Мапротилін

Антидепресивне, анксіолітичне, седативне.

Тетрациклічний антидепресант, що проявляє властивості, притаманні трициклічним антидепресантам. Має широкий, добре збалансований спектр антидепресивної, анксіолітичної та седативної дії: покращує настрій, усуває тривожність, збудження, психомоторну загальмованість, зменшує вираженість скарг соматичного характеру при маскованій депресії. Антидепресивний ефект обумовлений селективним гальмуванням зворотного нейронального захоплення норадреналіну пресинаптичними закінченнями. При цьому зворотне захоплення серотоніну практично не інгібується. Має помірно виражену спорідненість до центральних a1-адренорецепторів; чинить суттєвий інгібуючий вплив на гістамінові H1-рецептори та помірну м-холіноблокуючу дію. При тривалому застосуванні змінює функціональний стан нейроендокринної та/або нейромедіаторної системи.

При прийомі внутрішньо повільно, але повністю абсорбується з ШКТ. Середня абсолютна біодоступність - 66-70%. Cmax у плазмі досягається через 8 год. Коефіцієнт розподілу між цільною кров'ю та плазмою - 1,7, середнє значення уявного Vd - 23-27 л/кг. Зв'язування з білками плазми - 88-89% (не залежить від віку пацієнта та характеру захворювання). Концентрація в СМР становить 2-13% від концентрації в сироватці крові.

Піддається метаболізму в печінці, лише 2-4% від прийнятої дози виводиться в незміненому вигляді з сечею. Основний метаболіт - фармакологічно активне дезметилове похідне, інші метаболіти не мають суттєвого значення і виводяться з сечею у вигляді кон'югатів.

Період напіввиведення становить 43-45 год. Величина загального кліренсу варіює від 510 до 570 мл/хв. Після прийому одноразової дози її виведення відбувається повільно (в межах 21 дня), 2/3 дози виводиться з сечею (переважно у вигляді метаболітів, 2-4% - у незміненому вигляді), близько 1/3 - з калом.

При призначенні мапротиліну в одній і тій же дозі величина Css активної речовини в крові та уявного періоду напіввиведення у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) вища, ніж у пацієнтів молодого віку, тому пацієнтам похилого віку добова доза мапротиліну повинна бути зменшена в 2 рази. При порушенні функції нирок (значення кліренсу креатиніну 24-37 мл/хв) період напіввиведення мапротиліну змінюється незначно (за умови, що функція печінки нормальна). Виведення метаболітів нирками зменшується, але це компенсується збільшенням виведення з жовчю.

Для дорослих:

Депресії різного генезу, депресивні стани, що супроводжуються почуттям страху, тривоги, дисфорією, дратівливістю, апатією (особливо в старечому віці), психосоматичні розлади.

Гіперчутливість, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів; епілепсія (в т. ч. в анамнезі), захворювання, що супроводжуються судомним синдромом або зниженим порогом судомної готовності (наприклад, пошкодження головного мозку будь-якої етіології, алкоголізм); гостра стадія інфаркту міокарда, порушення серцевої провідності, виражені порушення функції печінки або нирок; закритокутова глаукома; затримка відтоку сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози); одночасне лікування інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни; гостре отруєння алкоголем, снодійними або психотропними засобами.

Ефективність та безпека застосування мапротиліну у дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлена. Його застосування у цій віковій групі не рекомендується.

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, бронхіальною астмою, підвищенням внутрішньоочного тиску, при затримці сечі в анамнезі, маніакально-депресивному психозі, серцево-судинних захворюваннях, порушеннях функції ШКТ, порушеннях функції печінки, гіпертиреозі, інфаркті міокарда в анамнезі, шизофренії, підвищеній чутливості до трициклічних антидепресантів.

При схильності до ортостатичної гіпотензії показаний регулярний контроль АТ.

При застосуванні мапротиліну ризик розвитку епілептичних нападів, порушень дихання та кардіотоксичності вищий, ніж при застосуванні трициклічних антидепресантів.

Мапротилін слід застосовувати не раніше ніж через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. При одночасному застосуванні з флуоксетином рекомендується зменшити дозу мапротиліну в 2 рази.

Безпека та ефективність застосування мапротиліну у дітей не встановлена.

У період лікування не допускати вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.

З боку ЦНС: у перші дні лікування можливі відчуття втоми, запаморочення, порушення акомодації; рідко - напади судом; галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: рідко - зниження АТ, тахікардія, зворотні зміни зубця T та порушення провідності; порушення серцевого ритму.

З боку травної системи: у перші дні лікування можливі сухість у роті, запор, диспептичні симптоми; рідко - холестатична жовтяниця.

З боку системи кровотворення: рідко - агранулоцитоз.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.

З боку ендокринної системи: рідко - гінекомастія.

Інші: рідко - припухлість мошонки.

Проявляється пригніченням або збудженням ЦНС.

Симптоми: сонливість, неспокій, атаксія, судоми, ступор, кома, збудження, посилення рефлексів, м'язова ригідність, хореоатетоз; тахікардія, аритмії, артеріальна гіпотензія, порушення провідності, кардіальний шок, серцева недостатність, у рідкісних випадках — зупинка серця; пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, посилення потовиділення, олігурія, анурія. Симптоми передозування розвиваються приблизно через 4 год, досягають максимуму через 24 год і можуть зберігатися протягом 4–6 діб.

Лікування: симптоматичне (специфічного антидоту немає). Введення фізостигміну протипоказане через підвищення ризику виникнення судом. Гемодіаліз не ефективний.

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що чинять пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом та етанолвмісними препаратами можливе виражене посилення пригнічуючого впливу на ЦНС.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе посилення антихолінергічної дії.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО виникає ризик розвитку гіперпірексії, тремору, генералізованих клонічних судом, делірію.

При одночасному застосуванні індукторів мікросомальних ферментів печінки (барбітуратів, карбамазепіну, контрацептивів для прийому внутрішньо) можливе посилення метаболізму мапротиліну та зниження його ефективності. Можливе підвищення концентрацій фенітоїну або карбамазепіну в плазмі крові та частішання властивих їм побічних реакцій. У разі таких комбінацій може знадобитися перегляд режиму дозування препаратів.

При одночасному застосуванні мапротилін може посилювати антикоагулянтну дію кумаринових похідних внаслідок інгібування їх метаболізму в печінці.

При одночасному застосуванні з бензодіазепінами можливе посилення седативної дії.

При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, (з пропранололом) можливе підвищення концентрації мапротиліну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, з інсуліном можливе потенціювання гіпоглікемічної дії.

При одночасному застосуванні гормонів щитовидної залози підвищується ризик розвитку аритмії.

При одночасному застосуванні мапротилін може потенціювати серцево-судинні ефекти адрено- та симпатоміметичних засобів (епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину, фенілефрину), в т.ч. і в тих випадках, коли вони входять до складу крапель у ніс або місцевих анестетиків (наприклад, використовуваних у стоматології).

При одночасному застосуванні з гуанетидином, бетанидином, резерпіном, клонідином, альфа-метилдопою можливе зменшення або пригнічення антигіпертензивної дії.

При одночасному застосуванні з тіоридазином можливий розвиток важких аритмій.

При одночасному застосуванні з флуоксетином, флувоксаміном можливе значне підвищення концентрації мапротиліну в плазмі крові та розвиток відповідних побічних ефектів, які, внаслідок тривалого T1/2 флуоксетину та флувоксаміну, можуть зберігатися тривалий час.

1 таблетка, покрита оболонкою, містить мапротиліну гідрохлорид 25, 50 або 75 мг;
в упаковці 20, 50 і 100 шт.