Ко-тримоксазол
Co-trimoxazol
Аналоги (дженерики, синоніми)
Бактрим, Бісептазол, Бісептол, Двасептол
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. “Co-trimoxazol” 480 mg
D.t.d. № 20
S. Внутрішньо, по 2 таблетки 2 рази на день, після їжі
Rp.: Susp. “Co-trimoxazol” 240 mg/5 ml
D.S. Внутрішньо, по 5 мл 2 рази на день, після їжі
D.t.d. № 20
S. Внутрішньо, по 2 таблетки 2 рази на день, після їжі
Rp.: Susp. “Co-trimoxazol” 240 mg/5 ml
D.S. Внутрішньо, по 5 мл 2 рази на день, після їжі
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне, протипротозойне.
Фармакодинаміка
Протимікробний синтетичний засіб широкого спектра дії. Діє бактерицидно. Сульфаметоксазол чинить бактеріостатичну дію, що пов'язано з інгібуванням процесу утилізації ПАБК і порушенням синтезу дигідрофолієвої кислоти в бактеріальних клітинах. Триметоприм інгібує фермент, що бере участь у метаболізмі фолієвої кислоти, перетворюючи дигідрофолат у тетрагідрофолат. Таким чином, блокується 2 послідовні стадії біосинтезу пуринів і, відповідно, нуклеїнових кислот, які необхідні для росту і розмноження бактерій. Високі концентрації створюються в тканинах легень, нирок, передміхурової залози, в спинномозковій рідині, жовчі, кістках.
Ко-тримоксазол активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Yersinia spp., Vibrio cholerae, Haemophilus influenzae; анаеробних неспороутворюючих бактерій - Bacteroides spp.
Ко-тримоксазол активний також щодо Chlamydia spp.
До ко-тримоксазолу стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси і гриби.
Ко-тримоксазол активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Yersinia spp., Vibrio cholerae, Haemophilus influenzae; анаеробних неспороутворюючих бактерій - Bacteroides spp.
Ко-тримоксазол активний також щодо Chlamydia spp.
До ко-тримоксазолу стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси і гриби.
Фармакокінетика
При пероральному прийомі абсорбція - 90%. Час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі - 1-4 год, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 год після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко. У легенях і сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті і тканині передміхурової залози, рідині середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми - 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму - 45%.
Обидва компоненти метаболізуються з утворенням ацетильованих похідних, сульфаметоксазол у більшій мірі. Метаболіти не мають протимікробної активності.
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 год) і в незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість - через кишечник. Період напіввиведення препарату сульфаметоксазолу - 9-11 год, триметоприму - 10-12 год, у дітей - суттєво менше і залежить від віку: до 1 року - 7-8 год, 1-10 років - 5-6 год. У літніх і пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату збільшується.
Обидва компоненти метаболізуються з утворенням ацетильованих похідних, сульфаметоксазол у більшій мірі. Метаболіти не мають протимікробної активності.
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 год) і в незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість - через кишечник. Період напіввиведення препарату сульфаметоксазолу - 9-11 год, триметоприму - 10-12 год, у дітей - суттєво менше і залежить від віку: до 1 року - 7-8 год, 1-10 років - 5-6 год. У літніх і пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату збільшується.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають під час або після їжі. Рекомендується запивати лужним питвом (молоком, мінеральною водою).
Режим дозування індивідуальний в залежності від тяжкості захворювання, чутливості і виду збудника, віку хворого.
Дітям від 6 до 12 років: по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на день.
Дорослим і дітям старше 12 років: по 2 таблетки (960 мг) одноразово або по 1 таблетці 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій - по 1 таблетці 3 рази на добу, при хронічних інфекціях підтримуюча доза - 1 таблетка 2 рази на добу.
При неускладнених інфекціях призначають: старше 12 років і дорослим по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування від 5 до 14 днів. При тяжкому перебігу і/або при хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%.
При гонореї — 2 г (в розрахунку на сульфаметоксазол) 2 рази на добу з інтервалом 12 год. Якщо курс лікування перевищує 5 днів і/або необхідне збільшення дози, терапію слід проводити під гематологічним контролем; при зміні картини крові необхідно призначити фолієву кислоту по 5–10 мг/добу.
Режим дозування індивідуальний в залежності від тяжкості захворювання, чутливості і виду збудника, віку хворого.
Дітям від 6 до 12 років: по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на день.
