Оксибутинін

Спазмолітичний, міотропний.

М-холіноблокатор з групи третинних амінів. Поряд з помірною м-холіноблокуючою активністю має здатність безпосередньо впливати на гладку мускулатуру внутрішніх органів (міотропна спазмолітична дія). Усуває спазми і знижує тонус гладких м'язів внутрішніх органів: ШКТ, жовчовивідних шляхів, матки, сечовивідних шляхів, в т.ч. сечового міхура. При нейрогенному сечовому міхурі оксибутинін розслабляє детрузор сечового міхура, зменшує спонтанні скорочення детрузора, збільшує ємність сечового міхура, зменшує частоту позивів до сечовипускання.

Після прийому внутрішньо Cmax досягається через 45 хв, величина концентрації пропорційна застосованій дозі. Т1/2 становить 2 год. У осіб похилого віку Т1/2 збільшується.

Для дорослих:

Для дітей:

- Нетримання сечі, обумовлене нестабільністю функції сечового міхура нейрогенного характеру (гіперрефлексія детрузора, наприклад, при розсіяному склерозі або spina bifida) або ідіопатичної природи;
- Нічний енурез у дітей старше 5 років (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими лікарськими засобами).

Гіперчутливість, глаукома (закрито- і відкритокутова), обструктивні порушення ШКТ, паралітичний ілеус, розширення ободової кишки (в т.ч. токсичне, ускладнене виразковим колітом), важкі коліти, міастенія (включаючи myasthenia gravis), уропатії обструктивної етіології, атонія кишечника у осіб похилого віку та ослаблених хворих, гострі кровотечі при нестабільності параметрів серцево-судинної системи, вагітність, годування груддю, дитячий вік (до 5 років).

З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку, при НЦД, порушеннях функції печінки або нирок, тиреотоксикозі, аритмії, ІХС, хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, початкових проявах доброякісної гіперплазії передміхурової залози, НЯК, у пацієнтів з ілеостомою, колостомою, а також грижею стравохідного отвору діафрагми, що супроводжується рефлюкс-езофагітом.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких вимагає підвищеної концентрації уваги, високої швидкості психомоторних реакцій.

З боку травної системи: можливі сухість у роті, нудота, запор, дискомфорт в абдомінальній області, діарея.

З боку ЦНС: можливі головний біль, сонливість, запаморочення, зниження гостроти зору.

Дерматологічні реакції: можливі сухість шкірних покривів.

Інші: можливі припливи (частіше у дітей), утруднене сечовипускання, затримка сечі, аритмії.

Симптоми: збудження ЦНС (неспокій, тремор, дратівливість, судоми, марення, галюцинації), почервоніння обличчя, лихоманка, нудота, блювання, тахікардія, гіпо- або гіпертензія, дихальна недостатність, параліч, кома.

Лікування: підтримання функції дихання, індукція блювання, промивання шлунка; можливе використання активованого вугілля і проносних засобів; для реверсії симптомів антихолінергічної інтоксикації призначають фізостигмін; при гіперпірексії — холодні компреси, в т.ч. з льодом, спиртові обтирання.

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають антихолінергічну дію, можливе її посилення.
При одночасному застосуванні ітраконазол підвищує концентрацію оксибутиніну в плазмі крові.

Таблетки (5 мг). № 42.