Офтавікс

Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.

Левофлоксацин - це L-ізомер рацемічної лікарської субстанції офлоксацину.

Антибактеріальна активність офлоксацину відноситься, головним чином, до L-ізомеру.

Механізм дії

Левофлоксацин вибірково інгібує бактеріальну топоізомеразу II - ДНК-гіразу і топоізомеразу IV. Переважними мішенями левофлоксацину в грамнегативних бактеріях є ДНК-гіраза, а в грампозитивних топоізомераза IV.

Механізми формування резистентності

Резистентність до левофлоксацину може розвинутися переважно за двома основними механізмами, а саме: зниження внутрішньоклітинної концентрації препарату або зміни в мішенях дії препарату. Зміна ділянок-мішеней відбувається в результаті мутацій в хромосомних генах, що кодують ДНК-гіразу (gyrA і gyrB) і топоізомеразу IV (parC і раю; grlA і grlB у Staphylococcus aureus). Резистентність препарату внаслідок низької внутрішньобактеріальної концентрації розвивається в результаті зміни системи поринових каналів зовнішньої мембрани клітини, що призводить до зменшення надходження фторхінолону в грамнегативні бактерії, або в результаті ефлюксних насосів. Ефлюкс-опосередкована резистентність описана щодо pneumococci (PmrA), staphylococci (NorA), анаеробних і грамнегативних бактерій. Плазмід-опосередкована резистентність до хінолонів (визначена на основі гена qnr) була виявлена щодо klebsiella pneumoniae і E.coli.

Можливий розвиток перехресної резистентності між фторхінолонами. Одиничні мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але множинні мутації викликають клінічну резистентність до всіх препаратів, що входять до класу фторхінолонів. Підвладні змінам порини зовнішніх мембран і системи ефлюксу можуть мати широку субстратну специфічність, зачіпаючи кілька класів антибактеріальних агентів і призводячи до множинної резистентності.

Пограничні значення

Пограничні значення МТС, що відокремлюють сприйнятливих від проміжно сприйнятливих організмів і проміжно сприйнятливих від стійких організмів відповідно до пограничних значень EUCAST (Європейського комітету з тестування антимікробної чутливості), є наступними:

Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus А, В, С, G:

Сприйнятливий ≤1 мг/л, резистентний > 2 мг/л

Streptococcus pneumoniae: сприйнятливий ≤2 мг/л, резистентний> 2 мг/л

Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: сприйнятливий ≤1 мг/л, резистентний > 1 мг/л

Всі інші патогенні мікроорганізми: сприйнятливий ≤1 мг/л, резистентний > 2 мг/л

Антибактеріальний спектр
Антибактеріальний спектр категорія сприйнятливості і характеристики стійкості згідно EUCAST:

Категорія 1: зазвичай сприйнятливі види

Аеробні грампозитивні
Staphylococcus aureus (MSSA)*
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Viridans group streptococci

Аеробні грамнегативні
Escherichia coli
Moraxella catarrhalis
Haemophilus influenzae
Pseudomonas aeruginosa (позалікарняні штами)

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis (лікування пацієнтів з хламідійним кон'юнктивітом вимагає супутньої системної антимікробної терапії)

Категорія II: Види, для яких набута стійкість може бути проблемою

Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (MRSA)**
Staphylococcus epidermidis
Аеробні грамнегативні
Pseudomonas aeruginosa(лікарняні штами)

* MSSA метицилін-чутливі штами Staphylococcus aureus
* * MRSA метицилін-резистентні штами Staphylococcus aureus

Організми були класифіковані як сприйнятливі до левофлоксацину на підставі сприйнятливості in vitro і концентрацій в плазмі, досягнутих після системної терапії. Місцева терапія досягає вищих пікових концентрацій, ніж у плазмі. Однак невідомо, чи може і яким чином кінетика лікарського засобу після місцевого введення в око змінити антибактеріальну активність левофлоксацину.

Ступінь чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину може мати значні географічні відмінності.

Діти
Фармакодинамічні властивості однакові у дорослих і дітей віком старше 1 року.

Після інстиляції в око левофлоксацин добре зберігається в слізній плівці.

