Нейродикловіт

Протизапальне, анальгезуюче та помірне жарознижувальне

Диклофенак має протизапальну, знеболюючу, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Незворотно пригнічуючи ЦОГ-1 та -2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість ПГ у вогнищі запалення. При ревматичних захворюваннях протизапальна та знеболююча дія диклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, набряклості суглобів, що покращує функціональний стан суглоба. При травмах, у післяопераційний період диклофенак зменшує больові відчуття та запальний набряк.

Тіамін (вітамін В1) в організмі людини в результаті процесів фосфорилювання перетворюється в кокарбоксилазу, яка є коферментом багатьох ферментних реакцій.

Вітамін В1 відіграє важливу роль в обміні вуглеводів, білків і жирів. Активно бере участь у процесах проведення нервового збудження в синапсах.

Піридоксин (вітамін В6) необхідний для нормального функціонування центральної та периферичної нервової системи. У фосфорильованій формі є коферментом у метаболізмі амінокислот (в т.ч. декарбоксилювання, переамінування). Виступає як кофермент найважливіших ферментів, що діють у нервових тканинах. Бере участь у біосинтезі багатьох нейромедіаторів — таких як дофамін, серотонін, норадреналін, адреналін, гістамін і ГАМК.

Ціанокобаламін (вітамін В12) необхідний для нормального кровотворення та дозрівання еритроцитів, а також бере участь у ряді біохімічних реакцій, що забезпечують життєдіяльність організму — у перенесенні метильних груп, синтезі нуклеїнових кислот, білка, обміні амінокислот, вуглеводів, ліпідів. Має сприятливий вплив на процеси в нервовій системі (синтез нуклеїнових кислот і ліпідний склад цереброзидів і фосфоліпідів).

Коферментні форми ціанокобаламіну — метилкобаламін і аденозилкобаламін — необхідні для реплікації та росту клітин. Комбінація вітамінів групи В потенціює анальгетичну дію диклофенаку.

Абсорбція диклофенаку — швидка та повна, їжа уповільнює швидкість абсорбції на 1–4 год і знижує Cmax на 40%. Після перорального прийому 50 мг Cmax  — 1,4 мкг/мл досягається через — 2–3 год. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини введеної дози. Зміни фармакокінетики диклофенаку на фоні багаторазового введення не відзначаються, не кумулює. Біодоступність — 50%. Зв'язок з білками плазми  — більше 99% (більша частина зв'язується з альбумінами). Проникає в синовіальну рідину; Cmax в синовіальній рідині спостерігається на 2–4 год пізніше, ніж у плазмі. T1/2 з синовіальної рідини 3–6 год (концентрація активної речовини в синовіальній рідині через 4–6 год після введення препарату вища, ніж у плазмі, і залишається вищою ще протягом 12 год).

Взаємозв'язок концентрації препарату в синовіальній рідині з клінічною ефективністю препарату не з'ясований.

Метаболізм. 50% активної речовини піддається метаболізму під час першого проходження через печінку. Метаболізм відбувається в результаті багаторазового або одноразового гідроксилювання і кон'югації з глюкуроновою кислотою. У метаболізмі препарату бере участь ферментна система Р450 CYP2С9. Фармакологічна активність метаболітів нижча, ніж диклофенаку. Системний кліренс становить 350 мл/хв, Vd — 550 мл/кг. T1/2 з плазми  — 2 год. 65% введеної дози виводиться у вигляді метаболітів нирками; менше 1% — у незміненому вигляді, решта дози — у вигляді метаболітів з жовчю. У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 10 мл/хв) збільшується виведення метаболітів з жовчю, при цьому збільшення їх концентрації в крові не спостерігається. У хворих з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри диклофенаку не змінюються. Диклофенак проникає в грудне молоко.

Вітаміни, що входять до складу Нейродикловіта, є водорозчинними, що виключає можливість їх кумуляції в організмі.

Тіамін і піридоксин всмоктуються у верхньому відділі тонкого кишечника, метаболізуються в печінці та виводяться нирками (близько 8–10% — у незміненому вигляді). Ступінь всмоктування залежить від дози, при передозуванні значно збільшується виведення тіаміну і піридоксину через кишечник.

Всмоктування ціанокобаламіну залежить у великій мірі від наявності в організмі внутрішнього фактора (в шлунку і верхньому відділі тонкого кишечника), в подальшому доставка вітаміну в тканини визначається транспортним білком —  транскобаламином. Після метаболізму в печінці ціанокобаламін виводиться в основному з жовчю, ступінь виведення нирками варіабельна — від 6 до 30%.

