Арипіпразол
Aripiprazolum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Aripiprazoli 0,01 № 30
D. S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі.
Rp.: "Aripiprazol" 15 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі.
D. S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі.
Rp.: "Aripiprazol" 15 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі.
Фармакологічні властивості
Нейролептичний.
Фармакодинаміка
Вважається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі I типу обумовлена поєднанням часткової агоністичної активності щодо D2-дофамінових і 5HT1a-серотонінових рецепторів, і антагоністичної активності щодо 5НТ2а-серотонінових рецепторів.
В експериментах на тваринах арипіпразол проявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Арипіпразол має високу спорідненість in vitro до D2- і D3-дофамінових рецепторів, 5НТ1а- і 5НТ2а-серотонінових рецепторів і помірну спорідненість до D4-дофамінових, 5НТ2c - і 5НТ7-серотонінових, альфа-1-адренорецепторів і H1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною спорідненістю до ділянок зворотного захоплення серотоніну і відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу пояснюються взаємодією з іншими типами рецепторів (не дофаміновими і серотоніновими). Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 мг до 30 мг 1 раз на добу у здорових добровольців протягом 2-х тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 14С-раклопріду, ліганду D2D3 дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром і огорожею (за даними позитронно-емісійної томографії).
В експериментах на тваринах арипіпразол проявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Арипіпразол має високу спорідненість in vitro до D2- і D3-дофамінових рецепторів, 5НТ1а- і 5НТ2а-серотонінових рецепторів і помірну спорідненість до D4-дофамінових, 5НТ2c - і 5НТ7-серотонінових, альфа-1-адренорецепторів і H1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною спорідненістю до ділянок зворотного захоплення серотоніну і відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу пояснюються взаємодією з іншими типами рецепторів (не дофаміновими і серотоніновими). Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 мг до 30 мг 1 раз на добу у здорових добровольців протягом 2-х тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 14С-раклопріду, ліганду D2D3 дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром і огорожею (за даними позитронно-емісійної томографії).
Фармакокінетика
Абсорбція
Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи Сmax у плазмі крові через 3-5 годин. Прийом жирної їжі не впливає на біодоступність арипіпразолу. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 87 %. Рівноважна концентрація (Css) досягається через 14 днів.
Розподіл
Арипіпразол інтенсивно розподіляється в тканинах, уявний об'єм розподілу - 4,9 л/кг, що свідчить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації понад 99 % арипіпразолу і дегідроарипіпразолу зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбуміном. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроарипіпразолу.
Біотрансформація
Незначно піддається пресистемному метаболізму. Арипіпразол піддається інтенсивному метаболізму в печінці трьома способами: дегідрування, гідроксилювання і N-дезалкілування. In vitro дегідрування і гідроксилювання арипіпразолу відбувається за участю ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N-дезалкілування - за участю ізоферменту CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом ліків у плазмі крові. AUC у рівноважному стані дегідроарипіпразолу становить 40 % від AUC арипіпразолу в плазмі крові.
Елімінація
Середній період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 75 годин у швидких метаболізаторів ізоферменту CYP2D6 і приблизно 146 годин у повільних метаболізаторів. Загальний кліренс арипіпразолу - 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою. Після одноразового прийому дози міченого 14С арипіпразолу приблизно 27 % дози було виділено нирками і приблизно 60 % через кишечник. Менше 1 % незміненого арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник.
Особливі групи пацієнтів
Діти
Фармакокінетика арипіпразолу і дегідроарипіпразолу у підлітків 10-17 років відповідає такій у дорослих при корекції відмінностей за масою тіла, тому корекція дози не потрібна.
Пацієнти похилого віку
Відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у здорових добровольців похилого і молодого віку виявлено не було, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, проведеного серед пацієнтів з шизофренією, помітного впливу віку також не відзначалося.
Стать
Відсутні відмінності фармакокінетики у здорових чоловіків і жінок, також відсутні видимі відмінності в популяційній фармакокінетиці серед пацієнтів різних статей з шизофренією.
Куріння
За даними популяційного фармакокінетичного аналізу клінічно значущого впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу виявлено не було.
