Лонгідаза
Longidaza
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ронідаза, Лідаза-М, Лідаза
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.:Longidazae 1500 ME
D.t.d. № 5 in flac.
S. Вміст флакона розчинити в 2 мл ізотонічного розчину, в/м, 1 раз на 3 дні.
Rp.: "Longidaza" 3000 ME
D.t.d. № 10 in supp.
S. інтравагінально, по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні
D.t.d. № 5 in flac.
S. Вміст флакона розчинити в 2 мл ізотонічного розчину, в/м, 1 раз на 3 дні.
Rp.: "Longidaza" 3000 ME
D.t.d. № 10 in supp.
S. інтравагінально, по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні
Фармакологічні властивості
Лонгідаза - препарат з протеолітичною активністю.
Має ферментативну протеолітичну (гіалуронідазну) активність пролонгованої дії, хелатуючу, антиоксидантну, імуномодулюючу та помірно виражену протизапальну дію.
Пролонгована дія досягається ковалентним зв'язуванням ферменту з фізіологічно активним високомолекулярним носієм (активованим похідним N-оксиду полі-1.4-етиленпіперазину, аналогом поліоксидонію), що має власну фармакологічну активність.
Лонгідаза проявляє протифіброзні властивості, послаблює перебіг гострої фази запалення, регулює (підвищує або знижує, залежно від початкового рівня) синтез медіаторів запалення (інтерлейкіну-1 та фактора некрозу пухлини-альфа), підвищує гуморальну імунну відповідь та резистентність організму до інфекції.
Виражені протифіброзні властивості Лонгідази забезпечуються кон'югацією гіалуронідази з носієм, що значно збільшує стійкість ферменту до денатуруючих впливів та дії інгібіторів.
Ферментативна активність Лонгідази зберігається при нагріванні до 37°С протягом 20 діб, тоді як нативна гіалуронідаза в цих же умовах починає втрачати свою активність протягом доби.
У препараті Лонгідаза забезпечується одночасна локальна присутність протеолітичного ферменту гіалуронідази та носія, здатного зв'язувати вивільнені при гідролізі компонентів матриксу інгібітори ферменту та стимулятори синтезу колагену (іони заліза, міді, гепарин). Завдяки зазначеним властивостям Лонгідаза має не лише здатність деполімеризувати матрикс сполучної тканини у фіброзно-гранулематозних утвореннях, але й пригнічувати зворотну регуляторну реакцію, спрямовану на синтез компонентів сполучної тканини.
Специфічним субстратом тестікулярної гіалуронідази є глікозаміноглікани (гіалуронова кислота, хондроїтин, хондроїтин-4-сульфат, хондроїтин-6-сульфат), що становлять основу матриксу сполучної тканини. В результаті деполімеризації (розриву зв'язку між С 1 ацетилглікозаміну та С 4 глюкуронової або індурової кислоти) глікозаміноглікани змінюють свої основні властивості: знижується в'язкість, зменшується здатність зв'язувати воду, іони металів, тимчасово збільшується проникність тканинних бар'єрів, полегшується рух рідини в міжклітинному просторі, збільшується еластичність сполучної тканини, що проявляється у зменшенні набряклості тканини, сплощенні рубців, збільшенні обсягу руху суглобів, зменшенні контрактур та запобіганні їх формуванню, зменшенні спайкового процесу.
Біохімічними, імунологічними, гістологічними та електронно-мікроскопічними дослідженнями доведено, що Лонгідаза не пошкоджує нормальну сполучну тканину, а викликає деструкцію зміненої за складом та структурою сполучної тканини в області фіброзу.
Лонгідаза не має мутагенного, ембріотоксичного, тератогенного та канцерогенного впливу.
Застосування Лонгідази в терапевтичних дозах під час або після оперативного лікування не викликає погіршення перебігу післяопераційного періоду або прогресування інфекційного процесу; не уповільнює відновлення кісткової тканини.
Має ферментативну протеолітичну (гіалуронідазну) активність пролонгованої дії, хелатуючу, антиоксидантну, імуномодулюючу та помірно виражену протизапальну дію.
Пролонгована дія досягається ковалентним зв'язуванням ферменту з фізіологічно активним високомолекулярним носієм (активованим похідним N-оксиду полі-1.4-етиленпіперазину, аналогом поліоксидонію), що має власну фармакологічну активність.
Лонгідаза проявляє протифіброзні властивості, послаблює перебіг гострої фази запалення, регулює (підвищує або знижує, залежно від початкового рівня) синтез медіаторів запалення (інтерлейкіну-1 та фактора некрозу пухлини-альфа), підвищує гуморальну імунну відповідь та резистентність організму до інфекції.
Виражені протифіброзні властивості Лонгідази забезпечуються кон'югацією гіалуронідази з носієм, що значно збільшує стійкість ферменту до денатуруючих впливів та дії інгібіторів.
