Рифампіцин
Rifampicinum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Бенемецин, Рифадин, Рифамор, Рифалдазин, Рифалдин, Рифампін, Рифолдин, Рифорал, Римактан, Рипамізин, Тубоцин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Rifampicin" 0,15
D. t. d. № 30 in caps.
S. Внутрішньо, по 1 капсулі 3 рази на добу за 30-60 хв до їжі
D. t. d. № 30 in caps.
S. Внутрішньо, по 1 капсулі 3 рази на добу за 30-60 хв до їжі
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне, протилепрозне, протитуберкульозне.
Фармакодинаміка
Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, протитуберкульозний засіб першого ряду. У низьких концентраціях чинить бактерицидну дію на Mycobacterium tuberculosis, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Rickettsia typhi, Mycobacterium leprae; у високих концентраціях — на деякі грамнегативні мікроорганізми. Характеризується високою активністю щодо Staphylococcus spp. (в тому числі пеніциліназоутворюючих і багатьох штамів метицилінрезистентних), Streptococcus spp., Clostridium spp., Bacillus anthracis; грамнегативних коків: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae. На грампозитивні бактерії діє у високих концентраціях. Активний щодо внутрішньоклітинно і позаклітинно розташованих мікроорганізмів. Селективно інгібує ДНК-залежну РНК-полімеразу чутливих мікроорганізмів. При монотерапії препаратом відносно швидко відзначається селекція резистентних до рифампіцину бактерій. Перехресна резистентність з іншими антибіотиками (за винятком інших рифаміцинів) не розвивається.
Фармакокінетика
Абсорбція — швидка, прийом їжі зменшує абсорбцію препарату. При прийомі внутрішньо натще 600 мг, максимальна концентрація в крові — 10 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації в крові — 2–3 год. Зв'язок з білками плазми — 84–91%.
Швидко розподіляється по органах і тканинах (найбільша концентрація в печінці та нирках), проникає в кісткову тканину, концентрація в слині — 20% від плазмової. Уявний об'єм розподілу — 1,6 л/кг у дорослих і 1,1 л/кг — у дітей.
Через гематоенцефалічний бар'єр проникає тільки у випадку запалення мозкових оболонок. Проникає через плаценту (концентрація в плазмі плода — 33% від концентрації в плазмі матері) і виділяється з грудним молоком (діти, які годуються грудним молоком, отримують не більше 1% від терапевтичної дози рифампіцину).
Метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту — 25‑O‑дезацетилрифампіцину. Є автоіндуктором — прискорює свій метаболізм у печінці, в результаті чого кліренс креатиніну — 6 л/год після прийому першої дози, зростає до 9 л/год після повторного прийому. При прийомі внутрішньо ймовірна також індукція і ферментів стінки кишечника.
Період напіввиведення препарату (T1/2) після прийому внутрішньо 300 мг — 2,5 год, 600 мг — 3–4 год, 900 мг — 5 год. Через кілька днів повторного прийому біодоступність зменшується, і T1/2 після багаторазового прийому 600 мг скорочується до 1–2 год.
Виводиться переважно з жовчю, 80% — у вигляді метаболіту; нирками — 20%. Після прийому 150–900 мг препарату кількість рифампіцину, що виводиться нирками в незміненому вигляді, залежить від величини прийнятої дози і становить 4–20%.
У пацієнтів з порушеннями видільної функції нирок T1/2 подовжується тільки в тих випадках, коли його дози перевищують 600 мг. Виводиться при перитонеальному діалізі та при гемодіалізі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки відзначається збільшення концентрації рифампіцину в плазмі і подовження T1/2.
Швидко розподіляється по органах і тканинах (найбільша концентрація в печінці та нирках), проникає в кісткову тканину, концентрація в слині — 20% від плазмової. Уявний об'єм розподілу — 1,6 л/кг у дорослих і 1,1 л/кг — у дітей.
