Глюкофаж

Гіпоглікемічне.

Метформін знижує гіперглікемію, не призводячи до розвитку гіпоглікемії. На відміну від похідних сульфонілсечовини, не стимулює секрецію інсуліну і не має гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб. Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Знижує вироблення глюкози печінкою за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу. Затримує всмоктування глюкози в кишечнику.

Метформін стимулює синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози. Крім того, має сприятливий ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ЛПНЩ та ТГ.

На фоні прийому метформіну маса тіла пацієнта або залишається стабільною, або помірно знижується.

Клінічні дослідження показали також ефективність метформіну для профілактики цукрового діабету у пацієнтів з предіабетом з додатковими факторами ризику розвитку явного цукрового діабету 2 типу, у яких зміни способу життя не дозволили досягти адекватного глікемічного контролю.

Абсорбція і розподіл

Після прийому препарату внутрішньо метформін абсорбується з ШКТ досить повно. Абсолютна біодоступність становить 50-60%. Cmax у плазмі становить приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль і досягається через 2,5 год. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і затримується. Метформін швидко розподіляється в тканини. Практично не зв'язується з білками плазми.

Метаболізм і виведення

Піддається метаболізму в дуже незначній мірі і виводиться нирками. Кліренс метформіну у здорових осіб становить 400 мл/хв (в 4 рази більше, ніж КК), що свідчить про наявність активної канальцевої секреції. T1/2 становить приблизно 6,5 год. При нирковій недостатності він зростає, з'являється ризик кумуляції препарату.

Для дорослих:

Для дітей:

Цукровий діабет 2 типу, особливо у пацієнтів з ожирінням, при неефективності дієтотерапії та фізичних навантажень:
- у дорослих як монотерапія або в поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном;
- у дітей з 10 років як монотерапія або в поєднанні з інсуліном;

профілактика цукрового діабету 2 типу у пацієнтів з предіабетом з додатковими факторами ризику розвитку цукрового діабету 2 типу, у яких зміна способу життя не дозволила досягти адекватного глікемічного контролю.

— підвищена чутливість до метформіну або до будь-якої допоміжної речовини;
— діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
— ниркова недостатність або порушення функції нирок (КК менше 45 мл/хв);
— гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при діареї, блюванні), тяжкі інфекційні захворювання, шок;
— клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (в т.ч. гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність з нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда);
— обширні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії);
— печінкова недостатність, порушення функції печінки;
— хронічний алкоголізм, гостре отруєння алкоголем;
— вагітність;
— лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі);
— застосування протягом періоду менше 48 год до і протягом 48 год після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини;
— дотримання гіпокалорійної дієти (

Лактоацидоз

Лактоацидоз є рідкісним, але серйозним (висока смертність при відсутності невідкладного лікування) ускладненням, яке може виникнути через кумуляцію метформіну. Випадки лактоацидозу при прийомі метформіну виникали в основному у хворих на цукровий діабет з вираженою нирковою недостатністю.

Слід враховувати і інші пов'язані фактори ризику, такі як декомпенсований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, алкоголізм, печінкова недостатність і будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією. Це може допомогти знизити частоту випадків виникнення лактоацидозу.

Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними розладами, болем у животі і вираженою астенією. Лактоацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі і гіпотермією з подальшою комою.

Діагностичними лабораторними показниками є зниження рН крові (<7.25), вміст лактату в плазмі крові понад 5 ммоль/л, підвищені аніонний проміжок і відношення лактат/піруват. При підозрі на метаболічний ацидоз необхідно припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.

Хірургічні операції

Застосування метформіну повинно бути припинено за 48 год до проведення планових хірургічних операцій і може бути продовжено не раніше ніж через 48 год після, за умови, що в ході обстеження функція нирок була визнана нормальною.

Функція нирок

Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування і регулярно в подальшому необхідно визначати КК:
- не рідше 1 разу на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок;
- не рідше 2-4 разів на рік у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з КК на нижній межі норми.

У разі КК<45 мл/хв застосування препарату протипоказано.

Слід проявляти особливу обережність при можливому порушенні функцій нирок у пацієнтів похилого віку, при одночасному застосуванні антигіпертензивних лікарських засобів, діуретиків або НПЗП.

Серцева недостатність

Пацієнти з серцевою недостатністю мають вищий ризик розвитку гіпоксії і ниркової недостатності.

Пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю слід регулярно проводити моніторинг серцевої функції і функції нирок під час прийому метформіну.

Прийом метформіну при серцевій недостатності з нестабільними показниками гемодинаміки протипоказаний.

Діти та підлітки
Діагноз цукрового діабету 2 типу повинен бути підтверджений до початку лікування метформіном.