Раса
В дослідженнях не було виявлено клінічно значущого впливу расових відмінностей на фармакокінетику арипіпразолу.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Були виявлені однакові фармакокінетичні показники арипіпразолу і дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок і у молодих здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з цирозом печінки різного ступеня тяжкості (класи А, В і С за класифікацією Чайлд-П'ю) не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу і дегідроарипіпразолу. У зв'язку з недостатністю даних (в дослідженні брали участь тільки 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю)) неможливо зробити остаточні висновки про метаболічну активність печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.
Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи Сmax у плазмі крові через 3-5 годин. Прийом жирної їжі не впливає на біодоступність арипіпразолу. Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить 87 %. Рівноважна концентрація (Css) досягається через 14 днів.
Розподіл
Арипіпразол інтенсивно розподіляється в тканинах, уявний об'єм розподілу - 4,9 л/кг, що свідчить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації понад 99 % арипіпразолу і дегідроарипіпразолу зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбуміном. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроарипіпразолу.
Біотрансформація
Незначно піддається пресистемному метаболізму. Арипіпразол піддається інтенсивному метаболізму в печінці трьома способами: дегідрування, гідроксилювання і N-дезалкілування. In vitro дегідрування і гідроксилювання арипіпразолу відбувається за участю ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N-дезалкілування - за участю ізоферменту CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом ліків у плазмі крові. AUC у рівноважному стані дегідроарипіпразолу становить 40 % від AUC арипіпразолу в плазмі крові.
Елімінація
Середній період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 75 годин у швидких метаболізаторів ізоферменту CYP2D6 і приблизно 146 годин у повільних метаболізаторів. Загальний кліренс арипіпразолу - 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою. Після одноразового прийому дози міченого 14С арипіпразолу приблизно 27 % дози було виділено нирками і приблизно 60 % через кишечник. Менше 1 % незміненого арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник.
Особливі групи пацієнтів
Діти
Фармакокінетика арипіпразолу і дегідроарипіпразолу у підлітків 10-17 років відповідає такій у дорослих при корекції відмінностей за масою тіла, тому корекція дози не потрібна.
Пацієнти похилого віку
Відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у здорових добровольців похилого і молодого віку виявлено не було, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, проведеного серед пацієнтів з шизофренією, помітного впливу віку також не відзначалося.
Стать
Відсутні відмінності фармакокінетики у здорових чоловіків і жінок, також відсутні видимі відмінності в популяційній фармакокінетиці серед пацієнтів різних статей з шизофренією.
Куріння
За даними популяційного фармакокінетичного аналізу клінічно значущого впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу виявлено не було.
Раса
В дослідженнях не було виявлено клінічно значущого впливу расових відмінностей на фармакокінетику арипіпразолу.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Були виявлені однакові фармакокінетичні показники арипіпразолу і дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок і у молодих здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з цирозом печінки різного ступеня тяжкості (класи А, В і С за класифікацією Чайлд-П'ю) не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу і дегідроарипіпразолу. У зв'язку з недостатністю даних (в дослідженні брали участь тільки 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю)) неможливо зробити остаточні висновки про метаболічну активність печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі.
Шизофренія
Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза - зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 мг до 30 мг на добу.
Маніакальні епізоди при біполярному розладі
Монотерапія
Рекомендована початкова доза - 15 мг 1 раз на добу. Зміна дози при необхідності проводиться з інтервалом не менше 24 годин. У клінічних дослідженнях при маніакальних епізодах продемонстрована ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека доз вище 30 мг на добу в клінічних дослідженнях не оцінювалася.
При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому арипіпразолу (15 мг на добу або 30 мг на добу при початковій дозі 30 мг на добу) протягом 6 тижнів, потім - 6 місяців і далі - протягом 17 місяців, встановлений сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.
Доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти для лікування маніакальних або змішаних епізодів у рамках біполярного розладу I типу
Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза - 15 мг на добу. Доза може бути збільшена до 30 мг на добу в залежності від клінічних показань. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу встановлений сприятливий ефект підтримуючої терапії арипіпразолом в дозі від 10 мг до 30 мг на добу як доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.
Додаткова терапія при великому депресивному розладі
Як доповнення до лікування антидепресантами рекомендується арипіпразол в початковій дозі 5 мг на добу, при необхідності і добрій переносимості терапії добову дозу арипіпразолу можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної не більше 15 мг на добу.
Тривалість терапії препаратом Арипіпразол за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта на предмет можливості відміни терапії.