Через гематоенцефалічний бар'єр проникає тільки у випадку запалення мозкових оболонок. Проникає через плаценту (концентрація в плазмі плода — 33% від концентрації в плазмі матері) і виділяється з грудним молоком (діти, які годуються грудним молоком, отримують не більше 1% від терапевтичної дози рифампіцину).
Метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту — 25‑O‑дезацетилрифампіцину. Є автоіндуктором — прискорює свій метаболізм у печінці, в результаті чого кліренс креатиніну — 6 л/год після прийому першої дози, зростає до 9 л/год після повторного прийому. При прийомі внутрішньо ймовірна також індукція і ферментів стінки кишечника.
Період напіввиведення препарату (T1/2) після прийому внутрішньо 300 мг — 2,5 год, 600 мг — 3–4 год, 900 мг — 5 год. Через кілька днів повторного прийому біодоступність зменшується, і T1/2 після багаторазового прийому 600 мг скорочується до 1–2 год.
Виводиться переважно з жовчю, 80% — у вигляді метаболіту; нирками — 20%. Після прийому 150–900 мг препарату кількість рифампіцину, що виводиться нирками в незміненому вигляді, залежить від величини прийнятої дози і становить 4–20%.
У пацієнтів з порушеннями видільної функції нирок T1/2 подовжується тільки в тих випадках, коли його дози перевищують 600 мг. Виводиться при перитонеальному діалізі та при гемодіалізі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки відзначається збільшення концентрації рифампіцину в плазмі і подовження T1/2.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Рифампіцин приймають внутрішньо натще (за 2-1 год до їжі) або вводять внутрішньовенно крапельно (тільки дорослим).
Для приготування розчину розводять 0,15 г рифампіцину в 2,5 мл стерильної води для ін'єкцій, енергійно струшують ампули з порошком до повного розчинення, отриманий розчин розводять у 125 мл 5% розчину глюкози. Вводять зі швидкістю 60-80 крапель на хвилину.
При лікуванні туберкульозу середня добова доза для дорослих внутрішньо 0,45 г 1 раз на день. У хворих (особливо в період загострення) з масою тіла вище 50 кг добова доза може бути збільшена до 0,6 г. Середня добова доза для дітей старше 3 років - 10 мг/кг (але не більше 0,45 г на добу) 1 раз на день. При поганій переносимості рифампіцину добова доза може бути розділена на 2 прийоми.
Внутрішньовенне введення рифампіцину рекомендується при гостропрогресуючих і поширених формах деструктивного туберкульозу легень (туберкульозу легень, що протікає з порушенням структури легеневої тканини), важких гнійно-септичних процесах (мікробному зараженні крові з подальшим утворенням гнійників у тканинах), коли необхідно швидко створити високу концентрацію препарату в крові і якщо прийом препарату внутрішньо утруднений або погано переноситься хворим.
При внутрішньовенному введенні добова доза для дорослих становить 0,45 г, при важких швидко прогресуючих (розвиваються) формах - 0,6 г і вводиться в 1 прийом. Препарат внутрішньовенно вводять протягом 1 міс. і більше з подальшим переходом на прийом внутрішньо в залежності від переносимості препарату. Загальна тривалість застосування рифампіцину при туберкульозі визначається ефективністю лікування і може досягати 1 року.
При лікуванні туберкульозу рифампіцином (внутрішньовенно) у хворих на цукровий діабет рекомендується на кожні 4-5 г глюкози (розчинника) вводити 2 ОД інсуліну.
Монотерапія (лікування одним препаратом) туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотику, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцин, ізоніазид, етамбутол та ін., 770, 781), до яких збережена чутливість мікобактерій туберкульозу (збудників туберкульозу). При лепрі застосовують рифампіцин за такими схемами: а) добова доза 0,3-0,45 г вводять в 1 прийом: при поганій переносимості - в 2 прийоми. Тривалість лікування 3-6 міс., курси повторюють з інтервалом 1 міс.; б) на тлі комбінованої терапії призначають добову дозу 0,45 г в 2-3 прийоми протягом 2-3 тиж. з інтервалом 2-3 міс. протягом 1 року - 2 років або в тій же дозі 2-3 рази в 1 тиж. протягом 6 міс. Лікування проводять комплексно з імуностимулюючими (підвищують захисні сили організму) засобами.