Для дорослих:

больовий синдром при запаленнях неревматичної природи;
запальні та дегенеративні захворювання суглобів і хребта:
     - хронічний поліартрит;
     - остеоартрит;
     - спондилоартрит;
     - анкілозуючий спондильоз (Хвороба Бехтерева);
     - остеоартроз;
гострий подагричний артрит;
неврити і невралгії (шийний синдром, люмбаго, люмбоішіалгія, радикуліт).

- гіперчутливість до компонентів препарату (в т.ч. до інших НПЗП або вітамінів);
- ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), кровотечі з ШКТ;
- внутрішньочерепні крововиливи;
- повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі);
- порушення кровотворення, порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія);
- запальні захворювання кишечника;
- тяжка печінкова і серцева недостатність;
- період після проведення аортокоронарного шунтування;
- тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок;
- активне захворювання печінки;
- підтверджена гіперкаліємія;
- вагітність;
- період лактації;
- дитячий вік.

З обережністю: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки; виразковий коліт; хвороба Крона; захворювання печінки в анамнезі; печінкова порфірія; хронічна печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; значне зниження ОЦК (в т.ч. після обширного хірургічного втручання); літні пацієнти (в т.ч. отримують діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла); бронхіальна астма, одночасний прийом ГКС (в т.ч. преднізолон), антикоагулянтів (в т.ч. варфарин), антиагрегантів (в т.ч. АСК, клопідогрель), СІОЗС (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; хронічна ниркова недостатність ( Cl креатиніну 30–60 мл/хв); наявність інфекції Helicobacter pylori; тривале використання НПЗП; алкоголізм; тяжкі соматичні захворювання.

Слід уникати одночасного застосування препарату Нейродикловіт і системних НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, у зв'язку з відсутністю даних, що підтверджують синергічну дію, і можливістю додаткових побічних ефектів.

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом використання найменшої ефективної дози протягом найбільш короткого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Дія на серцево-судинну систему і судини головного мозку

Диклофенак підвищує ризик серцево-судинних тромбозів (в т.ч. інфаркту міокарда та інсульту).

Відповідний моніторинг і консультування необхідні у пацієнтів, які мають в анамнезі артеріальну гіпертензію і/або легку або середньотяжку декомпенсовану серцеву недостатність, оскільки на фоні застосування НПЗП описані затримка рідини і поява набряків.

У пацієнтів зі значними факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), неконтрольованою артеріальною гіпертензією, декомпенсованою серцевою недостатністю, діагностованою ІХС, периферичною артропатією і/або атеросклерозом судин головного мозку слід ретельно оцінити необхідність застосування диклофенаку.

Аналогічну оцінку необхідно виконати і перед початком тривалого застосування диклофенаку у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень при застосуванні диклофенаку може збільшуватися при збільшенні дози і тривалості застосування, слід використовувати найменшу ефективну добову дозу протягом як можна більш короткого періоду. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта в полегшенні симптомів і його відповідь на терапію.

Дія на ШКТ

При застосуванні всіх НПЗП відзначалися такі явища, як кровотечі, виразки або перфорації ШКТ, в ряді випадків зі смертельним наслідком.

Ці явища можуть виникнути в будь-який час при застосуванні препаратів у пацієнтів з наявністю або відсутністю попередніх симптомів або серйозними шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі або без них. У літніх пацієнтів подібні ускладнення зазвичай мають більш серйозні наслідки.

Одночасне вживання алкоголю може призвести до збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо у пацієнта, який отримує диклофенак, розвивається шлунково-кишкова кровотеча або виразка, застосування диклофенаку необхідно припинити.

Як і у випадку всіх НПЗП, при призначенні диклофенаку пацієнтам з симптомами, що свідчать про захворювання шлунково-кишкового тракту, або пацієнтам, які мають в анамнезі виразку, кровотечу або перфорацію шлунка або кишечника, необхідно дотримуватися особливої обережності і ретельно стежити за станом пацієнта під час застосування диклофенаку.

Ризик кровотечі, виразки або перфорації шлунка або кишечника вищий при збільшенні дози НПЗП, а також у пацієнтів, які мають в анамнезі виразку шлунка або кишечника, особливо ускладнену кровотечею або перфорацією, і у літніх пацієнтів. Застосування диклофенаку у цих пацієнтів необхідно починати з найменшої доступної дози. У таких пацієнтів слід розглянути питання про комбіновану терапію з використанням захисних препаратів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), так само, як і у пацієнтів, які потребують одночасного застосування лікарських препаратів, що містять низьку дозу ацетилсаліцилової кислоти/аспірину, або інших лікарських препаратів, які можуть збільшити ризик ускладнень з боку ШКТ.

