Новокаїнамід
Novocainamide
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Амідопрокаїн, Кардіоритмін, Новокаїмід, Прокаїнамід, Прокаїнаміда гідрохлорид, Прокардил, Пронестил, Цирокаїнамід
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Novocainamide" 0,25
D.t.d. № 10 in tab.
S. Внутрішньо, по 2 таблетки 4 рази на добу
Rp.: Sol. "Novocainamide" 10% 5 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. Внутрішньом'язово, по 1 ампулі 2 рази на день
D.t.d. № 10 in tab.
S. Внутрішньо, по 2 таблетки 4 рази на добу
Rp.: Sol. "Novocainamide" 10% 5 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S. Внутрішньом'язово, по 1 ампулі 2 рази на день
Фармакологічні властивості
Антиаритмічне
Фармакодинаміка
Антиаритмічний препарат класу I A. Гальмує вхідний швидкий струм Na+, знижує швидкість деполяризації в фазу 0. Пригнічує провідність, уповільнює реполяризацію. Знижує збудливість міокарда передсердь і шлуночків. Збільшує тривалість ефективного рефрактерного періоду потенціалу дії (в ураженому міокарді - в більшій мірі).
Уповільнення провідності, яке спостерігається незалежно від величини потенціалу спокою, більше виражене в передсердях і шлуночках, менше в AV-вузлі.
Непрямий м-холіноблокуючий ефект, у порівнянні з хінідином і дизопірамідом, виражений менше, тому парадоксального поліпшення AV-провідності зазвичай не відзначається.
Впливає на фазу 4 деполяризації, знижує автоматизм інтактного і ураженого міокарда, пригнічує функцію синусового вузла і ектопічних водіїв ритму у деяких хворих.
Активний метаболіт - N-ацетилпрокаїнамід (N-АПА) має виражену активність антиаритмічних лікарських засобів III класу, подовжує тривалість потенціалу дії.
Має слабкий негативний інотропний ефект (без суттєвого впливу на МОК). Має ваголітичні і вазодилатуючі властивості, що обумовлює тахікардію і зниження АТ, загального периферичного судинного опору (ОПСО). Електрофізіологічні ефекти проявляються в розширенні комплексу QRS і подовженні інтервалів PQ і QT. Час досягнення максимального ефекту при в/в введенні - негайно, при в/м - 15-60 хв.
Уповільнення провідності, яке спостерігається незалежно від величини потенціалу спокою, більше виражене в передсердях і шлуночках, менше в AV-вузлі.
Непрямий м-холіноблокуючий ефект, у порівнянні з хінідином і дизопірамідом, виражений менше, тому парадоксального поліпшення AV-провідності зазвичай не відзначається.
Впливає на фазу 4 деполяризації, знижує автоматизм інтактного і ураженого міокарда, пригнічує функцію синусового вузла і ектопічних водіїв ритму у деяких хворих.
Активний метаболіт - N-ацетилпрокаїнамід (N-АПА) має виражену активність антиаритмічних лікарських засобів III класу, подовжує тривалість потенціалу дії.
Має слабкий негативний інотропний ефект (без суттєвого впливу на МОК). Має ваголітичні і вазодилатуючі властивості, що обумовлює тахікардію і зниження АТ, загального периферичного судинного опору (ОПСО). Електрофізіологічні ефекти проявляються в розширенні комплексу QRS і подовженні інтервалів PQ і QT. Час досягнення максимального ефекту при в/в введенні - негайно, при в/м - 15-60 хв.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину всмоктується до 95 % від прийнятої дози. Біодоступність - 85 % (за рахунок ефекту «першого проходження» через печінку). Максимальна концентрація в плазмі крові при прийомі всередину досягається через 1 - 2 години. Терапевтична концентрація прокаїнаміду в плазмі крові становить 3-10 мкг/мл.
Розподіл
Уявний об'єм розподілу (Vd) прокаїнаміду зазвичай становить 1,75 - 2,5 л/кг маси тіла. Приблизно 20 % препарату зворотно зв'язується з альбуміном плазми крові. Прокаїнамід проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко.
Метаболізм
Прокаїнамід частково метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту - N-ацетилпрокаїнаміду (N-АПА). Кількість N-АПА варіює у різних пацієнтів і становить 16 - 21 % від прийнятої дози у т.зв. «повільних ацетиляторів» і 24 - 33 % у т.зв. «швидких ацетиляторів».
Виведення
Прокаїнамід і N-АПА виводяться нирками шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції. В середньому 50 - 60 % прокаїнаміду виводиться в незміненому вигляді (діапазон 30 - 80 %). Кількість препарату, що виводиться у вигляді N-АПА, дуже варіабельна і становить від 6 % до 52 %. Незначна кількість (зазвичай не більше 10 %) прокаїнаміду виводиться у вигляді вільної або кон'югованої параамінобензойної кислоти.
