Тенофовір
Tenofovirum
Аналоги (дженерики, синоніми)
Віреад, Тенофовір-ТЛ, Цитросепт, Вірфотен, Теноф
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Tenofoviri 0.3 № 100
D.S. Приймати всередину, по 1 табл. раз на добу, під час прийому їжі
D.S. Приймати всередину, по 1 табл. раз на добу, під час прийому їжі
Фармакологічні властивості
Противірусне
Фармакодинаміка
Противірусний засіб, нуклеотидний інгібітор зворотної транскриптази. Тенофовір in vivo перетворюється в тенофовір, аналог нуклеозидмонофосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфату. Тенофовір в подальшому перетворюється в активний метаболіт - тенофовіра дифосфат, який інгібує активність зворотної транскриптази ВІЛ-1, вбудовуючись у молекулу вірусної ДНК і порушуючи синтез ланцюга ДНК. Тенофовір є слабким інгібітором ДНК-полімераз α, β і мітохондріальної ДНК-полімерази γ ссавців.
Фармакокінетика
При прийомі натщесерце біодоступність тенофовіру становить приблизно 25% і до 40% (під час їжі); покращується при прийомі під час їжі, особливо з високим вмістом жиру. Клінічно значущого впливу на ефективність тенофовіру прийом їжі не має. Після одноразового прийому всередину в дозі 300 мг Cmax у сироватці крові досягається через 1±0.4 год. Фармакокінетика тенофовіру має дозозалежний характер. T1/2 з клітини > 60 год.
Після одноразового прийому всередину T1/2 тенофовіру становить приблизно 17 год. Після багаторазового прийому всередину в дозі 300 мг 1 раз/добу (в умовах прийому не натщесерце), 32±10 % прийнятої дози визначається в сечі протягом більше 24 год. Тенофовір виводиться нирками, шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції.
Після одноразового прийому всередину T1/2 тенофовіру становить приблизно 17 год. Після багаторазового прийому всередину в дозі 300 мг 1 раз/добу (в умовах прийому не натщесерце), 32±10 % прийнятої дози визначається в сечі протягом більше 24 год. Тенофовір виводиться нирками, шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дорослі: рекомендована доза становить 300 мг 1 раз на добу перорально, під час прийому їжі
Пацієнти похилого віку: слід з обережністю підбирати дозу для пацієнтів похилого віку, враховуючи більшу частоту порушень функції печінки, нирок або серця, а також супутні захворювання або прийом інших лікарських засобів.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-блакитного кольору,
двояковипуклі, трикутної форми з округленими кінцями, з гравіюванням "Н" з одного боку і "123" з іншого боку.
Ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату слід уникати; у тому випадку, якщо інше лікування
недоступне, слід ретельно контролювати функцію нирок і скоригувати інтервал між введенням препарату.
Пацієнти похилого віку: слід з обережністю підбирати дозу для пацієнтів похилого віку, враховуючи більшу частоту порушень функції печінки, нирок або серця, а також супутні захворювання або прийом інших лікарських засобів.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-блакитного кольору,
двояковипуклі, трикутної форми з округленими кінцями, з гравіюванням "Н" з одного боку і "123" з іншого боку.
Ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату слід уникати; у тому випадку, якщо інше лікування
недоступне, слід ретельно контролювати функцію нирок і скоригувати інтервал між введенням препарату.
Для дітей:
ВІЛ-1: у віці від 12 до 18 років і з масою тіла ≥ 35 кг рекомендована доза препарату Тенофовір становить 1 таблетка (300 мг) 1 раз на добу всередину, з їжею. Таблетку необхідно ковтати цілою, запиваючи водою. Таблетки не можна розжовувати або розламувати.
В виняткових випадках таблетку препарату Тенофовір можна прийняти відразу після її розчинення в приблизно 100 мл води, апельсинового або виноградного соку.
Хронічний гепатит В: у віці від 12 до 18 років і з масою тіла ≥ 35 кг рекомендована доза препарату Тенофовір становить 1 таблетка (300 мг) 1 раз на добу всередину, з їжею.
Оптимальна тривалість лікування поки не встановлена.
Безпека та ефективність тенофовіру у дітей з хронічним гепатитом В у віці від 2 до 12 років і з масою тіла < 35 кг не встановлені.
В виняткових випадках таблетку препарату Тенофовір можна прийняти відразу після її розчинення в приблизно 100 мл води, апельсинового або виноградного соку.
Хронічний гепатит В: у віці від 12 до 18 років і з масою тіла ≥ 35 кг рекомендована доза препарату Тенофовір становить 1 таблетка (300 мг) 1 раз на добу всередину, з їжею.
Оптимальна тривалість лікування поки не встановлена.
Безпека та ефективність тенофовіру у дітей з хронічним гепатитом В у віці від 2 до 12 років і з масою тіла < 35 кг не встановлені.
Показання
Інфекція ВІЛ-1
Лікування ВІЛ-1 інфекції у дорослих у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.
Лікування ВІЛ-1 інфекції у дітей у віці від 12 до 18 років з наявністю резистентності до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або токсичності, що виключає можливість використання антиретровірусних препаратів першої лінії.
