Тірозол
Thyrozol
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Мерказоліл, Тіамазол
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Thirozol" 0,005 № 50
D.S. По 1 таблетці 2 рази на добу
D.S. По 1 таблетці 2 рази на добу
Фармакологічні властивості
Антитиреоїдний
Фармакодинаміка
Антитиреоїдний препарат, порушує синтез гормонів щитовидної залози, блокуючи фермент пероксидазу, що бере участь у йодуванні тироніну в щитовидній залозі з утворенням трийод- (Т3) і тетрайодтироніну (Т4). Це властивість дозволяє проводити симптоматичну терапію тиреотоксикозу, за винятком випадків розвитку тиреотоксикозу внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті). Тірозол не впливає на процес вивільнення синтезованих тиронінів з фолікулів щитовидної залози. Цим пояснюється латентний період різної тривалості, який може передувати нормалізації рівня Т3 і Т4 в плазмі крові, тобто покращенню клінічної картини.
Знижує основний обмін, прискорює виведення з щитовидної залози йодидів, підвищує реципрокну активацію синтезу і виділення гіпофізом ТТГ, що може супроводжуватися деякою гіперплазією щитовидної залози.
Тривалість дії одноразово прийнятої дози становить майже 24 год.
Знижує основний обмін, прискорює виведення з щитовидної залози йодидів, підвищує реципрокну активацію синтезу і виділення гіпофізом ТТГ, що може супроводжуватися деякою гіперплазією щитовидної залози.
Тривалість дії одноразово прийнятої дози становить майже 24 год.
Фармакокінетика
Тірозол при прийомі всередину швидко і майже повністю всмоктується.
Cmax в плазмі досягається протягом 0,4–1,2 год. З білками плазми крові практично не зв'язується.
Тірозол кумулюється в щитовидній залозі, де повільно метаболізується. Невеликі кількості тіамазолу виявляються в грудному молоці.
Т1/2 — близько 3–6 год, при печінковій недостатності він збільшується.
Не виявлено залежності кінетики від функціонального стану щитовидної залози.
Метаболізм препарату Тірозол здійснюється в нирках і печінці, виведення препарату здійснюється нирками і з жовчю.
Нирками виводиться 70% Тірозолу протягом 24 год, причому 7–12% — у незміненому вигляді.
Cmax в плазмі досягається протягом 0,4–1,2 год. З білками плазми крові практично не зв'язується.
Тірозол кумулюється в щитовидній залозі, де повільно метаболізується. Невеликі кількості тіамазолу виявляються в грудному молоці.
Т1/2 — близько 3–6 год, при печінковій недостатності він збільшується.
Не виявлено залежності кінетики від функціонального стану щитовидної залози.
Метаболізм препарату Тірозол здійснюється в нирках і печінці, виведення препарату здійснюється нирками і з жовчю.
Нирками виводиться 70% Тірозолу протягом 24 год, причому 7–12% — у незміненому вигляді.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки слід приймати всередину після їжі, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини.
Добову дозу призначають в 1 прийом або розділяють на 2-3 разові дози. На початку лікування разові дози приймають протягом дня у строго визначений час. Підтримуючу дозу слід приймати в один прийом після сніданку.
Тиреотоксикоз
Залежно від тяжкості захворювання препарат призначають у дозі 20-40 мг/добу протягом 3-6 тижнів. Після нормалізації функції щитовидної залози (зазвичай через 3-8 тижнів) переходять на прийом підтримуючої дози 5-20 мг/добу.
З цього часу рекомендується додатковий прийом левотироксину натрію.
При підготовці до хірургічного лікування тиреотоксикозу призначають 20-40 мг/добу до досягнення еутиреоїдного стану. З цього часу рекомендується додатковий прийом левотироксину натрію. З метою скорочення часу, необхідного для підготовки до операції, додатково призначають бета-адреноблокатори і препарати йоду.
При підготовці до лікування радіоактивним йодом призначають 20-40 мг/добу препарату Тірозол до досягнення еутиреоїдного стану.
Терапія в латентний період дії радіоактивного йоду: залежно від тяжкості захворювання призначають 5-20 мг/добу препарату Тірозол до настання дії радіоактивного йоду (4-6 міс).
Довготривала тиреостатична підтримуюча терапія
Тірозол призначають у дозах 1.25-2.5-10 мг/добу з додатковим прийомом левотироксину натрію у невеликих дозах.
