Леводопа

Протипаркінсонічне

Є лівообертаючим ізомером діоксифенілаланіну - попередника дофаміну, в який леводопа перетворюється під впливом ферменту допа-декарбоксилази. Протипаркінсонічна дія леводопи обумовлена її перетворенням в дофамін безпосередньо в ЦНС, що призводить до відновлення дефіциту дофаміну в ЦНС. Однак більша частина леводопи, що надійшла в організм, перетворюється в дофамін в периферичних тканинах. Утворений в периферичних тканинах дофамін не бере участі в реалізації протипаркінсонічного ефекту леводопи, оскільки не проникає в ЦНС, крім того, він викликає більшість периферичних побічних ефектів леводопи. У зв'язку з цим леводопу доцільно комбінувати з інгібіторами периферичної допа-декарбоксилази (карбідопа, бенсеразид), що дозволяє суттєво знизити дозу леводопи і вираженість побічних ефектів.

При прийомі внутрішньо швидко абсорбується з ШКТ. Всмоктування залежить від швидкості евакуації вмісту шлунка і від pH в ньому. Наявність їжі в шлунку уповільнює всмоктування. Деякі амінокислоти їжі можуть конкурувати з леводопою за абсорбцію з кишечника і транспорт через ГЕБ. Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 год після прийому внутрішньо.

Тільки 1-3% активної речовини проникає в мозок, решта частина метаболізується екстрацеребрально, в основному шляхом декарбоксилювання з утворенням дофаміну, який не проникає через ГЕБ.

Близько 75% виводиться з сечею у вигляді метаболітів протягом 8 год.

Для дорослих:

Хвороба Паркінсона, синдром паркінсонізму (за винятком паркінсонізму, викликаного нейролептиками).

• підвищена чутливість до леводопи, бенсеразиду або будь-якого іншого компонента препарату;
• тяжке порушення функцій органів ендокринної системи;
• глаукома;
• тяжке порушення функції печінки;
• тяжке порушення функції нирок;
• тяжке порушення функції ССС;
• ендогенні та екзогенні психози;
• одночасний прийом з неселективними інгібіторами МАО, поєднання інгібіторів МАО типу А і МАО типу В (що еквівалентно неселективному інгібуванню МАО);
• жінки дітородного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції;
• вагітність;
• період грудного вигодовування;

З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями нирок, легень, ендокринної системи, серцево-судинної системи, особливо при вказівках в анамнезі на інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму; при психічних порушеннях, захворюваннях печінки, пептичній виразці, остеомаляції; у пацієнтів із захворюваннями, при яких може знадобитися застосування симпатоміметичних засобів (в т.ч. при бронхіальній астмі), антигіпертензивних засобів.

Слід уникати раптового припинення прийому леводопи.

При переведенні пацієнта з лікування леводопою на лікування леводопою з інгібіторами периферичної допа-декарбоксилази прийом леводопи слід припинити за 12 год до призначення комбінованого препарату.

Одночасне застосування леводопи з інгібіторами МАО (за винятком інгібіторів МАО типу B) не рекомендується, оскільки можливі порушення кровообігу, в т.ч. артеріальна гіпертензія, збудження, серцебиття, почервоніння обличчя, запаморочення.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період застосування леводопи слід уникати діяльності, при якій потрібні висока концентрація уваги і швидкість психомоторних реакцій.

• З боку системи кровотворення: дуже рідко — гемолітична анемія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія.
• З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення, судоми, спонтанні рухові розлади (типу хореї і атетозу), епізоди застигання, ослаблення ефекту до кінця періоду дії дози, феномен включення-виключення, посилення проявів синдрому неспокійних ніг; дуже рідко — виражена сонливість, епізоди раптової сонливості.
• Порушення психіки: рідко — ажитація, тривога, пригнічений настрій, безсоння, марення, агресія, депресія, анорексія, помірний захват, патологічна схильність до азартних ігор, гіперсексуальність, підвищене лібідо; дуже рідко — галюцинації, тимчасова дезорієнтація.
• З боку ССС: дуже рідко — аритмії, ортостатична гіпотензія (послаблюється після зменшення дози препарату), підвищення АТ; частота невідома — припливи.
• З боку травної системи: дуже рідко — нудота, блювання, діарея, окремі випадки втрати або зміни смакових відчуттів, сухість слизової порожнини рота; частота невідома — шлунково-кишкова кровотеча.
• З боку шкіри і підшкірних тканин: рідко — свербіж шкіри, висип.
• З боку лабораторних показників: нечасто — транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЩФ, підвищення концентрації білірубіну, підвищення сечовини і креатиніну в крові, зміна кольору сечі до червоного, що темніє при стоянні.

Інші: частота невідома — фебрильна лихоманка, підвищена пітливість.

Симптоми: посилення побічних ефектів.

Лікування: симптоматичне.

При одночасному застосуванні з антацидами підвищується ризик розвитку побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами (нейролептиками) похідними бутирофенону, дифенілбутилпіперидину, тіоксантену, фенотіазину, піридоксину можливе пригнічення протипаркінсонічної дії.

При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками можливі порушення серцевого ритму.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО (за винятком інгібіторів МАО типу B) можливі порушення кровообігу. Це пов'язано з накопиченням під впливом леводопи дофаміну і норадреналіну, інактивація яких уповільнюється під впливом інгібіторів МАО.

При одночасному застосуванні з м-холіноблокаторами можливе зменшення протипаркінсонічної дії; із засобами для наркозу - ризик розвитку аритмії.

Існують дані про зменшення біодоступності леводопи при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів.

При одночасному застосуванні з діазепамом, клозепіном, метіоніном, клонідином, фенітоїном можливе зменшення протипаркінсонічної дії.

При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення ризику розвитку дискінезій і галюцинацій.

При одночасному застосуванні з папаверину гідрохлоридом, резерпіном можливе значне зменшення протипаркінсонічної дії; з суксаметонієм - можливі аритмії; з тубокурарином - підвищення ризику розвитку артеріальної гіпертензії

Порошок