У ході клінічних досліджень тривалістю 1 рік було показано, що метформін не впливає на ріст і статеве дозрівання. Однак у зв'язку з відсутністю довгострокових даних, рекомендований ретельний контроль подальшого впливу метформіну на ці параметри у дітей, особливо в період статевого дозрівання. Найбільш ретельний контроль необхідний дітям у віці 10-12 років.

Інші заходи обережності

Пацієнтам рекомендується продовжувати дотримуватися дієти з рівномірним споживанням вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надмірною масою тіла рекомендується продовжувати дотримуватися гіпокалорійної дієти (але не менше 1000 ккал/добу).

Рекомендується регулярно проводити стандартні лабораторні аналізи для контролю цукрового діабету.

Метформін при монотерапії не викликає гіпоглікемію, однак рекомендується проявляти обережність при його застосуванні в комбінації з інсуліном або іншими гіпоглікемічними засобами (в т.ч. похідними сульфонілсечовини, репаглінідом та ін.).

Застосування метформіну рекомендовано для профілактики цукрового діабету 2 типу особам з предіабетом і додатковими факторами ризику розвитку явного цукрового діабету 2 типу, такими як:
- вік менше 60 років;
- ІМТ≥35 кг/м2;
- гестаційний цукровий діабет в анамнезі;
- сімейний анамнез цукрового діабету у родичів першого ступеня;
- підвищена концентрація тригліцеридів;
- знижена концентрація холестерину ЛПВЩ;
- артеріальна гіпертензія.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Монотерапія метформіном не викликає гіпоглікемію, тому не впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Тим не менш, слід попередити пацієнтів про ризик гіпоглікемії при застосуванні метформіну в поєднанні з іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, репаглінідом та ін.).

Частота побічних ефектів препарату оцінюється наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

При застосуванні метформіну в дозі до 85 г (в 42,5 рази перевищуючій максимальну добову дозу) розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігалося розвиток лактат-ацидозу. Значне передозування або пов'язані фактори ризику можуть призвести до розвитку лактоацидозу.

Лікування: у разі появи ознак лактоацидозу, лікування препаратом необхідно негайно припинити, хворого терміново госпіталізувати і, визначивши концентрацію лактату, уточнити діагноз. Найбільш ефективним заходом по виведенню з організму лактату і метформіну є гемодіаліз. Проводять також симптоматичне лікування.

Протипоказані комбінації

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби: на фоні функціональної ниркової недостатності у хворих на цукровий діабет радіологічне дослідження з застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може викликати розвиток лактоацидозу. Лікування метформіном необхідно відмінити в залежності від функції нирок за 48 год до або на час рентгенологічного дослідження з застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і не відновлювати раніше 48 год після, за умови, що в ході обстеження функція нирок була визнана нормальною.

Нерекомендовані комбінації

Алкоголь. При гострій алкогольній інтоксикації збільшується ризик розвитку лактоацидозу, особливо у разі:

недостатнього харчування, дотримання низькокалорійної дієти;
печінкової недостатності.
Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять етанол.

Комбінації, що вимагають обережності

Даназол: не рекомендується одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.

Хлорпромазин: при прийомі у великих дозах (100 мг/добу) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату під контролем концентрації глюкози в крові.

Глюкокортикостероїди (ГКС) для системного і місцевого застосування знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози в крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні ГКС і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.

Діуретики: одночасний прийом "петльових" діуретиків може призвести до розвитку лактоацидозу через можливу функціональну ниркову недостатність. Не слід призначати метформін, якщо КК нижче 60 мл/хв.

Призначувані у вигляді ін'єкцій бета2-адреноміметики підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції β2-адренорецепторів. У цьому випадку необхідний контроль концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується призначення інсуліну.

При одночасному застосуванні вищезазначених лікарських засобів може знадобитися більш частий контроль вмісту глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована в процесі лікування і після його припинення.

Гіпотензивні лікарські засоби, за винятком інгібіторів АПФ, можуть знижувати концентрацію глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу метформіну.

При одночасному застосуванні метформіну з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливий розвиток гіпоглікемії.

Ніфедипін підвищує абсорбцію і Cmax метформіну.

Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, триамтерен, триметоприм і ванкоміцин), що секретуються в ниркових канальцях, конкурують з метформіном за канальцеві транспортні системи і можуть призводити до збільшення його Cmax.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 500 мг, 850 мг і 1000 мг.
По 15 таблеток у блістер з ПВХ/алюмінієвої фольги, по 2 або 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку;
На блістер і картонну пачку нанесено символ "М" для захисту від фальсифікації.