Фліксотид
Flixotide
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Aer. «Flixotid» 50 mkg/d - 60 d.
D.S. По 1 інгаляції 2 рази/добу.
Rp.: Aer. «Flixotid» 250 mkg/d - 120 d.
D.S. По 1 інгаляції 2 рази/добу.
D.S. По 1 інгаляції 2 рази/добу.
Rp.: Aer. «Flixotid» 250 mkg/d - 120 d.
D.S. По 1 інгаляції 2 рази/добу.
Фармакологічні властивості
Протиалергічний, протизапальний, глюкокортикоїдний.
Фармакодинаміка
Флутиказону пропіонат належить до групи ГКС місцевої дії і при інгаляційному введенні в рекомендованих дозах має виражену протизапальну та протиалергічну дію, що призводить до зменшення вираженості симптомів і зниження частоти загострень захворювань, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів (бронхіальна астма, хронічний бронхіт, емфізема).
Флутиказону пропіонат інгібує проліферацію тучних клітин, еозинофілів, лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів, знижує продукцію та вивільнення медіаторів запалення та інших біологічно активних речовин - гістаміну, простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів.
При ХОЗЛ підтверджена ефективність дії інгаляційного флутиказону пропіонату (при застосуванні в комбінації з бронходилататорами тривалої дії) на функцію легень, що характеризується зменшенням вираженості симптомів захворювання, частоти та тяжкості загострень, зниженням необхідності призначення додаткових курсів таблетованих ГКС і підвищенням якості життя пацієнтів порівняно з плацебо.
У терапевтичних дозах вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему незначний, і цей ефект не вважається клінічно значущим.
Терапевтичний ефект після інгаляційного застосування флутиказону починається протягом 24 год, досягає максимуму протягом 1-2 тижнів і більше після початку лікування і зберігається протягом кількох днів після відміни.
Флутиказону пропіонат інгібує проліферацію тучних клітин, еозинофілів, лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів, знижує продукцію та вивільнення медіаторів запалення та інших біологічно активних речовин - гістаміну, простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів.
При ХОЗЛ підтверджена ефективність дії інгаляційного флутиказону пропіонату (при застосуванні в комбінації з бронходилататорами тривалої дії) на функцію легень, що характеризується зменшенням вираженості симптомів захворювання, частоти та тяжкості загострень, зниженням необхідності призначення додаткових курсів таблетованих ГКС і підвищенням якості життя пацієнтів порівняно з плацебо.
У терапевтичних дозах вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему незначний, і цей ефект не вважається клінічно значущим.
Терапевтичний ефект після інгаляційного застосування флутиказону починається протягом 24 год, досягає максимуму протягом 1-2 тижнів і більше після початку лікування і зберігається протягом кількох днів після відміни.
Фармакокінетика
Всмоктування
Абсолютна біодоступність флутиказону пропіонату при застосуванні у вигляді дозованого аерозолю для інгаляцій у здорових добровольців становить приблизно 10.9%. У пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) або бронхіальною астмою системна експозиція препарату менша, ніж у здорових добровольців.
Системна абсорбція відбувається переважно в легенях, при цьому всмоктування спочатку швидке з подальшим уповільненням. Частина інгаляційної дози може проковтуватися, але її системна дія мінімальна внаслідок поганої розчинності препарату у воді та інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку (біодоступність флутиказону пропіонату при прийомі всередину становить менше 1%). Існує пряма залежність між величиною інгаляційної дози і системною дією флутиказону пропіонату.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми помірно високе, становить 91%.
Флутиказону пропіонат має великий Vd у рівноважному стані - близько 300 л.
Метаболізм
Флутиказону пропіонат дуже швидко виводиться з системного кровотоку, головним чином в результаті метаболізму до неактивного метаболіту карбонової кислоти під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Оскільки існує можливість підвищення системної експозиції флутиказону пропіонату, слід дотримуватися обережності при спільному застосуванні з відомими інгібіторами CYP3A4.
Виведення
Фармакокінетика флутиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв). T1/2 становить близько 8 год. Нирковий кліренс - менше 0.2%. З сечею виводиться менше 5% у вигляді метаболіту.
Абсолютна біодоступність флутиказону пропіонату при застосуванні у вигляді дозованого аерозолю для інгаляцій у здорових добровольців становить приблизно 10.9%. У пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) або бронхіальною астмою системна експозиція препарату менша, ніж у здорових добровольців.