Застосування у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Корекція дози при призначенні арипіпразолу пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Корекції дози при призначенні арипіпразолу пацієнтам з печінковою недостатністю не потрібна. Пацієнтам з печінковою недостатністю дозу 30 мг/добу призначають з обережністю.
Застосування у пацієнтів старше 65 років
Корекції дози зазвичай не потрібно. Однак внаслідок гіперчутливості у пацієнтів цієї популяції слід враховувати застосування нижчих початкових доз.
Вплив статі пацієнта на режим дозування
Режим дозування арипіпразолу для пацієнтів обох статей однаковий.
Вплив куріння на режим дозування
Режим дозування арипіпразолу для курців і некурців однаковий.
Режим дозування при супутній терапії
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена наполовину. При відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 доза арипіпразолу повинна бути збільшена.
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферменту CYF2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена як мінімум наполовину. При відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза арипіпразолу повинна бути збільшена.
Арипіпразол слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія у пацієнтів з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) і CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози). При відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 і/або CYP3A4 доза препарату арипіпразолу повинна бути збільшена.
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних, помірних або слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4 доза арипіпразолу може бути спочатку зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату.
При призначенні препарату арипіпразолу пацієнтам з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 спочатку доза арипіпразолу повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужного інгібітора ізоферменту CYP3A4 пацієнтам з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза арипіпразолу повинна бути зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози).
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза арипіпразолу повинна бути збільшена в 2 рази. При відміні індукторів ізоферменту CYP3A4 доза арипіпразолу повинна бути зменшена до 10-15 мг на добу.
Шизофренія
Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза - зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 мг до 30 мг на добу.
Маніакальні епізоди при біполярному розладі
Монотерапія
Рекомендована початкова доза - 15 мг 1 раз на добу. Зміна дози при необхідності проводиться з інтервалом не менше 24 годин. У клінічних дослідженнях при маніакальних епізодах продемонстрована ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека доз вище 30 мг на добу в клінічних дослідженнях не оцінювалася.
При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому арипіпразолу (15 мг на добу або 30 мг на добу при початковій дозі 30 мг на добу) протягом 6 тижнів, потім - 6 місяців і далі - протягом 17 місяців, встановлений сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.
Доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти для лікування маніакальних або змішаних епізодів у рамках біполярного розладу I типу
Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза - 15 мг на добу. Доза може бути збільшена до 30 мг на добу в залежності від клінічних показань. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу встановлений сприятливий ефект підтримуючої терапії арипіпразолом в дозі від 10 мг до 30 мг на добу як доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.
Додаткова терапія при великому депресивному розладі
Як доповнення до лікування антидепресантами рекомендується арипіпразол в початковій дозі 5 мг на добу, при необхідності і добрій переносимості терапії добову дозу арипіпразолу можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної не більше 15 мг на добу.
Тривалість терапії препаратом Арипіпразол за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта на предмет можливості відміни терапії.
Застосування у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Корекція дози при призначенні арипіпразолу пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Корекції дози при призначенні арипіпразолу пацієнтам з печінковою недостатністю не потрібна. Пацієнтам з печінковою недостатністю дозу 30 мг/добу призначають з обережністю.
Застосування у пацієнтів старше 65 років
Корекції дози зазвичай не потрібно. Однак внаслідок гіперчутливості у пацієнтів цієї популяції слід враховувати застосування нижчих початкових доз.
Вплив статі пацієнта на режим дозування
Режим дозування арипіпразолу для пацієнтів обох статей однаковий.
Вплив куріння на режим дозування
Режим дозування арипіпразолу для курців і некурців однаковий.
Режим дозування при супутній терапії
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена наполовину. При відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 доза арипіпразолу повинна бути збільшена.
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферменту CYF2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена як мінімум наполовину. При відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза арипіпразолу повинна бути збільшена.
Арипіпразол слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія у пацієнтів з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) і CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза арипіпразолу повинна бути зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози). При відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 і/або CYP3A4 доза препарату арипіпразолу повинна бути збільшена.
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужних, помірних або слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4 доза арипіпразолу може бути спочатку зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату.
При призначенні препарату арипіпразолу пацієнтам з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 спочатку доза арипіпразолу повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні арипіпразолу і потужного інгібітора ізоферменту CYP3A4 пацієнтам з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза арипіпразолу повинна бути зменшена на ¾ (тобто до 25 % звичайної дози).
