Корватаблет

Корватаблет - комбінований препарат. Має заспокійливу та спазмолітичну дію.

Корватаблет — комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу:

• Фенобарбітал має седативну, снодійну та спазмолітичну дію. Посилює гальмівні процеси в центральній нервовій системі, знижує збудливість судинорухових центрів, покращує кровообіг, у тому числі в коронарних судинах. Має м'який протисудомний ефект.
• Етилбромізовалеріанат має рефлекторну седативну та спазмолітичну дію. Подразнює рецептори слизової оболонки ротової порожнини та носоглотки, сприяє посиленню гальмівних процесів у корі головного мозку, знижує збудження центральної нервової системи. Також має м'яку судинорозширювальну дію.
• Олія м'яти перцевої має м'яку спазмолітичну, судинорозширювальну та холеретичну дію. Має також антисептичний та слабовиражений седативний ефект. Місцева дія пов'язана зі здатністю подразнювати холодові рецептори слизових оболонок.

Спільна дія компонентів сприяє зниженню нервового напруження, покращенню сну, ослабленню спазмів гладкої мускулатури внутрішніх органів (у тому числі серцево-судинної системи), покращенню загального самопочуття при стресових станах та функціональних порушеннях серцево-судинної системи.

Після прийому всередину фенобарбітал всмоктується з тонкого кишечника практично повністю, але відносно повільно. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1–2 години. Близько 50 % препарату зв'язується з білками плазми. Розподіляється рівномірно по органах і тканинах, однак у тканинах головного мозку його концентрація нижча. Препарат виводиться повільно, що сприяє його накопиченню (кумуляції). Біодоступність становить приблизно 80 %.
Період напіввиведення — 2–4 години.
Метаболізується в печінці за участю мікросомальних ферментів. Основний метаболіт — 4-оксіфенобарбітал — неактивний; виводиться нирками переважно у вигляді глюкуроніду. Близько 25 % фенобарбіталу виділяється в незміненому вигляді.
Олія м'яти перцевої після всмоктування метаболізується в печінці і виводиться з сечею та жовчю переважно у вигляді глюкуронідів.

Для дорослих:

Для дітей:

• функціональні розлади серцево-судинної системи (в тому числі нейроциркуляторна дистонія за кардіальним типом);
• помірно виражені болі в області серця, не пов'язані з ішемічною хворобою;
• дратівливість, підвищена нервова збудливість, тривожні стани;
• початкові прояви безсоння, утруднене засинання;
• легкі спазми гладкої мускулатури (в тому числі шлунково-кишкового тракту).

• підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату (в тому числі до фенобарбіталу, етилбромізовалеріанату, м'ятної олії);
• виражені порушення функції печінки та/або нирок;
• тяжка хронічна серцева недостатність;
• бронхіальна астма (особливо при схильності до бронхоспазму);
• порфірія (спадкові форми);
• алкогольна залежність, наркотична або лікарська залежність (в анамнезі);
• депресія з суїцидальними тенденціями;
• вагітність та період грудного вигодовування;
• дитячий вік до 6 років.

Особливості застосування у вагітних
Препарат містить фенобарбітал, який протипоказаний при вагітності та в період лактації. Фенобарбітал може викликати вроджені аномалії. Описані випадки народження дітей з «вовчою пащею», «заячою губою», вродженою дисплазією тазостегнового суглоба, гіпоплазією пальців, затримкою розвитку скелета, затримкою психомоторного розвитку тощо, тобто препарат протипоказаний при вагітності та період лактації.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Фенобарбітал має седативний ефект і чинить значний вплив на діяльність, пов'язану з концентрацією уваги та швидкістю психомоторних реакцій (водіння машини, плавання, робота на висоті тощо).
Пацієнта слід інформувати про потенційну небезпеку при застосуванні фенобарбіталу.

З боку центральної нервової системи:

• сонливість, загальмованість, зниження концентрації уваги;
• запаморочення, слабкість;
• при тривалому застосуванні — ризик розвитку залежності (особливо через фенобарбітал), зниження когнітивних функцій.

З боку травної системи:

• нудота, дискомфорт у шлунку;
• печія, діарея або запор (рідко).

З боку дихальної системи:

• в рідкісних випадках — пригнічення дихання (при передозуванні або у чутливих пацієнтів).

Алергічні реакції:

• шкірний висип, свербіж, кропив'янка;
• ангіоневротичний набряк (вкрай рідко);
• бронхоспазм (особливо у осіб з бронхіальною астмою або гіперчутливістю до м'яти).

Інші:

• при тривалому застосуванні — накопичення брому (млявість, апатія, шкірні висипання, порушення координації);
• у похилому віці — підвищений ризик психічних порушень, сплутаності свідомості

При великих дозах має пригнічувальну дію на ЦНС з можливістю розвитку депресії дихального центру

Симптоми: гостре отруєння великими дозами буває рідко і проявляється у вигляді судом, атаксії, ступору, коми, недостатності дихання.
Отруєння малими дозами викликає нудоту, блювання, головний біль, алергічні реакції за рахунок вмісту бромідів.

Лікування: негайно звернутися до лікаря, при дихальних порушеннях і комі – інтубація пацієнта та штучна вентиляція легень, промивання шлунка водою або активованим вугіллям. При судомах – внутрішньовенне введення діазепаму або фенітоїну.
Підлужування сечі може підвищити виведення фенобарбіталу нирками. При вираженому отруєнні фенобарбіталом найбільш ефективним методом елімінації є гемоперфузія з іонообмінними смолами. Гемоперфузія активованим вугіллям і гемодіаліз менш ефективні.

Препарат посилює дію седативних препаратів, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю. Фенобарбітал є індуктором печінкових мікросомальних ферментів, незалежно від доз може прискорювати метаболізм багатьох препаратів, призначених одночасно з фенобарбіталом і які метаболізуються печінкою (наприклад: оральні антикоагулянти, глюко-, кортикостероїди, циклоспорини, доксицикліни, хінідини, теофіліни та його похідні, похідні гідантоїну, хлорпромазин, амітриптилін, фенілбутазон, метронідазол, дигітоксин, бета-адреноблокатори, вітамін Д, гризеофульвін, хлорамфенікол, оральні контрацептиви), що веде до зниження їх ефективності. При паралельному призначенні вищезазначених препаратів і фенобарбіталу важливо стежити за їх ефективністю і при необхідності регулювати їх дозування.
Взаємодія фенобарбіталу і фенітоїну дуже важко передбачити. Зазвичай концентрація фенітоїну в крові знижується і побічні реакції на фенобарбітал можуть посилюватися.
Дія препарату посилюється на фоні застосування препаратів вальпроєвої кислоти.
Фенобарбітал може викликати поступове зниження концентрації карбамазепіну.
Фенобарбітал може посилювати дію психотропних препаратів (похідні бензодіазепіну, антидепресанти крім інгібіторів МАО, більшість антигістамінних засобів, клонідину, психотропних препаратів, нейролептиків, похідних морфіну, алкоголю), таким чином, пригнічувати функцію ЦНС і викликати депресію дихального центру.

По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.