При лікуванні тиреотоксикозу тривалість терапії становить від 1.5 до 2 років.
Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі: призначають 10-20 мг/добу препарату Тірозол і 1 г перхлорату калію на день протягом 8-10 днів перед прийомом йодовмісних засобів.
Дозування у вагітних
Вагітним жінкам призначають у максимально низьких дозах: разова - 2.5 мг, добова - 10 мг.
При печінковій недостатності препарат призначають у мінімальній ефективній дозі під ретельним лікарським контролем.
При підготовці до операції пацієнтів з тиреотоксикозом лікування препаратом проводиться до досягнення еутиреоїдного стану протягом 3-4 тижнів до запланованого дня операції (в окремих випадках - більш тривало) і закінчується за день до неї.
Добову дозу призначають в 1 прийом або розділяють на 2-3 разові дози. На початку лікування разові дози приймають протягом дня у строго визначений час. Підтримуючу дозу слід приймати в один прийом після сніданку.
Тиреотоксикоз
Залежно від тяжкості захворювання препарат призначають у дозі 20-40 мг/добу протягом 3-6 тижнів. Після нормалізації функції щитовидної залози (зазвичай через 3-8 тижнів) переходять на прийом підтримуючої дози 5-20 мг/добу.
З цього часу рекомендується додатковий прийом левотироксину натрію.
При підготовці до хірургічного лікування тиреотоксикозу призначають 20-40 мг/добу до досягнення еутиреоїдного стану. З цього часу рекомендується додатковий прийом левотироксину натрію. З метою скорочення часу, необхідного для підготовки до операції, додатково призначають бета-адреноблокатори і препарати йоду.
При підготовці до лікування радіоактивним йодом призначають 20-40 мг/добу препарату Тірозол до досягнення еутиреоїдного стану.
Терапія в латентний період дії радіоактивного йоду: залежно від тяжкості захворювання призначають 5-20 мг/добу препарату Тірозол до настання дії радіоактивного йоду (4-6 міс).
Довготривала тиреостатична підтримуюча терапія
Тірозол призначають у дозах 1.25-2.5-10 мг/добу з додатковим прийомом левотироксину натрію у невеликих дозах.
При лікуванні тиреотоксикозу тривалість терапії становить від 1.5 до 2 років.
Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі: призначають 10-20 мг/добу препарату Тірозол і 1 г перхлорату калію на день протягом 8-10 днів перед прийомом йодовмісних засобів.
Дозування у вагітних
Вагітним жінкам призначають у максимально низьких дозах: разова - 2.5 мг, добова - 10 мг.
При печінковій недостатності препарат призначають у мінімальній ефективній дозі під ретельним лікарським контролем.
При підготовці до операції пацієнтів з тиреотоксикозом лікування препаратом проводиться до досягнення еутиреоїдного стану протягом 3-4 тижнів до запланованого дня операції (в окремих випадках - більш тривало) і закінчується за день до неї.
Для дітей:
Дозування у дітей
Не рекомендовано до застосування у дітей від 0 до 3 років.
Дітям від 3 до 17 років препарат Тірозол призначають у початковій дозі 0.3-0.5 мг/кг, яку ділять на дві-три рівні дози щоденно. Максимальна рекомендована доза для дітей з масою тіла понад 80 кг - 40 мг/добу. Підтримуюча доза - 0.2-0.3 мг/кг/добу. При необхідності додатково призначають левотироксин натрію.
Показання
- тиреотоксикоз;
- підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу;
- підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом;
- терапія в латентний період дії радіоактивного йоду - проводиться до початку дії радіоактивного йоду (протягом 4-6 місяців);
- в окремих випадках - довготривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу, коли у зв'язку з загальним станом або з індивідуальних причин неможливо виконати радикальне лікування;
- профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.
- підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу;
- підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом;
- терапія в латентний період дії радіоактивного йоду - проводиться до початку дії радіоактивного йоду (протягом 4-6 місяців);
- в окремих випадках - довготривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу, коли у зв'язку з загальним станом або з індивідуальних причин неможливо виконати радикальне лікування;
- профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.
Протипоказання
- не рекомендовано до застосування у дітей від 0 до 3 років.
