Хінідин

Антиаритмічне

Антиаритмічний засіб класу IA. Пригнічуючи транспорт іонів натрію через швидкі натрієві канали клітинної мембрани кардіоміоцитів, знижує максимальну швидкість деполяризації (фаза 0), збільшує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду. Знижує збудливість міокарда, автоматизм і провідність у передсердях, AV-вузлі, пучку Гіса та волокнах Пуркіньє. Має ваголітичну дію, зменшує скоротливу активність міокарда, може викликати зниження АТ, має м-холіноблокуючу дію.

Антиаритмічна дія пов'язана з наявністю в його молекулі третинної амідної групи. Негативний інотропний ефект є результатом пригнічення утворення енергії в мітохондріях. Зниження швидкості проведення збудження пов'язане з впливом на процес деполяризації. Пригнічення провідності під впливом хінідину проявляється на ЕКГ розширенням комплексу QRS, уповільнення реполяризації виражається в подовженні інтервалу QT. У токсичних дозах підвищує автоматизм волокон Пуркіньє.

Блокуючи м-холінорецептори, покращує AV-провідність.

У терапевтичних дозах має гіпотензивну дію за рахунок зниження тонусу периферичних судин (альфа-адреноблокуючий ефект) та негативного інотропного ефекту. Має місцевоподразнюючу дію. Має аналгезуючі та жарознижуючі ефекти, що пов'язано з пригнічуючим впливом на ЦНС.

Після прийому внутрішньо у вигляді хінідину сульфату Cmax активної речовини в плазмі досягається через 1-1,5 год, у вигляді хінідину глюконату - через 3-4 год. Зв'язування з білками - 70-80%. Метаболізується в печінці. Деякі метаболіти мають кардіотонічну активність. T1/2 - близько 6 год. Виводиться нирками, на 10-50% у незміненому вигляді. Виведення посилюється при кислій реакції сечі і зменшується при лужній реакції.

Для дорослих:

- надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія
- передсердна тахікардія, AV-тахікардія, пароксизми миготіння і тріпотіння передсердь.
- профілактика: пароксизм надшлуночкової тахікардії (в т.ч. синдром WPW), пароксизм шлуночкової тахікардії, профілактика фібриляції шлуночків; підтримання синусового ритму після кардіоверсії.

- Тромбоцитопенічна пурпура на фоні прийому хінідину (в т.ч. в анамнезі)
- AV-блокада II і III ступеня
- Глікозидна інтоксикація з порушенням провідності
- Тяжкі порушення внутрішньошлуночкової провідності
- Блокада правої і лівої ніжки пучка Гіса
- Кардіогенний шок
- Міастенія
- Підвищена чутливість до хінідину або хініну.

З обережністю слід застосовувати при шлуночковій тахіаритмії, що супроводжується подовженням інтервалу QT, при хронічній серцевій недостатності II-III стадії, AV-блокаді I ступеня, СССУ, при артеріальній гіпотензії, бронхіальній астмі, емфіземі, тиреотоксикозі, гіпокаліємії, гострих інфекційних захворюваннях, тромбоцитопенії, гіперплазії передміхурової залози, закритокутовій глаукомі, печінковій недостатності, псоріазі, хронічній нирковій недостатності.

Пацієнтам з міокардитом або іншими тяжкими захворюваннями міокарда при застосуванні хінідину потрібен постійний контроль лікаря. Перед застосуванням хінідину слід вжити заходів, спрямованих на корекцію симптомів серцевої недостатності та гіпокаліємії, оскільки зниження внутрішньоклітинної концентрації калію послаблює фармакологічні ефекти хінідину.

У процесі лікування необхідний систематичний контроль показників гемодинаміки, ЕКГ (інтервали QT і PQ, комплекс QRS), картини периферичної крові.

З боку серцево-судинної системи: розширення комплексу QRS, артеріальна тромбоемболія, ектопічна шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, збільшення інтервалу QT, аритмії типу "пірует", фібриляція шлуночків, асистолія, зниження АТ (аж до непритомного стану), синусова брадикардія.

З боку травної системи: гіркий смак у роті, втрата апетиту, гастралгія, спастичні болі в епігастрії, нудота, блювання, діарея, гепатит.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: шум у вухах, втрата слуху, порушення зору.

