Гідроксихлорохін

Імунодепресивне, протизапальне, протималярійне, протипротозойне.

Гідроксихлорохін має протималярійні властивості, а також чинить протизапальну та імунодепресивну дію при хронічній дискоїдній або системній червоній вовчанці (СЧВ), гострому і хронічному ревматоїдному артриті (РА). Механізм його дії при малярії, червоній вовчанці та ревматоїдному артриті до кінця невідомий.

Гідроксихлорохін має властивості помірного імуносупресора, пригнічуючи синтез ревматоїдного фактора і компонентів реакції гострої фази. Він також накопичується в лейкоцитах, стабілізуючи лізосомальні мембрани, і пригнічує активність багатьох ферментів, в т.ч. колагенази і протеаз, які викликають розпад хряща.

Ефективність при СЧВ і РА пов'язується з наступними протизапальними та імуномодулюючими ефектами гідроксихлорохіну: підвищення внутрішньоклітинного pH призводить до уповільнення антигенного відповіді і зменшує зв'язування пептидів рецепторів головного комплексу гістосумісності (ГКГ). Менша кількість рецепторів антиген-ГКГ досягає поверхні клітини, що призводить до зниження аутоімунної відповіді; зниження активності фосфоліпази А2 при високих концентраціях, лізосомальних ферментів; зниження концентрацій цитокінів ІЛ-1 і ІЛ-6, що веде до зменшення клінічних і лабораторних показників аутоімунної відповіді. Оскільки відсутнє порушення синтезу інтерферону гамма, ці ефекти можуть бути пов'язані з селективним впливом на цитокіни; інгібування пре- і/або пост- транскрипції ДНК і РНК.

Гідроксихлорохін активно пригнічує безстатеві еритроцитарні форми, а також гамети Р. vivax і Р. malariae, які зникають з крові майже одночасно з безстатевими формами. Гідроксихлорохін не діє на гамети Р. falciparum. Гідроксихлорохін неефективний щодо резистентних до хлорохіну штамів Р. falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Р. vivax, Р. malariae і Р. ovale, і тому не може запобігти зараженню цими мікроорганізмами при його призначенні в профілактичних цілях, а також не може запобігти рецидиву захворювання, викликаного цими збудниками.

Після прийому внутрішньо гідроксихлорохін швидко і майже повністю всмоктується. Зв'язок з білками плазми - 45%. Середнє значення T1/2 з плазми варіює залежно від часу, що минув після прийому гідроксихлорохіну наступним чином: 5.9 год (від досягнення Cmax до 10 год), 26.1 год (від 10 до 48 год) і 299 год (від 48 до 504 год). У печінці гідроксихлорохін частково перетворюється в активні етильовані метаболіти. Незмінений гідроксихлорохін і його метаболіти добре розподіляються в організмі. Об'єм розподілу становить 5-10 л/кг. Гідроксихлорохін накопичується в тканинах з високим рівнем обміну (в печінці, нирках, легенях, селезінці - в цих органах концентрація перевищує плазмову в 200-700 разів; ЦНС, еритроцитах, лейкоцитах), а також в сітківці ока і тканинах, багатих меланіном. Гідроксихлорохін і його метаболіти виводяться в основному з сечею і в меншій мірі з жовчю. Виведення гідроксихлорохіну повільне, термінальний T1/2 становить близько 50 днів (з цільної крові) і 32 дні (з плазми). За 24 год з сечею виводиться 3% від введеної дози гідроксихлорохіну. Гідроксихлорохін проникає через плацентарний бар'єр і в незначних кількостях виявляється в грудному молоці.

Для дорослих:

Для дітей:

Малярія (за винятком хлорохін-резистентних штамів Р. falciparum): профілактика і купірування гострих нападів малярії, викликаної Plasmodium vivax, Р. ovale і Р. malariae, а також чутливими штамами Р. falciparum; радикальне лікування малярії, викликаної чутливими штамами Р. falciparum; ревматоїдний артрит; ювенільний ревматоїдний артрит; червона вовчанка (системна і дискоїдна); фотодерматит.

• Підвищена чутливість до гідроксихлорохіну і до похідних 4-амінохіноліну;
• ретинопатія (в т.ч. макулопатія в анамнезі);
• дитячий вік при необхідності тривалої терапії (у дітей є підвищений ризик розвитку токсичних ефектів);
• дитячий вік до 6 років (таблетки по 200 мг не призначені для дітей з "ідеальною" масою тіла менше 31 кг);
• вагітність.