- підвищена чутливість до тіамазолу, до похідних тіосечовини або будь-якого іншого компонента препарату;
- агранулоцитоз під час раніше проведеної терапії карбімазолом або тіамазолом;
гранулоцитопенія (в т.ч. в анамнезі);
- холестаз перед початком лікування;
- терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином під час вагітності.
Тірозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з зобом дуже великих розмірів зі звуженням трахеї (тільки короткочасне лікування в період підготовки до операції), при печінковій недостатності.
- підвищена чутливість до тіамазолу, до похідних тіосечовини або будь-якого іншого компонента препарату;
- агранулоцитоз під час раніше проведеної терапії карбімазолом або тіамазолом;
гранулоцитопенія (в т.ч. в анамнезі);
- холестаз перед початком лікування;
- терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином під час вагітності.
Тірозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з зобом дуже великих розмірів зі звуженням трахеї (тільки короткочасне лікування в період підготовки до операції), при печінковій недостатності.
Особливі вказівки
У пацієнтів зі значним збільшенням щитовидної залози, що звужує просвіт трахеї, проводять короткострокову терапію тіамазолом і при ретельному спостереженні, оскільки при тривалому застосуванні можливе збільшення зоба і ще більше здавлення трахеї.
Мієлотоксичність
Агранулоцитоз розвивається в 0.3-0.6% випадків. Перед початком лікування слід звернути увагу пацієнта на симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, лихоманка).
Зазвичай агранулоцитоз виникає протягом перших тижнів лікування, але також може проявитися через кілька місяців після початку лікування і після його відновлення. Рекомендується ретельний моніторинг лейкоцитарної формули до і після початку лікування, особливо в випадках, коли вже є легка ступінь гранулоцитопенії. У разі виявлення будь-якого з цих симптомів, особливо протягом перших тижнів лікування, пацієнтам рекомендовано негайно зв'язатися з лікарем для проведення аналізу крові для визначення лейкоцитарної формули. При підтвердженні агранулоцитозу необхідна відміна препарату.
При застосуванні препарату в рекомендованих дозах інші небажані реакції, пов'язані з мієлотоксичністю, виникають рідко. Відзначалося виникнення цих небажаних реакцій у зв'язку з застосуванням дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг/добу). Такі дози можливо застосовувати тільки для лікування важких форм захворювання і при тиреотоксичному кризі. При виникненні токсичного впливу на кістковий мозок під час застосування тіамазолу потрібно відміна препарату і при необхідності призначення антитиреоїдного лікарського засобу, що містить діючу речовину з іншої групи.
Гострий панкреатит
У даних постреєстраційних досліджень повідомлялося про гострий панкреатит у пацієнтів, які приймають тіамазол або карбімазол. При гострому панкреатиті терапію тіамазолом необхідно припинити негайно. Застосування тіамазолу протипоказано для пацієнтів з гострим панкреатитом після застосування тіамазолу або карбімазолу в анамнезі. Повторне застосування препарату може призвести до рецидиву гострого панкреатиту зі зменшенням часу до розвитку захворювання.
Контроль функції щитовидної залози
Перевищення дози препарату може призвести до субклінічного або клінічного гіпотиреозу і зростання зоба внаслідок підвищення рівня ТТГ. Таким чином, дозу тіамазолу необхідно зменшити, як тільки буде досягнуто еутиреоїдного метаболічного стану, і при необхідності додатково слід призначити левотироксин. Одночасна відміна тіамазолу і продовження лікування тільки левотироксином не використовується. Незважаючи на придушення ТТГ, зростання зоба при лікуванні тіамазолом є результатом основного захворювання, і його не можна запобігти додатковим лікуванням левотироксином.
Досягнення нормальних рівнів ТТГ є ключовим для мінімізації ризику погіршення ендокринної орбітопатії. Прояви або порушення ендокринної орбітопатії значною мірою не залежать від перебігу захворювання щитовидної залози. Подібне ускладнення саме по собі не є причиною зміни схеми лікування і не повинно розглядатися як небажана реакція на правильно проведене лікування.
У низькому відсотку випадків після антитиреоїдної терапії без будь-яких додаткових заходів з абляції, таких як хірургічне втручання або терапія радіоактивним йодом, можливо виникнення пізнього гіпотиреозу. Ймовірно, він не є небажаною реакцією на саме лікарський засіб, і повинен розглядатися як запальний і деструктивний процес в паренхімі щитовидної залози, обумовлений основним захворюванням.