При одночасному застосуванні арипіпразолу і потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза арипіпразолу повинна бути збільшена в 2 рази. При відміні індукторів ізоферменту CYP3A4 доза арипіпразолу повинна бути зменшена до 10-15 мг на добу.
Показання
- Лікування гострих нападів шизофренії, підтримуюча терапія шизофренії.
- Лікування гострих маніакальних епізодів біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії у пацієнтів з біполярним розладом I типу, нещодавно перенесли маніакальний або змішаний епізод.
Протипоказання
- Гіперчутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.
- Вік до 18 років.
- Період грудного вигодовування.
З обережністю
У пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями (з ішемічною хворобою серця або перенесеним інфарктом міокарда, з серцевою недостатністю і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що передбачають артеріальну гіпотензію (зневоднення, гіповолемія і прийом гіпотензивних препаратів) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії, у пацієнтів з судомами або з захворюваннями, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку гіпертермії, наприклад, при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі м-холіноблокаторів, при зневодненні (через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію); у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик порушення моторної функції стравоходу і аспірації; у пацієнтів з ожирінням і при наявності цукрового діабету в сімейному анамнезі; у пацієнтів з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); у осіб у віці 18-24 роки у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.
Якщо у Вас одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Особливі вказівки
З обережністю застосовувати у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями (ІХС, в т.ч. перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, порушення провідності), станами, що передбачають артеріальну гіпотензію (зневоднення, гіповолемія і прийом гіпотензивних препаратів) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, з судомними нападами або страждаючих захворюваннями, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії (наприклад, при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних препаратів, при зневодненні через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію); у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик порушення моторної функції стравоходу і аспірації; у пацієнтів з ожирінням, при вказівці в анамнезі на цукровий діабет; прийомі засобів з м-холіноблокуючою активністю.
Схильність до суїцидальних думок і спроб характерна для психозів, тому при проведенні лікарської терапії необхідно ретельне медичне спостереження.
Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому при появі на фоні прийому арипіпразолу симптомів пізньої дискінезії слід зменшити його дозу або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитися або навіть вперше з'явитися.
При лікуванні нейролептиками, в т.ч. арипіпразолом можливо розвиток ЗНС, який проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і АТ, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності КФК, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або незрозумілої лихоманки всі нейролептики, в т.ч. арипіпразол, необхідно відмінити.
Гіперглікемія, в деяких випадках виражена і пов'язана з кетоацидозом, яка може призвести до гіперосмолярної коми і, навіть смерті, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків і порушеннями гіперглікемічного типу залишається неясною, хворі, у яких діагностований цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в сім'ї) при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У будь-яких пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідний постійний моніторинг симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, часте сечовипускання, поліфагію, слабкість.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Як і при призначенні інших нейролептиків, при призначенні арипіпразолу пацієнт повинен бути попереджений про небезпеку роботи з рухомими механізмами і керування автомобілем.
Схильність до суїцидальних думок і спроб характерна для психозів, тому при проведенні лікарської терапії необхідно ретельне медичне спостереження.
Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому при появі на фоні прийому арипіпразолу симптомів пізньої дискінезії слід зменшити його дозу або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитися або навіть вперше з'явитися.
При лікуванні нейролептиками, в т.ч. арипіпразолом можливо розвиток ЗНС, який проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і АТ, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності КФК, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або незрозумілої лихоманки всі нейролептики, в т.ч. арипіпразол, необхідно відмінити.
Гіперглікемія, в деяких випадках виражена і пов'язана з кетоацидозом, яка може призвести до гіперосмолярної коми і, навіть смерті, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків і порушеннями гіперглікемічного типу залишається неясною, хворі, у яких діагностований цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в сім'ї) при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У будь-яких пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідний постійний моніторинг симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, часте сечовипускання, поліфагію, слабкість.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Як і при призначенні інших нейролептиків, при призначенні арипіпразолу пацієнт повинен бути попереджений про небезпеку роботи з рухомими механізмами і керування автомобілем.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія, тахікардія; можливо - брадикардія, серцебиття, інфаркт міокарда, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібриляція передсердь, серцева недостатність, AV-блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія; рідко - вазовагальний синдром, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепний крововилив, ішемія головного мозку; дуже рідко - непритомність.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, втрата апетиту; часто - диспепсія, блювота; запор; можливо - посилення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчнокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка; рідко - езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, кривава блювота, кишкові кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечника; дуже рідко - підвищення активності АЛТ, АСТ, ЩФ.