При інфекціях нетуберкульозної природи дорослі приймають рифампіцин внутрішньо по 0,45-0,9 г на добу, а діти - по 8-10 мг/кг в 2-3 прийоми. Внутрішньовенно вводять дорослим у добовій дозі 0,3-0,9 г (2-3 введення). Вводять протягом 7-10 днів. Як тільки з'являється можливість, переходять на прийом препарату внутрішньо.
При гострій гонореї призначають внутрішньо в дозі 0,9 г на добу одноразово або протягом 1-2 днів.
Для профілактики сказу дорослим дають внутрішньо по 0,45-0,6 г на добу; при важких пошкодженнях (укус в обличчя, голову, кисті рук) - по 0,9 г на добу; дітям до 12 років - по 8-10 мг/кг. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми.
Тривалість застосування - 5-7 днів. Лікування проводять одночасно з активною імунізацією (щепленнями).
Для приготування розчину розводять 0,15 г рифампіцину в 2,5 мл стерильної води для ін'єкцій, енергійно струшують ампули з порошком до повного розчинення, отриманий розчин розводять у 125 мл 5% розчину глюкози. Вводять зі швидкістю 60-80 крапель на хвилину.
При лікуванні туберкульозу середня добова доза для дорослих внутрішньо 0,45 г 1 раз на день. У хворих (особливо в період загострення) з масою тіла вище 50 кг добова доза може бути збільшена до 0,6 г. Середня добова доза для дітей старше 3 років - 10 мг/кг (але не більше 0,45 г на добу) 1 раз на день. При поганій переносимості рифампіцину добова доза може бути розділена на 2 прийоми.
Внутрішньовенне введення рифампіцину рекомендується при гостропрогресуючих і поширених формах деструктивного туберкульозу легень (туберкульозу легень, що протікає з порушенням структури легеневої тканини), важких гнійно-септичних процесах (мікробному зараженні крові з подальшим утворенням гнійників у тканинах), коли необхідно швидко створити високу концентрацію препарату в крові і якщо прийом препарату внутрішньо утруднений або погано переноситься хворим.
При внутрішньовенному введенні добова доза для дорослих становить 0,45 г, при важких швидко прогресуючих (розвиваються) формах - 0,6 г і вводиться в 1 прийом. Препарат внутрішньовенно вводять протягом 1 міс. і більше з подальшим переходом на прийом внутрішньо в залежності від переносимості препарату. Загальна тривалість застосування рифампіцину при туберкульозі визначається ефективністю лікування і може досягати 1 року.
При лікуванні туберкульозу рифампіцином (внутрішньовенно) у хворих на цукровий діабет рекомендується на кожні 4-5 г глюкози (розчинника) вводити 2 ОД інсуліну.
Монотерапія (лікування одним препаратом) туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотику, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцин, ізоніазид, етамбутол та ін., 770, 781), до яких збережена чутливість мікобактерій туберкульозу (збудників туберкульозу). При лепрі застосовують рифампіцин за такими схемами: а) добова доза 0,3-0,45 г вводять в 1 прийом: при поганій переносимості - в 2 прийоми. Тривалість лікування 3-6 міс., курси повторюють з інтервалом 1 міс.; б) на тлі комбінованої терапії призначають добову дозу 0,45 г в 2-3 прийоми протягом 2-3 тиж. з інтервалом 2-3 міс. протягом 1 року - 2 років або в тій же дозі 2-3 рази в 1 тиж. протягом 6 міс. Лікування проводять комплексно з імуностимулюючими (підвищують захисні сили організму) засобами.