Плазмовий кліренс прокаїнаміду становить 400 - 600 мл/хв, нирковий кліренс становить 200 - 400 мл/хв. Період напіввиведення прокаїнаміду у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить від 2,5 до 6 годин (в середньому 3-4 години). Нирковий кліренс N-АПА дещо повільніший, ніж у незміненого прокаїнаміду. Період напіввиведення N-АПА становить близько 6 годин.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
При хронічній нирковій недостатності збільшується кількість прокаїнаміду, що піддається ацетилюванню (до 40 % від прийнятої дози), а також збільшується період напіввиведення прокаїнаміду (до 11-20 годин) і N-АПА. Концентрація прокаїнаміду і N-АПА в плазмі крові збільшується пропорційно зниженню кліренсу креатиніну. Можливе накопичення метаболіту в крові до токсичних концентрацій, при цьому концентрація незміненого прокаїнаміду залишається в межах терапевтичного діапазону.
Прокаїнамід і N-АПА виводяться при гемодіалізі, але не при перитонеальному діалізі.
Серцева недостатність
У пацієнтів з серцевою недостатністю, шоком або зниженим серцевим викидом суттєво знижені уявний об'єм розподілу і/або швидкість елімінації прокаїнаміду, що може призводити до збільшення концентрації препарату в плазмі крові.
Похилий вік
У пацієнтів похилого віку збільшуються концентрація в плазмі крові і період напіввиведення, а також знижується ниркова екскреція прокаїнаміду і N-АПА (приблизно на 25 % у осіб віком 50 років і приблизно на 50 % у осіб віком 75 років у порівнянні зі здоровими людьми молодого віку).
Після прийому всередину всмоктується до 95 % від прийнятої дози. Біодоступність - 85 % (за рахунок ефекту «першого проходження» через печінку). Максимальна концентрація в плазмі крові при прийомі всередину досягається через 1 - 2 години. Терапевтична концентрація прокаїнаміду в плазмі крові становить 3-10 мкг/мл.
Розподіл
Уявний об'єм розподілу (Vd) прокаїнаміду зазвичай становить 1,75 - 2,5 л/кг маси тіла. Приблизно 20 % препарату зворотно зв'язується з альбуміном плазми крові. Прокаїнамід проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко.
Метаболізм
Прокаїнамід частково метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту - N-ацетилпрокаїнаміду (N-АПА). Кількість N-АПА варіює у різних пацієнтів і становить 16 - 21 % від прийнятої дози у т.зв. «повільних ацетиляторів» і 24 - 33 % у т.зв. «швидких ацетиляторів».
Виведення
Прокаїнамід і N-АПА виводяться нирками шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції. В середньому 50 - 60 % прокаїнаміду виводиться в незміненому вигляді (діапазон 30 - 80 %). Кількість препарату, що виводиться у вигляді N-АПА, дуже варіабельна і становить від 6 % до 52 %. Незначна кількість (зазвичай не більше 10 %) прокаїнаміду виводиться у вигляді вільної або кон'югованої параамінобензойної кислоти.
Плазмовий кліренс прокаїнаміду становить 400 - 600 мл/хв, нирковий кліренс становить 200 - 400 мл/хв. Період напіввиведення прокаїнаміду у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить від 2,5 до 6 годин (в середньому 3-4 години). Нирковий кліренс N-АПА дещо повільніший, ніж у незміненого прокаїнаміду. Період напіввиведення N-АПА становить близько 6 годин.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
При хронічній нирковій недостатності збільшується кількість прокаїнаміду, що піддається ацетилюванню (до 40 % від прийнятої дози), а також збільшується період напіввиведення прокаїнаміду (до 11-20 годин) і N-АПА. Концентрація прокаїнаміду і N-АПА в плазмі крові збільшується пропорційно зниженню кліренсу креатиніну. Можливе накопичення метаболіту в крові до токсичних концентрацій, при цьому концентрація незміненого прокаїнаміду залишається в межах терапевтичного діапазону.
Прокаїнамід і N-АПА виводяться при гемодіалізі, але не при перитонеальному діалізі.
Серцева недостатність
У пацієнтів з серцевою недостатністю, шоком або зниженим серцевим викидом суттєво знижені уявний об'єм розподілу і/або швидкість елімінації прокаїнаміду, що може призводити до збільшення концентрації препарату в плазмі крові.
Похилий вік
У пацієнтів похилого віку збільшуються концентрація в плазмі крові і період напіввиведення, а також знижується ниркова екскреція прокаїнаміду і N-АПА (приблизно на 25 % у осіб віком 50 років і приблизно на 50 % у осіб віком 75 років у порівнянні зі здоровими людьми молодого віку).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Новокаїнамід призначають внутрішньо, вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно.
Внутрішньо Новокаїнамід призначають по 0,5–1 г на прийом до 4 г на добу. При призначенні Новокаїнаміду внутрішньо для визначення індивідуальної чутливості спочатку дають пробну дозу препарату — 0,5 г. Якщо після її прийому не розвиваються побічні явища, лікування продовжують.
Внутрішньом'язово вводять по 5–10 мл 10% розчину препарату 1 раз на 6 годин. Після відновлення нормального синусового ритму дозу Новокаїнаміду знижують до 5 мл 10% розчину 3–4 рази на день і призначають її 2 дні. Якщо введення початкових доз протягом 3 діб неефективне, ін'єкції припиняють.
