Мільгамма композитум

Анальгезуюче, нейропротективне.

Бенфотіамін, жиророзчинне похідне тіаміну (вітаміну В1), в організмі фосфорилюється до біологічно активних коферментів тіаміну дифосфат і тіаміну трифосфат. Тіаміну дифосфат є коферментом піруватдекарбоксилази, 2-оксиглутаратдегідрогенази і транскетолази, беручи участь, таким чином, у пентозофосфатному циклі окислення глюкози (в перенесенні альдегідної групи).

Фосфорильована форма піридоксину (вітаміну В6) - піридоксальфосфат - є коферментом ряду ферментів, що впливають на всі етапи неокислювального метаболізму амінокислот. Піридоксальфосфат бере участь у процесі декарбоксилювання амінокислот, і, отже, в утворенні фізіологічно активних амінів (наприклад, адреналіну, серотоніну, дофаміну, тираміну). Беручи участь у трансамінуванні амінокислот, піридоксальфосфат залучений в анаболічні і катаболічні процеси (наприклад, будучи коферментом таких трансаміназ, як глутамат-оксалоацетат-трансаміназа, глутамат-піруват-трансаміназа, гамма-аміномасляна кислота (GABA), α-кетоглутарат-трансаміназа), а також у різні реакції розпаду і синтезу амінокислот. Вітамін В6 залучений у 4 різні етапи метаболізму триптофану.

При прийомі внутрішньо більша частина бенфотіаміну всмоктується в дванадцятипалій кишці, менша — у верхньому і середньому відділах тонкої кишки. Бенфотіамін всмоктується за рахунок активної резорбції при концентраціях ≤2 мкмоль і за рахунок пасивної дифузії при концентраціях ≥2 мкмоль. Будучи жиророзчинним похідним тіаміну (вітаміну В1), бенфотіамін всмоктується швидше і більш повно, ніж водорозчинний тіаміну гідрохлорид. У кишечнику бенфотіамін перетворюється в S-бензоїлтіамін в результаті дефосфорилювання фосфатазами. S-бензоїлтіамін жиророзчинний, має високу проникну здатність і всмоктується, в основному не перетворюючись у тіамін. За рахунок ферментативного дебензоїлювання після всмоктування утворюється тіамін і біологічно активні коферменти — тіаміну дифосфат і тіаміну трифосфат. Особливо високі рівні даних коферментів спостерігаються в крові, печінці, нирках, м'язах і головному мозку.

Піридоксин (вітамін В6) і його похідні всмоктуються переважно у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в ході пасивної дифузії. У сироватці крові піридоксальфосфат і піридоксаль зв'язані з альбуміном. Перед проникненням через клітинну мембрану піридоксальфосфат, зв'язаний з альбуміном, гідролізується лужною фосфатазою з утворенням піридоксаля.

Обидва вітаміни виводяться переважно з сечею. Приблизно 50% тіаміну виводиться в незміненому вигляді або у вигляді сульфату. Залишкова частина складається з декількох метаболітів, серед яких виділяють тіамінову кислоту, метилтіазо-оцтову кислоту і пірамін. Середній період напіввиведення (T1/2) з крові бенфотіаміну становить 3,6 год. T1/2 піридоксину при прийомі внутрішньо становить приблизно 2–5 год. Біологічний T1/2 тіаміну і піридоксину становить приблизно 2 тижні.

Для дорослих:

Неврологічні захворювання при підтвердженому дефіциті вітамінів В1 і В6.

- підвищена індивідуальна чутливість до тіаміну, бенфотіаміну, піридоксину або інших компонентів препарату;
- вроджена непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози і галактози або глюкозо-ізомальтазний дефіцит (кожна таблетка містить 92,4 мг сахарози);
- вагітність;
- грудне вигодовування;
- дитячий вік у зв'язку з відсутністю даних.

Якщо у пацієнта одне з перерахованих захворювань, перед прийомом препарату слід обов'язково проконсультуватися з лікарем.

При застосуванні препарату в дозі 100 мг/добу протягом більше 6 місяців можливий розвиток сенсорної периферичної невропатії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Немає жодних застережень щодо застосування препарату водіями транспортних засобів і особами, що працюють з потенційно небезпечними механізмами.

Частота побічних ефектів розподіляється в наступному порядку: дуже часто (більше 10% випадків), часто (в 1-10% випадків), нечасто (в 0.1-1% випадків), рідко (в 0.01-0.1% випадків), дуже рідко (менше 0.01% випадків), а також побічні ефекти, частота яких невідома.

З боку імунної системи: дуже рідко - реакція гіперчутливості (шкірні реакції, свербіж, кропив'янка, шкірний висип, утруднене дихання, набряк Квінке, анафілактичний шок). В окремих випадках - головний біль.

З боку нервової системи: частота невідома (поодинокі спонтанні повідомлення) - периферична сенсорна невропатія при тривалому застосуванні препарату (більше 6 місяців).

З боку ШКТ: дуже рідко - нудота.

З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини: частота невідома (поодинокі спонтанні повідомлення) - вугровий висип, підвищене потовиділення.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома (поодинокі спонтанні повідомлення) - тахікардія.

Якщо будь-які з вказаних вище побічних ефектів посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.

Симптоми:
з огляду на широкий терапевтичний діапазон, передозування бенфотіаміну при прийомі внутрішньо є малоймовірним. Прийом високих доз піридоксину (вітаміну В6) протягом короткого проміжку часу (в дозі більше 1 г/добу) може призвести до короткочасної появи нейротоксичних ефектів. При застосуванні препарату в дозі 100 мг/добу протягом більше 6 міс також можливий розвиток невропатій. Передозування, як правило, проявляється у вигляді розвитку сенсорної полінейропатії, яка може супроводжуватися атаксія. Прийом препарату в надзвичайно високих дозах може призводити до конвульсій. На новонароджених і немовлят препарат може чинити сильну седативну дію, викликати гіпотонію і порушення дихання (диспное, апное).

Лікування:
при прийомі піридоксину в дозі, що перевищує 150 мг/кг маси тіла, рекомендується викликати блювоту і прийняти активоване вугілля. Провокація блювоти найбільш ефективна протягом перших 30 хв після прийому препарату. Може знадобитися прийняття екстрених заходів.

У терапевтичних дозах піридоксин (вітамін В6) може знижувати ефект леводопи. Одночасне застосування антагоністів піридоксину (наприклад, гідралазину, ізоніазиду, пеніциламіну, циклосерину), вживання алкоголю і тривалий прийом естрогенвмісних пероральних контрацептивів може призвести до недостатності вітаміну B6 в організмі.

При прийомі одночасно з фторурацилом відзначається дезактивація тіаміну (вітаміну В1), оскільки фторурацил конкурентно пригнічує фосфорилювання тіаміну до тіаміну дифосфату.

Таблетки, вкриті оболонкою
По 15 таблеток вкритих оболонкою в контурній чарунковій упаковці (блістері) з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги.
По 2 або 4 блістери (по 15 таблеток вкритих оболонкою в кожному) разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.