З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: кропив'янка, лихоманка, шкірний висип, свербіж, гіперемія шкірних покривів, вовчакоподібний синдром.

Інші: астенія, міастенія.

Симптоми: пригнічення серцевої діяльності, тріпотіння передсердь з шлуночковою тахікардією, можливий хінідиновий шок (асистолія і тяжкі порушення ритму шлуночків), зниження АТ, диплопія, запаморочення, дзвін у вухах, втрата слуху.

Лікування: при недавньому прийомі препарату — промивання шлунка або індукція блювання; кисень, гіпертензивні засоби, препарати, що підкислюють сечу, ІВЛ, електрокардіостимуляція, в/в введення рідин, гемодіаліз.

При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами (особливо класів I і II) можливе адитивне кардіодепресивне дію.

При одночасному застосуванні можливе зменшення ефективності антихолінестеразних засобів; з препаратами калію - можливе посилення дії хінідину.

При одночасному застосуванні з протисудомними засобами (в т.ч. з фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном) можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зниження його ефективності, ймовірно, внаслідок індукції метаболізму хінідину в печінці під впливом протисудомних засобів.

При одночасному застосуванні з проносними засобами можливе зменшення концентрації хінідину в плазмі крові та зменшення його ефективності; із засобами, що алкалізують сечу (в т.ч. з натрію гідрокарбонатом, ацетазоламідом) підвищується ймовірність розвитку токсичних ефектів хінідину.

При одночасному застосуванні посилюється дія засобів, що блокують нервово-м'язову передачу.

При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами зменшується виведення з організму дезипраміну, іміпраміну, нортриптиліну, триміпраміну, що призводить до підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Виникає ризик розвитку токсичних реакцій.

При одночасному застосуванні з амілоридом зменшується ефективність хінідину; з аміодароном - збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину і виникає ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Підвищується концентрація хінідину в плазмі крові та посилюються його побічні ефекти.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою описано випадок збільшення часу кровотечі, появи петехій і кровотечі з ШКТ.

При одночасному застосуванні з варфарином посилюється антикоагулянтна дія варфарину; з верапамілом - знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні підвищується концентрація галоперидолу в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з гідроксизином виникає ризик розвитку тяжких порушень серцевого ритму; з декстрометорфаном - підвищується концентрація декстрометорфану в плазмі крові внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці під впливом хінідину.

При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується концентрація дигоксину в сироватці крові; з дизопірамідом - можливе деяке підвищення концентрації хінідину в плазмі крові, адитивне збільшення інтервалу QT.

При одночасному застосуванні з дикумаролом повідомляється про зменшення його ефективності; з ітраконазолом, кетоконазолом - можливе підвищення концентрації хінідину в плазмі крові; з кодеїном - зменшується аналгезуюча дія кодеїну; з метоклопрамідом - можливе зміна концентрації хінідину в плазмі крові; з мефлохіном - збільшення інтервалу QT.

При одночасному застосуванні з ніфедипіном можливе зміна концентрацій у плазмі крові хінідину та ніфедипіну.

При одночасному застосуванні з преніламіном посилюється негативна інотропна дія і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".

При одночасному застосуванні з пропранололом хінідин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу і зниження кліренсу. Можливе посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія.

При одночасному застосуванні хінідин інгібує метаболізм пропафенону в печінці у осіб з високим рівнем метаболізму, що призводить до значного підвищення його концентрації в плазмі крові. При цьому ефективність пропафенону не змінюється, оскільки продукція його активного метаболіту (5-гідроксипропафенону) одночасно зменшується в 2 рази.

Хінідин підвищує бета-блокуючі ефекти пропафенону у осіб з високим рівнем метаболізму в печінці, оскільки тільки вихідна активна речовина, а не метаболіти, має бета-блокуючу активність.

При одночасному застосуванні з ранітидином описано випадок розвитку бігемінії; з рифампіцином - значно зменшується концентрація хінідину в плазмі крові і знижується його ефективність; з флувоксаміном - можливе інгібування метаболізму хінідину і зменшення його кліренсу.

При одночасному застосуванні з еритроміцином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові і незначно збільшується інтервал QT. Описано випадок розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует" у пацієнта похилого віку.

При одночасному застосуванні з цизапридом значно збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії, ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует").

При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічних реакцій.

Таблетки по 0,1 і 0,2 г.