Гепатит В
Лікування хронічного гепатиту В у дорослих з:
- компенсованим захворюванням печінки, ознаками активної реплікації вірусу, постійною підвищеною активністю в сироватці крові аланінамінотрансферази (АЛТ) і гістологічно підтвердженим активним запальним процесом і (або) фіброзом;
- доведеним наявністю резистентності ВГВ до ламівудину (див. розділ "Побічна дія");
- декомпенсованим захворюванням печінки (див. розділи "Побічна дія" і "Особливі вказівки").
Лікування хронічного гепатиту В у дітей у віці від 12 до 18 років з
- компенсованим захворюванням печінки з ознаками активного запального процесу і активної реплікації вірусу, що підтверджується постійною підвищеною активністю АЛТ у сироватці крові і гістологічно підтвердженим активним запальним процесом і (або) фіброзом.
Лікування ВІЛ-1 інфекції у дорослих у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.
Лікування ВІЛ-1 інфекції у дітей у віці від 12 до 18 років з наявністю резистентності до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або токсичності, що виключає можливість використання антиретровірусних препаратів першої лінії.
Гепатит В
Лікування хронічного гепатиту В у дорослих з:
- компенсованим захворюванням печінки, ознаками активної реплікації вірусу, постійною підвищеною активністю в сироватці крові аланінамінотрансферази (АЛТ) і гістологічно підтвердженим активним запальним процесом і (або) фіброзом;
- доведеним наявністю резистентності ВГВ до ламівудину (див. розділ "Побічна дія");
- декомпенсованим захворюванням печінки (див. розділи "Побічна дія" і "Особливі вказівки").
Лікування хронічного гепатиту В у дітей у віці від 12 до 18 років з
- компенсованим захворюванням печінки з ознаками активного запального процесу і активної реплікації вірусу, що підтверджується постійною підвищеною активністю АЛТ у сироватці крові і гістологічно підтвердженим активним запальним процесом і (або) фіброзом.
Протипоказання
- Підвищена чутливість;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (Cl креатиніну
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (Cl креатиніну
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати тенофовір при нирковій недостатності з КК менше 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При КК менше 30 мл/хв не рекомендується застосовувати тенофовір; при необхідності застосування слід ретельно контролювати функцію нирок і скоригувати інтервал між введенням препарату.
Вперше виникла або прогресуюча ниркова недостатність може призвести до гострої ниркової недостатності та синдрому Фанконі. Необхідно визначення КК перед початком лікування тенофовіром. Необхідний контроль кліренсу креатиніну і фосфору в сироватці крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку або прогресування ниркової недостатності. Необхідно уникати застосування тенофовіру одночасно або після недавнього лікування нефротоксичними препаратами.
Необхідно виключати застосування тенофовіру одночасно з комбінованими противірусними препаратами, до складу яких входить тенофовір і адефовіра дипівоксил.
Тенофовір слід застосовувати тільки як частину відповідної антиретровірусної комбінованої терапії у ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів.
При застосуванні тенофовіру можливо розвиток синдрому Фанконі, що супроводжується гіпофосфатемією, гіпоглікемією, протеїнурією, нормоглікемічною глюкозурією; в деяких випадках може розвинутися гостра ниркова недостатність. На ранніх стадіях перебіг може бути безсимптомним, або супроводжуватися міалгіями; в більшості випадків симптоми зникають при припиненні прийому тенофовіру. До факторів ризику належать низька маса тіла, наявність захворювань нирок на момент початку терапії. Частота розвитку нефротоксичних побічних ефектів вкрай низька у пацієнтів з початково нормальною функцією нирок.
Вперше виникла або прогресуюча ниркова недостатність може призвести до гострої ниркової недостатності та синдрому Фанконі. Необхідно визначення КК перед початком лікування тенофовіром. Необхідний контроль кліренсу креатиніну і фосфору в сироватці крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку або прогресування ниркової недостатності. Необхідно уникати застосування тенофовіру одночасно або після недавнього лікування нефротоксичними препаратами.
Необхідно виключати застосування тенофовіру одночасно з комбінованими противірусними препаратами, до складу яких входить тенофовір і адефовіра дипівоксил.
Тенофовір слід застосовувати тільки як частину відповідної антиретровірусної комбінованої терапії у ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів.
При застосуванні тенофовіру можливо розвиток синдрому Фанконі, що супроводжується гіпофосфатемією, гіпоглікемією, протеїнурією, нормоглікемічною глюкозурією; в деяких випадках може розвинутися гостра ниркова недостатність. На ранніх стадіях перебіг може бути безсимптомним, або супроводжуватися міалгіями; в більшості випадків симптоми зникають при припиненні прийому тенофовіру. До факторів ризику належать низька маса тіла, наявність захворювань нирок на момент початку терапії. Частота розвитку нефротоксичних побічних ефектів вкрай низька у пацієнтів з початково нормальною функцією нирок.
