Капецитабін
Capecitabine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Кселода, Апсибін, Капетеро, Капонко, Ньюкапібін, Цитин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Capecitabini 0,5
D.t.d. №120 in tab.
S.: Внутрішньо, по 2 таблетки 2 рази на добу, через 30 хв після їжі (не пізніше)
D.t.d. №120 in tab.
S.: Внутрішньо, по 2 таблетки 2 рази на добу, через 30 хв після їжі (не пізніше)
Фармакологічні властивості
Протипухлинний
Фармакодинаміка
Капецитабін – похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, активується в тканині пухлини і чинить на неї селективну цитотоксичну дію. In vitro капецитабін не має цитотоксичного ефекту, in vivo перетворюється у фторурацил (ФУ), який піддається подальшому метаболізму. Утворення ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора – тимідинфосфорилази, що зводить до мінімуму системний вплив ФУ на здорові тканини організму. Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну в ФУ створює більш високі концентрації препарату в тканинах пухлини, ніж у навколишніх здорових тканинах. Після перорального застосування капецитабіну пацієнтом з колоректальним раком (N=8) концентрація ФУ в тканині пухлини більша його концентрації в прилеглих здорових тканинах в 3,2 рази (діапазон від 0,9 до 8,0). Співвідношення концентрацій ФУ в тканині пухлини і плазмі – 21,4 (діапазон від 3,9 до 59,9), співвідношення його концентрації в здорових тканинах і в плазмі – 8.9 (діапазон від 3,0 до 25,8). Активність тимідинфосфорилази в первинній колоректальній пухлині також в 4 рази вища, ніж у прилеглих здорових тканинах.
В пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, колоректальний рак, рак шийки матки та яєчників, міститься більше тимідинфосфорилази, здатної перетворювати 5’-ДФУР (5'-дезокси-5-фторуридин) у ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.
Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують ФУ в 5-фтор-2-дезоксиуридина монофосфат (ФдУМФ) і 5-фторуридина трифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти пошкоджують клітини через два різні механізми. По-перше, ФдУМФ і фолатний кофактор М5-10-метилентетрагідрофолат зв'язуються з тимідилат синтазою (ТС) з утворенням ковалентно зв'язаного третинного комплексу. Це зв'язування пригнічує утворення тимідилата з урацилу. Тимідилат є необхідним попередником тимідинтрифосфату, який, у свою чергу, вкрай важливий для синтезу ДНК, так що нестача цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу.
По-друге, в процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити в неї ФУТФ замість уридина трифосфату (УТФ). Ця метаболічна “помилка" порушує процесинг РНК і синтез білка.
В пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, колоректальний рак, рак шийки матки та яєчників, міститься більше тимідинфосфорилази, здатної перетворювати 5’-ДФУР (5'-дезокси-5-фторуридин) у ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.
Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують ФУ в 5-фтор-2-дезоксиуридина монофосфат (ФдУМФ) і 5-фторуридина трифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти пошкоджують клітини через два різні механізми. По-перше, ФдУМФ і фолатний кофактор М5-10-метилентетрагідрофолат зв'язуються з тимідилат синтазою (ТС) з утворенням ковалентно зв'язаного третинного комплексу. Це зв'язування пригнічує утворення тимідилата з урацилу. Тимідилат є необхідним попередником тимідинтрифосфату, який, у свою чергу, вкрай важливий для синтезу ДНК, так що нестача цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу.
По-друге, в процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити в неї ФУТФ замість уридина трифосфату (УТФ). Ця метаболічна “помилка" порушує процесинг РНК і синтез білка.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо капецитабін швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), після чого відбувається його трансформація в метаболіти, 5’-дезокси-5-фторцитидин (5-ДФЦТ) і 5’-ДФУР. Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, однак на величину площі під кривою «концентрація-час» (AUC) 5’-ДФУР і наступного метаболіту – ФУ – впливає незначно. При прийомі препарату в дозі 1250 мг/м² після прийому їжі максимальні концентрації в плазмі крові (Сmax) капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР, ФУ і неактивного метаболіту альфа-фтор-бета аланіну (ФБАЛ) на 14-й день становили відповідно 4,47; 3,05; 12,1; 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягнення становив 1,5; 2,0; 2,0; 2,0 і 3,34 год, a AUC0-∞ – 7,75; 7,24; 24,6; 2,03 і 36,3 мкгхгод/мл відповідно.
