Нозефрин

Протизапальна та протиалергічна дія.

Механізм протиалергічної та протизапальної дії обумовлений здатністю інгібувати вивільнення медіаторів запалення. Підвищує продукцію ліпомодулину, що є інгібітором фосфоліпази А, що зумовлює зниження вивільнення арахідонової кислоти і, відповідно, пригнічення синтезу продуктів метаболізму арахідонової кислоти - циклічних ендопероксидів, простагландинів. Запобігає краєвому скупченню нейтрофілів, що зменшує запальний ексудат і продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, призводить до зменшення процесів інфільтрації та грануляції. Зменшує запалення за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на пізні реакції алергії), гальмує розвиток алергічної реакції негайного типу (обумовлено гальмуванням продукції метаболітів арахідонової кислоти та зниженням вивільнення з тучних клітин медіаторів запалення).

In vitro мометазону фуроат суттєво інгібує вивільнення лейкотрієнів з лейкоцитів. У культурах клітин мометазону фуроат продемонстрував високу здатність інгібувати синтез і вивільнення ІЛ-1, ІЛ-5, ІЛ-6, а також ФНОα; він також є інгібітором продукції лейкотрієнів, а також надзвичайно потужним інгібітором Тh2-цитокінів, ІЛ-4 та ІЛ-5, CD4+ Т-клітинами людини.

При дослідженні на доклінічних моделях мометазон зменшував накопичення клітин запалення (в т.ч. еозинофілів), впроваджувався в стінки верхніх і нижніх дихальних шляхів, а також покращував функцію легень після провокаційного тесту. Мометазон знижував кількість лімфоцитів і концентрацію мРНК цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-5.

В дослідженнях з провокаційними тестами з нанесенням антигенів на слизову оболонку порожнини носа була продемонстрована висока протизапальна активність мометазону, як на ранній, так і на пізній стадіях алергічної реакції. Це було підтверджено зниженням (порівняно з плацебо) рівня гістаміну та активності еозинофілів, а також зменшенням (порівняно з вихідним рівнем) кількості еозинофілів, нейтрофілів та білків адгезії епітеліальних клітин

При інтраназальному застосуванні системна біодоступність мометазону становить менше 1% (при чутливості методу визначення 0,25 пг/мл).

Суспензія мометазону дуже погано всмоктується в ШКТ, і те невелике кількість суспензії мометазону, яке може потрапити в ШКТ після носової інгаляції, ще до екскреції нирками або з жовчю піддається активному первинному метаболізму.

Для дорослих:

Для дітей:

- сезонний або цілорічний алергічний риніт у дорослих, підлітків і дітей з 2 років;

- гострий синусит або загострення хронічного синуситу у дорослих (в т.ч. похилого віку) та підлітків з 12 років у складі комплексної терапії;

- гострий риносинусит з легкими та помірно вираженими симптомами без ознак важкої бактеріальної інфекції у пацієнтів 12 років і старше;

- профілактичне лікування сезонного алергічного риніту середньотяжкого і тяжкого перебігу у дорослих і підлітків з 12 років (рекомендується за 2–4 тижні до передбачуваного початку сезону пилення);

- поліпоз носа, що супроводжується порушенням носового дихання і нюху, у дорослих (від 18 років)

- підвищена чутливість до мометазону або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату;

- нещодавно перенесене оперативне втручання або травма носа з пошкодженням слизової оболонки порожнини носа — до загоєння рани (у зв'язку з інгібуючою дією ГКС на процеси загоєння);

- дитячий вік (при сезонному і цілорічному алергічних ринітах — до 2 років, при гострому синуситі або загостренні хронічного синуситу — до 12 років, при поліпозі — до 18 років) у зв'язку з відсутністю відповідних даних.

З обережністю: туберкульозна інфекція (активна або латентна) респіраторного тракту; нелікована грибкова, бактеріальна, системна вірусна інфекція або інфекція, викликана Herpes simplex, з ураженням очей (в якості виключення можливе застосування препарату при зазначених інфекціях за вказівкою лікаря); нелікована місцева інфекція з залученням у процес слизової оболонки порожнини носа; тривала терапія ГКС системної дії; вагітність; період грудного вигодовування.

З обережністю слід застосовувати мометазон при туберкульозній інфекції (активній або латентній) респіраторного тракту, нелікованій грибковій, бактеріальній, системній вірусній інфекції або інфекції, викликаній Herpes simplex з ураженням очей (в якості виключення можливе призначення препарату при зазначених інфекціях за вказівкою лікаря), наявності нелікованої місцевої інфекції з залученням у процес слизової оболонки носової порожнини.

При тривалому інтраназальному застосуванні мометазону необхідний періодичний огляд слизової оболонки носа ЛОР-лікарем. При розвитку локальної бактеріальної або грибкової інфекції носа або глотки лікування рекомендується припинити і почати проведення спеціального лікування. Збереження протягом тривалого часу подразнення слизової оболонки порожнини носа і глотки є показанням до відміни препарату.

