Німотоп
Nimotop
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Немотан, Вазонімід, Німодипін, Німопін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Nimotop" 10mg/50 ml
D.t.d. № 1 in flac.
S. Внутрішньовенно, 5 мл
D.t.d. № 1 in flac.
S. Внутрішньовенно, 5 мл
Фармакологічні властивості
Блокуюче кальцієві канали.
Фармакодинаміка
Селективний блокатор кальцієвих каналів II класу, похідне дигідропіридину. Вибірково взаємодіє з кальцієвими каналами типу L і блокує трансмембранне надходження іонів кальцію. Чинить судинорозширювальну дію переважно на судини головного мозку. Запобігає або усуває спазм судин, викликаний різними судинозвужувальними біологічно активними речовинами. Викликає більш виражене збільшення перфузії в ділянках головного мозку з недостатнім кровопостачанням (порівняно з ділянками з нормальним кровопостачанням). Покращує церебральний кровообіг при субарахноїдальному крововиливі.
Стабілізує функціональний стан мозкових нейронів. Покращує пам'ять і здатність до концентрації уваги.
Не чинить суттєвого впливу на системний АТ, практично не впливає на провідність в AV- і синоатріальному вузлах і на скоротливість міокарда. Рефлекторно збільшує ЧСС у відповідь на розширення судин.
Стабілізує функціональний стан мозкових нейронів. Покращує пам'ять і здатність до концентрації уваги.
Не чинить суттєвого впливу на системний АТ, практично не впливає на провідність в AV- і синоатріальному вузлах і на скоротливість міокарда. Рефлекторно збільшує ЧСС у відповідь на розширення судин.
Фармакокінетика
Всмоктування.
При тривалій інфузії зі швидкістю 0.03 мг/кг/год середня стабільна концентрація ніфедипіну в плазмі крові становить 17.6-26.6 нг/мл. Після внутрішньовенної болюсної інфузії відзначається двофазне зниження концентрації німодипіну в плазмі крові через 5-10 хв і приблизно через 60 хв. Об'єм розподілу становить 0.9-1.6 л/кг ваги, загальний кліренс - 0.6-1.9 л/год/кг.
Розподіл.
Німодипін інтенсивно зв'язується з білками плазми крові (97-99%). Проникає через плацентарний бар'єр. Концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці суттєво перевищує концентрацію в плазмі крові.
Після внутрішньовенного введення концентрація німодипіну в спинномозковій рідині становить близько 0.5% від концентрації в плазмі крові.
Метаболізм і виведення.
Німодипін метаболізується шляхом дегідрогенізації дигідропіридинового кільця і окислювального розщеплення ефірів. Три основні метаболіти, що виявляються в плазмі крові, не мають клінічно значущої фармакологічної активності.
Вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчався. У людини метаболіти на 50% виводяться нирками і на 30% з жовчю.
При тривалій інфузії зі швидкістю 0.03 мг/кг/год середня стабільна концентрація ніфедипіну в плазмі крові становить 17.6-26.6 нг/мл. Після внутрішньовенної болюсної інфузії відзначається двофазне зниження концентрації німодипіну в плазмі крові через 5-10 хв і приблизно через 60 хв. Об'єм розподілу становить 0.9-1.6 л/кг ваги, загальний кліренс - 0.6-1.9 л/год/кг.
Розподіл.
Німодипін інтенсивно зв'язується з білками плазми крові (97-99%). Проникає через плацентарний бар'єр. Концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці суттєво перевищує концентрацію в плазмі крові.
Після внутрішньовенного введення концентрація німодипіну в спинномозковій рідині становить близько 0.5% від концентрації в плазмі крові.
Метаболізм і виведення.
Німодипін метаболізується шляхом дегідрогенізації дигідропіридинового кільця і окислювального розщеплення ефірів. Три основні метаболіти, що виявляються в плазмі крові, не мають клінічно значущої фармакологічної активності.
Вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчався. У людини метаболіти на 50% виводяться нирками і на 30% з жовчю.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Рекомендується дотримуватися наступного режиму дозування:
В/в інфузія
На початку терапії протягом 2 год вводиться по 1 мг німодипіну на годину (5 мл інфузійного розчину Німотоп), приблизно 15 мкг/кг/год. При хорошій переносимості (перш за все при відсутності помітного зниження АТ), через 2 год дозу збільшують до 2 мг німодипіну на годину (приблизно 30 мкг/кг/год). Початкова доза для пацієнтів з масою тіла менше 70 кг або лабільним АТ повинна становити 0.5 мг німодипіну на годину.
Інфузійний розчин застосовується для безперервного в/в вливання через центральний катетер з використанням інфузійного насоса і триканального запірного крана одночасно з одним з наступних розчинів: 5% декстроза, 0.9% натрію хлорид, розчин Рінгера, розчин Рінгера з магнієм, розчин декстрану 40 або 6% гідроксіетильованого крохмалю в співвідношенні приблизно 1:4 (Німотоп/інший розчин). Як супутня інфузія також може використовуватися манітол, людський альбумін або кров.
Розчин Німотоп не можна додавати в інфузійний посуд або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну під час анестезії, хірургічних втручань і ангіографії.
Для з'єднання поліетиленової трубки (по якій надходить розчин Німотоп), каналу надходження супутнього розчину і центрального катетера необхідно використовувати триканальний запірний кран.
Профілактичне використання. В/в терапію німодипіном слід починати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу.
Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну в дозі 60 мг 6 раз/добу з інтервалом 4 год.
Терапевтичне застосування. Якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, обумовлені вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію слід починати якомога раніше і проводити протягом не менше 5, але не більше 14 днів.
Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну в дозі 60 мг 6 раз/добу (кожні 4 год).
Якщо під час терапевтичного або профілактичного використання розчину Німотоп проводиться хірургічне лікування крововиливу, в/в терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.
Введення в цистерни головного мозку
Під час хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотопа і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до середньої температури тіла, можна вводити в цистерни головного мозку. Розчин необхідно використовувати відразу після приготування. Якщо у пацієнта з'являються несприятливі реакції на застосування препарату, слід або знизити дозу, або припинити терапію німодипіном.
При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може бути підвищена через зниження інтенсивності первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації. Наслідком цього може бути погіршення основної і побічної дії препарату, зокрема, його гіпотензивного ефекту. У таких випадках дозу препарату слід знизити, виходячи з ступеня зниження АТ; при необхідності лікування слід припинити.
Німодипін чутливий до впливу світла, тому слід уникати прямого потрапляння на нього сонячного світла: слід використовувати скляні шприци і з'єднувальні трубки чорного, коричневого, жовтого або червоного кольору; крім того, інфузійний насос і трубки доцільно обернути світлонепроникним папером. При розсіяному денному світлі або штучному освітленні Німотоп можна використовувати протягом 10 год без проведення спеціальних захисних заходів.
Німодипін, активна речовина інфузійного розчину Німотоп, абсорбується полівінілхлоридом, для його парентерального введення можна використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.
В/в інфузія
На початку терапії протягом 2 год вводиться по 1 мг німодипіну на годину (5 мл інфузійного розчину Німотоп), приблизно 15 мкг/кг/год. При хорошій переносимості (перш за все при відсутності помітного зниження АТ), через 2 год дозу збільшують до 2 мг німодипіну на годину (приблизно 30 мкг/кг/год). Початкова доза для пацієнтів з масою тіла менше 70 кг або лабільним АТ повинна становити 0.5 мг німодипіну на годину.
Інфузійний розчин застосовується для безперервного в/в вливання через центральний катетер з використанням інфузійного насоса і триканального запірного крана одночасно з одним з наступних розчинів: 5% декстроза, 0.9% натрію хлорид, розчин Рінгера, розчин Рінгера з магнієм, розчин декстрану 40 або 6% гідроксіетильованого крохмалю в співвідношенні приблизно 1:4 (Німотоп/інший розчин). Як супутня інфузія також може використовуватися манітол, людський альбумін або кров.
Розчин Німотоп не можна додавати в інфузійний посуд або змішувати з іншими препаратами. Рекомендується продовжувати введення німодипіну під час анестезії, хірургічних втручань і ангіографії.