Системна абсорбція відбувається переважно в легенях, при цьому всмоктування спочатку швидке з подальшим уповільненням. Частина інгаляційної дози може проковтуватися, але її системна дія мінімальна внаслідок поганої розчинності препарату у воді та інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку (біодоступність флутиказону пропіонату при прийомі всередину становить менше 1%). Існує пряма залежність між величиною інгаляційної дози і системною дією флутиказону пропіонату.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми помірно високе, становить 91%.
Флутиказону пропіонат має великий Vd у рівноважному стані - близько 300 л.
Метаболізм
Флутиказону пропіонат дуже швидко виводиться з системного кровотоку, головним чином в результаті метаболізму до неактивного метаболіту карбонової кислоти під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Оскільки існує можливість підвищення системної експозиції флутиказону пропіонату, слід дотримуватися обережності при спільному застосуванні з відомими інгібіторами CYP3A4.
Виведення
Фармакокінетика флутиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв). T1/2 становить близько 8 год. Нирковий кліренс - менше 0.2%. З сечею виводиться менше 5% у вигляді метаболіту.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дозований аерозоль призначений тільки для інгаляцій через рот. Лікування аерозолем відноситься до методів профілактичної терапії, препарат необхідно застосовувати регулярно, навіть при відсутності симптомів захворювання. Пацієнтам, у яких використання дозованого аерозолю для інгаляцій ускладнене, рекомендується застосовувати спейсер.
Особам похилого віку та пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок спеціального підбору дози не потрібно.
Бронхіальна астма:
Терапевтичний ефект після застосування препарату Фліксотид настає через 4-7 днів після початку лікування. У пацієнтів, які раніше не використовували інгаляційні ГКС, покращення може відзначатися вже через 24 год після початку застосування препарату.
Якщо пацієнт вважає, що лікування бронходилататорами швидкої дії стає менш ефективним, або йому потрібно більше інгаляцій, ніж зазвичай, лікарю слід звернути на це особливу увагу.
Дорослі та підлітки старше 16 років: рекомендована доза становить 100-1000 мкг 2 рази/добу. Початкова доза препарату залежить від ступеня тяжкості захворювання: при бронхіальній астмі легкої ступені тяжкості - 100-250 мкг 2 рази/добу, при бронхіальній астмі середньої ступені тяжкості - 250-500 мкг 2 рази/добу, при бронхіальній астмі важкої ступені - 500-1000 мкг 2 рази/добу. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, початкову дозу препарату можна збільшувати до досягнення контролю над захворюванням або знизити до мінімальної ефективної дози.
Діагностика та лікування бронхіальної астми повинні виконуватися при регулярному огляді пацієнта лікарем.
Хронічна обструктивна хвороба легень:
Дорослим рекомендована доза становить 500 мкг 2 рази/добу як додатковий засіб до терапії бронходилататорами тривалої дії (наприклад, ДДБА). Рекомендовано застосовувати дозований аерозоль, що містить 250 мкг у дозі.
Для досягнення оптимального ефекту препарат рекомендовано застосовувати щоденно протягом 3-6 місяців. При відсутності клінічного покращення через 3-6 міс необхідно проведення медичного огляду.
Особам похилого віку та пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок спеціального підбору дози не потрібно.
Бронхіальна астма:
Терапевтичний ефект після застосування препарату Фліксотид настає через 4-7 днів після початку лікування. У пацієнтів, які раніше не використовували інгаляційні ГКС, покращення може відзначатися вже через 24 год після початку застосування препарату.
Якщо пацієнт вважає, що лікування бронходилататорами швидкої дії стає менш ефективним, або йому потрібно більше інгаляцій, ніж зазвичай, лікарю слід звернути на це особливу увагу.
Дорослі та підлітки старше 16 років: рекомендована доза становить 100-1000 мкг 2 рази/добу. Початкова доза препарату залежить від ступеня тяжкості захворювання: при бронхіальній астмі легкої ступені тяжкості - 100-250 мкг 2 рази/добу, при бронхіальній астмі середньої ступені тяжкості - 250-500 мкг 2 рази/добу, при бронхіальній астмі важкої ступені - 500-1000 мкг 2 рази/добу. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, початкову дозу препарату можна збільшувати до досягнення контролю над захворюванням або знизити до мінімальної ефективної дози.