Внутрішньовенно Новокаїнамід вводять у екстрених випадках: при тяжких порушеннях серцевого ритму під час операцій на серці і легенях, при гострих пароксизмах аритмії тощо. Внутрішньовенно препарат вводять у дозі 2–5 мл 10% розчину препарату (на 5% або 40% розчині глюкози або ізотонічному розчині хлориду натрію). Внутрішньовенне введення слід проводити крапельним способом по 5-10 крапель розчину препарату в 1 хвилину під контролем електрокардіографії і вимірювання артеріального тиску в умовах стаціонару у зв'язку з можливістю розвитку гострої гіпотензії (усунення якої досягається ін'єкційним введенням Мезатону).
При прийомі внутрішньо Новокаїнамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація препарату в крові створюється через 50–60 хвилин.
Найвища доза Новокаїнаміду внутрішньо: разова — 1 г, добова — 4 г; внутрішньовенно крапельно і внутрішньом'язово: разова — 1 г (10 мл 10% розчину), добова — 3 г (30 мл 10% розчину).
Внутрішньо Новокаїнамід призначають по 0,5–1 г на прийом до 4 г на добу. При призначенні Новокаїнаміду внутрішньо для визначення індивідуальної чутливості спочатку дають пробну дозу препарату — 0,5 г. Якщо після її прийому не розвиваються побічні явища, лікування продовжують.
Внутрішньом'язово вводять по 5–10 мл 10% розчину препарату 1 раз на 6 годин. Після відновлення нормального синусового ритму дозу Новокаїнаміду знижують до 5 мл 10% розчину 3–4 рази на день і призначають її 2 дні. Якщо введення початкових доз протягом 3 діб неефективне, ін'єкції припиняють.
Внутрішньовенно Новокаїнамід вводять у екстрених випадках: при тяжких порушеннях серцевого ритму під час операцій на серці і легенях, при гострих пароксизмах аритмії тощо. Внутрішньовенно препарат вводять у дозі 2–5 мл 10% розчину препарату (на 5% або 40% розчині глюкози або ізотонічному розчині хлориду натрію). Внутрішньовенне введення слід проводити крапельним способом по 5-10 крапель розчину препарату в 1 хвилину під контролем електрокардіографії і вимірювання артеріального тиску в умовах стаціонару у зв'язку з можливістю розвитку гострої гіпотензії (усунення якої досягається ін'єкційним введенням Мезатону).
При прийомі внутрішньо Новокаїнамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація препарату в крові створюється через 50–60 хвилин.
Найвища доза Новокаїнаміду внутрішньо: разова — 1 г, добова — 4 г; внутрішньовенно крапельно і внутрішньом'язово: разова — 1 г (10 мл 10% розчину), добова — 3 г (30 мл 10% розчину).
Показання
- Шлуночкові аритмії: екстрасистолія, пароксизмальна шлуночкова тахікардія.
- Надшлуночкові аритмії: пароксизм миготливої аритмії або тріпотіння передсердь. Надшлуночкова тахікардія (в т.ч. синдром WPW).
- Надшлуночкові аритмії: пароксизм миготливої аритмії або тріпотіння передсердь. Надшлуночкова тахікардія (в т.ч. синдром WPW).
Протипоказання
- шлуночкова аритмія, викликана інтоксикацією серцевими глікозидами;
- синоатріальна і AV-блокада II і III ступеня (при відсутності імплантованого електрокардіостимулятора);
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- артеріальна гіпотензія;
- кардіогенний шок;
- системний червоний вовчак (в т.ч. в анамнезі);
- шлуночкові тахікардії типу "пірует";
- подовжений інтервал QT;
- лейкопенія;
- тріпотіння або миготіння шлуночків;
- період лактації;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- підвищена чутливість до препарату.
З обережністю
У зв'язку з можливим зниженням скоротливості міокарда і зниженням АТ слід з великою обережністю призначати препарат при інфаркті міокарда. Можливе аритмогенне дію.
Блокада ніжок пучка Гіса, AV-блокада I ступеня, міастенія, бронхіальна астма, печінкова і/або ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, шлуночкова тахікардія при оклюзії коронарної артерії, хірургічні втручання (в т.ч. хірургічна стоматологія), виражений атеросклероз, похилий вік.
Особливі вказівки
Проаритмогенна дія
Прокаїнамід може викликати нові або погіршити існуючі порушення серцевого ритму. Така проаритмогенна дія варіює від збільшення частоти передчасних шлуночкових скорочень (шлуночкових екстрасистол) до розвитку шлуночкової тахікардії (включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует») і фібриляції шлуночків. Деякі з цих аритмій небезпечні для життя і можуть вимагати проведення реанімаційних заходів для того, щоб запобігти смертельному результату.
Тому кожен пацієнт, якому планується призначити або який вже отримує препарат Новокаїнамід, повинен проходити електрокардіографічне і клінічне обстеження до початку терапії і в період її проведення для раннього виявлення проаритмогенної дії, оцінки ефективності препарату і доцільності продовження терапії.