Побічні ефекти
З боку обміну речовин: дуже часто - гіпофосфатемія; рідко - лактацидоз; можливо - гіпокаліємія.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, блювання, нудота; часто - метеоризм; рідко - панкреатит, підвищення активності трансаміназ; дуже рідко - гепатит; можливо - стеатоз печінки.
З боку кістково-м'язової системи: можливо - рабдоміоліз, остеомаляція, м'язова слабкість, міопатія.
З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, проксимальна ренальна тубулопатія (включаючи синдром Фанконі), гіперкреатинінемія; дуже рідко - гострий тубулярний некроз; частота невідома - нефрит (включаючи гострий інтерстиціальний), нефрогенний нецукровий діабет.
Інші: дуже часто - запаморочення; рідко - висип; дуже рідко - диспное, астенія.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, блювання, нудота; часто - метеоризм; рідко - панкреатит, підвищення активності трансаміназ; дуже рідко - гепатит; можливо - стеатоз печінки.
З боку кістково-м'язової системи: можливо - рабдоміоліз, остеомаляція, м'язова слабкість, міопатія.
З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, проксимальна ренальна тубулопатія (включаючи синдром Фанконі), гіперкреатинінемія; дуже рідко - гострий тубулярний некроз; частота невідома - нефрит (включаючи гострий інтерстиціальний), нефрогенний нецукровий діабет.
Інші: дуже часто - запаморочення; рідко - висип; дуже рідко - диспное, астенія.
Передозування
Симптоми: у разі передозування пацієнт повинен перебувати під наглядом щодо ознак токсичності.
Лікування: при необхідності призначається симптоматична і підтримуюча терапія. Тенофовір може виводитися за допомогою гемодіалізу, медіанне значення кліренсу тенофовіру становить 134 мл/хв. Невідомо, чи можливо вивести тенофовір за допомогою перитонеального діалізу.
Лікування: при необхідності призначається симптоматична і підтримуюча терапія. Тенофовір може виводитися за допомогою гемодіалізу, медіанне значення кліренсу тенофовіру становить 134 мл/хв. Невідомо, чи можливо вивести тенофовір за допомогою перитонеального діалізу.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні тенофовіру з диданозином концентрація диданозину в плазмі крові збільшується (ця комбінація не рекомендується; при необхідності комбінованої терапії дозу диданозину слід зменшити).
При спільному застосуванні відбувається зменшення концентрації в плазмі крові атазанавіру і збільшення концентрації тенофовіру. Необхідно застосовувати тенофовір з атазанавіром тільки з додатковим посиленням дії останнього ритонавіром.
При спільному застосуванні комбінації лопінавір/ритонавір з тенофовіром концентрація тенофовіру в плазмі крові збільшується.
Дарунавір збільшує концентрацію тенофовіру на 20-25%. При цій комбінації дарунавір і тенофовір слід застосовувати в стандартних дозах, при цьому необхідно ретельно моніторити нефротоксичну дію тенофовіру. Тенофовір в основному виводиться з організму нирками. При спільному застосуванні тенофовіру з препаратами, які зменшують функцію нирок або пригнічують/припиняють активну тубулярну секрецію, можливо збільшення сироваткової концентрації тенофовіру і/або збільшити концентрації інших препаратів, які виводяться нирками.
Ганцикловір, валганцикловір і цидофовір конкурують з тенофовіром за активну канальцеву секрецію нирками, в результаті цього підвищується концентрація тенофовіру в плазмі крові (необхідне клінічне спостереження для контролю можливих побічних ефектів).
Нефротоксичні препарати здатні підвищувати концентрацію тенофовіру в плазмі.
При спільному застосуванні відбувається зменшення концентрації в плазмі крові атазанавіру і збільшення концентрації тенофовіру. Необхідно застосовувати тенофовір з атазанавіром тільки з додатковим посиленням дії останнього ритонавіром.
При спільному застосуванні комбінації лопінавір/ритонавір з тенофовіром концентрація тенофовіру в плазмі крові збільшується.
Дарунавір збільшує концентрацію тенофовіру на 20-25%. При цій комбінації дарунавір і тенофовір слід застосовувати в стандартних дозах, при цьому необхідно ретельно моніторити нефротоксичну дію тенофовіру. Тенофовір в основному виводиться з організму нирками. При спільному застосуванні тенофовіру з препаратами, які зменшують функцію нирок або пригнічують/припиняють активну тубулярну секрецію, можливо збільшення сироваткової концентрації тенофовіру і/або збільшити концентрації інших препаратів, які виводяться нирками.
Ганцикловір, валганцикловір і цидофовір конкурують з тенофовіром за активну канальцеву секрецію нирками, в результаті цього підвищується концентрація тенофовіру в плазмі крові (необхідне клінічне спостереження для контролю можливих побічних ефектів).
Нефротоксичні препарати здатні підвищувати концентрацію тенофовіру в плазмі.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 300 мг.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з фольги алюмінієвої друкованої лакованої і плівки ПВХ або плівки композитної ПВХ/ПВДХ.
По 3, 6 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з фольги алюмінієвої друкованої лакованої і плівки ПВХ або плівки композитної ПВХ/ПВДХ.
По 3, 6 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