Ферментативна активність Лонгідази зберігається при нагріванні до 37°С протягом 20 діб, тоді як нативна гіалуронідаза в цих же умовах починає втрачати свою активність протягом доби.
У препараті Лонгідаза забезпечується одночасна локальна присутність протеолітичного ферменту гіалуронідази та носія, здатного зв'язувати вивільнені при гідролізі компонентів матриксу інгібітори ферменту та стимулятори синтезу колагену (іони заліза, міді, гепарин). Завдяки зазначеним властивостям Лонгідаза має не лише здатність деполімеризувати матрикс сполучної тканини у фіброзно-гранулематозних утвореннях, але й пригнічувати зворотну регуляторну реакцію, спрямовану на синтез компонентів сполучної тканини.
Специфічним субстратом тестікулярної гіалуронідази є глікозаміноглікани (гіалуронова кислота, хондроїтин, хондроїтин-4-сульфат, хондроїтин-6-сульфат), що становлять основу матриксу сполучної тканини. В результаті деполімеризації (розриву зв'язку між С 1 ацетилглікозаміну та С 4 глюкуронової або індурової кислоти) глікозаміноглікани змінюють свої основні властивості: знижується в'язкість, зменшується здатність зв'язувати воду, іони металів, тимчасово збільшується проникність тканинних бар'єрів, полегшується рух рідини в міжклітинному просторі, збільшується еластичність сполучної тканини, що проявляється у зменшенні набряклості тканини, сплощенні рубців, збільшенні обсягу руху суглобів, зменшенні контрактур та запобіганні їх формуванню, зменшенні спайкового процесу.
Біохімічними, імунологічними, гістологічними та електронно-мікроскопічними дослідженнями доведено, що Лонгідаза не пошкоджує нормальну сполучну тканину, а викликає деструкцію зміненої за складом та структурою сполучної тканини в області фіброзу.
Лонгідаза не має мутагенного, ембріотоксичного, тератогенного та канцерогенного впливу.
Застосування Лонгідази в терапевтичних дозах під час або після оперативного лікування не викликає погіршення перебігу післяопераційного періоду або прогресування інфекційного процесу; не уповільнює відновлення кісткової тканини.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Ліофілізат для приготування розчину для в/м та п/к введення Ліофілізат призначений для приготування розчину для в/м, п/к або внутрішньошкірного (в/к) введення.
Безпосередньо перед ін'єкцією до вмісту ампули або флакона слід додати 1,5-2 мл 0,5% або 0,25% розчину прокаїну, 0,9% розчину натрію хлориду або води для ін'єкцій.
Готовий розчин для парентерального введення не підлягає зберіганню. Спосіб застосування та режим дозування лікар встановлює індивідуально на підставі клінічних показань, тяжкості перебігу захворювання та віку пацієнта.
П/к Лонгідазу вводять під рубцево-змінені тканини або поблизу місця ураження. Рекомендоване дозування: по 3000 МЕ 1 раз на добу через кожні 3-10 днів; враховуючи тяжкість захворювання, призначають від 5 до 15 ін'єкцій.
При необхідності повторного курсу лікування його слід проводити через 2-3 місяці.
Після стандартного курсу терапії захворювань, ускладнених важкою хронічною формою продуктивного процесу в сполучній тканині, хворому призначають підтримуючу дозу 3000 МЕ на добу з інтервалом між ін'єкціями 10-14 днів.
Рекомендовані схеми застосування Лонгідази:
Органи дихання: в/м – по 3000 МЕ 1 раз на 3-5 днів, курс лікування 10 ін'єкцій; потім можливе лікування протягом 3-12 місяців у тій же дозі з інтервалом між ін'єкціями 10-14 днів;
Органи малого тазу: в/м – по 3000 МЕ 1 раз на 3-5 днів, курс – 5-15 ін'єкцій;
Обмежена склеродермія різної локалізації та форми: в/м – по 3000-4500 МЕ на добу через кожні 3 дні, курс – 5-15 ін'єкцій; тривалість курсу та доза підбираються для кожного пацієнта індивідуально з урахуванням локалізації хвороби, її клінічного перебігу та стадії, а також переносимості препарату;
Келоїдні, гіпертрофічні рубці після опіків, піодермії, операцій: в/м – по 3000 МЕ (в 1-2 мл розчину) на добу з інтервалом між ін'єкціями 3-5 днів, курс – не більше 10 ін'єкцій і/або п/к (або в/к) – 1-2 рази на тиждень, курс 5-10 ін'єкцій;
Довго незаживаючі рани: в/м – по 1500-3000 МЕ на добу через кожні 5 днів, курс лікування – 5-7 ін'єкцій;
Контрактури суглобів, артрит, гематоми: в/м – по 3000 МЕ на добу через кожні 3-7 днів, загальний курс – 7-15 ін'єкцій;
Спайкова хвороба: в/м – по 3000 МЕ на добу через 3-5 днів, курс лікування 7-15 ін'єкцій;
Підвищення біодоступності діагностичних та лікарських засобів (антибіотики, анестетики, хіміопрепарати): по 1500 МЕ 1 раз на 3 дні, курс – не більше 10 ін'єкцій.