Діагностика та лікування бронхіальної астми повинні виконуватися при регулярному огляді пацієнта лікарем.
Хронічна обструктивна хвороба легень:
Дорослим рекомендована доза становить 500 мкг 2 рази/добу як додатковий засіб до терапії бронходилататорами тривалої дії (наприклад, ДДБА). Рекомендовано застосовувати дозований аерозоль, що містить 250 мкг у дозі.
Для досягнення оптимального ефекту препарат рекомендовано застосовувати щоденно протягом 3-6 місяців. При відсутності клінічного покращення через 3-6 міс необхідно проведення медичного огляду.
Для дітей:
Дітям віком 4 років і старше рекомендується застосовувати препарат, що містить 50 мкг флутиказону пропіонату в одній дозі. Рекомендована доза становить 50-200 мкг 2 рази/добу. У більшості дітей контролю астми можна досягти, застосовуючи дози 50-100 мкг 2 рази/добу. У дітей з недостатньо контрольованою бронхіальною астмою можливе збільшення дози до 200 мкг 2 рази/добу. Початкова доза препарату залежить від ступеня тяжкості захворювання. Потім, залежно від індивідуальної відповіді пацієнта початкову дозу препарату можна збільшувати до досягнення контролю над захворюванням або знизити до мінімальної ефективної дози.
Дітям віком від 1 року до 4 років: рекомендована доза становить 100 мкг 2 рази/добу. Препарат вводиться за допомогою інгалятора через спейсер з лицьовою маскою, наприклад, "Бебіхалер". Дозований аерозоль Фліксотид особливо показаний дітям молодшого віку з частими і тривалими нападами бронхіальної астми.
Дітям віком від 1 року до 4 років: рекомендована доза становить 100 мкг 2 рази/добу. Препарат вводиться за допомогою інгалятора через спейсер з лицьовою маскою, наприклад, "Бебіхалер". Дозований аерозоль Фліксотид особливо показаний дітям молодшого віку з частими і тривалими нападами бронхіальної астми.
Показання
— базисна протизапальна терапія бронхіальної астми у дорослих і дітей 1 року і старше (включаючи пацієнтів з важким перебігом захворювання, у яких є залежність від системних ГКС);
— лікування хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих як додатковий засіб до терапії бронходилататорами тривалої дії (наприклад, до бета-агоністів тривалої дії ДДБА).
— лікування хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих як додатковий засіб до терапії бронходилататорами тривалої дії (наприклад, до бета-агоністів тривалої дії ДДБА).
Протипоказання
— гіперчутливість до будь-якого компонента препарату;
— гострий бронхоспазм;
— астматичний статус (як першочерговий засіб);
— дитячий вік (до 1 року).
З обережністю слід застосовувати препарат при цирозі печінки, глаукомі, гіпотиреозі, системних інфекціях (бактеріальних, грибкових, паразитарних, вірусних), остеопорозі, туберкульозі легень, вагітності та в період лактації.
— гострий бронхоспазм;
— астматичний статус (як першочерговий засіб);
— дитячий вік (до 1 року).
З обережністю слід застосовувати препарат при цирозі печінки, глаукомі, гіпотиреозі, системних інфекціях (бактеріальних, грибкових, паразитарних, вірусних), остеопорозі, туберкульозі легень, вагітності та в період лактації.
Особливі вказівки
Підвищення частоти застосування інгаляційних бета2-агоністів короткої дії для контролю симптомів бронхіальної астми свідчить про погіршення контролю над перебігом захворювання. У такому разі план лікування пацієнта потребує перегляду.
Раптове і прогресуюче погіршення контролю над перебігом бронхіальної астми становить потенційну небезпеку для життя пацієнта і вимагає підвищення дози ГКС. Пацієнтам, які належать до групи ризику, може бути призначено щоденне проведення пікфлоуметрії.
Різко припиняти лікування препаратом Фліксотид не рекомендується.
Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними ГКС пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень.
Рекомендується перевірити, чи вміє пацієнт правильно користуватися інгалятором, щоб переконатися в тому, що приведення інгалятора в дію проводиться синхронно з вдихом для забезпечення оптимальної доставки активної речовини в легені.
При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних ГКС, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, однак ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при прийомі ГКС всередину. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, зниження мінеральної щільності кісток, затримку росту у дітей і підлітків, катаракту, глаукому. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних ГКС була знижена до мінімальної ефективної дози, що дозволяє контролювати перебіг захворювання.