Розподіл (зв'язування з білками)
Дослідження in vitro в плазмі крові людини показало, що для капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР і ФУ зв'язок з білками (головним чином з альбуміном) становить 54%, 10%, 62% і 10%, відповідно
Метаболізм
Метаболізується в печінці під впливом карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується в 5’-ДФУР під дією цитидин-дезамінази, що знаходиться, в основному, в печінці і пухлинних тканинах. Подальша трансформація до активного цитотоксичного метаболіту ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора – тимідинфосфорилази.
AUC для ФУ в 6-22 рази менше, ніж після внутрішньовенного струминного введення ФУ в дозі 600 мг/м². Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними лише після перетворення в ФУ і метаболіти ФУ.
Далі ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів – дигідро-5-фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреидопропіонової кислоти (ФУПК) і ФБАЛ; цей процес відбувається під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5'-ДФУР, ФУ і ФБАЛ становить відповідно, 0,85; 1,11; 0,66; 0,76 і 3,23 години, відповідно. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5’-ДФЦТ і 5’-ДФУР на 1-й і 14-й день однакові. AUC ФУ збільшується до 14-го дня на 30-35%, і більше не зростає (22-й день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболітів, за винятком ФУ, мають дозозалежний характер. Після прийому капецитабіну внутрішньо його метаболіти виводяться переважно нирками – 95,5%, кишечником – 2,6%. Основним метаболітом в сечі є ФБАЛ, на який припадає 57% прийнятої дози.
Близько 3% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді.
Комбінована терапія
Якого-небудь впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу або паклітакселу (Сmax і AUC), а також впливу доцетакселу або паклітакселу на фармакокінетику 5'-ДФУР (основного метаболіту капецитабіну) не виявлено.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Стать, наявність або відсутність метастазів у печінку до початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (ACT) у пацієнтів з раком товстої кишки не мали достовірного впливу на фармакокінетику 5’-ДФУР, ФУ і ФБАЛ.
Пацієнти з печінковою недостатністю, обумовленою метастатичним ураженням печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої і середньої тяжкості, обумовленими метастазами, клінічно значущої зміни фармакокінетики і біоактивації капецитабіну не відбувається. Дані по фармакокінетиці у хворих з тяжким порушенням функції печінки відсутні.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Результати фармакокінетичного дослідження показують, що при різній ступені (від легкої до тяжкої) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату і ФУ не залежить від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає на величину AUC 5’-ДФУР (збільшення AUC на 35% – при зниженні КК на 50%) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114% при зниженні КК на 50%). ФБАЛ – метаболіт, що не має антипроліферативної активності; 5’-ДФУР – безпосередній попередник ФУ.
Пацієнти похилого віку
Вік не впливає на фармакокінетику 5’-ДФУР і ФУ. AUC ФБАЛ збільшувалася з віком (збільшення віку хворих на 20% супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15%), що, ймовірно, обумовлено зміною функції нирок.
Раса
Фармакокінетика капецитабіну у пацієнтів негроїдної раси не відрізняється від такої у пацієнтів європеоїдної раси.
Після прийому внутрішньо капецитабін швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), після чого відбувається його трансформація в метаболіти, 5’-дезокси-5-фторцитидин (5-ДФЦТ) і 5’-ДФУР. Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, однак на величину площі під кривою «концентрація-час» (AUC) 5’-ДФУР і наступного метаболіту – ФУ – впливає незначно. При прийомі препарату в дозі 1250 мг/м² після прийому їжі максимальні концентрації в плазмі крові (Сmax) капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР, ФУ і неактивного метаболіту альфа-фтор-бета аланіну (ФБАЛ) на 14-й день становили відповідно 4,47; 3,05; 12,1; 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягнення становив 1,5; 2,0; 2,0; 2,0 і 3,34 год, a AUC0-∞ – 7,75; 7,24; 24,6; 2,03 і 36,3 мкгхгод/мл відповідно.