З обережністю: при зорових розладах (зниження гостроти зору, порушення кольорового зору, звуження полів зору), при одночасному прийомі препаратів, здатних викликати несприятливі офтальмологічні реакції (небезпека прогресування ретинопатії і зорових розладів). При гематологічних захворюваннях (в т.ч. в анамнезі). При неврологічних захворюваннях, психозах (в т.ч. в анамнезі). При пізній шкірній порфірії (ризик загострення), псоріазі (ризик посилення шкірних проявів захворювання), при одночасному прийомі препаратів, здатних викликати шкірні реакції. При нирковій і/або печінковій недостатності, гепатиті, при одночасному прийомі препаратів, здатних несприятливо впливати на функцію печінки і/або нирок (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки дозу слід підбирати під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну). При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При шлунково-кишкових захворюваннях. При гіперчутливості до хініну (можливість перехресних алергічних реакцій). При порушенні провідності серця (блокада ніжок пучка Гіса/AV-блокада) і при гіпертрофії обох шлуночків. При кардіоміопатії. При вродженому або набутому подовженні інтервалу QT і (або) наступних факторах ризику подовження інтервалу QT в анамнезі: захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда); проаритмічні стани (наприклад, брадикардія з ЧСС менше 50 уд./хв); шлуночкові порушення ритму; нескоректована гіпокаліємія і (або) гіпомагніємія; одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (підвищення ризику розвитку шлуночкових порушень ритму). Через ризик розвитку гіпоглікемії гідроксихлорохін слід призначати з обережністю пацієнтам як приймаючим, так і не приймаючим гіпоглікемічні препарати.

Токсичний вплив гідроксихлорохіну на сітківку є значною мірою дозозалежним. Частота виникнення ретинопатії при застосуванні доз до 6.5 мг/кг "ідеальної" маси тіла є невеликою. Перевищення рекомендованої добової дози різко збільшує ризик розвитку ретинопатії.

Перед початком тривалого курсу лікування гідроксихлорохіном слід провести ретельне обстеження обох очей. Обстеження повинно включати визначення гостроти зору, огляд очного дна, оцінку кольорового зору і полів зору. Під час терапії таке обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 міс.

Обстеження слід проводити частіше в наступних ситуаціях: при добовій дозі, що перевищує 6.5 мг/кг "ідеальної" маси тіла (у пацієнтів з підвищеною масою тіла використання абсолютної маси тіла для розрахунку дози може призвести до передозування); при нирковій недостатності; при сумарній дозі понад 200 г; у осіб похилого віку; при наявності у пацієнта до початку лікування зниження гостроти зору будь-якого ступеня тяжкості.

При виникненні будь-яких зорових розладів (зниження гостроти зору, зміна кольорового зору) гідроксихлорохін слід негайно відмінити і вести ретельне спостереження за станом зору пацієнта, оскільки зміни сітківки (і зорові розлади) можуть прогресувати навіть після відміни гідроксихлорохіну.

У пацієнтів при прийомі гідроксихлорохіну були відзначені випадки кардіоміопатії, що призводять до серцевої недостатності. Було показано, що гідроксихлорохін може викликати розвиток важкої гіпоглікемії (включаючи втрату свідомості), яка може загрожувати життю пацієнтів, як приймаючих, так і не приймаючих гіпоглікемічні препарати. Пацієнти, які приймають гідроксихлорохін, повинні бути попереджені про ризик розвитку гіпоглікемії і пов'язаних з нею клінічних ознак і симптомів. У пацієнтів, у яких під час лікування гідроксихлорохіном відзначаються клінічні симптоми, що свідчать про розвиток гіпоглікемії, слід визначити концентрацію глюкози в крові і, при необхідності, переглянути терапію.

Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні гідроксихлорохіну у пацієнтів з захворюваннями печінки і нирок, у яких може знадобитися зниження його дози, а також у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, здатні викликати несприятливий вплив на ці органи.

У пацієнтів, які тривалий час приймають гідроксихлорохін, періодично слід проводити повний аналіз крові (при виникненні гематологічних порушень гідроксихлорохін слід відмінити).

Діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів, тому слід ретельно стежити за тим, щоб гідроксихлорохін зберігався в місцях, недоступних для дітей.

Всім пацієнтам, які тривалий час приймають гідроксихлорохін, слід періодично обстежуватися у невропатолога щодо функцій скелетних м'язів і вираженості сухожильних рефлексів. При виникненні слабкості в м'язах гідроксихлорохін слід відмінити.

У дуже рідкісних випадках повідомлялося про суїцидальну поведінку у пацієнтів, які приймали гідроксихлорохін. При застосуванні гідроксихлорохіну можливий розвиток екстрапірамідних розладів.

Гідроксихлорохін не ефективний щодо резистентних до хлорохіну штамів Р. falciparum, а також не активний щодо позаеритроцитарних форм Р. vivax, Р. malariae і Р. ovale, і тому він не може запобігти зараженню цими мікроорганізмами при його застосуванні в профілактичних цілях, а також не може запобігти рецидиву захворювання, викликаного цими збудниками.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування гідроксихлорохіном слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку кістково-м'язової системи: міопатія або нейроміопатія, що призводять до посилення міастенії і атрофії проксимальних груп м'язів.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: сенсорні порушення, зниження сухожильних рефлексів, аномальна нервова провідність; головний біль, запаморочення, нервозність, психоз, емоційна лабільність, судоми.

З боку органів чуття: шум у вухах, туговухість, фотофобія, порушення гостроти зору, порушення акомодації, набряк і помутніння рогівки, скотома; при тривалому застосуванні у високих дозах - ретинопатія (в т.ч. з порушенням пігментації і дефектами полів зору), атрофія зорового нерва, кератопатія, дисфункція циліарного м'яза.

