Мексилетин

Антиаритмічний, мембраностабілізуючий, місцевоанестезуючий.

Антиаритмічний засіб класу I В. Незначно зменшує максимальну швидкість деполяризації внаслідок взаємодії іонізованої фракції з швидкими натрієвими каналами, пригнічує внутрішньосерцеву провідність. При підвищенні концентрації позаклітинних іонів калію і/або зниженні мембранного потенціалу пригнічувальна дія на швидкі канали посилюється. Порушення провідності у волокнах, що мають знижену швидку компоненту відповіді, більш виражене порівняно з клітинами, що мають незмінну швидку відповідь. Зменшує тривалість потенціалу дії внаслідок блокади потоку натрію всередину клітини на фазі плато. Скорочення реполяризації супроводжується зменшенням ефективного рефрактерного періоду; ступінь скорочення реполяризації більший, ніж ступінь зменшення рефрактерності (відносне збільшення рефрактерності). При звичайних концентраціях знижує нахил 4 фази деполяризації у волокнах, що мають нормальний автоматизм. У високих концентраціях здатний пригнічувати патологічний автоматизм. Може блокувати тригерну активність у волокнах Пуркіньє внаслідок затриманих постпотенціалів. Ефективний при лікуванні шлуночкових аритмій у хворих з гострим інфарктом міокарда.

Після прийому всередину швидко і майже повністю (90%) абсорбується з ШКТ. Cmax досягається протягом 2-4 год. Терапевтична концентрація становить 0.75-2 мкг/мл, токсична – понад 2 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми – 55%. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Після в/в введення концентрація в плазмі швидко знижується, стан стійкої рівноваги розвивається протягом від 1 до 3 днів. Метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
T1/2 становить 10-14 год. Виводиться нирками (70-80%), переважно у вигляді метаболітів. Виведення зменшується при зниженні КК і защелачуванні сечі.

Для дорослих:

• Шлуночкова екстрасистолія
• Пароксизмальна шлуночкова тахікардія
• Профілактика фібриляції шлуночків (в т.ч. в гострому періоді інфаркту міокарда).

• Гіперчутливість (в тому числі до місцевих анестетиків з групи амідів),
• атріовентрикулярна блокада II-III ступеня,
• кардіогенний шок,
• виражена серцева недостатність,
• брадикардія нижче 50 ударів на хвилину,
• гіпотензія,
• синдром слабкості синусового вузла,
• ураження провідної системи серця,
• порушення функції печінки і нирок,
• епілепсія,
• психічні захворювання,
• вагітність і годування груддю.

З обережністю:
Через наявність негативного інотропного ефекту (хоча і незначного) слід дотримуватися обережності при призначенні хворим з вираженою серцевою недостатністю. Не рекомендується швидко збільшувати дозу (інтервал повинен становити не менше 2-3 діб). При порушенні функції печінки початкову добову дозу знижують вдвічі. Підвищення активності аспарагінової трансамінази служить показанням для припинення лікування. При переході з антиаритмічних препаратів класу Iа на мексилетин необхідні інтервали: 6-12 годин після останньої дози хінідину і дизопіраміду, 3-6 годин - новокаїнаміду; інфузію лідокаїну припиняють одномоментно з прийомом першої дози мексилетину всередину, однак систему для інфузії не від'єднують від хворого (можливий рецидив аритмії). У зв'язку з ризиком розвитку загрозливих для життя аритмій відміну попередньої антиаритмічної терапії проводять в стаціонарних умовах.

З обережністю застосовують у пацієнтів з міастенією, епілепсією, психічними захворюваннями, порушеннями функції печінки і нирок, AV-блокадою II і III ступеня, синдромом WPW, СССУ.
На фоні застосування можливо посилення симптомів паркінсонізму.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.

З боку травної системи: порушення смаку, нудота, блювання, гикавка, діарея, порушення функції печінки, неприємний присмак у роті.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: сонливість, порушення артикуляції, ністагм, диплопія, порушення акомодації, атаксія, тремор, парестезії, сплутаність свідомості, дизартрія, запаморочення, головні болі, порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: болі в грудній клітці, периферичні набряки; рідко - брадикардія, артеріальна гіпотензія, аритмогенна дія (мерехтіння передсердь, шлуночкова екстрасистолія).

Алергічні реакції: шкірний висип.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Симптоми: гіпотензія, брадикардія, порушення провідності, нудота, парестезія, епілептоїдний напад, дизартрія, диплопія, ністагм, порушення свідомості.

Лікування: симптоматичне. Для прискорення виведення рекомендується призначення препаратів, що окислюють сечу (амонію хлорид, аскорбінова кислота). Гемодинамічні ефекти коригуються в/в введенням 0,5–1 мг атропіну сульфату. Показаний гемодіаліз.

При одночасному застосуванні з алмазилатом, атропіном можливе уповільнення абсорбції мексилетину; з метоклопрамідом - прискорення абсорбції мексилетину; з морфіном - зменшення абсорбції мексилетину.

При одночасному застосуванні з пропафеноном, хінідином можливе підвищення концентрації мексилетину в плазмі крові у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6.

При одночасному застосуванні з теофіліном можливе підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові і посилення його побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з фенитоіном, рифампіцином підвищується швидкість метаболізму і кліренсу мексилетину, що призводить до зменшення його ефективності.

При одночасному застосуванні з флуоксетином теоретично можливе посилення ефектів мексилетину.

При одночасному застосуванні циметидин може зменшувати побічні ефекти мексилетину на ШКТ.

Капсули по 50 і 200 мг в упаковці по 30 штук; капсули по 360 мг в упаковці по 20 штук;
20% розчин в ампулах по 10 мл.