Зниження патологічно підвищеного споживання енергії при гіпертиреозі може призвести до набору маси тіла (зазвичай бажаного) під час лікування тіамазолом. Пацієнтів слід проінформувати про те, що поліпшення клінічної картини вказує на нормалізацію у них споживання енергії.
У період терапії тіамазолом жінки з збереженим репродуктивним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.
Мієлотоксичність
Агранулоцитоз розвивається в 0.3-0.6% випадків. Перед початком лікування слід звернути увагу пацієнта на симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, лихоманка).
Зазвичай агранулоцитоз виникає протягом перших тижнів лікування, але також може проявитися через кілька місяців після початку лікування і після його відновлення. Рекомендується ретельний моніторинг лейкоцитарної формули до і після початку лікування, особливо в випадках, коли вже є легка ступінь гранулоцитопенії. У разі виявлення будь-якого з цих симптомів, особливо протягом перших тижнів лікування, пацієнтам рекомендовано негайно зв'язатися з лікарем для проведення аналізу крові для визначення лейкоцитарної формули. При підтвердженні агранулоцитозу необхідна відміна препарату.
При застосуванні препарату в рекомендованих дозах інші небажані реакції, пов'язані з мієлотоксичністю, виникають рідко. Відзначалося виникнення цих небажаних реакцій у зв'язку з застосуванням дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг/добу). Такі дози можливо застосовувати тільки для лікування важких форм захворювання і при тиреотоксичному кризі. При виникненні токсичного впливу на кістковий мозок під час застосування тіамазолу потрібно відміна препарату і при необхідності призначення антитиреоїдного лікарського засобу, що містить діючу речовину з іншої групи.
Гострий панкреатит
У даних постреєстраційних досліджень повідомлялося про гострий панкреатит у пацієнтів, які приймають тіамазол або карбімазол. При гострому панкреатиті терапію тіамазолом необхідно припинити негайно. Застосування тіамазолу протипоказано для пацієнтів з гострим панкреатитом після застосування тіамазолу або карбімазолу в анамнезі. Повторне застосування препарату може призвести до рецидиву гострого панкреатиту зі зменшенням часу до розвитку захворювання.
Контроль функції щитовидної залози
Перевищення дози препарату може призвести до субклінічного або клінічного гіпотиреозу і зростання зоба внаслідок підвищення рівня ТТГ. Таким чином, дозу тіамазолу необхідно зменшити, як тільки буде досягнуто еутиреоїдного метаболічного стану, і при необхідності додатково слід призначити левотироксин. Одночасна відміна тіамазолу і продовження лікування тільки левотироксином не використовується. Незважаючи на придушення ТТГ, зростання зоба при лікуванні тіамазолом є результатом основного захворювання, і його не можна запобігти додатковим лікуванням левотироксином.
Досягнення нормальних рівнів ТТГ є ключовим для мінімізації ризику погіршення ендокринної орбітопатії. Прояви або порушення ендокринної орбітопатії значною мірою не залежать від перебігу захворювання щитовидної залози. Подібне ускладнення саме по собі не є причиною зміни схеми лікування і не повинно розглядатися як небажана реакція на правильно проведене лікування.
У низькому відсотку випадків після антитиреоїдної терапії без будь-яких додаткових заходів з абляції, таких як хірургічне втручання або терапія радіоактивним йодом, можливо виникнення пізнього гіпотиреозу. Ймовірно, він не є небажаною реакцією на саме лікарський засіб, і повинен розглядатися як запальний і деструктивний процес в паренхімі щитовидної залози, обумовлений основним захворюванням.
Зниження патологічно підвищеного споживання енергії при гіпертиреозі може призвести до набору маси тіла (зазвичай бажаного) під час лікування тіамазолом. Пацієнтів слід проінформувати про те, що поліпшення клінічної картини вказує на нормалізацію у них споживання енергії.
У період терапії тіамазолом жінки з збереженим репродуктивним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.
Побічні ефекти
- Кров і лімфатична система: нечасто - агранулоцитоз (симптоми можуть з'явитися навіть через тижні і місяці після початку лікування і призвести до необхідності відміни препарату); дуже рідко - генералізована лімфаденопатія, тромбоцитопенія, панцитопенія.
- Ендокринна система: дуже рідко - інсуліновий аутоімунний синдром з гіпоглікемією.