Алергічні реакції: дуже рідко - анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, судоми; можливо - біль у суглобах і кістках, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит; дуже рідко - підвищення активності КФК, рабдоміоліз, тендиніт, тенобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - безсоння, сонливість, акатизія; часто - запаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне збудження, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса); можливо - дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикинезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, дискінезія, синдром "неспокійних ніг" (акатизія), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення мислення, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції; рідко - марення, ейфорія, буккоглосальний синдром, акінезія, пригнічення свідомості аж до втрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, ЗНС.
З боку дихальної системи: часто - задишка, пневмонія; можливо - астма, носова кровотеча, гикавка, ларингіт; рідко - кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, легенева емболія, гіпоксія, дихальна недостатність, апное.
Дерматологічні реакції: часто - сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки; можливо - акне, везикуло-бульозна (пухирчаста) висипка, екзема, алопеція, псоріаз, себорея; рідко - макуло-папульозна висипка, ексфоліативний дерматит, кропив'янка.
З боку органів чуття: часто - кон'юнктивіт, біль у вухах; можливо - сухість очей, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, втрата смаку, блефарит; рідко - посилене сльозовиділення, часте моргання, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія.
З боку сечовидільної системи: часто - нетримання сечі; можливо - цистит, часте сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, вагінальна кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання; рідко - болі в молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глюкозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам'яна хвороба, болісна ерекція.
З боку організму в цілому: часто - грипоподібний синдром, периферичний набряк, болі в грудній клітці, в шиї; можливо - болі в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, напруження в грудях; рідко - болі в горлі, скутість в спині, тяжкість в голові, кандидоз, скутість в області горла, синдром Мендельсона, тепловий удар.
З боку обміну речовин: часто - втрата ваги, підвищення рівня КФК; можливо - зневоднення, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, цукровий діабет, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищений вміст сечовини в крові, гіпонатріємія, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень ЛДГ, ожиріння; рідко - гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, втрата апетиту; часто - диспепсія, блювота; запор; можливо - посилення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчнокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка; рідко - езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, кривава блювота, кишкові кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечника; дуже рідко - підвищення активності АЛТ, АСТ, ЩФ.
Алергічні реакції: дуже рідко - анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, судоми; можливо - біль у суглобах і кістках, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит; дуже рідко - підвищення активності КФК, рабдоміоліз, тендиніт, тенобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - безсоння, сонливість, акатизія; часто - запаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне збудження, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса); можливо - дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикинезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, дискінезія, синдром "неспокійних ніг" (акатизія), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення мислення, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції; рідко - марення, ейфорія, буккоглосальний синдром, акінезія, пригнічення свідомості аж до втрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, ЗНС.
З боку дихальної системи: часто - задишка, пневмонія; можливо - астма, носова кровотеча, гикавка, ларингіт; рідко - кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, легенева емболія, гіпоксія, дихальна недостатність, апное.
Дерматологічні реакції: часто - сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки; можливо - акне, везикуло-бульозна (пухирчаста) висипка, екзема, алопеція, псоріаз, себорея; рідко - макуло-папульозна висипка, ексфоліативний дерматит, кропив'янка.
З боку органів чуття: часто - кон'юнктивіт, біль у вухах; можливо - сухість очей, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, втрата смаку, блефарит; рідко - посилене сльозовиділення, часте моргання, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія.
З боку сечовидільної системи: часто - нетримання сечі; можливо - цистит, часте сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, вагінальна кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання; рідко - болі в молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глюкозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам'яна хвороба, болісна ерекція.
З боку організму в цілому: часто - грипоподібний синдром, периферичний набряк, болі в грудній клітці, в шиї; можливо - болі в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, напруження в грудях; рідко - болі в горлі, скутість в спині, тяжкість в голові, кандидоз, скутість в області горла, синдром Мендельсона, тепловий удар.