Застосування препарату Новокаїнамід слід починати в умовах стаціонару. Лікування повинен здійснювати аритмолог, який має досвід лікування відповідних порушень серцевого ритму.
До призначення препарату Новокаїнамід повинні бути усунені порушення водно-електролітного балансу і припинена попередня антиаритмічна терапія.
Необхідно розглянути питання про припинення лікування при появі будь-якого з зазначених нижче змін ЕКГ: 1) розширення комплексу QRS більше ніж на 20 % від вихідного (або >0,12 с); подовження інтервалу PQ більше ніж на 20 % від вихідного (або > 0,24 с); 3) подовження інтервалу QT понад 460 мсек або подовження інтервалу QTc понад 440 мсек; 4) збільшення частоти або тяжкості аритмій.
Синдром Бругада
Встановлено несприятливий вплив прокаїнаміду на електрофізіологічні показники і клінічні прояви при синдромі Бругада (включаючи провокацію життєзагрожуючих шлуночкових аритмій). Застосування прокаїнаміду може виявити безсимптомний перебіг синдрому Бругада і викликати бругадоподібні зміни на ЕКГ. Тому після початку терапії рекомендується провести електрокардіографічне обстеження, щоб виключити наявність синдрому Бругада і бругадоподібних змін на ЕКГ.
Застосування препарату Новокаїнамід у пацієнтів з верифікованим синдромом Бругада або підозрою на наявність синдрому Бругада протипоказано. У зв'язку з тим, що синдром Бругада представляє собою генетичне захворювання, успадковане за аутосомно-домінантним типом, слід з особливою обережністю застосовувати препарат Новокаїнамід у разі наявності верифікованого синдрому Бругада у близьких родичів пацієнта.
Шлуночкові порушення ритму серця
Застосування препарату Новокаїнамід показано тільки пацієнтам, у яких, на думку лікаря, потенційні переваги переважують можливий ризик.
При лікуванні життєзагрожуючих пароксизмальних шлуночкових тахіаритмій пацієнт повинен перебувати під ретельним кардіологічним наглядом (включаючи моніторинг ЕКГ і контроль артеріального тиску) в умовах спеціалізованого відділення, оснащеного дефібрилятором та іншим обладнанням для надання екстреної медичної допомоги.
У зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії препарат Новокаїнамід не слід застосовувати у пацієнтів з менш тяжкими нежиттєзагрожуючими шлуночковими аритміями (наприклад, при шлуночковій екстрасистолії), навіть якщо ці порушення ритму супроводжуються неприємними для пацієнта симптомами.
Не встановлено сприятливий вплив терапії прокаїнамідом на виживаність або частоту раптової смерті пацієнтів з шлуночковими порушеннями серцевого ритму.
Надшлуночкові порушення ритму серця
У пацієнтів, які не отримують адекватну антикоагулянтну терапію, при тривалості пароксизму фібриляції/тріпотіння передсердь більше 48 годин не рекомендується відновлювати синусовий ритм без попередньої підготовки (прийом пероральних антикоагулянтів протягом 3-4 тижнів або проведення черезстравохідного ехокардіографічного дослідження для виключення внутрішньосерцевих тромбів) у зв'язку з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для відновлення синусового ритму у пацієнтів, які постійно приймають антиаритмічні препарати IC класу і III класу (включаючи пропафенон, аміодарон і соталол) у зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для тривалої профілактичної терапії при пароксизмальній формі фібриляції або тріпотіння передсердь.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для купірування пароксизмів AV-вузлової реципрокної тахікардії і суправентрикулярної тахікардії при синдромах передчасного збудження шлуночків (синдромі WPW) у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду клінічного застосування.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для лікування нетяжких надшлуночкових аритмій (наприклад, надшлуночкової екстрасистолії) у зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії та інших небажаних явищ.
Синдром слабкості синусового вузла
Досвід застосування Новокаїнаміду при синдромі слабкості синусового вузла недостатній, у зв'язку з чим призначення препарату Новокаїнамід таким пацієнтам не рекомендується.
Пацієнти з імплантованим електрокардіостимулятором/кардіовертером-дефібрилятором
Вплив прокаїнаміду на пороги стимуляції і детекції не вивчено. Оскільки інші антиаритмічні препарати класів I і III можуть підвищувати пороги стимуляції і детекції електрокардіостимуляторів і імплантованих кардіовертерів-дефібриляторів, у пацієнтів з зазначеними пристроями слід застосовувати прокаїнамід з особливою обережністю. У разі необхідності частого або тривалого застосування прокаїнаміду рекомендується регулярно перевіряти і, при необхідності, перепрограмувати параметри електрокардіостимулятора/імплантованого кардіовертера-дефібрилятору.
Інфаркт міокарда
Досвід застосування прокаїнаміду у пацієнтів з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда обмежений. У зв'язку з можливим пригніченням скоротливої здатності міокарда, зниженням артеріального тиску і ризиком проаритмогенної дії застосування препарату при гострому інфаркті міокарда не рекомендується. У пацієнтів з раніше перенесеним інфарктом міокарда (постінфарктним кардіосклерозом) слід застосовувати препарат з особливою обережністю.