- Нервова система: рідко - зворотна зміна смакових відчуттів, запаморочення; дуже рідко - неврит, полінейропатія.
- Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко - збільшення слинних залоз, блювання.
- З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестатична жовтяниця і токсичний гепатит.
- Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - алергічні шкірні реакції (свербіж, почервоніння, висипання); дуже рідко - генералізовані висипання на шкірі, алопеція, вовчакоподібний синдром.
- З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: часто - повільно прогресуюча артралгія без клінічних ознак артриту.
- Ускладнення загального характеру і реакції в місці введення: рідко - підвищення температури, слабкість, збільшення маси тіла.
- Ендокринна система: дуже рідко - інсуліновий аутоімунний синдром з гіпоглікемією.
- Нервова система: рідко - зворотна зміна смакових відчуттів, запаморочення; дуже рідко - неврит, полінейропатія.
- Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко - збільшення слинних залоз, блювання.
- З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестатична жовтяниця і токсичний гепатит.
- Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - алергічні шкірні реакції (свербіж, почервоніння, висипання); дуже рідко - генералізовані висипання на шкірі, алопеція, вовчакоподібний синдром.
- З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: часто - повільно прогресуюча артралгія без клінічних ознак артриту.
- Ускладнення загального характеру і реакції в місці введення: рідко - підвищення температури, слабкість, збільшення маси тіла.
Передозування
При тривалому прийомі високих доз препарату можливий розвиток субклінічного і клінічного гіпотиреозу, а також збільшення розмірів щитовидної залози внаслідок підвищення рівня ТТГ. Цього можна уникнути шляхом зниження дози препарату до досягнення стану еутиреозу або, якщо це необхідно, додатковим призначенням препаратів левотироксину натрію. Як правило, після відміни препарату Тірозол спостерігається спонтанне відновлення функції щитовидної залози. Прийом дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг на день) може призводити до розвитку мієлотоксичних ефектів. Такі дози препарату повинні застосовуватися тільки за спеціальними показаннями (важкі форми захворювання, тиреотоксичний криз).
Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності — переведення на антитиреоїдний препарат іншої групи.
Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності — переведення на антитиреоїдний препарат іншої групи.
Лікарняна взаємодія
При призначенні препарату після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів у високій дозі можливе ослаблення дії тіамазолу.
Недостаток йоду підсилює дію тіамазолу.
У пацієнтів, які приймають тіамазол для лікування тиреотоксикозу, після досягнення еутиреоїдного стану, тобто нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину і дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів - похідних кумарину і індандіону (фармакодинамічна взаємодія).
Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози).
При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію і мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії.
Лейкоген і фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії.
Гентаміцин підсилює антитиреоїдну дію тіамазолу.
Даних про вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику і фармакодинаміку препарату немає. Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм і елімінація речовин. Тому в ряді випадків необхідно коригувати дозу інших препаратів.
Недостаток йоду підсилює дію тіамазолу.
У пацієнтів, які приймають тіамазол для лікування тиреотоксикозу, після досягнення еутиреоїдного стану, тобто нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину і дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів - похідних кумарину і індандіону (фармакодинамічна взаємодія).
Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози).
При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію і мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії.
Лейкоген і фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії.
Гентаміцин підсилює антитиреоїдну дію тіамазолу.
Даних про вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику і фармакодинаміку препарату немає. Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм і елімінація речовин. Тому в ряді випадків необхідно коригувати дозу інших препаратів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з рисками з обох сторін; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.
1 таб. тіамазол 5 мг.
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, лактози моногідрат - 200 мг.
Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид жовтий - 0.04 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 1.43 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3.21 мг.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою сірого-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі, з рисками з обох сторін; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.
1 таб. тіамазол 10 мг.
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, лактози моногідрат - 195 мг.
Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид жовтий - 0.54 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.004 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 0.89 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3.21 мг.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
1 таб. тіамазол 5 мг.
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, лактози моногідрат - 200 мг.
Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид жовтий - 0.04 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 1.43 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3.21 мг.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою сірого-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі, з рисками з обох сторін; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.
1 таб. тіамазол 10 мг.
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, лактози моногідрат - 195 мг.
Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид жовтий - 0.54 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.004 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 0.89 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3.21 мг.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
25 шт. - блістери (10) - пачки картонні.