При переході з ГКС для системного застосування на інтраназальне застосування мометазону потрібна особлива обережність через можливий ризик розвитку надниркової недостатності. Після відміни системних ГКС для відновлення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи потрібно кілька місяців.

Під час стресових ситуацій, включаючи травми, хірургічні втручання, інфекційні захворювання або важкий напад бронхіальної астми, пацієнтам, які раніше отримували ГКС для системного застосування, потрібно додаткове призначення короткого курсу системних ГКС, які потім, у міру стихання симптомів, поступово відміняють.

При переході з системних ГКС інтраназальне застосування мометазону можливе проявлення супутніх алергічних захворювань, симптоми яких раніше пригнічувалися застосуванням системних кортикостероїдів. У цей період у деяких пацієнтів можливе появлення ознак відміни системних ГКС, включаючи біль у м'язах і/або суглобах, депресію, відчуття втоми, незважаючи на те, що показники функції легень при цьому стабільні або навіть покращуються. Якщо виникають ознаки недостатності надниркових залоз, слід тимчасово збільшити дозу ГКС для системного застосування, і в подальшому їх відміну проводити більш плавно.

Пацієнтам, які отримують ГКС або інші імунодепресанти, слід порадити уникати контактів з хворими деякими інфекціями (вітряна віспа, кір) і обов'язково проконсультуватися з лікарем у разі, якщо такий контакт відбувся (особливо важливо при застосуванні у підлітків старше 12 років).

Для підтримання низького потенціалу пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи не слід перевищувати рекомендовані дози, і у кожного пацієнта дозу мометазону слід титрувати, досягаючи мінімальної ефективної.

При застосуванні мометазону слід враховувати, що вплив на продукцію кортизолу може варіювати у різних пацієнтів.

Виникнення кандидозу може вимагати проведення відповідної протигрибкової терапії або припинення застосування мометазону.

Використання в педіатрії

Рекомендується регулярно контролювати ріст підлітків, які отримують тривалу терапію мометазоном. При уповільненні росту слід переглянути проведену терапію з метою зниження дози мометазону до мінімальної ефективної дози, що дозволяє контролювати симптоми захворювання.

При проведенні плацебо-контрольованих клінічних досліджень у дітей при інтраназальному застосуванні мометазону в дозі 100 мкг/добу протягом року, затримки росту не відзначалося.

У дорослих і підлітків: головний біль, носові кровотечі (тобто явна кровотеча, а також виділення забарвленої кров'ю слизу або згустків крові), фарингіт, відчуття печіння в носі, подразнення слизової оболонки носа, виразкування слизової оболонки носа, інфекції верхніх дихальних шляхів, відчуття подразнення слизової оболонки глотки. Носові кровотечі, як правило, були помірними і припинялися самостійно, частота їх виникнення була дещо більшою, ніж при використанні плацебо (5%), але рівною або меншою, ніж при призначенні інших назальних ГКС, які використовувалися в якості активного контролю (у деяких з них частота виникнення носових кровотеч становила до 15%). Частота виникнення всіх інших небажаних явищ була співставною з такою при призначенні плацебо.

У дітей: носові кровотечі, головний біль, відчуття подразнення в носі, чхання. Частота виникнення зазначених небажаних явищ у дітей була співставною з такою при застосуванні плацебо.

Рідко відзначалися реакції підвищеної чутливості негайного типу (в т.ч. бронхоспазм, задишка).

Дуже рідко — анафілаксія, ангіоневротичний набряк, порушення смаку і нюху.

Також дуже рідко — при інтраназальному застосуванні ГКС відзначалися випадки перфорації носової перегородки і підвищення ВГД.

При тривалому застосуванні назальних ГКС у високих дозах можливий розвиток системних побічних ефектів. До потенційних системних ефектів відносяться синдром Кушинга, характерні ознаки кушингоїда, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей і підлітків, катаракта, глаукома і рідше — ряд психологічних або поведінкових ефектів, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, занепокоєння, депресію або агресію (особливо у дітей).

Симптоми: пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (може виникнути у разі тривалого застосування ГКС у високих дозах, а також при одночасному застосуванні кількох ГКС).

Лікування: внаслідок низької системної біодоступності препарату (менше 1% при чутливості методу визначення 0,25 пг/мл), малоймовірно, що при випадковій або навмисній передозуванні знадобиться прийняття якихось заходів, окрім спостереження з можливим подальшим відновленням прийому препарату в рекомендованій дозі. При необхідності — лікування симптоматичне.

При одночасному застосуванні мометазону з лоратадином спостерігалася хороша переносимість пацієнтами. Не було відзначено якогось впливу мометазону на концентрацію лоратадину або його основного метаболіту в плазмі крові.

Дослідження взаємодії з іншими препаратами не проводилися.

Спрей назальний дозований, 50 мкг/доза.
По 18 г (120 доз) у флаконі з пластмаси (ПЕНД) з дозатором для назального застосування в комплекті з ковпачком. 1 фл. разом з інструкцією по застосуванню поміщений в пачку з картону.