Ксикаїн
Xycainum
Аналоги (дженерики, синоніми)
Астракаїн, Ізікаїн, Ксилокаїн, Ксилокаїну гідрохлорид, Ксилотон, Ксилотокс, Ксилоцитин, Леостезин, Лігнокаїн, Лідестин, Лідкаїн, Лідокаїн, Лідокаїну гідрохлорид, Лідокатон, Лінокаїн, Солкаїн, Солькаїн
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. Xycaini 2 % - 2 ml
D. t. d. N 10 in ampull.
S. Для провідникової анестезії.
D. t. d. N 10 in ampull.
S. Для провідникової анестезії.
Фармакологічні властивості
Місцевоанестезуюче
Фармакодинаміка
Ксикаїн - місцевоанестезуюча дія обумовлена блокадою вольтажзалежних Na+-каналів, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів і проведенню больових імпульсів по нервових волокнах. При місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевоподразнюючої дії.
Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру і зберігається 30-60 хв (аерозоль для місцевого застосування - 10-15 хв, гель для місцевого застосування - 15-20 хв).
Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру і зберігається 30-60 хв (аерозоль для місцевого застосування - 10-15 хв, гель для місцевого застосування - 15-20 хв).
Фармакокінетика
Немає даних
Спосіб застосування
Для дорослих:
Для інфільтраційної анестезії застосовують 0,25% розчин ксикаїну в кількості до 1000 мл або 0,5% розчин в кількості до 500 мл.
Для провідникової анестезії використовують 1–2% розчини в кількості 25– 50 мл.
Для блокадної анестезії застосовують 0,25–0,50% розчин ксикаїну (50–100 мл).
Для внутрішньокісткової анестезії застосовують 0,25–0,50% розчин препарату (в кількості 50–100 мл). Для поверхневої анестезії (змащування слизових при інтубації трахеї, бронхоезофагоскопії, проколах гайморової порожнини тощо) застосовують 1–2% розчини, рідше 5% розчин в об'ємі 2–20 мл. Додавання до розчину ксикаїну 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду в кількості 1 краплі на 10 мл розчину ксикаїну (але не більше 5 крапель) при застосуванні провідникової та перидуральної анестезії, уповільнює всмоктування ксикаїну, підсилює ефект і зменшує токсичність препарату. Для іонофорезу застосовується 5% розчин. Як седативний засіб у післяопераційний період Ксикаїн вводиться у вигляді 0,1% розчину внутрішньовенно (крапельно) до 1000 мл відразу після операції і додатково — внутрішньом'язово в область операції по 500 мл того ж розчину. Це чинить седативну і знеболюючу дію протягом 3 днів. Щоб уникнути кумуляції препарату швидкість введення розчину ксикаїну повинна бути зменшена через 20-30 хвилин
Для внутрішньокісткової анестезії застосовують 0,25–0,50% розчин препарату (в кількості 50–100 мл). Для поверхневої анестезії (змащування слизових при інтубації трахеї, бронхоезофагоскопії, проколах гайморової порожнини тощо) застосовують 1–2% розчини, рідше 5% розчин в об'ємі 2–20 мл. Додавання до розчину ксикаїну 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду в кількості 1 краплі на 10 мл розчину ксикаїну (але не більше 5 крапель) при застосуванні провідникової та перидуральної анестезії, уповільнює всмоктування ксикаїну, підсилює ефект і зменшує токсичність препарату. Для іонофорезу застосовується 5% розчин. Як седативний засіб у післяопераційний період Ксикаїн вводиться у вигляді 0,1% розчину внутрішньовенно (крапельно) до 1000 мл відразу після операції і додатково — внутрішньом'язово в область операції по 500 мл того ж розчину. Це чинить седативну і знеболюючу дію протягом 3 днів. Щоб уникнути кумуляції препарату швидкість введення розчину ксикаїну повинна бути зменшена через 20-30 хвилин
Показання
Шлуночкові екстрасистолії та тахіаритмії, в т.ч. при гострому інфаркті міокарда, у післяопераційний період, фібриляція шлуночків;
місцева анестезія: поверхнева, інфільтраційна, провідникова, епідуральна, спінальна, інтралегаментарна при оперативних втручаннях, болісних маніпуляціях, ендоскопічних та інструментальних дослідженнях.
