Золмітриптан
Zolmitriptanum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ексенза, Мігрепан
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Zolmitriptani 2,5 mg
D.t.d. № 4 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці при мігрені, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 4 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці при мігрені, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Протимігренозний, серотонінергічний.
Фармакодинаміка
Золмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не проявляє суттєвої фармакологічної активності щодо 5HТ2-, 5НТ3-, 5НТ4-, адренергічних, гістамінових, мускаринових і дофамінових рецепторів.
Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції в басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну і периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду і субстанції Р.
У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відзначався через 1 год і зростав у період від 2 до 4 год після прийому препарату.
Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури і мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозному головному болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.
Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції в басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну і периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду і субстанції Р.
У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відзначався через 1 год і зростав у період від 2 до 4 год після прийому препарату.
Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури і мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозному головному болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо золмітриптан швидко і повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від прийому їжі. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2.5 до 50 мг золмітриптан і його активний метаболіт мають дозозалежні AUC і Cmax. Cmax досягається протягом 1.5 год (75% Cmax - протягом 1 год); Cmax препарату в плазмі підтримується протягом наступних 4-6 год. Протягом 4 год після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану і його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у випадку прийому препарату в міжнападний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним з уповільненням спорожнення шлунка під час нападу мігрені.
Розподіл
Середній Vd становить 7.0 л/кг. Ступінь зв'язування з білками плазми низька (приблизно 25%). При прийомі кількох доз кумуляції препарату не спостерігалося.
Метаболізм
Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів з сечею. Встановлено три основних метаболіти: індолуксусна кислота (основний метаболіт, виявлений у плазмі і сечі), N-оксид- і N-дезметил-похідні. N-дезметильований метаболіт є активним, а два інших метаболіти не проявляють фармакологічної активності. Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт вносить свій вклад у терапевтичну дію золмітриптану. Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан.
Виведення
Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться з сечею (переважно у вигляді індолуксусного метаболіту) і близько 30% виводиться через кишечник, переважно в незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31.5 мл/хв/кг, одну шосту величини якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що припускає наявність канальцевої секреції. Середній Т1/2 золмітриптану і N-дезметильованого метаболіту становить 4.7 год і 5.7 год у здорових добровольців.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Нирковий кліренс золмітриптану і його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною і вираженою нирковою недостатністю порівняно зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану і активного метаболіту збільшується незначно (на 16% і 35% відповідно) зі збільшенням Т1/2 на 1 год (до 3-3.5 год). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили за межі значень, відзначених у здорових добровольців.
У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Cmax - на 47%, Т1/2 - до 12 год. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, в т.ч. активного метаболіту. Середній Т1/2 золмітриптану і N-дезметильованого метаболіту становить 7.3 год і 7.5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки і 12 год і 7.8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно.
Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.
Після прийому внутрішньо золмітриптан швидко і повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від прийому їжі. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2.5 до 50 мг золмітриптан і його активний метаболіт мають дозозалежні AUC і Cmax. Cmax досягається протягом 1.5 год (75% Cmax - протягом 1 год); Cmax препарату в плазмі підтримується протягом наступних 4-6 год. Протягом 4 год після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану і його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у випадку прийому препарату в міжнападний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним з уповільненням спорожнення шлунка під час нападу мігрені.
Розподіл
Середній Vd становить 7.0 л/кг. Ступінь зв'язування з білками плазми низька (приблизно 25%). При прийомі кількох доз кумуляції препарату не спостерігалося.
Метаболізм
Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів з сечею. Встановлено три основних метаболіти: індолуксусна кислота (основний метаболіт, виявлений у плазмі і сечі), N-оксид- і N-дезметил-похідні. N-дезметильований метаболіт є активним, а два інших метаболіти не проявляють фармакологічної активності. Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт вносить свій вклад у терапевтичну дію золмітриптану. Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан.
Виведення
Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться з сечею (переважно у вигляді індолуксусного метаболіту) і близько 30% виводиться через кишечник, переважно в незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31.5 мл/хв/кг, одну шосту величини якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що припускає наявність канальцевої секреції. Середній Т1/2 золмітриптану і N-дезметильованого метаболіту становить 4.7 год і 5.7 год у здорових добровольців.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Нирковий кліренс золмітриптану і його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною і вираженою нирковою недостатністю порівняно зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану і активного метаболіту збільшується незначно (на 16% і 35% відповідно) зі збільшенням Т1/2 на 1 год (до 3-3.5 год). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили за межі значень, відзначених у здорових добровольців.