Рекомендується регулярно стежити за динамікою росту дітей, які отримують інгаляційні ГКС протягом тривалого часу.
Завжди необхідно враховувати ймовірність надниркової недостатності в екстрених ситуаціях (включаючи хірургічне втручання), а також при плановому втручанні, яке може стати причиною стресу, особливо у пацієнтів, які приймають високі дози ГКС протягом тривалого часу. При цьому слід вирішити питання про необхідність додаткового призначення ГКС залежно від клінічної ситуації.
У зв'язку з можливою наднирковою недостатністю слід дотримуватися особливої обережності і регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз при переведенні пацієнтів, які приймали ГКС всередину, на лікування флутиказону пропіонатом у формі аерозолю для інгаляцій. Відміну системних ГКС на фоні прийому флутиказону пропіонату у формі аерозолю для інгаляцій слід проводити поступово, і пацієнти повинні носити з собою картку, що вказує, що їм може знадобитися додатковий прийом ГКС в період стресу.
При переведенні пацієнтів з прийому системних ГКС на інгаляційну терапію також можуть загострюватися супутні алергічні захворювання (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. У подібних ситуаціях рекомендується проводити симптоматичне лікування антигістамінними препаратами і/або препаратами місцевої дії, в т.ч. ГКС для місцевого застосування.
Як і при проведенні іншої інгаляційної терапії, існує ймовірність розвитку парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням задишки після інгаляції. Для купірування цього нападу необхідне негайне застосування інгаляційного бронходилататора швидкої і короткої дії. Інгаляцію флутиказону пропіонатом слід негайно припинити, далі слід оцінити стан пацієнта і при необхідності призначити альтернативну терапію.
Як і у більшості засобів для інгаляцій в аерозольних упаковках, ефект знижується при охолодженні балончика.
Існують дуже рідкісні повідомлення про підвищення концентрації глюкози в крові, і про це слід пам'ятати, призначаючи флутиказону пропіонат хворим на цукровий діабет.
Було зареєстровано збільшення випадків пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували флутиказону пропіонат у дозі 500 мкг. Слід пам'ятати про можливість виникнення пневмонії у таких пацієнтів, оскільки клінічні ознаки пневмонії та загострення основного захворювання можуть часто збігатися.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Вплив флутиказону пропіонату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, малоймовірний.
Раптове і прогресуюче погіршення контролю над перебігом бронхіальної астми становить потенційну небезпеку для життя пацієнта і вимагає підвищення дози ГКС. Пацієнтам, які належать до групи ризику, може бути призначено щоденне проведення пікфлоуметрії.
Різко припиняти лікування препаратом Фліксотид не рекомендується.
Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними ГКС пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень.
Рекомендується перевірити, чи вміє пацієнт правильно користуватися інгалятором, щоб переконатися в тому, що приведення інгалятора в дію проводиться синхронно з вдихом для забезпечення оптимальної доставки активної речовини в легені.
При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних ГКС, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, однак ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при прийомі ГКС всередину. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, зниження мінеральної щільності кісток, затримку росту у дітей і підлітків, катаракту, глаукому. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних ГКС була знижена до мінімальної ефективної дози, що дозволяє контролювати перебіг захворювання.
Рекомендується регулярно стежити за динамікою росту дітей, які отримують інгаляційні ГКС протягом тривалого часу.
Завжди необхідно враховувати ймовірність надниркової недостатності в екстрених ситуаціях (включаючи хірургічне втручання), а також при плановому втручанні, яке може стати причиною стресу, особливо у пацієнтів, які приймають високі дози ГКС протягом тривалого часу. При цьому слід вирішити питання про необхідність додаткового призначення ГКС залежно від клінічної ситуації.
У зв'язку з можливою наднирковою недостатністю слід дотримуватися особливої обережності і регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз при переведенні пацієнтів, які приймали ГКС всередину, на лікування флутиказону пропіонатом у формі аерозолю для інгаляцій. Відміну системних ГКС на фоні прийому флутиказону пропіонату у формі аерозолю для інгаляцій слід проводити поступово, і пацієнти повинні носити з собою картку, що вказує, що їм може знадобитися додатковий прийом ГКС в період стресу.