З боку обміну речовин: часто - втрата ваги, підвищення рівня КФК; можливо - зневоднення, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, цукровий діабет, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищений вміст сечовини в крові, гіпонатріємія, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень ЛДГ, ожиріння; рідко - гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція.
Передозування
Симптоми
У клінічних дослідженнях і постреєстраційних спостереженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу у дорослих пацієнтів з одноразовим прийомом до 1260 мг, не супроводжувалися летальним результатом. Потенційно клінічно значущі симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, нудота, блювота і діарея. Описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), не супроводжувалися летальним результатом. Потенційно клінічно значущі симптоми включали: сонливість, тимчасову втрату свідомості і екстрапірамідні симптоми.
Лікування
Підтримуюча і симптоматична терапія, збереження прохідності дихальних шляхів, вентиляції легень і оксигенації. Слід враховувати необхідність призначення кількох медичних препаратів. Для виявлення аритмій слід негайно почати серцево-судинний моніторинг, включаючи постійне зняття ЕКГ для виявлення можливих аритмій. При підтвердженій або передбачуваній передозуванні арипіпразолом показано ретельне спостереження до зникнення всіх симптомів. Активоване вугілля в дозі 50 г, введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, призводило до зниження AUC і Сmах арипіпразолу на 51 % і 41 %, відповідно, що свідчить про те, що активоване вугілля може бути ефективним при лікуванні передозування.
Гемодіаліз
Незважаючи на відсутність інформації про ефективність гемодіалізу при лікуванні передозування арипіпразолом, ефективність гемодіалізу малоймовірна, оскільки арипіпразол значною мірою зв'язується з білками плазми.
У клінічних дослідженнях і постреєстраційних спостереженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу у дорослих пацієнтів з одноразовим прийомом до 1260 мг, не супроводжувалися летальним результатом. Потенційно клінічно значущі симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, нудота, блювота і діарея. Описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), не супроводжувалися летальним результатом. Потенційно клінічно значущі симптоми включали: сонливість, тимчасову втрату свідомості і екстрапірамідні симптоми.
Лікування
Підтримуюча і симптоматична терапія, збереження прохідності дихальних шляхів, вентиляції легень і оксигенації. Слід враховувати необхідність призначення кількох медичних препаратів. Для виявлення аритмій слід негайно почати серцево-судинний моніторинг, включаючи постійне зняття ЕКГ для виявлення можливих аритмій. При підтвердженій або передбачуваній передозуванні арипіпразолом показано ретельне спостереження до зникнення всіх симптомів. Активоване вугілля в дозі 50 г, введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, призводило до зниження AUC і Сmах арипіпразолу на 51 % і 41 %, відповідно, що свідчить про те, що активоване вугілля може бути ефективним при лікуванні передозування.
Гемодіаліз
Незважаючи на відсутність інформації про ефективність гемодіалізу при лікуванні передозування арипіпразолом, ефективність гемодіалізу малоймовірна, оскільки арипіпразол значною мірою зв'язується з білками плазми.
Лікарняна взаємодія
Існують різні шляхи метаболізму арипіпразолу, в т.ч. за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипіпразолу при прийомі внутрішньо на 52% і 38% відповідно (слід зменшувати дозу арипіпразолу при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6).
Прийом арипіпразолу в дозі 30 мг одночасно з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням Cmax і AUC арипіпразолу на 68% і 73% відповідно, і зменшенням Cmax і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу на 69% і 71% відповідно. Можна очікувати аналогічну дію і інших потужних індукторів CYP3A4 і CYP2D6.
Прийом арипіпразолу в дозі 30 мг одночасно з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням Cmax і AUC арипіпразолу на 68% і 73% відповідно, і зменшенням Cmax і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу на 69% і 71% відповідно. Можна очікувати аналогічну дію і інших потужних індукторів CYP3A4 і CYP2D6.
Лікарська форма
Таблетки по 5 мг, 10 мг, 15 мг, 30 мг.
По 7, 10, 14 або 30 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 7, 10, 14, 28, 30, 50, 56, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого відкриття або кришками поліпропіленовими з системою «натиснути-повернути» або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого відкриття.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).
По 7, 10, 14 або 30 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 7, 10, 14, 28, 30, 50, 56, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого відкриття або кришками поліпропіленовими з системою «натиснути-повернути» або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого відкриття.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).