При інфекціях нетуберкульозної природи дорослі приймають рифампіцин внутрішньо по 0,45-0,9 г на добу, а діти - по 8-10 мг/кг в 2-3 прийоми. Внутрішньовенно вводять дорослим у добовій дозі 0,3-0,9 г (2-3 введення). Вводять протягом 7-10 днів. Як тільки з'являється можливість, переходять на прийом препарату внутрішньо.
При гострій гонореї призначають внутрішньо в дозі 0,9 г на добу одноразово або протягом 1-2 днів.
Для профілактики сказу дорослим дають внутрішньо по 0,45-0,6 г на добу; при важких пошкодженнях (укус в обличчя, голову, кисті рук) - по 0,9 г на добу; дітям до 12 років - по 8-10 мг/кг. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми.
Тривалість застосування - 5-7 днів. Лікування проводять одночасно з активною імунізацією (щепленнями).
Показання
Рифампіцин застосовується при туберкульозі (в тому числі при туберкульозному менінгіті), у складі комбінованої терапії; при інфекційно-запальних захворюваннях, викликаних чутливими до препарату збудниками (в тому числі при остеомієліті, пневмонії, пієлонефриті, лепрі, гонореї, отиті, холециститі та ін.), а також при менінгококовому носійстві.
У зв'язку з швидким розвитком стійкості до антибіотику в процесі лікування, застосування рифампіцину при захворюваннях нетуберкульозної етіології обмежується випадками, що не піддаються терапії іншими антибіотиками.
У зв'язку з швидким розвитком стійкості до антибіотику в процесі лікування, застосування рифампіцину при захворюваннях нетуберкульозної етіології обмежується випадками, що не піддаються терапії іншими антибіотиками.
Протипоказання
Гіперчутливість, жовтяниця, нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит, період лактації, ХНН, важка легенево-серцева недостатність, грудний вік.
З обережністю. Вагітність (тільки за "життєвими" показаннями).
З обережністю. Вагітність (тільки за "життєвими" показаннями).
Особливі вказівки
З обережністю застосовують при захворюваннях печінки, виснаженні. При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток резистентності мікроорганізмів; цей процес можна попередити, якщо комбінувати рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами. При щоденному прийомі рифампіцину його переносимість краща, ніж при інтермітуючому лікуванні. Якщо необхідно відновити лікування рифампіцином після перерви, то слід починати з дози 75 мг/добу, поступово підвищуючи її на 75 мг/добу до досягнення бажаної дози. При цьому слід контролювати функцію нирок; можливе додаткове призначення ГКС.
При тривалому застосуванні рифампіцину показаний систематичний контроль картини крові і функції печінки; не можна використовувати пробу з навантаженням бромсульфалеїном, оскільки рифампіцин конкурентно пригнічує його виведення.
Препарати ПАСК, що містять бентоніт (гідросилікат алюмінію), слід призначати не раніше ніж через 4 год після прийому рифампіцину.
У новонароджених і недоношених дітей рифампіцин застосовують тільки в разі крайньої необхідності.
При тривалому застосуванні рифампіцину показаний систематичний контроль картини крові і функції печінки; не можна використовувати пробу з навантаженням бромсульфалеїном, оскільки рифампіцин конкурентно пригнічує його виведення.
Препарати ПАСК, що містять бентоніт (гідросилікат алюмінію), слід призначати не раніше ніж через 4 год після прийому рифампіцину.
У новонароджених і недоношених дітей рифампіцин застосовують тільки в разі крайньої необхідності.
Побічні ефекти
Лікування рифампіцином повинно проводитися під ретельним лікарським наглядом. Можливі алергічні реакції (різного ступеня тяжкості), хоча спостерігаються вони відносно рідко; крім того, диспепсичні явища (розлади травлення), дисфункція (порушення функції) печінки і підшлункової залози. При тривалому прийомі препарату необхідно періодично досліджувати функцію печінки і проводити аналізи крові (у зв'язку з можливістю розвитку лейкопенії /зниження рівня лейкоцитів у крові).