Для з'єднання поліетиленової трубки (по якій надходить розчин Німотоп), каналу надходження супутнього розчину і центрального катетера необхідно використовувати триканальний запірний кран.
Профілактичне використання. В/в терапію німодипіном слід починати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом усього періоду максимального ризику розвитку вазоспазму, тобто до 10-14 днів після субарахноїдального крововиливу.
Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну в дозі 60 мг 6 раз/добу з інтервалом 4 год.
Терапевтичне застосування. Якщо вже мають місце ішемічні неврологічні порушення, обумовлені вазоспазмом внаслідок субарахноїдального крововиливу, інфузійну терапію слід починати якомога раніше і проводити протягом не менше 5, але не більше 14 днів.
Після закінчення інфузійної терапії протягом наступних 7 днів рекомендується пероральний прийом таблетованої форми німодипіну в дозі 60 мг 6 раз/добу (кожні 4 год).
Якщо під час терапевтичного або профілактичного використання розчину Німотоп проводиться хірургічне лікування крововиливу, в/в терапію німодипіном необхідно продовжувати як мінімум протягом 5 днів після оперативного втручання.
Введення в цистерни головного мозку
Під час хірургічного втручання свіжоприготований розчин німодипіну (1 мл інфузійного розчину Німотопа і 19 мл розчину Рінгера), підігрітий до середньої температури тіла, можна вводити в цистерни головного мозку. Розчин необхідно використовувати відразу після приготування. Якщо у пацієнта з'являються несприятливі реакції на застосування препарату, слід або знизити дозу, або припинити терапію німодипіном.
При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може бути підвищена через зниження інтенсивності первинного метаболізму і уповільнення метаболічної інактивації. Наслідком цього може бути погіршення основної і побічної дії препарату, зокрема, його гіпотензивного ефекту. У таких випадках дозу препарату слід знизити, виходячи з ступеня зниження АТ; при необхідності лікування слід припинити.
Німодипін чутливий до впливу світла, тому слід уникати прямого потрапляння на нього сонячного світла: слід використовувати скляні шприци і з'єднувальні трубки чорного, коричневого, жовтого або червоного кольору; крім того, інфузійний насос і трубки доцільно обернути світлонепроникним папером. При розсіяному денному світлі або штучному освітленні Німотоп можна використовувати протягом 10 год без проведення спеціальних захисних заходів.
Німодипін, активна речовина інфузійного розчину Німотоп, абсорбується полівінілхлоридом, для його парентерального введення можна використовувати тільки системи з поліетиленовими трубками.
Показання
- профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, викликаних спазмом судин головного мозку на тлі субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.
Протипоказання
- вік до 18 років;
- підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при вираженій брадикардії, артеріальній гіпотензії (систолічний тиск менше 100 мл рт.ст), ішемії міокарда, вираженій серцевій недостатності, підвищенні внутрішньочерепного тиску, генералізованому набряку головного мозку, печінковій і нирковій недостатності.
У пацієнтів з нестабільною стенокардією або протягом перших 4 тижнів після гострого інфаркту міокарда необхідна оцінка співвідношення потенційного ризику (зниження перфузії коронарних артерій і ішемія міокарда) і переваг (покращення перфузії головного мозку).
Препарат містить 23.7 об.% етанолу, це повинно бути враховано при призначенні страждаючим алкоголізмом з погіршенням метаболізму алкоголю, вагітним і годуючим жінкам і пацієнтам з захворюваннями печінки, епілепсією.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують при вираженій брадикардії, хронічній серцевій недостатності, легкій або помірній артеріальній гіпотензії, інфаркті міокарда з лівошлуночковою недостатністю, внутрішньочерепній гіпертензії, при генералізованому набряку тканин головного мозку.
При порушеннях функції нирок і пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Пацієнтам, які приймають німодипін, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
При порушеннях функції нирок і пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Пацієнтам, які приймають німодипін, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, брадикардія, припливи, виникнення або погіршення наявної серцевої недостатності, екстрасистолія, стенокардія (аж до розвитку інфаркту міокарда, особливо у хворих з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій), аритмії (в т.ч. короткочасне тріпотіння шлуночків, аритмія типу "пірует"); рідко - надмірне зниження АТ, тахікардія, транзиторне порушення зору.