У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Cmax - на 47%, Т1/2 - до 12 год. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, в т.ч. активного метаболіту. Середній Т1/2 золмітриптану і N-дезметильованого метаболіту становить 7.3 год і 7.5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки і 12 год і 7.8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно.
Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, таблетки слід приймати цілими, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені — 2,5 мг (1 табл.). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з моменту початку головного болю, однак препарат ефективний і при прийомі в більш пізні терміни після початку нападу.
Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 год, можна прийняти повторну дозу препарату Золмітриптан. Не слід приймати повторну дозу раніше ніж через 2 год після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не відзначено клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу.
Якщо у пацієнта не був досягнутий терапевтичний ефект після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан у дозі 5 мг (2 табл.).
He слід приймати більше 2 доз препарату Золмітриптан на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 табл.).
Препарат Золмітриптан не показаний для профілактики мігрені.
Особливі групи пацієнтів
Дитячий і підлітковий вік. Ефективність і безпека застосування золмітриптану у дітей до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану в плацебо-контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітриптан у дітей і підлітків не рекомендується.
Похилого віку. Ефективність і безпека золмітриптану у пацієнтів старше 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан у пацієнтів похилого віку не рекомендується.
Порушення функції печінки. Корекція дози при легкому і помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з важким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.
Ниркова недостатність. Корекція дози не потрібна, якщо Cl креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності важкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну
Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 год, можна прийняти повторну дозу препарату Золмітриптан. Не слід приймати повторну дозу раніше ніж через 2 год після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не відзначено клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу.
Якщо у пацієнта не був досягнутий терапевтичний ефект після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан у дозі 5 мг (2 табл.).
He слід приймати більше 2 доз препарату Золмітриптан на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 табл.).
Препарат Золмітриптан не показаний для профілактики мігрені.
Особливі групи пацієнтів
Дитячий і підлітковий вік. Ефективність і безпека застосування золмітриптану у дітей до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану в плацебо-контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітриптан у дітей і підлітків не рекомендується.
Похилого віку. Ефективність і безпека золмітриптану у пацієнтів старше 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан у пацієнтів похилого віку не рекомендується.
Порушення функції печінки. Корекція дози при легкому і помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з важким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.
Ниркова недостатність. Корекція дози не потрібна, якщо Cl креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності важкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну
Показання
Купірування нападів мігрені з аурою або без аури.
Протипоказання
- гіперчутливість до будь-яких компонентів препарату;
- геміплегічна, базилярна і офтальмоплегічна мігрень;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- ішемічна хвороба серця;
- коронарний вазоспазм/стенокардія Принцметала;
- синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу;
- захворювання периферичних артерій;
- порушення мозкового кровообігу (в т.ч. інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі;
- важка ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв);
- спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (в т.ч. метисергідом), а також протягом 24 год після їх відміни;
- спільне застосування з інгібіторами МАО-А і протягом 14 днів після їх відміни;
- непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- період вагітності (безпека застосування не вивчена);
- дитячий вік до 18 років;
- похилий вік старше 65 років (ефективність і безпека застосування не вивчена).
З обережністю: важке порушення функції печінки.
- геміплегічна, базилярна і офтальмоплегічна мігрень;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- ішемічна хвороба серця;
- коронарний вазоспазм/стенокардія Принцметала;
- синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу;
- захворювання периферичних артерій;
- порушення мозкового кровообігу (в т.ч. інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі;
- важка ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв);
- спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (в т.ч. метисергідом), а також протягом 24 год після їх відміни;
- спільне застосування з інгібіторами МАО-А і протягом 14 днів після їх відміни;
- непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- період вагітності (безпека застосування не вивчена);
- дитячий вік до 18 років;
- похилий вік старше 65 років (ефективність і безпека застосування не вивчена).
З обережністю: важке порушення функції печінки.
Особливі вказівки
Препарат Золмітриптан можна застосовувати тільки в випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для купірування мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів з встановленим діагнозом мігрені при наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної і офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, відзначалися порушення мозкового кровообігу, в т.ч. інсульт. Пацієнти з мігренню можуть бути підвладні ризику розвитку певних порушень мозкового кровообігу.
Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, асоційованими з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу.
Дуже рідко при застосуванні цього класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія і інфаркт міокарда.
Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ІХС (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати АТ і ЕКГ. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузному періоді і чоловікам старше 40 років при наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в дуже рідкісних випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі.
Як і у випадку застосування інших агоністів серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стискання в області серця. При виникненні болів в області грудної клітки або симптомів ІХС слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження.
Як і у випадку застосування інших агоністів серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів, транзиторне підвищення АТ відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення АТ було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану.
Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів і рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
Відзначалося розвиток серотонінового синдрому при поєднаному застосуванні триптанів і СІОЗС або СІОЗСиН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки і симптоми: зміни психічного стану, вегетативні і нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан і СІОЗС або СІОЗСиН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну.
Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно вимагає відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для терапії головного болю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів при прийомі золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких вимагає високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.
Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, асоційованими з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу.
Дуже рідко при застосуванні цього класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія і інфаркт міокарда.
Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ІХС (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати АТ і ЕКГ. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузному періоді і чоловікам старше 40 років при наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в дуже рідкісних випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі.
Як і у випадку застосування інших агоністів серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стискання в області серця. При виникненні болів в області грудної клітки або симптомів ІХС слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження.
Як і у випадку застосування інших агоністів серотонінових 5HT1B/1D-рецепторів, транзиторне підвищення АТ відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення АТ було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану.
Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів і рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
Відзначалося розвиток серотонінового синдрому при поєднаному застосуванні триптанів і СІОЗС або СІОЗСиН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки і симптоми: зміни психічного стану, вегетативні і нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан і СІОЗС або СІОЗСиН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну.
Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно вимагає відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для терапії головного болю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів при прийомі золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких вимагає високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.
Побічні ефекти
Небажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 год після прийому препарату, мають транзиторний характер і вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується при прийомі повторних доз.
Частота розвитку небажаних реакцій представлена згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (>1/10 випадків); часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і
Частота розвитку небажаних реакцій представлена згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (>1/10 випадків); часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і
Передозування
Симптоми: при одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай відзначався седативний ефект. T1/2 золмітриптану становить 2,5–3 год, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом повинно тривати як мінімум протягом 15 год або поки є симптоми передозування.
Лікування: для золмітриптану немає специфічного антидоту. У випадку вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення і підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації і вентиляції легень, а також спостереження і підтримку функції ССС. Ефект гемодіалізу і перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану в сироватці не встановлений.
Лікування: для золмітриптану немає специфічного антидоту. У випадку вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення і підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації і вентиляції легень, а також спостереження і підтримку функції ССС. Ефект гемодіалізу і перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану в сироватці не встановлений.
Лікарняна взаємодія
У дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином і пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану і його активного метаболіту виявлено не було.
Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної і клінічно значущої взаємодії золмітриптану і ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказано. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше ніж через 24 год після прийому препаратів ерготаміну або його похідних.
Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану і триразове збільшення AUC його активного метаболіту.
Після прийому циметидину, інгібітора цитохрому Р450, відзначалося збільшення Т1/2 золмітриптану на 44% і збільшення AUC на 48%. Т1/2 і AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.
Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) і флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів і СІОЗС або СІОЗСиН (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) були описані випадки розвитку серотонінового синдрому.
Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1D/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів.
Побічні ефекти можуть бути більш частими при спільному прийомі триптанів і рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної і клінічно значущої взаємодії золмітриптану і ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказано. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше ніж через 24 год після прийому препаратів ерготаміну або його похідних.
Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану і триразове збільшення AUC його активного метаболіту.
Після прийому циметидину, інгібітора цитохрому Р450, відзначалося збільшення Т1/2 золмітриптану на 44% і збільшення AUC на 48%. Т1/2 і AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.
Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) і флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів і СІОЗС або СІОЗСиН (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) були описані випадки розвитку серотонінового синдрому.
Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1D/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів.
Побічні ефекти можуть бути більш частими при спільному прийомі триптанів і рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 2,5 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 табл. в упаковках чарункових контурних. По 20 табл. в банках полімерних типу БП з ПЕНД з кришками з ПЕВД або у флаконах полімерних з ПЕНД з кришками з ПЕВД.
Кожну банку, флакон, 1 упаковку чарункову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 табл. або 2 упаковки чарункові контурні по 10 табл. разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.
Кожну банку, флакон, 1 упаковку чарункову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 табл. або 2 упаковки чарункові контурні по 10 табл. разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.
