Пенестер

Антиандрогенний.

Фінастерид - синтетична 4-азастероідна сполука. Є специфічним конкурентним інгібітором 5α-редуктази II типу - внутрішньоклітинного ферменту, який перетворює тестостерон в активний андроген - дигідротестостерон (ДГТ). При доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) її збільшення залежить від перетворення тестостерону в ДГТ у простаті. Фінастерид високоефективно знижує концентрацію ДГТ як у плазмі крові, так і в тканині передміхурової залози. Пригнічення утворення ДГТ супроводжується зменшенням розмірів передміхурової залози, збільшенням максимальної швидкості сечовипускання та зниженням вираженості симптомів, пов'язаних з гіперплазією передміхурової залози.

Фінастерид не має спорідненості до рецепторів андрогенів.

Згідно з результатами клінічного дослідження (PLESS), в якому брали участь пацієнти з помірно або значно вираженими симптомами ДГПЗ та збільшенням передміхурової залози, фінастерид знижував частоту виникнення гострої затримки сечі з 7/100 до 3/100 за 4-річний період, а частоту необхідності в хірургічному втручанні (трансуретральної резекції простати (ТУРП) або простатектомії) — з 10/100 до 5/100. Ці зміни також асоціювалися з покращенням симптоматики ДГПЗ (зниження на 2 пункти за шкалою симптомів quasi-AUA), стійким зменшенням об'єму передміхурової залози приблизно на 20% та стабільним збільшенням швидкості потоку сечі.

Дослідження MTOPS (Medical Therapy Of Prostate Symptoms) тривалістю від 4 до 6 років, в рамках якого 3047 чоловіків з симптомами ДГПЗ були рандомізовані на групи, що отримували: фінастерид у дозі 5 мг/добу; доксазозин у дозі 4 мг/добу або 8 мг/добу; комбінацію фінастериду у дозі 5 мг/добу та доксазозину у дозі 4 мг/добу або 8 мг/добу; або плацебо. Лікування призводило до значного зниження ризику клінічного прогресування ДГПЗ, яке на фоні застосування фінастериду становило 34% (р=0.002), доксазозину - 39% (р<0.001) та комбінованої терапії - 67% (р<0.001) відносно плацебо. У більшості випадків прогресування ДГПЗ (274 з 351) проявлялося погіршенням симптоматики ДГПЗ на ≥4 бали за шкалою IPSS (International Prostate Symptom Score), при цьому серед пацієнтів, що отримували фінастерид, ризик погіршення симптомів, оцінюваних баловим показником, знижувався на 30% (95%-й ДІ: 6-48%), серед отримуючих доксазозин - на 46% (95%-й ДІ: 25-60%), а серед отримуючих комбіновану терапію - на 64% (95%-й ДІ: 48-75%) відносно групи плацебо. Серед пацієнтів, що отримували фінастерид, ризик виникнення гострої затримки сечі був знижений на 67% (р=0.011), у групі отримуючих доксазозин - на 31% (р=0.296), а у групі отримуючих комбіновану терапію - на 79% (р=0.001) відносно групи плацебо. Значна відмінність від плацебо спостерігалася лише у групах пацієнтів, що отримували фінастерид та комбіновану терапію.

Всмоктування

Cmax фінастериду в плазмі крові досягається приблизно через 2 год після прийому внутрішньо. Абсорбція фінастериду з ШКТ завершується через 6-8 год після прийому внутрішньо. Біодоступність фінастериду при прийомі внутрішньо становить приблизно 80% від внутрішньовенної референсної дози і не залежить від прийому їжі.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 93%. Плазмовий кліренс становить близько 165 мл/хв, уявний Vd - 76 л.

При тривалій терапії спостерігається повільне накопичення фінастериду в невеликих кількостях. При щоденному прийомі фінастериду внутрішньо в дозі 5 мг його мінімальна Css в плазмі крові досягає 8-10 нг/мл і з часом залишається стабільною.

У пацієнтів, що отримували препарат протягом 7-10 днів, фінастерид виявлявся в спинномозковій рідині. При прийомі препарату в дозі 5 мг/добу фінастерид у незначних кількостях виявляється в насіннєвій рідині.

Метаболізм і виведення

T1/2 фінастериду в середньому дорівнює 6 год. У чоловіків після одноразового прийому внутрішньо дози фінастериду, міченого 14С, 39% прийнятої дози виводиться нирками у вигляді метаболітів (незмінений фінастерид практично не виводиться нирками); 57% - через кишечник. У даному дослідженні були ідентифіковані 2 метаболіти фінастериду, які мають незначну інгібуючу дію щодо 5α-редуктази порівняно з фінастеридом.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У похилому віці швидкість виведення фінастериду дещо знижується. З віком T1/2 збільшується: у чоловіків 18-60 років середній T1/2 становить 6 год, а у чоловіків старше 70 років - 8 год. Ці зміни не мають клінічного значення, і, отже, зниження дози препарату у чоловіків похилого віку не потрібно.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК від 9 до 55 мл/хв) розподіл міченого 14С фінастериду при прийомі одноразової дози не відрізнявся від такого у здорових добровольців. Зв'язування фінастериду з білками плазми крові також не відрізнялося у пацієнтів з порушенням функції нирок.

При нирковій недостатності частина метаболітів фінастериду, яка в нормі екскретується нирками, виводиться через кишечник. Це проявляється збільшенням кількості метаболітів фінастериду в калі при відповідному зниженні їх концентрації в сечі. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які не потребують гемодіалізу, корекції дози фінастериду не потрібно.