З боку травної системи: нудота, діарея, дискомфорт у ШКТ, диспептичні симптоми, транзиторне підвищення активності трансаміназ, ГГТ і ЩФ в плазмі крові, гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), запор, сухість у роті, підвищення апетиту.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, астенія, екстрапірамідні порушення, симптоми збудження
ЦНС (безсоння, підвищена психомоторна активність, збудження, агресивність), депресія, втомлюваність, сонливість.
З боку дихальної системи: утруднення дихання, кашель, набряк легень, стридорозне дихання.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип.
Інші: болючість і набряклість суглобів, підвищене потовиділення, зниження функції нирок (підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія), галакторея, підвищення маси тіла, набряклість стоп і гомілок.
З боку травної системи: нудота, діарея, дискомфорт у ШКТ, диспептичні симптоми, транзиторне підвищення активності трансаміназ, ГГТ і ЩФ в плазмі крові, гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), запор, сухість у роті, підвищення апетиту.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, астенія, екстрапірамідні порушення, симптоми збудження
ЦНС (безсоння, підвищена психомоторна активність, збудження, агресивність), депресія, втомлюваність, сонливість.
З боку дихальної системи: утруднення дихання, кашель, набряк легень, стридорозне дихання.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип.
Інші: болючість і набряклість суглобів, підвищене потовиділення, зниження функції нирок (підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія), галакторея, підвищення маси тіла, набряклість стоп і гомілок.
Передозування
Симптоми: повідомлень про передозування при пероральному прийомі німодипіну не надходило. Очікується, що симптоми передозування будуть пов'язані з серцево-судинними ефектами, такими як надмірна периферична вазодилатація з вираженою системною гіпотензією.
Лікування: клінічно значуща гіпотензія через передозування німодипіну може вимагати активної серцево-судинної підтримки за допомогою пресорних засобів. Також слід негайно призначити спеціальні методи лікування передозування БКК. Оскільки німодипін сильно зв'язується з білками плазми, застосування діалізу навряд чи принесе користь.
Лікування: клінічно значуща гіпотензія через передозування німодипіну може вимагати активної серцево-судинної підтримки за допомогою пресорних засобів. Також слід негайно призначити спеціальні методи лікування передозування БКК. Оскільки німодипін сильно зв'язується з білками плазми, застосування діалізу навряд чи принесе користь.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами можлива виражена артеріальна гіпотензія і підвищення ризику розвитку серцевої недостатності.
При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом можливе порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з вальпроатом натрію підвищується концентрація німодипіну в плазмі крові; з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном значно знижується біодоступність німодипіну.
При одночасному застосуванні з циметидином можливе невелике підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові і посилення його антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами можлива виражена артеріальна гіпотензія і підвищення ризику розвитку серцевої недостатності.
При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом можливе порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з вальпроатом натрію підвищується концентрація німодипіну в плазмі крові; з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном значно знижується біодоступність німодипіну.
При одночасному застосуванні з циметидином можливе невелике підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові і посилення його антигіпертензивної дії.
Лікарська форма
Розчин для інфузій, 0,2 мг/мл.
По 50 мл у флакон коричневого скла (тип 2, для ін'єкцій, Євр.Ф.), закупорений пробкою з хлорбутилової гуми силіконізованої (тип 1, для ін'єкцій), алюмінієвим обжимним кільцем і пластиковим ковпачком. По 1 флакону разом з поліетиленовою з'єднувальною трубкою для інфузомата, упакованою в пакет, на який наноситься етикетка, і інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
По 50 мл у флакон коричневого скла (тип 2, для ін'єкцій, Євр.Ф.), закупорений пробкою з хлорбутилової гуми силіконізованої (тип 1, для ін'єкцій), алюмінієвим обжимним кільцем і пластиковим ковпачком. По 1 флакону разом з поліетиленовою з'єднувальною трубкою для інфузомата, упакованою в пакет, на який наноситься етикетка, і інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