У дослідженнях на здорових добровольцях було показано, що середні концентрації левофлоксацину в слізній плівці, виміряні через 4 і 6 годин після місцевого застосування, становили 17,0 мкг/мл і 6,6 мкг/мл відповідно. У п'яти з шести випробовуваних концентрації левофлоксацину становили 2 мкг/мл і вище через 4 години після інстиляції. У чотирьох з шести випробовуваних ця концентрація збереглася через 6 годин після інстиляції.

Середня концентрація левофлоксацину при застосуванні препарату Офтавікс® у водянистій волозі статистично значно вища середньої концентрації офлоксацину (р=0,0008). Фактично вона приблизно вдвічі вища, ніж середня концентрація офлоксацину (1139,9 ± 717,1 нг/мл і 621,7 368,7 нг/мл відповідно).

Середня концентрація левофлоксацину в плазмі крові через 1 годину після застосування від 0,86 нг/мл в 1-й день до 2,05 нг/мл. Максимальна концентрація левофлоксацину в плазмі, рівна 2,25 нг/мл, виявлена на 4-й день після двох днів застосування препарату кожні 2 години до 8 разів на день. Максимальні концентрації левофлоксацину, досягнуті на 15-й день, були більш ніж в 1000 разів нижчі тих концентрацій, які відзначаються після прийому всередину стандартних доз левофлоксацину.

Концентрації левофлоксацину в плазмі після інстиляції препарату в очі пацієнтів з інфекційними захворюваннями органу зору невідомі.

Для дорослих:

— лікування поверхневих бактеріальних інфекцій ока у пацієнтів від 1 року і старше;
— профілактика ускладнень після хірургічних і лазерних оперативних втручань на оці.

- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- підвищена чутливість до препаратів хінолонового ряду;
- підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати препарат у дитячому віці.

Очні краплі Офтавікс не можна вводити субкон'юнктивально і безпосередньо в передню камеру ока.

При одночасному застосуванні інших офтальмологічних засобів інтервал між інстиляціями повинен становити не менше 15 хв.

У зв'язку з наявністю в складі препарату бензалконію хлориду очні краплі не слід застосовувати під час носіння гідрофільних (м'яких) контактних лінз.

Щоб уникнути забруднення кінчика крапельниці і розчину, не слід торкатися кінчиком крапельниці до періорбітальних тканин.

Побічні ефекти можуть виникати приблизно у 10% пацієнтів.

Часто (1-10%): відчуття печіння в оці, зниження гостроти зору, поява слизових тяжів.

Рідко (0.1-1%): блефарит, хемоз, сосочкові розростання на кон'юнктиві, набряк повік, неприємні відчуття в оці, свербіж в оці, біль в оці, гіперемія кон'юнктиви, поява фолікулів на кон'юнктиві, синдром сухого ока, еритема повік, подразнення ока, контактний дерматит, світлобоязнь і алергічні реакції.

Інші: під час клінічних випробувань - головний біль, риніт.

Загальна кількість левофлоксацину, що міститься в одному флаконі препарату, занадто мала, щоб викликати токсичні реакції навіть після випадкового прийому всередину. При необхідності може бути проведено клінічне спостереження пацієнта і вжиті допоміжні заходи. Після місцевого застосування надмірної дози препарату Офтавікс® око слід промити чистою (водопровідною) водою кімнатної температури.

Діти

Дії, які слід вжити у разі передозування, однакові для дорослих і дітей віком старше 1 року.

Спеціальних досліджень щодо взаємодії очних крапель Офтавікс не проводилося. Оскільки максимальна концентрація левофлоксацину в плазмі після місцевого застосування в око мінімум в 1000 разів нижча, ніж після прийому стандартних доз всередину, взаємодія з іншими лікарськими засобами, характерна для системного застосування, швидше за все, клінічно незначуща.

Краплі очні 0,5%.
По 5 мл розчину у флаконі з поліетилену низької щільності з наконечником-крапельницею і загвинчуваною кришкою. Прозоре плівкове кільце для контролю першого відкриття флакона.
Флакон з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.