При швидкому внутрішньовенному введенні може знизитися артеріальний тиск, а при тривалому введенні - розвинутися флебіт (запалення вени). Препарат зменшує активність непрямих антикоагулянтів (засобів, що гальмують згортання крові), пероральних гіпоглікемічних засобів (прийнятих через рот лікарських засобів, що знижують рівень цукру в крові), препаратів наперстянки. При одночасному прийомі антикоагулянтів і рифампіцину при відміні останнього доза антикоагулянтів повинна бути зменшена.
Препарат має яскравий коричнево-червоний колір. Він забарвлює (особливо на початку лікування) сечу, мокротиння, слізну рідину в оранжево-червоний колір.
При швидкому внутрішньовенному введенні може знизитися артеріальний тиск, а при тривалому введенні - розвинутися флебіт (запалення вени). Препарат зменшує активність непрямих антикоагулянтів (засобів, що гальмують згортання крові), пероральних гіпоглікемічних засобів (прийнятих через рот лікарських засобів, що знижують рівень цукру в крові), препаратів наперстянки. При одночасному прийомі антикоагулянтів і рифампіцину при відміні останнього доза антикоагулянтів повинна бути зменшена.
Препарат має яскравий коричнево-червоний колір. Він забарвлює (особливо на початку лікування) сечу, мокротиння, слізну рідину в оранжево-червоний колір.
Передозування
Симптоми
Нудота, блювання, біль у животі, збільшення печінки, жовтяниця, периорбітальний набряк або набряклість обличчя, «синдром червоної людини» (червонувато-оранжеве забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер), набряк легень, летаргія, сплутаність свідомості, судоми.
Лікування
Симптоматичне, форсований діурез.
Нудота, блювання, біль у животі, збільшення печінки, жовтяниця, периорбітальний набряк або набряклість обличчя, «синдром червоної людини» (червонувато-оранжеве забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер), набряк легень, летаргія, сплутаність свідомості, судоми.
Лікування
Симптоматичне, форсований діурез.
Лікарняна взаємодія
Внаслідок індукції мікросомальних ферментів печінки (ізоферментів CYP2C9, CYP3A4) рифампіцин прискорює метаболізм теофіліну, пероральних антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, гормональних контрацептивів, препаратів наперстянки, верапамілу, фенітоїну, хінідину, ГКС, хлорамфеніколу, протигрибкових препаратів, що призводить до зниження їх концентрацій у плазмі крові і відповідно до зменшення їх дії.
Лікарська форма
Капсули 150 мг.
По 10 капсул у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.
По 1, 2 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Упаковка для стаціонарів: по 150 контурних упаковок з рівною кількістю інструкцій по застосуванню поміщають у коробку картонну.
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій 150 мг.
По 150 мг рифампіцину в ампулах з прозорого безбарвного скла.
По 5 ампул у контурній пластиковій упаковці (піддоні) або в контурній чарунковій упаковці.
1, 2 контурні пластикові упаковки (піддони) або контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ножем ампульним або скарифікатором ампульним у пачці з картону. При використанні ампул з кольоровою точкою зламу і насічкою або кольоровим кільцем зламу, ніж ампульний або скарифікатор ампульний не вкладають.
По 10 капсул у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.
По 1, 2 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Упаковка для стаціонарів: по 150 контурних упаковок з рівною кількістю інструкцій по застосуванню поміщають у коробку картонну.
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій 150 мг.
По 150 мг рифампіцину в ампулах з прозорого безбарвного скла.
По 5 ампул у контурній пластиковій упаковці (піддоні) або в контурній чарунковій упаковці.
1, 2 контурні пластикові упаковки (піддони) або контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ножем ампульним або скарифікатором ампульним у пачці з картону. При використанні ампул з кольоровою точкою зламу і насічкою або кольоровим кільцем зламу, ніж ампульний або скарифікатор ампульний не вкладають.
