Венофундин

Плазмозамінювальний.

Венофундин є ізоонкотичним розчином, тобто внутрішньосудинний об'єм плазми при його інфузії збільшується еквівалентно введеному об'єму.
Тривалість волемічного ефекту залежить в більшій мірі від ступеня молярного заміщення і в меншій мірі від молекулярної маси.

Гідроліз ГЕК у внутрішньосудинному просторі призводить до утворення молекул з меншою молекулярною масою, які також онкотично активні до моменту виведення їх нирками.
Венофундин може знизити показники гематокриту і в'язкості плазми.
Волемічний ефект в результаті ізоволемічного введення препарату Венофундин триває, як мінімум, 6 годин.

ГЕК являє собою суміш молекул з різним ступенем молярного заміщення і різною молекулярною масою, обидва ці значення впливають на швидкість виведення. Невеликі молекули виводяться за допомогою клубочкової фільтрації, великі за розміром молекули піддаються ферментативному гідролізу α-амілазою і в подальшому виводяться нирками. Швидкість гідролізу тим нижча, чим вищий ступінь заміщення. Близько 50% введеної дози виводиться з сечею протягом 24 годин.

Після одноразового введення 1000 мл препарату Венофундин кліренс плазми становить 19 мл/хв, AUC 58 мг×год/мл, площа під кривою залежності концентрації від часу — 58 мг×год/мл. Період напіввиведення з сироватки відповідає 12 годинам.

Для дорослих:

Лікування гіповолемії при гострій крововтраті, якщо застосування розчинів кристалоїдів є недостатнім.

Підвищена чутливість до ГЕК; опіки, сепсис, внутрішньочерепна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, триваюча внутрішньочерепна або внутрішньомозкова кровотеча, хронічна серцева недостатність, ниркова недостатність або проведення замісної ниркової терапії, тяжка печінкова недостатність, набряк легень, стан після трансплантації органів, гіпергідратація, гіперволемія, дегідратація, тяжка коагулопатія, тяжка гіперхлоремія або тяжка гіпернатріємія, гіпокаліємія, гемодіаліз; дитячий і підлітковий вік до 18 років; I триместр вагітності.
Не застосовувати при відкритих операціях на серці в умовах штучного кровообігу.
Протипоказано застосування у пацієнтів реанімаційного профілю (зазвичай знаходяться у відділенні реанімації та інтенсивної терапії).

З обережністю: компенсована хронічна серцева недостатність, хронічні захворювання печінки, порушення згортання крові, хвороба Віллебранда, геморагічний діатез, гіпофібриногенемія, пацієнти, які зазнали хірургічного втручання і/або з наявністю травми, похилий вік, II-III триместри вагітності; період грудного вигодовування.

Для запобігання ускладнень з боку серцево-судинної системи та нирок, викликаних гіперволемією, літнім пацієнтам, у яких більш ймовірно наявність серцевої і/або ниркової недостатності, необхідний ретельний підбір дози і контроль під час лікування.

Особливу обережність слід дотримувати при застосуванні розчинів ГЕК у пацієнтів з порушеннями згортання крові, з порушенням функції печінки. Слід ретельно оцінити доцільність застосування ГЕК для лікування гіповолемії і здійснювати моніторинг гемодинамічних параметрів для контролю досягнення необхідного ефекту і визначення дози ГЕК. Необхідно уникати перевантаження об'ємом, пов'язаного з передозуванням засобу або з високою швидкістю інфузії. Дозу необхідно підбирати з обережністю, особливо у пацієнтів із захворюваннями легень і серцево-судинної системи.
Слід уникати призначення високих доз пентакрахмалу пацієнтам з гіповолемією через можливу виражену гемодилюцію. У разі повторного застосування пентакрахмалу необхідно ретельно контролювати параметри згортання крові.

При розвитку реакцій підвищеної чутливості слід негайно припинити введення пентакрахмалу і провести необхідні невідкладні заходи. Пацієнти повинні знаходитися під безперервним медичним наглядом, додаткові терапевтичні заходи слід приймати в залежності від стану пацієнтів.
При застосуванні пентакрахмалу слід контролювати ОЦК, концентрацію електролітів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, показників згортання крові. При перших ознаках коагулопатії застосування засобу слід припинити.

При операціях на відкритому серці, пов'язаних з проведенням штучного кровообігу, підвищений ризик кровотечі, тому застосування ГЕК протипоказано.

До початку і під час застосування ГЕК необхідно перевіряти функцію нирок, здійснювати постійний контроль вмісту креатиніну в сироватці крові, водно-електролітного балансу, а також показників затримки сечі. При перших ознаках ураження нирок на тлі лікування застосування пентакрахмалу слід припинити. Моніторинг функції нирок необхідно проводити протягом 90 днів після застосування пентакрахмалу (ризик ураження нирок у віддаленому періоді).

Порушення функції нирок на тлі терапії розчином ГЕК може погіршити вихідну печінкову недостатність (з портальною гіпертензією), і може призвести до механічної обструкції жовчних протоків.
Під час лікування необхідно забезпечити достатнє надходження рідини в організм (не менше 2-3 л рідини на добу).

При лікуванні пацієнтів, група крові яких не встановлена, необхідно мати на увазі, що введення великих об'ємів ГЕК може ускладнювати трактування результатів реакції аглютинації.
Пентакрахмал може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

З боку згортальної системи крові: дуже часто - зниження гематокриту і розвиток дилюційної гіпопротеїнемії; часто (частота залежить від введеної дози) - збільшення часу кровотечі і АЧТВ, зниження вмісту комплексу факторів згортання крові VIII і Віллебранда.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції різного ступеня тяжкості.

З боку шкіри і підшкірних тканин: рідко - наполегливий, але зворотний шкірний свербіж.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота не встановлена - ураження печінки.

З боку сечовидільної системи: рідко - болі в області нирок; частота не встановлена - порушення функції нирок.

З боку лабораторних показників: часто - підвищення активності альфа-амілази плазми крові, не пов'язане з порушенням функції підшлункової залози; можливо - зміна концентрації глюкози, білка, жирних кислот, холестерину, сорбітдегідрогенази в плазмі крові, показників ШОЕ, біуретової проби, питомої ваги сечі.

Основний ризик гострого передозування пов'язаний з можливістю гіперволемічного перевантаження.
У цьому випадку введення препарату Венофундин слід негайно припинити і призначити, при необхідності, діуретики.

Лікарські препарати, що ослаблюють функцію нирок
Одночасне використання розчинів ГЕК з потенційно нефротоксичними препаратами, наприклад, аміноглікозидними антибіотиками, може посилювати їх негативний вплив на нирки.

Лікарські препарати, що сприяють утриманню натрію
Оскільки препарат містить електроліти, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарських препаратів, які можуть викликати затримку натрію в організмі.

Розчин для інфузій 6%.
По 250 мл, 500 мл і 1000 мл в контейнери пластикові («Ecobag») з багатошарової плівки, що відповідає вимогам Європейської Фармакопеї для парентеральних препаратів. Контейнер вкладають у вторинний прозорий пластиковий пакет.
10 пляшок по 500 мл, 20 контейнерів по 250 мл або по 500 мл, 10 контейнерів по 1000 мл з відповідною кількістю інструкцій з медичного застосування лікарського препарату в картонній коробці (для стаціонарів).