Коаксил

Антидепресивне.

Трициклічний антидепресант. Має анксіолітичні властивості.

Механізм дії Коаксила пов'язують з посиленням спонтанної активності пірамідальних нейронів у гіпокампі, прискоренням їх відновлення після функціонального пригнічення; з підвищенням зворотного захоплення серотоніну нейронами кори головного мозку і гіпокампу.

За характером дії на порушення настрою займає проміжне положення між седативними і стимулюючими антидепресантами. При застосуванні Коаксила відзначається зменшення соматичних симптомів (зокрема, болю в епігастральній області, нудоти, запаморочення, головного болю, відчуття серцебиття, відчуття жару, болю в м'язах).

Коаксил нормалізує поведінку і позитивно впливає на характерологічні особливості пацієнтів з хронічним алкоголізмом у період абстиненції.

Препарат не чинить негативного впливу на пам'ять, сон і здатність до концентрації уваги.

Не має антихолінергічної дії, не викликає звикання.

Препарат швидко і повністю абсорбується з ШКТ і швидко розподіляється. Має високу ступінь зв'язування з білками (приблизно 94 %).
Тіанептин інтенсивно метаболізується в печінці шляхом [3-оксидації і N-деметилювання. Період напіввиведення (Ту у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) Ту2 збільшується на 1 годину.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Показано, що фармакокінетичні властивості препарату у пацієнтів з хронічним алкоголізмом (в тому числі, і при наявності цирозу печінки) суттєво не змінюються.
Пацієнти з нирковою недостатністю. При наявності ниркової недостатності Ту, збільшується на 1 годину.

Для дорослих:

Коаксил призначається для лікування основних депресивних станів.

— Препарат не слід призначати дітям молодше 15 років.
— Тіанептин не можна поєднувати з інгібіторами МАО.

Особливі попередження

— Оскільки у депресивних хворих присутній ризик суїцидальних спроб, слід строго контролювати стан пацієнтів, особливо на початковому періоді лікування.
— При необхідності проведення загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про лікування тіанептином і припинити прийом препарату за 24 або 48 годин до початку хірургічного втручання. У разі необхідності швидкої медичної допомоги операція може бути проведена без попередньої відміни препарату, але під строгим медичним контролем стану хворого.

Поєднання з інгібіторами МАО: при переході з терапії інгібіторами МАО на лікування тіанептином, необхідна перерва не менше двох тижнів. При переході ж з тіанептину на інгібітори МАО достатньо зробити перерву 24 години.
— При необхідності переривання терапії коаксилом, як і при застосуванні будь-яких психотропних препаратів, дозу слід знижувати поступово, протягом 7–10 днів.

ВАГІТНІСТЬ І ЛАКТАЦІЯ
— В експериментах на тваринах не було виявлено якого-небудь впливу на репродуктивну функцію. Через плаценту проникає незначна кількість препарату, але акумуляції його в зародку не відбувається.
— У людей, через відсутність клінічних даних по впливу тіанептину на плід, призначення препарату в період вагітності слід уникати.

Годування груддю.
У зв'язку з тим, що антидепресанти проникають у грудне молоко, не рекомендується годувати груддю в період лікування.

Оскільки для депресивних станів характерна наявність ризику суїцидальних спроб, хворим потрібен постійний контроль, особливо на початку лікування.

У разі необхідності застосування загальної анестезії необхідно попередити анестезіолога-реаніматолога про те, що пацієнт приймає Коаксил. Лікування препаратом слід відмінити за 24 або 48 годин до операції.

При наданні невідкладної хірургічної допомоги операція може бути проведена без попередньої відміни препарату, але під строгим медичним контролем під час операції.

При припиненні лікування рекомендується поступово знижувати дозу препарату протягом 7-14 днів.

При переході з терапії інгібіторами МАО на лікування Коаксилом необхідно дотримуватися перерви між курсами лікування 2 тижні. При переході з Коаксила на лікування інгібіторами МАО достатньо інтервалу 24 години.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами

У деяких хворих може спостерігатися зниження концентрації уваги. Пацієнтам, які приймають Коаксил, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.

З боку травної системи:
- болі в епігастрії і в животі, сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запори, метеоризм.
 
З боку ЦНС:
- безсоння, сонливість, кошмарні сновидіння, астенія, запаморочення, головний біль, непритомність, тремор, відчуття жару.
 
З боку серцево-судинної системи:
- тахікардія, екстрасистолія, загрудинні болі.
 
З боку дихальної системи:
- утруднення дихання.
 
Інші:
- м'язові болі, болі в попереку.
 
Побічні ефекти виникають рідко і мають короткочасний характер.

Досвід передозування тіанептину (максимальна кількість становила 2250 мг за один прийом) виявив такі ознаки і симптоми: сплутаність свідомості, судоми, сонливість, сухість у роті і дихальна недостатність, в основному, коли прийом тіанептину поєднувався з алкоголем.

У всіх випадках передозування слід припинити прийом препарату і проводити медичне спостереження за пацієнтом. При необхідності слід:

- Якщо препарат був прийнятий менше
ніж за 2 години до госпіталізації, то слід провести
промивання шлунка. Якщо за більш тривалий час, то необхідно прийняти  активоване вугілля;

Контролювати функції серцево­судинної і дихальної систем, функцію нирок, показники гомеостазу;
при необхідності провести симптоматичне лікування (наприклад, штучну вентиляцію легень, корекцію метаболічних розладів і порушень функції нирок). Специфічні антидоти для тіанептину невідомі.

Коаксил не застосовують у комбінації з інгібіторами МАО, оскільки існує небезпека розвитку колапсу або раптової артеріальної гіпертензії, гіпертермії, судом; не виключена можливість летального наслідку.

Таблетки, вкриті оболонкою, по 12,5 мг.
В упаковці 30 табл. у термоформованому блістері (ПВХ/АЛ)