місцева анестезія: поверхнева, інфільтраційна, провідникова, епідуральна, спінальна, інтралегаментарна при оперативних втручаннях, болісних маніпуляціях, ендоскопічних та інструментальних дослідженнях.
Протипоказання
Гіперчутливість.
З обережністю. Гемороїдальна кровотеча (для ректального дослідження), місцева інфекція в області застосування, травма слизової оболонки або шкірних покривів в області застосування, гострі захворювання, ослаблені хворі, молодший дитячий вік, похилий вік, вагітність, період лактації.
З обережністю. Гемороїдальна кровотеча (для ректального дослідження), місцева інфекція в області застосування, травма слизової оболонки або шкірних покривів в області застосування, гострі захворювання, ослаблені хворі, молодший дитячий вік, похилий вік, вагітність, період лактації.
Особливі вказівки
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
- Головний біль, запаморочення, шум у вухах, диплопія, порушення свідомості, пригнічення або зупинка дихання, пригнічення або збудження ЦНС, нервозність, ейфорія, миготіння "мушок" перед очима, світлобоязнь, сонливість, м'язові посмикування, тремор, дезорієнтація, судоми;
- синусова брадикардія, порушення провідності серця, поперечна блокада серця, гіпотензія, колапс;
нудота, блювання; відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, пригнічення імунної системи, алергічні реакції (висип, генералізований ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок);
- короткочасне відчуття печіння в області дії аерозолю.
- синусова брадикардія, порушення провідності серця, поперечна блокада серця, гіпотензія, колапс;
нудота, блювання; відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, пригнічення імунної системи, алергічні реакції (висип, генералізований ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок);
- короткочасне відчуття печіння в області дії аерозолю.
Передозування
Немає даних
Лікарняна взаємодія
Циметидин і пропранолол знижують печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окислення і зниження печінкового кровотоку) і підвищують ризик розвитку токсичних ефектів (в т.ч. стан оглушення, сонливість, брадикардія, парестезії та ін.).
Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність (може знадобитися збільшення дози).
При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами збільшує ризик розвитку брадикардії.
Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні ЛЗ посилюють м'язову релаксацію.
Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження ЦНС, галюцинацій.
При одночасному призначенні лідокаїну і снодійних та седативних ЛЗ можливе посилення їх пригнічуючої дії на ЦНС.
При в/в введенні гексобарбіту або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання.
Під впливом інгібіторів МАО можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори МАО, не слід призначати лідокаїн парентерально.
При одночасному застосуванні лідокаїну і поліміксину В можливе посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому випадку необхідно стежити за функцією дихання хворого.
Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність (може знадобитися збільшення дози).
При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами збільшує ризик розвитку брадикардії.
Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні ЛЗ посилюють м'язову релаксацію.
Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження ЦНС, галюцинацій.
При одночасному призначенні лідокаїну і снодійних та седативних ЛЗ можливе посилення їх пригнічуючої дії на ЦНС.
При в/в введенні гексобарбіту або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання.
Під впливом інгібіторів МАО можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори МАО, не слід призначати лідокаїн парентерально.
При одночасному застосуванні лідокаїну і поліміксину В можливе посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому випадку необхідно стежити за функцією дихання хворого.
Лікарська форма
Випускають: 1% розчин ксикаїну у флаконах по 10 мл і 50 мл;
2% розчин у флаконах по 50 мл;
5% розчин в ампулах по 5 мл.
2% розчин у флаконах по 50 мл;
5% розчин в ампулах по 5 мл.