З боку серцево-судинної системи: при тривалій терапії препаратом у високих дозах - міокардіодистрофія, кардіоміопатія, AV-блокада, зменшення скоротливості міокарда, гіпертрофія міокарда.

З боку травної системи: нудота, блювання (рідко), зниження апетиту, абдомінальний біль спастичного характеру, діарея, гепатотоксичність (порушення функції печінки, печінкова недостатність).

З боку системи кровотворення: нейтропенія, апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія (у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).

З боку обміну речовин: зменшення маси тіла, погіршення перебігу порфірії.

Дерматологічні реакції: шкірний висип (в т.ч. бульозний і генералізований пустульозний), свербіж, порушення пігментації шкіри і слизових оболонок, знебарвлення волосся, алопеція, фотосенсибілізація, синдром Стівенса-Джонсона (мультиформна ексудативна еритема), загострення псоріазу (в т.ч. з лихоманкою і гіперлейкоцитозом).

Симптоми: кардіотоксичність (порушення провідності по пучку Гіса; при хронічній інтоксикації — гіпертрофія міокарда обох шлуночків), зниження АТ, нейротоксичність (головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, судоми, кома), порушення зору, зупинка дихання і серця.

Передозування особливо небезпечне у маленьких дітей, навіть прийом 1–2 г препарату може призвести до летального наслідку.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (в дозі, в 5 разів перевищуючій дозу препарату), форсований діурез і підлужування сечі (наприклад, амонію хлоридом до pH сечі 5,5–6,5) для підвищення виведення з сечею 4-амінохіноліну, симптоматична терапія, підтримання життєво важливих функцій. Необхідний контроль концентрації натрію в сироватці крові і постійний лікарський контроль не менше 6 год після купірування симптомів.

Слід дотримуватися обережності при призначенні гідроксихлорохіну пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби IA і III класів, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати, деякі протимікробні засоби [наприклад, моксифлоксацин]), через підвищений ризик розвитку шлуночкових порушень ритму.

Є повідомлення, що гідроксихлорохін здатний збільшувати плазмові концентрації дигоксину, тому, щоб уникнути розвитку глікозидної інтоксикації при їх одночасному застосуванні необхідно знижувати дозу дигоксину - під контролем його концентрації в плазмі.

Гідроксихлорохін може посилювати ефекти інсуліну і пероральних гіпоглікемічних засобів, може знадобитися зменшення доз цих препаратів на початку прийому гідроксихлорохіну.

Антациди можуть зменшувати абсорбцію гідроксихлорохіну. Тому при одночасному застосуванні антацидів і гідроксихлорохіну інтервал між їх прийомом повинен становити не менше 4 год.

У гідроксихлорохіну також не можна виключити перелічені нижче взаємодії з іншими лікарськими засобами, які були описані для хлорохіну, але поки не спостерігалися при прийомі гідроксихлорохіну.

З аміноглікозидами - потенціювання прямої блокуючої дії аміноглікозидів на нервово-м'язову передачу.

З циметидином - циметидин пригнічує метаболізм протималярійних препаратів, що може призвести до підвищення їх плазмових концентрацій і збільшити ризик розвитку їх побічних ефектів, особливо токсичних.

З неостигміном і піридостигміном - антагонізм дії.

З будь-якою внутрішньошкірною людською диплоїдно-клітинною вакциною проти сказу - зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію даною вакциною.

З аритмогенними препаратами - підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії при використанні хлорохіну одночасно з іншими аритмогенними препаратами (такими як аміодарон і моксифлоксацин).

Галофантрин подовжує інтервал QT і в поєднанні з хлорохіном може викликати аритмії (ця комбінація не рекомендується).

З іншими протималярійними препаратами, що знижують поріг судомної активності - застосування хлорохіну може призвести до зниження судомного порога. Спільне застосування хлорохіну з іншими відомими протималярійними препаратами, що знижують поріг судомної активності (наприклад, мефлохін), може збільшити ризик виникнення судом.

З циклоспорином - є повідомлення про збільшення концентрації циклоспорину в плазмі крові при спільному застосуванні циклоспорину і хлорохіну.

З протиепілептичними препаратами - при спільному застосуванні хлорохіну ефективність протиепілептичних препаратів може бути недостатньою.

З празиквантелом - в дослідженні взаємодії хлорохіну і празиквантела повідомлялося про зниження біодоступності празиквантела. Через схожість структури і фармакокінетичних параметрів між гідроксихлорохіном і хлорохіном, аналогічний ефект можна очікувати при спільному застосуванні гідроксихлорохіну і празиквантела.

З агалсидазою - існує теоретичний ризик інгібування внутрішньоклітинної а-галактозидази при спільному застосуванні гідроксихлорохіну з агалсидазою.

Таб., покр. плівковою обол., 200 мг: 30, 60, 100 шт.
Таблетки, покриті плівковою оболонкою 1 таб.
гідроксихлорохіну сульфат 200 мг
30, 60, 100 шт. - флакони поліетиленові.