Для дорослих:

— лікування ДГПЗ та профілактика урологічних ускладнень з метою:
1) зниження ризику гострої затримки сечі;
2) зниження ризику необхідності проведення хірургічних втручань, в т.ч. трансуретральної резекції (ТУР) передміхурової залози та простатектомії;
— лікування з метою зменшення розмірів збільшеної передміхурової залози, покращення сечовипускання та зменшення вираженості симптомів, пов'язаних з ДГПЗ;
— у поєднанні з доксазозином для зниження ризику прогресування симптомів, пов'язаних з ДГПЗ.

— рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або порушене всмоктування глюкози/галактози;
— вагітність та застосування препарату у жінок дітородного віку;
— вік до 18 років;
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з великим об'ємом залишкової сечі та/або суттєво зниженою швидкістю сечовипускання, пацієнтам з печінковою недостатністю, а також пацієнтам похилого віку.

Вказівки загального характеру

Для уникнення обструктивних ускладнень необхідно здійснювати ретельне спостереження пацієнтів з великим об'ємом залишкової сечі та/або значно утрудненим сечовипусканням. Слід враховувати можливість виникнення необхідності в хірургічному втручанні.

Вплив на вміст ПСА та діагностику раку передміхурової залози

До теперішнього часу не доведені клінічні переваги застосування фінастериду у пацієнтів з раком передміхурової залози. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ДГПЗ та підвищеною концентрацією ПСА в плазмі крові проводився моніторинг вмісту ПСА та результатів досліджень біопсії передміхурової залози. Було встановлено, що застосування фінастериду, ймовірно, не змінює частоту виявлення раку передміхурової залози та не впливає на частоту його виникнення у пацієнтів, які приймали фінастерид або плацебо.

Перед початком лікування та періодично в процесі терапії фінастеридом рекомендується проводити ректальне дослідження та застосовувати інші методи діагностики раку передміхурової залози. Визначення ПСА в плазмі крові також використовується для виявлення раку передміхурової залози. Загалом, вихідна концентрація ПСА вище 10 нг/мл говорить про необхідність подальшого обстеження пацієнта та проведення біопсії простати. При визначенні концентрації ПСА в межах 4-10 нг/мл необхідне подальше обстеження пацієнта. У чоловіків з ДГПЗ нормальні значення ПСА не дозволяють виключити рак передміхурової залози, незалежно від лікування фінастеридом. Вихідна концентрація ПСА нижче 4 нг/мл також не виключає рак передміхурової залози.

Фінастерид викликає зменшення концентрації сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з ДГПЗ, навіть при наявності раку передміхурової залози. Цей факт необхідно враховувати при оцінці вмісту ПСА у пацієнтів з ДГПЗ, які отримують лікування фінастеридом, оскільки зниження концентрації ПСА не виключає наявності супутнього раку передміхурової залози. Це зниження очікується при будь-якому діапазоні значень концентрації ПСА, хоча воно може відрізнятися у конкретних пацієнтів. Аналіз значень ПСА більш ніж у 3000 пацієнтів у 4-річному подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні PLESS підтвердив, що у пацієнтів, які приймали фінастерид протягом 6 місяців або більше, значення ПСА повинні бути подвоєні для їх порівняння з нормальними значеннями цього показника у пацієнтів, які не отримують лікування препаратом. Ця корекція зберігає чутливість і специфічність аналізу ПСА та можливість виявлення раку передміхурової залози. Будь-яке стійке збільшення концентрації ПСА у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом, вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, яка може полягати у недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (співвідношення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається постійним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника необов'язкова.

Рак молочної залози у чоловіків

У ході клінічних досліджень, а також протягом постреєстраційного періоду у чоловіків, які приймають фінастерид, були відзначені випадки раку молочної залози. Лікарі повинні інструктувати своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни тканини молочної залози, такі як поява ущільнень, біль, гінекомастія або виділення з сосків.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не повідомлялося

Побічні реакції на препарат розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації Медичного словника за нормативно-правовою діяльністю (MedDRA). Частота побічних реакцій визначалась відповідно до наступної градації (класифікація ВООЗ): дуже часто — >1/10; часто — від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до

Пацієнти отримували фінастерид одноразово в дозах до 400 мг, а при багаторазовому введенні препарату - в дозах до 80 мг на добу протягом 3 місяців, при цьому небажаних реакцій не спостерігалося.

Передозування фінастеридом не вимагає спеціального лікування.

Клінічно значущої взаємодії з іншими препаратами виявлено не було.

Фінастерид метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450, не впливаючи суттєво на функцію цієї системи. Хоча ризик впливу фінастериду на фармакокінетику інших препаратів оцінюється як низький, існує ймовірність того, що інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 будуть впливати на плазменну концентрацію фінастериду. Тим не менш, враховуючи наявні дані з безпеки, видається малоймовірним, що підвищення концентрації фінастериду, пов'язане з супутнім застосуванням таких інгібіторів, матиме клінічне значення. Не було виявлено клінічно значущої взаємодії при комбінованому застосуванні фінастериду з пропранололом, дигоксином, глібенкламідом, варфарином, теофіліном та фенацетином.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг.
По 10 або 15 табл. у блістері з ПВХ/ПВДХ/Аl.
По 3 бл. або 6 бл. (10 табл.) або по 2, 4 або 6 бл. (по 15 табл.) поміщені в картонну пачку.