Сіаліс

 Покращує еректильну функцію.

Засіб для лікування порушень ерекції, є оборотним селективним інгібітором специфічної ФДЕ5 цГМФ. Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ5 тадалафілом призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі статевого члена. Наслідком цього є релаксація гладких м'язів артерій і приплив крові до тканин статевого члена, що і викликає ерекцію. Тадалафіл неефективний за відсутності сексуального стимулювання.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 - фермент, виявлений у гладких м'язах кавернозного тіла, у гладких м'язах судин внутрішніх органів, у скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях, мозочку.

Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та в інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніший блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 - фермент, який виявляється в серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5, порівняно з ФДЕ3, має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, що бере участь у скороченні серцевого м'яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніший щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці та відповідальної за фотопередачу. Тадалафіл також у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ5, порівняно з його впливом на ФДЕ7-ФДЕ10.

Діє протягом 36 год. Ефект проявляється вже через 16 хв після прийому внутрішньо за наявності сексуального збудження.

Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску, порівняно з плацебо в положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) і стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст. відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС.

Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольору (блакитний/зелений), що пояснюється його низькою спорідненістю до ФДЕ6. Крім того, не відзначається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.

Клінічно значущого впливу на характеристики сперми у чоловіків, які приймали тадалафіл у добових дозах протягом 6 міс, не виявлено.

Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Cmax досягається в середньому через 2 год. Швидкість і ступінь всмоктування не залежать від прийому їжі. Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу і дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css у плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз/добу.

Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням функції ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у осіб без порушення функції ерекції.

Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється в тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу зв'язується з білками плазми. У здорових осіб менше 0.0005% введеної дози виявлено в спермі.

Метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід, який у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл, тому малоймовірно, що цей метаболіт є клінічно значущим.

У здорових осіб середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній T1/2 - 17.5 год. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному з калом (близько 61%) і меншою мірою з сечею (близько 36%).

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої (КК від 51 до 80 мл/хв) або середньої тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) AUC більше, ніж у здорових осіб.

Для дорослих:

Сіаліс застосовують для лікування пацієнтів з порушеннями ерекції.

Сіаліс не призначають пацієнтам з відомою гіперчутливістю до тадалафілу. Прийом препарату Сіаліс протипоказаний пацієнтам, які отримують органічні нітрати. Тадалафіл не призначають жінкам і дітям молодше 18 років.

Не рекомендується приймати препарат Сіаліс пацієнтам з захворюваннями серцево-судинної системи, при яких небажана сексуальна активність, в тому числі пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або апоплексичний удар, а також страждаючим серцевою недостатністю другої ступені, нестабільною стенокардією, неконтрольованою аритмією або гіпертензією, вираженою артеріальною гіпотензією. Слід з обережністю призначати препарат Сіаліс пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку пріапізму, в тому числі пацієнтам з лейкемією, серпоподібно-клітинною анемією, мієломною хворобою, кутовим викривленням статевого члена, кавернозним фіброзом і хворобою Пейроні.
Крім того, обережність слід дотримуватися, призначаючи тадалафіл пацієнтам, які страждають порушеннями функцій нирок і печінки, і пацієнтам, які отримують альфа-адреноблокатори.

З особливою обережністю і тільки в разі крайньої необхідності можливе застосування тадалафілу у пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК≤30 мл/хв) і важкою печінковою недостатністю.

На фоні лікування тадалафілом у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) частіше відзначалися болі в спині порівняно з пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) або здоровими добровольцями. У пацієнтів з КК≤50 мл/хв тадалафіл слід застосовувати з обережністю.

Тому лікування еректильної дисфункції, в т.ч. із застосуванням тадалафілу, не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.

Слід враховувати потенційний ризик розвитку ускладнень при сексуальній активності у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів; нестабільна стенокардія або стенокардія, що виникає під час статевого акту; хронічна серцева недостатність (II функціональний клас і вище за класифікацією NYHA), що розвинулася протягом останніх 6 місяців; неконтрольовані порушення серцевого ритму; артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або неконтрольована артеріальна гіпертензія; інсульт, перенесений протягом останніх 6 місяців.

З обережністю слід застосовувати тадалафіл у пацієнтів з схильністю до пріапізму (наприклад, при серповидно-клітинній анемії, множинній мієломі або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні).

Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ерекції, що триває 4 год і більше. Несвоєчасне лікування пріапізму призводить до пошкодження тканин статевого члена, в результаті цього може настати довготривала втрата потенції.

На фоні застосування тадалафілу про випадки пріапізму не повідомлялося.

Не рекомендується застосовувати тадалафіл у комбінації з іншими видами лікування еректильної дисфункції.

Найбільш частими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією є головний біль і диспепсія, а також біль у спині, міалгія.

Нижче наведені побічні ефекти, які були зареєстровані під час клінічних досліджень і при постреєстраційному застосуванні препарату. Зареєстровані побічні ефекти зазвичай були слабо або помірно виражені і мали перехідний характер.

Відповідно до класифікації ВООЗ всі реакції розподілені по системах органів і частоті розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

При одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам - багаторазово до 100 мг/добу, небажані явища були такими ж, як і при застосуванні нижчих доз.

У разі передозування необхідно проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафіл практично не виводиться.

Тадалафіл в основному метаболізується за участю ферменту CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 кетоконазол збільшує AUC на 107%, а рифампіцин знижує її на 88%.

Незважаючи на те, що специфічні взаємодії не вивчалися, можна припустити, що такі інгібітори протеаз, як ритонавір і саквінавір, а також інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин і ітраконазол, підвищують активність тадалафілу.

При одночасному прийомі антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) і тадалафілу знижується швидкість всмоктування останнього без зміни його AUC.

Тадалафіл підсилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів і тадалафілу на метаболізм оксиду азоту і цГМФ. Тому застосування тадалафілу у пацієнтів, які отримують нітрати, протипоказане.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг, 20 мг.

По 1 або 2 таблетки в блістер з ПВХ/ПЕ/ПХТФЕ, запечатаний фольгою алюмінієвою з ПВХ/поліакрилатним покриттям, або в блістер з ПВХ, запечатаний фольгою алюмінієвою з ПВХ/поліакрилатним покриттям.

По 1 блістеру з однією таблеткою разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.

По 1, 2 або 4 блістери з двома таблетками в кожному блістері разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну. Всі пачки картонні забезпечені контролем першого відкриття у вигляді захисних наклейок на двох бокових сторонах. Крім того, на лицьовій стороні кожної пачки картонної нанесена голографічна об'ємна овальна плівка (захисна наклейка).