Серцева недостатність
Прокаїнаміда гідрохлорид чинить негативну інотропну дію на міокард і може викликати декомпенсацію серцевої недостатності. Застосування препарату Новокаїнамід у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II - IV функціонального класу за класифікацією NYHA не рекомендується.
Порушення кровотворення
Приблизно у 0,5 % пацієнтів, які отримували терапію прокаїнамідом, були зареєстровані агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, нейтропенія, гіпопластична анемія або тромбоцитопенія. Більшість з цих пацієнтів отримували прокаїнамід у рекомендованих терапевтичних дозах. Були відзначені летальні випадки (в описаних випадках агранулоцитозу смертність становила приблизно 20 - 25 %). Більшість з зазначених ускладнень розвинулися протягом перших 12 тижнів терапії. Кількість формених елементів крові зазвичай повертається до нормальних значень протягом 1 місяця після відміни прокаїнаміду.
У зв'язку з ризиком розвитку нейтропенії і агранулоцитозу, перед призначенням прокаїнаміду необхідно переконатися в тому, що у пацієнта нормальні показники загального аналізу крові (абсолютна кількість лейкоцитів ≥ 3,5*109/л і абсолютна кількість нейтрофілів ≥ 2,0*109/л). Слід з особливою обережністю застосовувати новокаїнамід у пацієнтів з порушенням кістковомозкового кровотворення або будь-якою цитопенією (в т.ч. в анамнезі).
Контрольний загальний аналіз крові необхідно здійснювати щотижня протягом перших 12 тижнів терапії, потім - кожні 3-4 місяці. Якщо під час терапії кількість лейкоцитів знижується до 3,0 - 3,5*109/л, або кількість нейтрофілів знижується до 1,5 - 2,0*109/л, контроль цих показників слід проводити два рази на тиждень. У разі появи будь-якого з вищезазначених гематологічних ускладнень лікування має бути припинено.
Кожен пацієнт, який отримує терапію прокаїнамідом, повинен бути поінформований про те, що при появі таких симптомів, як підвищення температури тіла (лихоманка), слабкість, біль у горлі або інші грипоподібні симптоми, а також шкірні висипання, кровотечі, підшкірні крововиливи, він повинен негайно повідомити про це лікаря.
Підвищення титру антинуклеарних антитіл
У пацієнтів, які тривалий час отримують прокаїнамід, часто виявляються позитивні титри антинуклеарних антитіл (АНА). Вважається, що поява АНА не залежить від дозування препарату. У пацієнтів з прокаїнамід-індукованим збільшенням титру АНА може розвинутися синдром, схожий на системний червоний вовчак (СЧВ). Найбільш частими симптомами є поліартралгії, артрити, лихоманка, ураження шкіри і плевритичний біль; рідше виникають міалгія, ексудативний плеврит, перикардит, головний біль, втома, слабкість, нудота і біль у животі. У рідкісних випадках спостерігалися тромбоцитопенія, гемолітична анемія з позитивною реакцією Кумбса, підвищення активності ACT, АЛТ і амілази в сироватці крові, можливо, пов'язані з вовчакоподібним синдромом.
У пацієнтів, які отримують підтримуючу терапію прокаїнамідом, рекомендується регулярно проводити клінічне і лабораторне обстеження для виявлення ознак СЧВ.
Слід особливо ретельно і регулярно обстежувати пацієнтів, у яких з'явилися антинуклеарні антитіла. У разі наростання підвищеного титру АНА або при появі клінічних ознак СЧВ рекомендується припинити застосування препарату і призначити альтернативну антиаритмічну терапію.
Вовчакоподібний синдром може бути оборотним і зникати після припинення терапії. У тому випадку, якщо відміна прокаїнаміду не призвела до ремісії симптомів СЧВ, може бути ефективним застосування глюкокортикостероїдів. Якщо вовчакоподібний синдром розвинувся у пацієнта з рецидивуючими життєзагрожуючими шлуночковими аритміями, які не контролюються іншими антиаритмічними препаратами, то можливо спільне застосування глюкокортикостероїдів і прокаїнаміду.
Міастенія гравіс
У пацієнтів з міастенією застосування прокаїнаміду може викликати погіршення симптомів захворювання через прокаїноподібну дію, що призводить до зменшення вивільнення ацетилхоліну закінченнями моторних нейронів скелетних м'язів. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат Новокаїнамід при міастенії гравіс, у разі необхідності коригувати дозування антихолінестеразних лікарських препаратів і вживати інших заходів обережності.
Прокаїнамід може викликати нові або погіршити існуючі порушення серцевого ритму. Така проаритмогенна дія варіює від збільшення частоти передчасних шлуночкових скорочень (шлуночкових екстрасистол) до розвитку шлуночкової тахікардії (включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует») і фібриляції шлуночків. Деякі з цих аритмій небезпечні для життя і можуть вимагати проведення реанімаційних заходів для того, щоб запобігти смертельному результату.
Тому кожен пацієнт, якому планується призначити або який вже отримує препарат Новокаїнамід, повинен проходити електрокардіографічне і клінічне обстеження до початку терапії і в період її проведення для раннього виявлення проаритмогенної дії, оцінки ефективності препарату і доцільності продовження терапії.
