Лориста Н
Lorista H
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Лозап плюс, Ко-сентор, Лозап Плюс, Вазотенз Н, Лозарел плюс, Ангизар Плюс, Гізаар, Ко-Сентор
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Tabl. "Lorista H" № 28
D.S. По 1 таблетці вранці
D.S. По 1 таблетці вранці
Фармакологічні властивості
Комбінований антигіпертензивний засіб. Лозартан і гідрохлоротіазид мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо.
Лозартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для прийому всередину. In vivo і in vitro лозартан і його фармакологічно активний метаболіт Е-3174 блокують всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на AT1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові. Лозартан опосередковано викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення концентрації ангіотензину II. Не пригнічує активність кінінази II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну. Знижує ОПСС, тиск у малому колі кровообігу, зменшує постнавантаження на міокард, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Прийом лозартану 1 раз/добу призводить до статистично значущого зниження систолічного і діастолічного АТ.
Лозартан рівномірно контролює АТ протягом доби, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від максимального ефекту лозартану, через 5-6 годин після прийому всередину. Синдром відміни відсутній.
Лозартан не має клінічно значущого впливу на ЧСС, має помірний і перехідний урикозуричний ефект.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрона; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивний ефект, дія якого розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II і знижує концентрацію калію в плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної з прийомом діуретика. Гідрохлоротіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти в крові; комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, викликаної діуретиком.
Лозартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для прийому всередину. In vivo і in vitro лозартан і його фармакологічно активний метаболіт Е-3174 блокують всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на AT1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові. Лозартан опосередковано викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення концентрації ангіотензину II. Не пригнічує активність кінінази II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну. Знижує ОПСС, тиск у малому колі кровообігу, зменшує постнавантаження на міокард, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Прийом лозартану 1 раз/добу призводить до статистично значущого зниження систолічного і діастолічного АТ.
Лозартан рівномірно контролює АТ протягом доби, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від максимального ефекту лозартану, через 5-6 годин після прийому всередину. Синдром відміни відсутній.
Лозартан не має клінічно значущого впливу на ЧСС, має помірний і перехідний урикозуричний ефект.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрона; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивний ефект, дія якого розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II і знижує концентрацію калію в плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної з прийомом діуретика. Гідрохлоротіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти в крові; комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, викликаної діуретиком.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лориста Н призначена для перорального застосування. Вибір часу прийому таблеток не залежить від режиму харчування. Препарат можна поєднувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.
Для лікування артеріальної гіпертензії рекомендується приймати Лористу Н у початковій та підтримуючій дозі – 1 таблетка (50 + 12,5 мг) 1 раз на добу. Максимальна антигіпертензивна дія настає до кінця третього тижня лікування. З метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту можна збільшити дозу препарату до максимально допустимої – 2 таблетки на добу за 1 прийом.
У разі зниженого ОЦК (об'єму циркулюючої крові), наприклад, на фоні прийому високих доз діуретиків, пацієнтам з гіповолемією рекомендується починати лікування з дози лозартану – 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з цим прийом Лористи Н необхідно починати після припинення лікування діуретиками і корекції гіповолемії.
Пацієнтам похилого віку, хворим із середнім ступенем ниркової недостатності (при КК 30–50 мл/хв), в т.ч. які перебувають на діалізі, корекція початкової дози не потрібна.
При артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка з метою зниження ризику серцево-судинних патологій і смертності лозартан призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу.
Якщо цільового значення АТ не вдається досягти на фоні прийому лозартану в добовій дозі 50 мг, необхідно проводити підбір дози шляхом його поєднання з малими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг на добу). У разі потреби добову дозу лозартану потрібно збільшити до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг, а в подальшому підвищити добову дозу Лористи Н до 2 таблеток.
Для лікування артеріальної гіпертензії рекомендується приймати Лористу Н у початковій та підтримуючій дозі – 1 таблетка (50 + 12,5 мг) 1 раз на добу. Максимальна антигіпертензивна дія настає до кінця третього тижня лікування. З метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту можна збільшити дозу препарату до максимально допустимої – 2 таблетки на добу за 1 прийом.
У разі зниженого ОЦК (об'єму циркулюючої крові), наприклад, на фоні прийому високих доз діуретиків, пацієнтам з гіповолемією рекомендується починати лікування з дози лозартану – 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з цим прийом Лористи Н необхідно починати після припинення лікування діуретиками і корекції гіповолемії.
Пацієнтам похилого віку, хворим із середнім ступенем ниркової недостатності (при КК 30–50 мл/хв), в т.ч. які перебувають на діалізі, корекція початкової дози не потрібна.
При артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка з метою зниження ризику серцево-судинних патологій і смертності лозартан призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу.
Якщо цільового значення АТ не вдається досягти на фоні прийому лозартану в добовій дозі 50 мг, необхідно проводити підбір дози шляхом його поєднання з малими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг на добу). У разі потреби добову дозу лозартану потрібно збільшити до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг, а в подальшому підвищити добову дозу Лористи Н до 2 таблеток.
Показання
- артеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія);
- зниження ризику серцево-судинної захворюваності і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка.
- зниження ризику серцево-судинної захворюваності і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка.