Дорослим і дітям старше 12 років: по 2 таблетки (960 мг) одноразово або по 1 таблетці 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій - по 1 таблетці 3 рази на добу, при хронічних інфекціях підтримуюча доза - 1 таблетка 2 рази на добу.
При неускладнених інфекціях призначають: старше 12 років і дорослим по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування від 5 до 14 днів. При тяжкому перебігу і/або при хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%.
При гонореї — 2 г (в розрахунку на сульфаметоксазол) 2 рази на добу з інтервалом 12 год. Якщо курс лікування перевищує 5 днів і/або необхідне збільшення дози, терапію слід проводити під гематологічним контролем; при зміні картини крові необхідно призначити фолієву кислоту по 5–10 мг/добу.
Для дітей:
Режим дозування індивідуальний в залежності від тяжкості захворювання, чутливості і виду збудника, віку хворого. При неускладнених інфекціях призначають:
від 3 місяців до 6 місяців по 2,5 мл суспензії 2 рази на добу;
від 6 місяців до 6 років по 2,5 - 5 мл суспензії 2 рази на добу;
від 6 до 12 років по 5 -10 мл суспензії 2 рази на добу;
старше 12 років і дорослим по 10-20 мл суспензії 2 рази на добу
Тривалість курсу лікування від 5 до 14 днів.
Препарат приймають під час або після їжі. В процесі лікування рекомендується рясне пиття.
У разі продовження курсу лікування більше 5 днів і/або збільшення дози необхідно проводити гематологічний контроль; у разі зміни картини крові необхідне призначення фолієвої кислоти по 5-10 мг на добу.
від 3 місяців до 6 місяців по 2,5 мл суспензії 2 рази на добу;
від 6 місяців до 6 років по 2,5 - 5 мл суспензії 2 рази на добу;
від 6 до 12 років по 5 -10 мл суспензії 2 рази на добу;
старше 12 років і дорослим по 10-20 мл суспензії 2 рази на добу
Тривалість курсу лікування від 5 до 14 днів.
Препарат приймають під час або після їжі. В процесі лікування рекомендується рясне пиття.
У разі продовження курсу лікування більше 5 днів і/або збільшення дози необхідно проводити гематологічний контроль; у разі зміни картини крові необхідне призначення фолієвої кислоти по 5-10 мг на добу.
Показання
Інфекції сечостатевих органів: уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея (чоловіча і жіноча), м'який шанкр, венерична лімфогранульома, пахова гранульома;
Інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий і хронічний), бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія;
Інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна; скарлатина;
Інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф, паратиф, сальмонелоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, викликані ентеротоксичними штамами Escherichia coli;
Інфекції шкіри і м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції; остеомієліт (гострий і хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції, бруцельоз (гострий), південноамериканський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum), токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).
Інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий і хронічний), бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія;
Інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна; скарлатина;
Інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф, паратиф, сальмонелоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, викликані ентеротоксичними штамами Escherichia coli;
Інфекції шкіри і м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції; остеомієліт (гострий і хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції, бруцельоз (гострий), південноамериканський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum), токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).
Протипоказання
Ураження паренхіми печінки; виражені порушення функції нирок при відсутності можливості контролю концентрації сульфаметоксазолу і триметоприму в плазмі крові; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК
Особливі вказівки
З обережністю застосовують ко-тримоксазол у пацієнтів з можливим дефіцитом фолієвої кислоти, при алергічних реакціях в анамнезі, бронхіальній астмі, порушеннях функції печінки, нирок, щитовидної залози.
При тривалому лікуванні слід систематично проводити дослідження периферичної крові, функціонального стану печінки і нирок.
Пацієнтам похилого віку рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти.
У період лікування ко-тримоксазолом слід забезпечити адекватне водне навантаження (щоб уникнути розвитку кристалурії).
При порушеннях функції нирок дозу слід зменшити, а інтервали між прийомами збільшити.
Ризик розвитку побічних реакцій зростає у пацієнтів похилого віку і хворих на СНІД.
При парентеральному застосуванні у хворих з нирковою недостатністю слід визначати концентрацію сульфаметоксазолу в плазмі крові кожні 2-3 дні перед черговою в/м ін'єкцією. При концентрації більше 150 мкг/мл лікування слід перервати до тих пір, поки концентрація не знизиться до 120 мкг/мл.