Пацієнти з ураженням ШКТ в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку терапії.

Рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, які можуть збільшити ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні препарати.

Також необхідно дотримуватися обережності і ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (виразковий коліт або хвороба Крона), оскільки у них може розвинутися загострення.

Літні пацієнти

У літніх пацієнтів, які отримують НПЗП, підвищений ризик побічних ефектів, особливо шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, які можуть призвести до летального наслідку. Особливу увагу необхідно приділяти літнім пацієнтам у зв'язку із загальним клінічним станом. Зокрема, у ослаблених літніх пацієнтів і літніх пацієнтів зі зниженою масою тіла слід застосовувати препарат у найменшій ефективній дозі.

Дія на шкіру

На фоні застосування НПЗП описані дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, деякі з яких призводили до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Ризик цих реакцій найвищий на самому початку курсу: у більшості випадків реакції розвивалися протягом першого місяця застосування препарату.

При першій появі шкірного висипу, ураження слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування диклофенаку необхідно припинити.

Дія на печінку

При призначенні диклофенаку пацієнтам з печінковою недостатністю необхідно ретельно стежити за їх станом у зв'язку з можливим розвитком загострення.

Як і при застосуванні інших НПЗП, на фоні застосування диклофенаку може збільшитися вміст одного або кількох печінкових ферментів. Під час тривалого застосування диклофенаку необхідний регулярний моніторинг функції печінки в якості профілактичного заходу. Якщо патологічні результати функціональних проб печінки зберігаються або погіршуються, при появі клінічних симптомів, що свідчать про розвиток захворювання печінки, або при появі інших проявів (наприклад, еозинофілія, висип) застосування диклофенаку слід припинити. При застосуванні диклофенаку гепатит може розвинутися без продромальних симптомів.

Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні диклофенаку у пацієнтів з печінковою порфірією, оскільки диклофенак може викликати загострення захворювання.

Серцево-судинна система, нирки, водно-електролітний баланс

Оскільки на фоні застосування НПЗП описані затримка рідини і поява набряків, особливу обережність необхідно дотримуватися у пацієнтів з серцевою або нирковою недостатністю, пацієнтів з артеріальною гіпертензією в анамнезі, літніх пацієнтів, пацієнтів, які одночасно отримують діуретики або інші препарати, які можуть значно впливати на функції нирок

Особливу обережність необхідно дотримуватися у пацієнтів, у яких з будь-якої причини значно зменшений обсяг позаклітинної рідини (наприклад, до або після великої операції), у зв'язку з можливими ускладненнями, такими як кровотечі і порушення водно-електролітного балансу. При застосуванні диклофенаку у таких пацієнтів рекомендується моніторинг функцій нирок в якості профілактичного заходу.

Необхідно дотримуватися особливої обережності у пацієнтів з гіпернатріємією.

Гематологічні ефекти

Рекомендується застосовувати диклофенак тільки короткими курсами.

Під час тривалого застосування диклофенаку, як і у випадку інших НПЗП, рекомендується моніторинг параметрів загального аналізу крові. Ретельний моніторинг необхідний у пацієнтів з порушеннями гемостазу і тромбоцитопенією. Як і у випадку інших НПЗП, диклофенак у високих дозах може тимчасово інгібувати один з етапів агрегації тромбоцитів.

ЦНС

Невропатії спостерігалися при тривалому прийомі (більше 6-12 місяців) вітаміну В6 у добових дозах, що перевищують 50 мг, і при короткочасному прийомі (більше 2 місяців) вітаміну В6 у дозах, що перевищують 1 г/добу.

При розвитку симптомів або ознак периферичної сенсорної невропатії (парестезії) дозу слід переглянути і припинити прийом лікарського препарату при необхідності.

Існуюча астма/гіперчутливість/імунна система

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (поліпами носа), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо якщо вони пов'язані з симптомами, що нагадують алергічний риніт) такі реакції на НПЗП, як загострення астми (так звана непереносимість анальгетиків/аспіринова астма), набряк Квінке або кропив'янка, зустрічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Тому у таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливих заходів обережності (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також застосовується до пацієнтів з алергією на інші препарати, що проявляється, наприклад, у вигляді шкірних реакцій, свербежу або кропив'янки. Перед початком інфузії необхідно задати пацієнту питання про реакції гіперчутливості (наприклад, алергічний риніт), хронічні інфекційні захворювання легень і астму. Як і у випадку інших НПЗП, алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, також можуть розвиватися без попереднього застосування препарату.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що у разі розвитку у них будь-якої з реакцій гіперчутливості, наприклад, набряку обличчя, набряку дихальних шляхів (набряку гортані), задишки, астми, тахікардії, шкірних реакцій (еритема, екзантема, кропив'янка, свербіж) і/або падіння АТ, необхідно припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем.