Застосування препарату Новокаїнамід слід починати в умовах стаціонару. Лікування повинен здійснювати аритмолог, який має досвід лікування відповідних порушень серцевого ритму.
До призначення препарату Новокаїнамід повинні бути усунені порушення водно-електролітного балансу і припинена попередня антиаритмічна терапія.
Необхідно розглянути питання про припинення лікування при появі будь-якого з зазначених нижче змін ЕКГ: 1) розширення комплексу QRS більше ніж на 20 % від вихідного (або >0,12 с); подовження інтервалу PQ більше ніж на 20 % від вихідного (або > 0,24 с); 3) подовження інтервалу QT понад 460 мсек або подовження інтервалу QTc понад 440 мсек; 4) збільшення частоти або тяжкості аритмій.
Синдром Бругада
Встановлено несприятливий вплив прокаїнаміду на електрофізіологічні показники і клінічні прояви при синдромі Бругада (включаючи провокацію життєзагрожуючих шлуночкових аритмій). Застосування прокаїнаміду може виявити безсимптомний перебіг синдрому Бругада і викликати бругадоподібні зміни на ЕКГ. Тому після початку терапії рекомендується провести електрокардіографічне обстеження, щоб виключити наявність синдрому Бругада і бругадоподібних змін на ЕКГ.
Застосування препарату Новокаїнамід у пацієнтів з верифікованим синдромом Бругада або підозрою на наявність синдрому Бругада протипоказано. У зв'язку з тим, що синдром Бругада представляє собою генетичне захворювання, успадковане за аутосомно-домінантним типом, слід з особливою обережністю застосовувати препарат Новокаїнамід у разі наявності верифікованого синдрому Бругада у близьких родичів пацієнта.
Шлуночкові порушення ритму серця
Застосування препарату Новокаїнамід показано тільки пацієнтам, у яких, на думку лікаря, потенційні переваги переважують можливий ризик.
При лікуванні життєзагрожуючих пароксизмальних шлуночкових тахіаритмій пацієнт повинен перебувати під ретельним кардіологічним наглядом (включаючи моніторинг ЕКГ і контроль артеріального тиску) в умовах спеціалізованого відділення, оснащеного дефібрилятором та іншим обладнанням для надання екстреної медичної допомоги.
У зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії препарат Новокаїнамід не слід застосовувати у пацієнтів з менш тяжкими нежиттєзагрожуючими шлуночковими аритміями (наприклад, при шлуночковій екстрасистолії), навіть якщо ці порушення ритму супроводжуються неприємними для пацієнта симптомами.
Не встановлено сприятливий вплив терапії прокаїнамідом на виживаність або частоту раптової смерті пацієнтів з шлуночковими порушеннями серцевого ритму.
Надшлуночкові порушення ритму серця
У пацієнтів, які не отримують адекватну антикоагулянтну терапію, при тривалості пароксизму фібриляції/тріпотіння передсердь більше 48 годин не рекомендується відновлювати синусовий ритм без попередньої підготовки (прийом пероральних антикоагулянтів протягом 3-4 тижнів або проведення черезстравохідного ехокардіографічного дослідження для виключення внутрішньосерцевих тромбів) у зв'язку з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для відновлення синусового ритму у пацієнтів, які постійно приймають антиаритмічні препарати IC класу і III класу (включаючи пропафенон, аміодарон і соталол) у зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для тривалої профілактичної терапії при пароксизмальній формі фібриляції або тріпотіння передсердь.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для купірування пароксизмів AV-вузлової реципрокної тахікардії і суправентрикулярної тахікардії при синдромах передчасного збудження шлуночків (синдромі WPW) у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду клінічного застосування.
Не слід застосовувати препарат Новокаїнамід для лікування нетяжких надшлуночкових аритмій (наприклад, надшлуночкової екстрасистолії) у зв'язку з високим ризиком проаритмогенної дії та інших небажаних явищ.
Синдром слабкості синусового вузла
Досвід застосування Новокаїнаміду при синдромі слабкості синусового вузла недостатній, у зв'язку з чим призначення препарату Новокаїнамід таким пацієнтам не рекомендується.
Пацієнти з імплантованим електрокардіостимулятором/кардіовертером-дефібрилятором
Вплив прокаїнаміду на пороги стимуляції і детекції не вивчено. Оскільки інші антиаритмічні препарати класів I і III можуть підвищувати пороги стимуляції і детекції електрокардіостимуляторів і імплантованих кардіовертерів-дефібриляторів, у пацієнтів з зазначеними пристроями слід застосовувати прокаїнамід з особливою обережністю. У разі необхідності частого або тривалого застосування прокаїнаміду рекомендується регулярно перевіряти і, при необхідності, перепрограмувати параметри електрокардіостимулятора/імплантованого кардіовертера-дефібрилятору.
Інфаркт міокарда
Досвід застосування прокаїнаміду у пацієнтів з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда обмежений. У зв'язку з можливим пригніченням скоротливої здатності міокарда, зниженням артеріального тиску і ризиком проаритмогенної дії застосування препарату при гострому інфаркті міокарда не рекомендується. У пацієнтів з раніше перенесеним інфарктом міокарда (постінфарктним кардіосклерозом) слід застосовувати препарат з особливою обережністю.