При тривалому лікуванні слід систематично проводити дослідження периферичної крові, функціонального стану печінки і нирок.
Пацієнтам похилого віку рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти.
У період лікування ко-тримоксазолом слід забезпечити адекватне водне навантаження (щоб уникнути розвитку кристалурії).
При порушеннях функції нирок дозу слід зменшити, а інтервали між прийомами збільшити.
Ризик розвитку побічних реакцій зростає у пацієнтів похилого віку і хворих на СНІД.
При парентеральному застосуванні у хворих з нирковою недостатністю слід визначати концентрацію сульфаметоксазолу в плазмі крові кожні 2-3 дні перед черговою в/м ін'єкцією. При концентрації більше 150 мкг/мл лікування слід перервати до тих пір, поки концентрація не знизиться до 120 мкг/мл.
Побічні ефекти
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, судоми, атаксія, парестезія, дзвін у вухах, увеїт, галюцинації, нервозність; асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити.
З боку дихальної системи: бронхоспазм, легеневі інфільтрати: еозинофільний інфільтрат, алергічний альвеоліт (кашель, задишка).
З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, гастрит, біль у животі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит в т.ч. холестатичний, гепатонекроз, псевдомембранозний коліт, синдром "зникаючої жовчної протоки" (дуктопенія), гіпербілірубінемія, гострий панкреатит.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімунна або апластична), метгемоглобінемія, еозинофілія, гіпопротромбінемія.
З боку сечовидільної системи: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією і анурією.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.
Алергічні реакції: свербіж, фотосенсибілізація, висип, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівена-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, ангіоневротичний набряк, гіперемія склер, кропив'янка, гіперемія кон'юнктиви, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), вузликовий периартеріїт, вовчаночноподібний синдром, лікарська висипка з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром).
Інші: гіпоглікемія, гіперкаліємія (головним чином у пацієнтів з СНІДом при терапії пневмоцистної пневмонії), гіпонатріємія, слабкість, втома, безсоння, кандидоз.
З боку дихальної системи: бронхоспазм, легеневі інфільтрати: еозинофільний інфільтрат, алергічний альвеоліт (кашель, задишка).
З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, гастрит, біль у животі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит в т.ч. холестатичний, гепатонекроз, псевдомембранозний коліт, синдром "зникаючої жовчної протоки" (дуктопенія), гіпербілірубінемія, гострий панкреатит.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімунна або апластична), метгемоглобінемія, еозинофілія, гіпопротромбінемія.
З боку сечовидільної системи: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією і анурією.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.
Алергічні реакції: свербіж, фотосенсибілізація, висип, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівена-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, ангіоневротичний набряк, гіперемія склер, кропив'янка, гіперемія кон'юнктиви, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), вузликовий периартеріїт, вовчаночноподібний синдром, лікарська висипка з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром).
Інші: гіпоглікемія, гіперкаліємія (головним чином у пацієнтів з СНІДом при терапії пневмоцистної пневмонії), гіпонатріємія, слабкість, втома, безсоння, кандидоз.
Передозування
Симптоми
Нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, головний біль, сонливість, депресія, непритомні стани, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалій передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія, жовтяниця.
Лікування
Промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму, прийом рідини всередину, внутрішньом'язово — 5–15 мг/добу кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при необхідності – гемодіаліз.
Нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, головний біль, сонливість, депресія, непритомні стани, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалій передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія, жовтяниця.
Лікування
Промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму, прийом рідини всередину, внутрішньом'язово — 5–15 мг/добу кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при необхідності – гемодіаліз.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні ко-тримоксазолу ефект антикоагулянтів непрямої дії значно посилюється через уповільнення інактивації останніх, а також їх вивільнення з зв'язку з білками плазми.
При одночасному застосуванні з деякими похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії, що пов'язано з підвищенням концентрації вільної фракції ко-тримоксазолу.
Одночасне застосування ко-тримоксазолу і метотрексату може призводити до підвищення токсичності останнього (зокрема, до появи панцитопенії) через його вивільнення з зв'язку з білками плазми.
Під впливом бутадіону, індометацину, напроксену, саліцилатів і деяких інших НПЗП можливе посилення дії ко-тримоксазолу з розвитком небажаних ефектів, оскільки відбувається вивільнення активних речовин з зв'язку з білками крові і підвищення їх концентрації.
Одночасний прийом діуретиків і ко-тримоксазолу підвищує ймовірність розвитку тромбоцитопенії, викликаної останнім, особливо у пацієнтів похилого віку.