Особливу обережність необхідно дотримуватися у пацієнтів, які страждають на системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів з такими захворюваннями описано появу симптомів асептичного менінгіту (ригідність м'язів шиї, головний біль, нудота, блювання, лихоманка і дезорієнтація).

Загальний стан

Як і інші НПЗП, диклофенак може маскувати симптоми інфекцій (наприклад, біль), завдяки своїм фармакодинамічним властивостям. Якщо симптоми (наприклад, біль, запалення) зберігаються або погіршуються, наприклад, при погіршенні загального стану або появі лихоманки, пацієнту необхідно звернутися до лікаря. У таких випадках слід оцінити показання до протиінфекційної/антибактеріальної терапії.

Головний біль, індукований анальгетиками

Невиправдане і тривале застосування анальгетиків у високих дозах може індукувати головний біль, для лікування якого не можна збільшувати дозу препарату. При необхідності слід проінформувати про це пацієнта.

Анальгетична нефропатія

Рутинне застосування анальгетиків, особливо комбінації кількох анальгетичних речовин, може призвести до стійкого ураження нирок, включаючи ризик ниркової недостатності. При необхідності пацієнти повинні бути про це проінформовані.

Контроль лабораторних параметрів

Залежно від тривалості застосування диклофенаку настійно рекомендується здійснювати моніторинг іонограми сироватки крові, кислотно-основного балансу, водного балансу і активності печінкових ферментів, а також функцій печінки і нирок, загального аналізу крові, згортання крові і тесту на приховану кров у калі.

При одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів необхідно контролювати вміст глюкози в крові.

При застосуванні калійзберігаючих діуретиків необхідно ретельно моніторити вміст калію в сироватці крові. При застосуванні антикоагулянтів необхідно контролювати згортання крові. 

Диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.

При введенні вітаміну В12 клінічна картина, а також лабораторні аналізи при фуникулярному мієлозі або перніціозній анемії можуть втрачати свою специфічність.

Прийом алкоголю і чорного чаю знижує абсорбцію тіаміну. Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад, вино) підвищує деградацію тіаміну.

Пацієнтам з новоутвореннями, за винятком випадків, що супроводжуються мегалобластною анемією і дефіцитом вітаміну В12, не слід застосовувати препарат.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Нейродикловіт виникають зорові порушення, запаморочення, сонливість або інші порушення з боку ЦНС, не слід керувати транспортними засобами і працювати з механізмами.

З боку ШКТ: частіше 1% — епігастральний біль, відчуття здуття живота, діарея, нудота, запор, метеоризм, підвищення активності амінотрансфераз, пептична виразка з можливими ускладненнями (кровотеча, перфорація), шлунково-кишкова кровотеча; рідше 1% — блювання, жовтяниця, мелена, поява крові в калі, ураження стравоходу, афтозний стоматит, сухість слизових оболонок (в т.ч. рота), гепатит (можливо блискавичний перебіг), некроз печінки, цироз, гепаторенальний синдром, зміна апетиту, панкреатит, холецистопанкреатит, коліт.

З боку нервової системи: частіше 1% — головний біль, запаморочення; рідше 1% — порушення сну, сонливість, депресія, дратівливість, асептичний менінгіт (частіше у хворих на системний червоний вовчак та інші системні захворювання сполучної тканини), судоми, загальна слабкість, дезорієнтація, кошмарні сновидіння, відчуття страху.

З боку органів чуття: частіше 1% — шум у вухах; рідше 1% — нечіткість зору, диплопія, порушення смакових відчуттів, оборотне або необоротне зниження слуху, скотома.

З боку шкірних покривів: частіше 1% — шкірний свербіж, шкірний висип; рідше 1% — алопеція, кропив'янка, екзема, токсичний дерматит, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена фоточутливість, дрібнокрапкові крововиливи, бульозні висипання.

З боку сечостатевої системи: частіше 1% — затримка рідини; рідше 1% — нефротичний синдром, протеїнурія, олігурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, гостра ниркова недостатність, азотемія.

З боку органів кровотворення та імунної системи: рідше 1% — анемія (в т.ч. гемолітична та апластична анемії), лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, погіршення перебігу інфекційних процесів (в т.ч. розвиток некротичного фасціїту).

З боку дихальної системи: рідше 1% — кашель, бронхоспазм, набряк гортані, пневмонія.