Серцева недостатність
Прокаїнаміда гідрохлорид чинить негативну інотропну дію на міокард і може викликати декомпенсацію серцевої недостатності. Застосування препарату Новокаїнамід у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II - IV функціонального класу за класифікацією NYHA не рекомендується.
Порушення кровотворення
Приблизно у 0,5 % пацієнтів, які отримували терапію прокаїнамідом, були зареєстровані агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, нейтропенія, гіпопластична анемія або тромбоцитопенія. Більшість з цих пацієнтів отримували прокаїнамід у рекомендованих терапевтичних дозах. Були відзначені летальні випадки (в описаних випадках агранулоцитозу смертність становила приблизно 20 - 25 %). Більшість з зазначених ускладнень розвинулися протягом перших 12 тижнів терапії. Кількість формених елементів крові зазвичай повертається до нормальних значень протягом 1 місяця після відміни прокаїнаміду.
У зв'язку з ризиком розвитку нейтропенії і агранулоцитозу, перед призначенням прокаїнаміду необхідно переконатися в тому, що у пацієнта нормальні показники загального аналізу крові (абсолютна кількість лейкоцитів ≥ 3,5*109/л і абсолютна кількість нейтрофілів ≥ 2,0*109/л). Слід з особливою обережністю застосовувати новокаїнамід у пацієнтів з порушенням кістковомозкового кровотворення або будь-якою цитопенією (в т.ч. в анамнезі).
Контрольний загальний аналіз крові необхідно здійснювати щотижня протягом перших 12 тижнів терапії, потім - кожні 3-4 місяці. Якщо під час терапії кількість лейкоцитів знижується до 3,0 - 3,5*109/л, або кількість нейтрофілів знижується до 1,5 - 2,0*109/л, контроль цих показників слід проводити два рази на тиждень. У разі появи будь-якого з вищезазначених гематологічних ускладнень лікування має бути припинено.
Кожен пацієнт, який отримує терапію прокаїнамідом, повинен бути поінформований про те, що при появі таких симптомів, як підвищення температури тіла (лихоманка), слабкість, біль у горлі або інші грипоподібні симптоми, а також шкірні висипання, кровотечі, підшкірні крововиливи, він повинен негайно повідомити про це лікаря.
Підвищення титру антинуклеарних антитіл
У пацієнтів, які тривалий час отримують прокаїнамід, часто виявляються позитивні титри антинуклеарних антитіл (АНА). Вважається, що поява АНА не залежить від дозування препарату. У пацієнтів з прокаїнамід-індукованим збільшенням титру АНА може розвинутися синдром, схожий на системний червоний вовчак (СЧВ). Найбільш частими симптомами є поліартралгії, артрити, лихоманка, ураження шкіри і плевритичний біль; рідше виникають міалгія, ексудативний плеврит, перикардит, головний біль, втома, слабкість, нудота і біль у животі. У рідкісних випадках спостерігалися тромбоцитопенія, гемолітична анемія з позитивною реакцією Кумбса, підвищення активності ACT, АЛТ і амілази в сироватці крові, можливо, пов'язані з вовчакоподібним синдромом.
У пацієнтів, які отримують підтримуючу терапію прокаїнамідом, рекомендується регулярно проводити клінічне і лабораторне обстеження для виявлення ознак СЧВ.
Слід особливо ретельно і регулярно обстежувати пацієнтів, у яких з'явилися антинуклеарні антитіла. У разі наростання підвищеного титру АНА або при появі клінічних ознак СЧВ рекомендується припинити застосування препарату і призначити альтернативну антиаритмічну терапію.
Вовчакоподібний синдром може бути оборотним і зникати після припинення терапії. У тому випадку, якщо відміна прокаїнаміду не призвела до ремісії симптомів СЧВ, може бути ефективним застосування глюкокортикостероїдів. Якщо вовчакоподібний синдром розвинувся у пацієнта з рецидивуючими життєзагрожуючими шлуночковими аритміями, які не контролюються іншими антиаритмічними препаратами, то можливо спільне застосування глюкокортикостероїдів і прокаїнаміду.
Міастенія гравіс
У пацієнтів з міастенією застосування прокаїнаміду може викликати погіршення симптомів захворювання через прокаїноподібну дію, що призводить до зменшення вивільнення ацетилхоліну закінченнями моторних нейронів скелетних м'язів. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат Новокаїнамід при міастенії гравіс, у разі необхідності коригувати дозування антихолінестеразних лікарських препаратів і вживати інших заходів обережності.
Побічні ефекти
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз (в т. ч. з летальним результатом), тромбоцитопенія, аутоімунна гемолітична анемія з позитивною реакцією Кумбса, еозинофілія.
Порушення з боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, вовчакоподібний синдром, системний червоний вовчак (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення психіки
Манія, депресія, психотичні реакції з продуктивною симптоматикою, галюцинації, сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення, головний біль, судоми, сонливість, атаксія, нейропатія, тремор.
