слід провести симптоматичне лікування. Специфічний антидот невідомий.
Є повідомлення про поодинокі випадки передозування з суїцидальними намірами. При цьому прийом дози 5 г флупіртину викликав наступні симптоми: нудота, тахікардія, стан прострації, плаксивість, сплутаність свідомості, оглушеність свідомості, сухість слизової оболонки порожнини рота.
Після блювання або застосування форсованого діурезу, прийому активованого вугілля і введення електролітів самопочуття відновлювалося протягом 6-12 годин. Про небезпечні для життя стани не повідомлялося.
У разі передозування або ознак інтоксикації слід мати на увазі можливість виникнення порушень з боку центральної нервової системи, а також прояви гепатотоксичності за типом посилення метаболічних порушень у печінці.
Лікування
Слід провести симптоматичне лікування. Специфічний антидот невідомий.
Лікарняна взаємодія
Флупіртин підсилює дію седативних засобів, міорелаксантів, а також етанолу.
Слід враховувати можливість витіснення флупіртину з зв'язку з білками іншими одночасно прийнятими лікарськими засобами. Однак показано, що флупіртин здатний витісняти варфарин і діазепам з зв'язку з білками, при одночасному прийомі з цими препаратами це може призвести до посилення їх активності.
При одночасному застосуванні флупіртину і похідних кумарину можливе посилення антикоагулянтної дії.
Слід враховувати можливість витіснення флупіртину з зв'язку з білками іншими одночасно прийнятими лікарськими засобами. Однак показано, що флупіртин здатний витісняти варфарин і діазепам з зв'язку з білками, при одночасному прийомі з цими препаратами це може призвести до посилення їх активності.
При одночасному застосуванні флупіртину і похідних кумарину можливе посилення антикоагулянтної дії.
Лікарська форма
Капсули, 100 мг.
10 або 15 капсул у контурній чарунковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.
30 або 60 капсул у банці з поліетилену високої щільності, закупореній кришкою з поліетилену високої щільності.
10 або 15 капсул у контурній чарунковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.
30 або 60 капсул у банці з поліетилену високої щільності, закупореній кришкою з поліетилену високої щільності.