Розподіл (зв'язування з білками)
Дослідження in vitro в плазмі крові людини показало, що для капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР і ФУ зв'язок з білками (головним чином з альбуміном) становить 54%, 10%, 62% і 10%, відповідно
Метаболізм
Метаболізується в печінці під впливом карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується в 5’-ДФУР під дією цитидин-дезамінази, що знаходиться, в основному, в печінці і пухлинних тканинах. Подальша трансформація до активного цитотоксичного метаболіту ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора – тимідинфосфорилази.
AUC для ФУ в 6-22 рази менше, ніж після внутрішньовенного струминного введення ФУ в дозі 600 мг/м². Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними лише після перетворення в ФУ і метаболіти ФУ.
Далі ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів – дигідро-5-фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреидопропіонової кислоти (ФУПК) і ФБАЛ; цей процес відбувається під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5'-ДФУР, ФУ і ФБАЛ становить відповідно, 0,85; 1,11; 0,66; 0,76 і 3,23 години, відповідно. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5’-ДФЦТ і 5’-ДФУР на 1-й і 14-й день однакові. AUC ФУ збільшується до 14-го дня на 30-35%, і більше не зростає (22-й день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболітів, за винятком ФУ, мають дозозалежний характер. Після прийому капецитабіну внутрішньо його метаболіти виводяться переважно нирками – 95,5%, кишечником – 2,6%. Основним метаболітом в сечі є ФБАЛ, на який припадає 57% прийнятої дози.
Близько 3% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді.
Комбінована терапія
Якого-небудь впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу або паклітакселу (Сmax і AUC), а також впливу доцетакселу або паклітакселу на фармакокінетику 5'-ДФУР (основного метаболіту капецитабіну) не виявлено.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Стать, наявність або відсутність метастазів у печінку до початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (ACT) у пацієнтів з раком товстої кишки не мали достовірного впливу на фармакокінетику 5’-ДФУР, ФУ і ФБАЛ.
Пацієнти з печінковою недостатністю, обумовленою метастатичним ураженням печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої і середньої тяжкості, обумовленими метастазами, клінічно значущої зміни фармакокінетики і біоактивації капецитабіну не відбувається. Дані по фармакокінетиці у хворих з тяжким порушенням функції печінки відсутні.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Результати фармакокінетичного дослідження показують, що при різній ступені (від легкої до тяжкої) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату і ФУ не залежить від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає на величину AUC 5’-ДФУР (збільшення AUC на 35% – при зниженні КК на 50%) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114% при зниженні КК на 50%). ФБАЛ – метаболіт, що не має антипроліферативної активності; 5’-ДФУР – безпосередній попередник ФУ.
Пацієнти похилого віку
Вік не впливає на фармакокінетику 5’-ДФУР і ФУ. AUC ФБАЛ збільшувалася з віком (збільшення віку хворих на 20% супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15%), що, ймовірно, обумовлено зміною функції нирок.
Раса
Фармакокінетика капецитабіну у пацієнтів негроїдної раси не відрізняється від такої у пацієнтів європеоїдної раси.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, запиваючи водою, через 30 хв після їжі (не пізніше). Середня добова доза — 2500 мг/м2, у 2 прийоми (вранці та ввечері), протягом 2 тижнів. Після тижневої перерви курс повторюють. У комбінації з доцетакселом — по 1250 мг/м2 2 рази на день протягом 2 тижнів, перерва 1 тиждень (доцетаксел — в/в інфузійно протягом 1 год у дозі 75 мг/м2 1 раз на 3 тижні).
Добову дозу капецитабіну розраховують на площу поверхні тіла. При площі поверхні тіла менше 1,26 м2 сумарна добова доза становить 3000 мг; 1,27–1,38 м2 — 3300 мг; 1,39–1,52 м2 — 3600 мг; 1,53–1,66 м2 — 4000 мг; 1,67–1,78 м2 — 4300 мг; 1,79–1,92 м2 — 4600 мг; 1,93–2,06 м2 — 5000 мг; 2,07–2,18 м2 — 5300 мг; більше 2,19 м2 — 5600 мг.
У хворих з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну — 30–50 мл/хв) або при проявах токсичності дозу знижують до 75 і 50% вихідної як при монотерапії, так і при комбінованій терапії.