Супозиторії для ректального або вагінального введення Супозиторії призначені для ректального або інтравагінального введення 1 раз на добу перед сном.
Інтравагінально супозиторії вводять у піхву в положенні лежачи. При ректальному призначенні супозиторії слід застосовувати після попереднього очищення кишечника.
Загальний курс лікування – 10-20 супозиторіїв. Призначення та частота введення залежать від тяжкості, стадії та тривалості хвороби. Рекомендована схема терапії:
Урологія: по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні – 10 введень, потім з інтервалом введення в 2-3 дні – 10 введень, загальний курс лікування – 20 введень;
Гінекологія (ректально або інтравагінально): по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні – 10 введень (при необхідності можливе призначення підтримуючої терапії);
Дерматовенерологія: по 1 супозиторію через 1-2 дні, курс – 10-15 введень;
Хірургія: по 1 супозиторію 1 раз на 2-3 дні, курс – 10 введень;
Пульмонологія та фтизіатрія: по 1 супозиторію 1 раз на 2-4 дні, курс – 10-20 введень;
Підтримуюча терапія: по 1 супозиторію 1 раз на 5-7 днів, тривалість – 3-4 місяці. Проведення повторного курсу можливе через 3 місяці та пізніше.
У хворих з нирковою недостатністю кратність призначення ліофілізату або супозиторіїв не повинна перевищувати 1 разу на 7 днів.
Безпосередньо перед ін'єкцією до вмісту ампули або флакона слід додати 1,5-2 мл 0,5% або 0,25% розчину прокаїну, 0,9% розчину натрію хлориду або води для ін'єкцій.
Готовий розчин для парентерального введення не підлягає зберіганню. Спосіб застосування та режим дозування лікар встановлює індивідуально на підставі клінічних показань, тяжкості перебігу захворювання та віку пацієнта.
П/к Лонгідазу вводять під рубцево-змінені тканини або поблизу місця ураження. Рекомендоване дозування: по 3000 МЕ 1 раз на добу через кожні 3-10 днів; враховуючи тяжкість захворювання, призначають від 5 до 15 ін'єкцій.
При необхідності повторного курсу лікування його слід проводити через 2-3 місяці.
Після стандартного курсу терапії захворювань, ускладнених важкою хронічною формою продуктивного процесу в сполучній тканині, хворому призначають підтримуючу дозу 3000 МЕ на добу з інтервалом між ін'єкціями 10-14 днів.
Рекомендовані схеми застосування Лонгідази:
Органи дихання: в/м – по 3000 МЕ 1 раз на 3-5 днів, курс лікування 10 ін'єкцій; потім можливе лікування протягом 3-12 місяців у тій же дозі з інтервалом між ін'єкціями 10-14 днів;
Органи малого тазу: в/м – по 3000 МЕ 1 раз на 3-5 днів, курс – 5-15 ін'єкцій;
Обмежена склеродермія різної локалізації та форми: в/м – по 3000-4500 МЕ на добу через кожні 3 дні, курс – 5-15 ін'єкцій; тривалість курсу та доза підбираються для кожного пацієнта індивідуально з урахуванням локалізації хвороби, її клінічного перебігу та стадії, а також переносимості препарату;
Келоїдні, гіпертрофічні рубці після опіків, піодермії, операцій: в/м – по 3000 МЕ (в 1-2 мл розчину) на добу з інтервалом між ін'єкціями 3-5 днів, курс – не більше 10 ін'єкцій і/або п/к (або в/к) – 1-2 рази на тиждень, курс 5-10 ін'єкцій;
Довго незаживаючі рани: в/м – по 1500-3000 МЕ на добу через кожні 5 днів, курс лікування – 5-7 ін'єкцій;
Контрактури суглобів, артрит, гематоми: в/м – по 3000 МЕ на добу через кожні 3-7 днів, загальний курс – 7-15 ін'єкцій;
Спайкова хвороба: в/м – по 3000 МЕ на добу через 3-5 днів, курс лікування 7-15 ін'єкцій;
Підвищення біодоступності діагностичних та лікарських засобів (антибіотики, анестетики, хіміопрепарати): по 1500 МЕ 1 раз на 3 дні, курс – не більше 10 ін'єкцій.
Супозиторії для ректального або вагінального введення Супозиторії призначені для ректального або інтравагінального введення 1 раз на добу перед сном.
Інтравагінально супозиторії вводять у піхву в положенні лежачи. При ректальному призначенні супозиторії слід застосовувати після попереднього очищення кишечника.