У разі одночасного призначення хлоридину з ко-тримоксазолом протимікробна дія посилюється, оскільки хлоридин гальмує утворення тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу нуклеїнових кислот і білків. У свою чергу сульфаніламіди гальмують утворення дигідрофолієвої кислоти, яка є попередником тетрагідрофолієвої кислоти. Це поєднання широко використовується при лікуванні токсоплазмозу.
Абсорбція сульфаметоксазолу і триметоприму при їх спільному прийомі з колестираміном зменшується в результаті утворення нерозчинних комплексів, що призводить до зниження їх концентрації в крові.
Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його Т1/2 на 39%), посилюючи його ефект і токсичну дію.
При одночасному застосуванні ко-тримоксазолу з піриметаміном у дозах, що перевищують 25 мг/тижд., збільшується ризик розвитку мегалобластної анемії.
Може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у пацієнтів похилого віку, необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці.
Ефективність трициклічних антидепресантів при комбінованому прийомі з ко-тримоксазолом може бути знижена.
У хворих, які отримують ко-тримоксазол і циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатися зворотне погіршення функції нирок, що проявляється підвищенням рівня креатиніну.
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів похилого віку, можливий розвиток гіперкаліємії.
Триметоприм, інгібуючи транспортну систему нирок, збільшує AUC дофетиліду на 103% і Сmax дофетиліду на 93%. При збільшенні концентрації дофетилід може викликати шлуночкові аритмії з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію типу "пірует". Одночасне застосування протипоказане.
При одночасному застосуванні з деякими похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії, що пов'язано з підвищенням концентрації вільної фракції ко-тримоксазолу.
Одночасне застосування ко-тримоксазолу і метотрексату може призводити до підвищення токсичності останнього (зокрема, до появи панцитопенії) через його вивільнення з зв'язку з білками плазми.
Під впливом бутадіону, індометацину, напроксену, саліцилатів і деяких інших НПЗП можливе посилення дії ко-тримоксазолу з розвитком небажаних ефектів, оскільки відбувається вивільнення активних речовин з зв'язку з білками крові і підвищення їх концентрації.
Одночасний прийом діуретиків і ко-тримоксазолу підвищує ймовірність розвитку тромбоцитопенії, викликаної останнім, особливо у пацієнтів похилого віку.
У разі одночасного призначення хлоридину з ко-тримоксазолом протимікробна дія посилюється, оскільки хлоридин гальмує утворення тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу нуклеїнових кислот і білків. У свою чергу сульфаніламіди гальмують утворення дигідрофолієвої кислоти, яка є попередником тетрагідрофолієвої кислоти. Це поєднання широко використовується при лікуванні токсоплазмозу.
Абсорбція сульфаметоксазолу і триметоприму при їх спільному прийомі з колестираміном зменшується в результаті утворення нерозчинних комплексів, що призводить до зниження їх концентрації в крові.
Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його Т1/2 на 39%), посилюючи його ефект і токсичну дію.
При одночасному застосуванні ко-тримоксазолу з піриметаміном у дозах, що перевищують 25 мг/тижд., збільшується ризик розвитку мегалобластної анемії.
Може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у пацієнтів похилого віку, необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці.
Ефективність трициклічних антидепресантів при комбінованому прийомі з ко-тримоксазолом може бути знижена.
У хворих, які отримують ко-тримоксазол і циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатися зворотне погіршення функції нирок, що проявляється підвищенням рівня креатиніну.
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів похилого віку, можливий розвиток гіперкаліємії.
Триметоприм, інгібуючи транспортну систему нирок, збільшує AUC дофетиліду на 103% і Сmax дофетиліду на 93%. При збільшенні концентрації дофетилід може викликати шлуночкові аритмії з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію типу "пірует". Одночасне застосування протипоказане.
Лікарська форма
Таблетки 480 мг.
10 таблеток у контурній чарунковій упаковці.
1 або 2 упаковки з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.
Ко-тримоксазол, суспензія для прийому всередину, 240 мг/5 мл, флакон темного скла
100 г - пачка картонна з мірною ложкою
10 таблеток у контурній чарунковій упаковці.
1 або 2 упаковки з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.
Ко-тримоксазол, суспензія для прийому всередину, 240 мг/5 мл, флакон темного скла
100 г - пачка картонна з мірною ложкою