Добову дозу капецитабіну розраховують на площу поверхні тіла. При площі поверхні тіла менше 1,26 м2 сумарна добова доза становить 3000 мг; 1,27–1,38 м2 — 3300 мг; 1,39–1,52 м2 — 3600 мг; 1,53–1,66 м2 — 4000 мг; 1,67–1,78 м2 — 4300 мг; 1,79–1,92 м2 — 4600 мг; 1,93–2,06 м2 — 5000 мг; 2,07–2,18 м2 — 5300 мг; більше 2,19 м2 — 5600 мг.
У хворих з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну — 30–50 мл/хв) або при проявах токсичності дозу знижують до 75 і 50% вихідної як при монотерапії, так і при комбінованій терапії.
Показання
Рак молочної залози (місцево-поширений або метастазуючий).
Монотерапія — при неефективності хіміотерапії препаратами з групи таксанів (паклітаксел) або антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до хіміотерапії антрациклінами. Комбінована терапія з доцетакселом — при неефективності хіміотерапії, що включає препарати антрациклінового ряду. Рак товстої кишки (метастазуючий).
Монотерапія — при неефективності хіміотерапії препаратами з групи таксанів (паклітаксел) або антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до хіміотерапії антрациклінами. Комбінована терапія з доцетакселом — при неефективності хіміотерапії, що включає препарати антрациклінового ряду. Рак товстої кишки (метастазуючий).
Протипоказання
Гіперчутливість (в т.ч. до фторурацилу та інших фторпіримідинів в анамнезі), тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну нижче 30 мл/хв), дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази; при комбінованому лікуванні з доцетакселом слід враховувати протипоказання до застосування доцетакселу.
Особливі вказівки
У період лікування пацієнтам з легкими і помірними порушеннями функції печінки, обумовленими метастазами в печінку, і особам похилого віку потрібен ретельний контроль лікаря.
При помірній або тяжкій гіпербілірубінемії прийом капецитабіну слід тимчасово припинити до відновлення значень до легкого ступеня тяжкості.
Безпека і ефективність застосування капецитабіну у дітей не вивчена.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
З обережністю застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
При помірній або тяжкій гіпербілірубінемії прийом капецитабіну слід тимчасово припинити до відновлення значень до легкого ступеня тяжкості.
Безпека і ефективність застосування капецитабіну у дітей не вивчена.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
З обережністю застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
- З боку нервової системи і органів чуття: більш ніж у 2% хворих — втомлюваність, головний біль, парестезії, слабкість, астенія, запаморочення, порушення смаку, периферична нейропатія, безсоння, сонливість, посилення сльозовиділення, кон'юнктивіт, подразнення очей; менш ніж у 2% — сплутаність свідомості, енцефалопатія, мозочкова симптоматика (атаксія, дизартрія, порушення рівноваги і координації).
- З боку серцево-судинної системи (кровотворення, гемостаз): більш ніж у 2% хворих — анемія; менш ніж у 2% хворих — кардіалгія, кардіоміопатія, стенокардія, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, серцева недостатність, раптова смерть, тахікардія, надшлуночкова аритмія (включаючи фібриляцію передсердь), шлуночкова екстрасистолія, гіпо- або гіпертензія, тромбофлебіт, флебіт; пригнічення кісткового мозку, панцитопенія.
- З боку респіраторної системи: більш ніж у 2% хворих — задишка, кашель, біль у горлі; рідко — бронхоспазм, диспное, респіраторний дистрес-синдром, емболія легеневих судин.
- З боку органів ШКТ: більш ніж у 2% хворих — діарея, нудота, блювання, стоматит, біль у животі, в епігастрії, запор, анорексія, зниження апетиту, диспепсія, сухість у роті, метеоризм, порушення консистенції стільця (м'який стілець), кандидоз порожнини рота, гіпербілірубінемія; менш ніж у 2% хворих — виразково-запальне ураження слизових оболонок (езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, шлунково-кишкові кровотечі).
Описані випадки печінкової недостатності і холестатичного гепатиту (їх причинний зв'язок із застосуванням капецитабіну не встановлено).
- З боку опорно-рухового апарату: більш ніж у 2% хворих при монотерапії і більш ніж у 5% хворих при лікуванні в комбінації з доцетакселом — біль у кінцівках, міалгія, артралгія, біль у попереку, набряк нижніх кінцівок.