Загальний курс лікування – 10-20 супозиторіїв. Призначення та частота введення залежать від тяжкості, стадії та тривалості хвороби. Рекомендована схема терапії:
Урологія: по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні – 10 введень, потім з інтервалом введення в 2-3 дні – 10 введень, загальний курс лікування – 20 введень;
Гінекологія (ректально або інтравагінально): по 1 супозиторію 1 раз на 2 дні – 10 введень (при необхідності можливе призначення підтримуючої терапії);
Дерматовенерологія: по 1 супозиторію через 1-2 дні, курс – 10-15 введень;
Хірургія: по 1 супозиторію 1 раз на 2-3 дні, курс – 10 введень;
Пульмонологія та фтизіатрія: по 1 супозиторію 1 раз на 2-4 дні, курс – 10-20 введень;
Підтримуюча терапія: по 1 супозиторію 1 раз на 5-7 днів, тривалість – 3-4 місяці. Проведення повторного курсу можливе через 3 місяці та пізніше.
У хворих з нирковою недостатністю кратність призначення ліофілізату або супозиторіїв не повинна перевищувати 1 разу на 7 днів.
Показання
Дорослим та дітям старше 12 років у вигляді монотерапії та у складі комплексної терапії захворювань, що супроводжуються гіперплазією сполучної тканини, в т.ч. і на фоні запального процесу:
в урології: хронічний простатит, інтерстиціальний цистит, стриктури уретри та сечоводів, хвороба Пейроні, початкова стадія ДГПЗ, профілактика утворення рубців та стриктур після оперативних втручань на уретрі, сечовому міхурі, сечоводах;
в гінекології: спайковий процес (профілактика та лікування) в малому тазу при хронічних запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів після гінекологічних маніпуляцій, в т.ч. штучних абортів, перенесених раніше оперативних втручань на органах малого тазу: внутрішньоматкові синехії, трубно-перитонеальне безпліддя, хронічний ендоміометрит;
в дерматовенерології: обмежена склеродермія, профілактика фіброзних ускладнень інфекцій, що передаються статевим шляхом;
в хірургії: профілактика та лікування спайкового процесу після оперативних втручань на органах черевної порожнини, довго незаживаючі рани;
в пульмонології та фтизіатрії: пневмофіброз, сидероз, туберкульоз (кавернозно-фіброзний, інфільтративний, туберкулема), інтерстиціальна пневмонія, фіброзуючий альвеоліт, плеврит;
для збільшення біодоступності антибактеріальної терапії в урології, гінекології, дерматовенерології, хірургії, пульмонології
в урології: хронічний простатит, інтерстиціальний цистит, стриктури уретри та сечоводів, хвороба Пейроні, початкова стадія ДГПЗ, профілактика утворення рубців та стриктур після оперативних втручань на уретрі, сечовому міхурі, сечоводах;
в гінекології: спайковий процес (профілактика та лікування) в малому тазу при хронічних запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів після гінекологічних маніпуляцій, в т.ч. штучних абортів, перенесених раніше оперативних втручань на органах малого тазу: внутрішньоматкові синехії, трубно-перитонеальне безпліддя, хронічний ендоміометрит;
в дерматовенерології: обмежена склеродермія, профілактика фіброзних ускладнень інфекцій, що передаються статевим шляхом;
в хірургії: профілактика та лікування спайкового процесу після оперативних втручань на органах черевної порожнини, довго незаживаючі рани;
в пульмонології та фтизіатрії: пневмофіброз, сидероз, туберкульоз (кавернозно-фіброзний, інфільтративний, туберкулема), інтерстиціальна пневмонія, фіброзуючий альвеоліт, плеврит;
для збільшення біодоступності антибактеріальної терапії в урології, гінекології, дерматовенерології, хірургії, пульмонології
Протипоказання
- гіперчутливість до препаратів на основі гіалуронідази;
- легенева кровотеча та кровохаркання;
- свіже крововилив у склоподібне тіло;
- злоякісні новоутворення;
- гостра ниркова недостатність;
- дитячий вік до 12 років (результати клінічних досліджень відсутні);
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю (застосовувати не частіше 1 разу на тиждень): хронічна ниркова недостатність; легеневі кровотечі в анамнезі.
- легенева кровотеча та кровохаркання;
- свіже крововилив у склоподібне тіло;
- злоякісні новоутворення;
- гостра ниркова недостатність;
- дитячий вік до 12 років (результати клінічних досліджень відсутні);
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю (застосовувати не частіше 1 разу на тиждень): хронічна ниркова недостатність; легеневі кровотечі в анамнезі.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Частота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часто — >10%; часто — >1% і 0,1 % і 0,01% і
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для в/м та п/к введення, супозиторії для вагінального або ректального застосування