З боку ССС: рідше 1% — підвищення АТ; серцева недостатність, екстрасистолія, біль у грудній клітці, інфаркт міокарда.

Алергічні реакції: рідше 1% — анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай розвивається стрімко), набряк губ і язика, алергічний васкуліт.

Симптоми: блювання, кровотеча з ШКТ, епігастральний біль, діарея, запаморочення, шум у вухах, летаргія, судоми; рідко – підвищення АТ, гостра ниркова недостатність, гепатотоксична дія, пригнічення дихання, кома.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, спрямована на усунення підвищення АТ, порушення функції нирок, судом, подразнення ШКТ, пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз малоефективні (у зв'язку зі значним зв'язком з білками та інтенсивним метаболізмом).

При одночасному застосуванні препарату Нейродикловіт з переліченими нижче лікарськими препаратами можуть виникнути такі реакції:

НПЗП і ГКС - збільшення частоти виникнення побічних реакцій з боку ШКТ (слід дотримуватися обережності і ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами).

Антикоагулянти і антиагреганти - збільшення ризику розвитку кровотеч (слід дотримуватися обережності і ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами).

Ацетилсаліцилова кислота - підвищення ризику кровотечі з ШКТ (рекомендується дотримуватися обережності, проводити ретельний моніторинг згортання крові).

Літій, дигоксин - підвищення вмісту літію і концентрації дигоксину в плазмі крові (рекомендується постійний контроль вмісту літію і глікозидів у сироватці крові).

Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II - зменшення гіпотензивної дії (рекомендується контроль АТ), збільшення ризику нефротоксичності, гіперкаліємії (рекомендується контролювати функцію нирок і вміст калію, необхідна достатня гідратація).

Антигіпертензивні препарати - зменшення гіпотензивного ефекту (рекомендується ретельний контроль артеріального тиску).

Діуретики - зменшення гіпотензивного ефекту (рекомендується контроль АТ), збільшення ризику нефротоксичності (рекомендується контролювати функцію нирок, необхідна достатня гідратація).

Калійзберігаючі діуретики - потенціювання ефекту (рекомендується контролювати вміст калію в сироватці крові).

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну - підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (слід дотримуватися обережності і ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами).

Алкоголь - підвищення ризику пошкодження слизової оболонки ШКТ і загострення потенційної шлунково-кишкової кровотечі (комбінації слід уникати).

Циклоспорини - збільшення ризику порушень ШКТ (комбінації слід уникати).

Триамтерен - ниркова недостатність (комбінації слід уникати).

Такролімус - ниркова недостатність (комбінації слід уникати).

Інгібітори цитохрому Р4502С9 (наприклад, сульфінпіразон і вориконазол) - збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові і його експозиції (комбінації слід уникати).

Моклобемід - збільшений ефект диклофенаку.

Колестирамін, колестипол - затримка і зменшення всмоктування диклофенаку (рекомендується приймати диклофенак за 1 год до або через 4-6 год після прийому даних препаратів).

Метотрексат - посилення токсичності метотрексату внаслідок інгібування кліренсу і збільшення вмісту метотрексату в крові (рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні диклофенаку менш ніж за 24 год до або через 24 год після прийому метотрексату).

Фенітоїн - збільшення концентрації в плазмі крові (рекомендується постійний контроль вмісту в плазмі і корекція дози).

Пероральні гіпоглікемічні препарати - можливі коливання концентрації глюкози в крові (рекомендується проводити контроль концентрації глюкози в крові).

Хінолони - є окремі повідомлення про розвиток судом у пацієнтів, які отримували одночасно похідні хінолону і диклофенак (комбінації слід уникати).

Зидовудин - збільшення ризику гематотоксичності.

Вітамін В6 може знижувати ефективність леводопи при одночасному застосуванні.

Тіамін інактивується 5-фторурацилом внаслідок конкурентного інгібування останнім фосфорилювання тіаміну.

При тривалому лікуванні фуросемідом можливе підвищення ниркової екскреції тіаміну.

Ізоніазид, циклосерин, D-пеніциламін можуть знижувати ефективність вітаміну В6.

Антациди, алкоголь і чай знижують всмоктування тіаміну.

Спільне застосування антагоністів піридоксину (наприклад, ізоніазиду, гідралазину, D-пеніциламіну або циклосерину) може зменшити ефективність вітаміну В6.

Сульфітвмісні напої (наприклад, вино) сприяють руйнуванню тіаміну.

Капсули з модифікованим вивільненням.
По 10 капс. в блістері ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Al. По 3 бл. в картонній пачці.