- З боку шкірних покривів: більш ніж у 2% хворих — долонно-підошовний синдром (оніміння, парестезія, поколювання, набряки, почервоніння, лущення, утворення пухирів і різкий больовий синдром), дерматит, сухість шкіри, еритематозна висипка, алопеція, свербіж, вогнищеве лущення, гіперпігментація, ураження нігтів; менш ніж у 2% хворих — тріщини шкіри, фотосенсибілізація, синдром, що нагадує променевий дерматит, оніхолізис, ламкість, знебарвлення і дистрофія нігтів.
- Інші: менш ніж у 2% хворих — інфекції на тлі мієлосупресії, ослаблення імунітету і порушення цілісності слизових оболонок (бактеріальні, вірусні і грибкові; місцеві і системні, з фатальним результатом), сепсис; біль у грудній клітці, зміна рівня АЛТ, АСТ, гіперглікемія; більш ніж у 5% хворих при лікуванні в комбінації з доцетакселом — дегідратація, зниження маси тіла; дуже рідко — стеноз сльозо-носового каналу, носова кровотеча.
- З боку серцево-судинної системи (кровотворення, гемостаз): більш ніж у 2% хворих — анемія; менш ніж у 2% хворих — кардіалгія, кардіоміопатія, стенокардія, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, серцева недостатність, раптова смерть, тахікардія, надшлуночкова аритмія (включаючи фібриляцію передсердь), шлуночкова екстрасистолія, гіпо- або гіпертензія, тромбофлебіт, флебіт; пригнічення кісткового мозку, панцитопенія.
- З боку респіраторної системи: більш ніж у 2% хворих — задишка, кашель, біль у горлі; рідко — бронхоспазм, диспное, респіраторний дистрес-синдром, емболія легеневих судин.
- З боку органів ШКТ: більш ніж у 2% хворих — діарея, нудота, блювання, стоматит, біль у животі, в епігастрії, запор, анорексія, зниження апетиту, диспепсія, сухість у роті, метеоризм, порушення консистенції стільця (м'який стілець), кандидоз порожнини рота, гіпербілірубінемія; менш ніж у 2% хворих — виразково-запальне ураження слизових оболонок (езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, шлунково-кишкові кровотечі).
Описані випадки печінкової недостатності і холестатичного гепатиту (їх причинний зв'язок із застосуванням капецитабіну не встановлено).
- З боку опорно-рухового апарату: більш ніж у 2% хворих при монотерапії і більш ніж у 5% хворих при лікуванні в комбінації з доцетакселом — біль у кінцівках, міалгія, артралгія, біль у попереку, набряк нижніх кінцівок.
- З боку шкірних покривів: більш ніж у 2% хворих — долонно-підошовний синдром (оніміння, парестезія, поколювання, набряки, почервоніння, лущення, утворення пухирів і різкий больовий синдром), дерматит, сухість шкіри, еритематозна висипка, алопеція, свербіж, вогнищеве лущення, гіперпігментація, ураження нігтів; менш ніж у 2% хворих — тріщини шкіри, фотосенсибілізація, синдром, що нагадує променевий дерматит, оніхолізис, ламкість, знебарвлення і дистрофія нігтів.
- Інші: менш ніж у 2% хворих — інфекції на тлі мієлосупресії, ослаблення імунітету і порушення цілісності слизових оболонок (бактеріальні, вірусні і грибкові; місцеві і системні, з фатальним результатом), сепсис; біль у грудній клітці, зміна рівня АЛТ, АСТ, гіперглікемія; більш ніж у 5% хворих при лікуванні в комбінації з доцетакселом — дегідратація, зниження маси тіла; дуже рідко — стеноз сльозо-носового каналу, носова кровотеча.
Передозування
Симптоми: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення ШКТ і кровотечі, пригнічення функції кісткового мозку.
Лікування: симптоматичне.
Лікування: симптоматичне.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні капецитабіну з кумариновими антикоагулянтами можливе порушення показників згортання крові і розвиток кровотеч (необхідно регулярно контролювати параметри згортання).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою, 150 мг і 500 мг
По 60 таблеток (150 мг) або 120 таблеток (500 мг) у флакон з поліетилену високого тиску з загвинчуваною кришкою. Кожен флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. По 10 таблеток у блістер з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої. 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
По 60 таблеток (150 мг) або 120 таблеток (500 мг) у флакон з поліетилену високого тиску з загвинчуваною кришкою. Кожен флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. По 10 таблеток у блістер з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої. 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
