Урофолітропін

Естрогеноподібне.

Гонадотропний гормон, аналог ФСГ. Стимулює ріст і дозрівання фолікулів яєчника, підвищує рівень естрогенів, стимулює проліферацію ендометрія. Не має лютеїнізуючої дії.

Після одноразового п/к введення в дозі 300 ME час досягнення Тmax становить 21.33±9.18 год, Сmax становить 5.74±0.95 МЕ/л. AUC - 541.22±113.83 МЕ/л х год. T1/2 становить приблизно 50 год. Біодоступність після в/м введення становить приблизно 70%

Для дорослих:

Для стимуляції росту фолікулів яєчників у жінок з безпліддям, при гіпоталамо-гіпофізарних порушеннях (з метою стимуляції росту одного домінуючого фолікула); при проведенні допоміжних репродуктивних методик для настання зачаття (стимуляція росту множинних фолікулів).

Гіперчутливість, дитячий вік до 18 років, високий рівень ФСГ при первинній яєчниковій недостатності, декомпенсована патологія щитовидної залози та наднирників, пухлини гіпофіза, безпліддя, не пов'язане з порушенням функції яєчників, метроррагія та інші кровотечі не встановленої етіології, збільшення яєчників (за винятком синдрому полікістозних яєчників), вагітність, годування груддю (на час лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування).

Лікування урофолітропіном слід проводити тільки під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя.

Перед початком лікування рекомендується провести аналіз сперми статевого партнера; за необхідності провести лікування гіпотиреозу, недостатності кори наднирників, гіперпролактинемії, пухлин гіпофіза або гіпоталамуса. Гінекологічний огляд при збільшенні яєчників проводять дуже обережно, щоб уникнути розриву кіст яєчників, з цією ж метою рекомендують уникати статевих зносин.

Після стимуляції дозрівання фолікулів та овуляції підвищується можливість виникнення багатоплідної вагітності при природному зачатті. У разі проведення штучного зачаття ймовірність виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ооцитів.

Слід мати на увазі можливість виникнення позаматкової вагітності, особливо при захворюваннях маткових труб в анамнезі. Частота ранніх і самовільних викиднів при вагітності, що настала після лікування урофолітропіном, вища, ніж у здорових пацієнток, але порівнянна з такою при безплідді іншої етіології.

Синдром гіперстимуляції яєчників найчастіше виникає на 7-10 день після овуляції, стимульованої введенням людського хоріонічного гонадотропіну (може виникати і при здійсненні допоміжних репродуктивних методик).

Можливість розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників у жінок в період здійснення суперовуляції (створюваної при проведенні допоміжних репродуктивних методик) може бути знижена, якщо аспірується вміст усіх фолікулів до настання овуляції.

Існують повідомлення про новоутворення яєчників та інших органів репродуктивної системи, як доброякісні, так і злоякісні, у жінок, яким проводилося лікування безпліддя за допомогою кількох методик ВРТ. До теперішнього часу не встановлено, чи збільшує лікування гонадотропінами початковий ризик цих пухлин у жінок з безпліддям.

Поширеність вроджених вад розвитку плода при використанні ВРТ дещо вища, ніж при природному зачатті. Вважається, що це може бути пов'язано з індивідуальними особливостями батьків (віком матері, характеристиками сперми) та багатоплідною вагітністю.

З боку ендокринної системи: нечасто - гіпертиреоз.

З боку психіки: нечасто - лабільність настрою, депресія.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - летаргія, запаморочення.

З боку дихальної системи: нечасто - задишка, носова кровотеча.

З боку травної системи: часто - запор, здуття живота; нечасто - нудота, біль у животі, диспепсія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - еритема, свербіж.

З боку сечовидільної системи: нечасто - цистит.

З боку статевої системи та молочної залози: часто - синдром гіперстимуляції яєчників; нечасто - збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, припливи.

Інші: часто - біль, відчуття втоми; нечасто - збільшення тривалості кровотеч; рідко - гіперемія та гематома в місці ін'єкції.

Симптоми: синдром гіперстимуляції яєчників (збільшення яєчників, болі внизу живота, нудота, блювання, діарея, збільшення маси тіла, олігурія, асцит, гідроторакс, гемоперитонеум, гемоконцентрація, диспное) та тромбоемболічні ускладнення.

Лікування складається з трьох фаз: I - спрямована на зниження концентрації гормону в крові та попередження розвитку тромбоемболічних ускладнень (пневмонія, гостра ниркова недостатність; полягає вона у в/в введенні невеликих кількостей альбуміну, з постійним контролем вмісту електролітів у крові та рівня гематокриту. II - починається після стабілізації стану хворої і повинна призвести до зниження вмісту рідини в порожнинах організму, для чого в/в вводять невеликі кількості гіпертонічного розчину хлориду натрію та альбуміну. III - має на меті попередити розвиток набряку легень, пов'язаного з масивним надходженням рідини з порожнин організму в судинне русло, і включає використання діуретиків (при постійному контролі гематокриту та вмісту електролітів у плазмі крові).

При одночасному застосуванні урофолітропіну та кломіфену цитрату можливе потенціювання реакції з боку фолікулів.

Одночасне застосування з агоністами ГнРГ може індукувати десенситизацію гіпофіза (потрібне збільшення дози урофолітропіну для отримання адекватної реакції з боку яєчників).

Ліофілізований порошок для ін'єкційних розчинів в ампулах по 75 і 150 МЕ.