Порушення з боку серця
Серцева недостатність, зниження скоротливості міокарда, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова аритмія, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (в т. ч. поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует»), асистолія.
Порушення з боку судин
Артеріальна гіпотензія, виражене зниження АТ, васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Тромбоемболія легеневої артерії, дихальна недостатність.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Анорексія, зниження апетиту, гіркота в роті, порушення смаку, нудота, блювання, діарея, біль у животі, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Гепатотоксичність, підвищення активності «печінкових» ферментів, печінкова недостатність (в т. ч. з летальним результатом).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Шкірний свербіж, шкірний висип, макулопапульозний шкірний висип.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Міастенія гравіс, м'язова слабкість.
Загальні розлади та порушення в місці введення
Лихоманка, слабкість, відчуття «жару».
Лабораторні та інструментальні дані
Підвищений титр антинуклеарних антитіл, гіпергаммаглобулінемія, зміни електрокардіограми».
Лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз (в т. ч. з летальним результатом), тромбоцитопенія, аутоімунна гемолітична анемія з позитивною реакцією Кумбса, еозинофілія.
Порушення з боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, вовчакоподібний синдром, системний червоний вовчак (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення психіки
Манія, депресія, психотичні реакції з продуктивною симптоматикою, галюцинації, сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення, головний біль, судоми, сонливість, атаксія, нейропатія, тремор.
Порушення з боку серця
Серцева недостатність, зниження скоротливості міокарда, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова аритмія, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (в т. ч. поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует»), асистолія.
Порушення з боку судин
Артеріальна гіпотензія, виражене зниження АТ, васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Тромбоемболія легеневої артерії, дихальна недостатність.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Анорексія, зниження апетиту, гіркота в роті, порушення смаку, нудота, блювання, діарея, біль у животі, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Гепатотоксичність, підвищення активності «печінкових» ферментів, печінкова недостатність (в т. ч. з летальним результатом).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Шкірний свербіж, шкірний висип, макулопапульозний шкірний висип.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Міастенія гравіс, м'язова слабкість.
Загальні розлади та порушення в місці введення
Лихоманка, слабкість, відчуття «жару».
Лабораторні та інструментальні дані
Підвищений титр антинуклеарних антитіл, гіпергаммаглобулінемія, зміни електрокардіограми».
Передозування
Симптоми: препарат має малу терапевтичну широту, тому може легко виникнути важка інтоксикація (особливо при одночасному застосуванні інших антиаритмічних засобів): брадикардія, синоатріальна і AV-блокади, асистолія, подовження інтервалу QT, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, стійка артеріальна гіпотензія, набряк легень, судоми, кома, зупинка дихання.
Лікування: симптоматичне. Для лікування шлуночкової тахікардії не використовувати антиаритмічні засоби I A або 1 C класів. Натрію гідрокарбонат здатний усунути розширення комплексу QRS або артеріальну гіпотензію.
Лікування: симптоматичне. Для лікування шлуночкової тахікардії не використовувати антиаритмічні засоби I A або 1 C класів. Натрію гідрокарбонат здатний усунути розширення комплексу QRS або артеріальну гіпотензію.
Лікарняна взаємодія
Посилює ефект антиаритмічних, гіпотензивних, холіноблокуючих і цитостатичних лікарських засобів, міорелаксантів, побічні ефекти бретилію тозилату.
При одночасному застосуванні з антигістамінними лікарськими засобами можуть посилюватися атропіноподібні ефекти; з пімозидом - подовження інтервалу QT.
Знижує активність антіміастенічних лікарських засобів.
Циметидин, ранітидин знижують нирковий кліренс прокаїнаміду і подовжують T1/2.
При комбінованій терапії з антиаритмічними лікарськими засобами III класу ризик розвитку аритмогенного ефекту зростає.
Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.
При одночасному застосуванні з антигістамінними лікарськими засобами можуть посилюватися атропіноподібні ефекти; з пімозидом - подовження інтервалу QT.
Знижує активність антіміастенічних лікарських засобів.
Циметидин, ранітидин знижують нирковий кліренс прокаїнаміду і подовжують T1/2.
При комбінованій терапії з антиаритмічними лікарськими засобами III класу ризик розвитку аритмогенного ефекту зростає.
Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій 10%, в ампулах
5 мл в ампули безбарвного нейтрального скла 1-го гідролітичного класу.
5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної або в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і гнучкої упаковки в рулонах на основі алюмінієвої фольги для лікарських препаратів, або матеріалу упаковочного комбінованого на паперовій основі.
1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ножем для відкриття ампул поміщають в пачку з картону.
Таблетки, 250 мг.
По 10 таблеток в контурну чарункову упаковку. 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
5 мл в ампули безбарвного нейтрального скла 1-го гідролітичного класу.
5 ампул поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної або в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і гнучкої упаковки в рулонах на основі алюмінієвої фольги для лікарських препаратів, або матеріалу упаковочного комбінованого на паперовій основі.
1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ножем для відкриття ампул поміщають в пачку з картону.
Таблетки, 250 мг.
По 10 таблеток в контурну чарункову упаковку. 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