Протипоказання
- підвищена чутливість до лозартану, похідних сульфонаміду та інших допоміжних речовин;
- анурія, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);
- тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), холестаз і обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
- одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв);
- вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);
- гіпокаліємія або гіперкальціємія, резистентні до терапії;
- рефрактерна гіпонатріємія;
- симптоматична гіперурикемія/подагра;
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки до складу препарату Лориста Н входить лактоза;
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: виражена гіпонатріємія і/або стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. дієта з обмеженням кухонної солі, діарея, блювання, терапія високими дозами діуретиків); порушення водно-електролітного балансу крові, цукровий діабет, ниркова недостатність (Cl креатиніну 30–50 мл/хв); порушення функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) без явищ холестазу в анамнезі; хронічна серцева недостатність III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA та інші стани, що супроводжуються активацією РААС; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця і цереброваскулярні захворювання, оскільки надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда і інсульту; стеноз аортального і/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); обтяжений алергологічний анамнез (наявність у пацієнта ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні ЛЗ, в т.ч. інгібіторів АПФ і АРА II) і бронхіальна астма; системний червоний вовчак; гостра міопія і вторинна гостра закритокутова глаукома; симптоматична гіперурикемія/подагра.
- анурія, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);
- тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), холестаз і обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
- одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв);
- вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);
- гіпокаліємія або гіперкальціємія, резистентні до терапії;
- рефрактерна гіпонатріємія;
- симптоматична гіперурикемія/подагра;
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки до складу препарату Лориста Н входить лактоза;
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: виражена гіпонатріємія і/або стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. дієта з обмеженням кухонної солі, діарея, блювання, терапія високими дозами діуретиків); порушення водно-електролітного балансу крові, цукровий діабет, ниркова недостатність (Cl креатиніну 30–50 мл/хв); порушення функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) без явищ холестазу в анамнезі; хронічна серцева недостатність III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA та інші стани, що супроводжуються активацією РААС; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця і цереброваскулярні захворювання, оскільки надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда і інсульту; стеноз аортального і/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); обтяжений алергологічний анамнез (наявність у пацієнта ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні ЛЗ, в т.ч. інгібіторів АПФ і АРА II) і бронхіальна астма; системний червоний вовчак; гостра міопія і вторинна гостра закритокутова глаукома; симптоматична гіперурикемія/подагра.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку імунної системи: рідко - анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані і язика, що викликає обструкцію дихальних шляхів і/або набряк обличчя, губ, глотки), уртикарний висип.
- З боку системи кровотворення: нечасто - анемія, пурпура Шенлейн-Геноха, екхімоз, гемоліз, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
- З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, безсоння, підвищена втомлюваність; нечасто - мігрень, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, порушення сну, порушення пам'яті, сонливість, нервозність, парестезія, тремор, непритомність.
- З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто - AV-блокада II ступеня, біль за грудиною, інфаркт міокарда, аритмії; рідко - васкуліт.
- З боку дихальної системи: часто - кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, синусит, набряк слизової оболонки носа, закладеність носа; нечасто - фарингіт, ларингіт, риніт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.
- З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі; рідко - гепатит, порушення функції печінки.
- З боку сечовидільної системи: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, часте сечовипускання, ніктурія, глюкозурія.
- З боку статевої системи: нечасто - ослаблення лібідо, зниження потенції.
- З боку органів чуття: нечасто - нечіткість зору, відчуття печіння в очах, кон'юнктивіт.
- З боку шкірних покривів: часто - алопеція, сухість шкіри, еритема, фоточутливість, підвищене потовиділення; нечасто - кропив'янка, шкірний свербіж.
- З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, біль у спині; нечасто - артралгія.
Інші: часто - астенія, слабкість, периферичні набряки; нечасто - анорексія, загострення перебігу подагри.
З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, незначне зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту; нечасто - помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення з боку водно-електролітного балансу; рідко - підвищення активності АЛТ; дуже рідко - підвищення активності ACT і концентрації білірубіну.
- З боку системи кровотворення: нечасто - анемія, пурпура Шенлейн-Геноха, екхімоз, гемоліз, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
- З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, безсоння, підвищена втомлюваність; нечасто - мігрень, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, порушення сну, порушення пам'яті, сонливість, нервозність, парестезія, тремор, непритомність.
- З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто - AV-блокада II ступеня, біль за грудиною, інфаркт міокарда, аритмії; рідко - васкуліт.
- З боку дихальної системи: часто - кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, синусит, набряк слизової оболонки носа, закладеність носа; нечасто - фарингіт, ларингіт, риніт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.
- З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі; рідко - гепатит, порушення функції печінки.
- З боку сечовидільної системи: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, часте сечовипускання, ніктурія, глюкозурія.
- З боку статевої системи: нечасто - ослаблення лібідо, зниження потенції.
- З боку органів чуття: нечасто - нечіткість зору, відчуття печіння в очах, кон'юнктивіт.
- З боку шкірних покривів: часто - алопеція, сухість шкіри, еритема, фоточутливість, підвищене потовиділення; нечасто - кропив'янка, шкірний свербіж.
- З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, біль у спині; нечасто - артралгія.
Інші: часто - астенія, слабкість, периферичні набряки; нечасто - анорексія, загострення перебігу подагри.
З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, незначне зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту; нечасто - помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення з боку водно-електролітного балансу; рідко - підвищення активності АЛТ; дуже рідко - підвищення активності ACT і концентрації білірубіну.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Випускають Лористу Н у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою: овальної форми, злегка двоопуклі, на одній із сторін ризик, колір від жовтувато-зеленого до жовтого, на зламі виділяється білого кольору ядро (по 7 шт. у блістерах, у пачці з картону 2, 4, 8, 12 або 14 блістерів; по 10 шт. у блістерах, у пачці з картону 3, 6 або 9 блістерів; по 14 шт. у блістерах, у пачці з картону 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів).