При переведенні пацієнтів з прийому системних ГКС на інгаляційну терапію також можуть загострюватися супутні алергічні захворювання (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. У подібних ситуаціях рекомендується проводити симптоматичне лікування антигістамінними препаратами і/або препаратами місцевої дії, в т.ч. ГКС для місцевого застосування.
Як і при проведенні іншої інгаляційної терапії, існує ймовірність розвитку парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням задишки після інгаляції. Для купірування цього нападу необхідне негайне застосування інгаляційного бронходилататора швидкої і короткої дії. Інгаляцію флутиказону пропіонатом слід негайно припинити, далі слід оцінити стан пацієнта і при необхідності призначити альтернативну терапію.
Як і у більшості засобів для інгаляцій в аерозольних упаковках, ефект знижується при охолодженні балончика.
Існують дуже рідкісні повідомлення про підвищення концентрації глюкози в крові, і про це слід пам'ятати, призначаючи флутиказону пропіонат хворим на цукровий діабет.
Було зареєстровано збільшення випадків пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували флутиказону пропіонат у дозі 500 мкг. Слід пам'ятати про можливість виникнення пневмонії у таких пацієнтів, оскільки клінічні ознаки пневмонії та загострення основного захворювання можуть часто збігатися.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Вплив флутиказону пропіонату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, малоймовірний.
Побічні ефекти
Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частоти зустрічальності. Частота зустрічальності визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 і
Передозування
Симптоми: гостре передозування може призвести до тимчасового пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що зазвичай не вимагає екстреної терапії, оскільки функція кори надниркових залоз відновлюється протягом кількох днів.
При тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе значне пригнічення функції кори надниркових залоз. Були отримані дуже рідкісні повідомлення про розвиток гострої адреналової кризи у дітей, які отримували дозу флутиказону 1000 мкг/добу і вище протягом кількох місяців або років. У таких пацієнтів відзначалася гіпоглікемія, пригнічення свідомості і судоми.
Гостра адреналова криза може розвиватися на фоні таких станів, як важка травма, хірургічне втручання, інфекції, різке зниження дози флутиказону.
Немає даних про гостре або хронічне передозування флутиказону при інтраназальному введенні. У здорових добровольців інтраназальне введення 2 мг флутиказону 2 рази на добу протягом 7 днів не впливало на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (доза в 20 разів вища терапевтичної).
При зовнішньому застосуванні флутиказон може всмоктуватися в достатній кількості для прояву системної дії. Ймовірність гострого передозування вкрай низька, однак при хронічному передозуванні або неправильному застосуванні можуть розвиватися ознаки гіперкортицизму (синдром Іценко-Кушинга).
Лікування: необхідно спостереження пацієнтів, які отримують високі дози флутиказону. При передозуванні флутиказону відміну лікування проводять поступово шляхом зниження частоти застосування або переходу на менш активний ГКС, щоб уникнути ризику розвитку глюкокортикоїдної недостатності. При розвитку клінічної картини передозування показано проведення симптоматичної терапії.
При тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе значне пригнічення функції кори надниркових залоз. Були отримані дуже рідкісні повідомлення про розвиток гострої адреналової кризи у дітей, які отримували дозу флутиказону 1000 мкг/добу і вище протягом кількох місяців або років. У таких пацієнтів відзначалася гіпоглікемія, пригнічення свідомості і судоми.
Гостра адреналова криза може розвиватися на фоні таких станів, як важка травма, хірургічне втручання, інфекції, різке зниження дози флутиказону.
Немає даних про гостре або хронічне передозування флутиказону при інтраназальному введенні. У здорових добровольців інтраназальне введення 2 мг флутиказону 2 рази на добу протягом 7 днів не впливало на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (доза в 20 разів вища терапевтичної).
При зовнішньому застосуванні флутиказон може всмоктуватися в достатній кількості для прояву системної дії. Ймовірність гострого передозування вкрай низька, однак при хронічному передозуванні або неправильному застосуванні можуть розвиватися ознаки гіперкортицизму (синдром Іценко-Кушинга).
Лікування: необхідно спостереження пацієнтів, які отримують високі дози флутиказону. При передозуванні флутиказону відміну лікування проводять поступово шляхом зниження частоти застосування або переходу на менш активний ГКС, щоб уникнути ризику розвитку глюкокортикоїдної недостатності. При розвитку клінічної картини передозування показано проведення симптоматичної терапії.
Лікарняна взаємодія
При інгаляційному шляху введення флутиказону пропіонату концентрації його в плазмі крові дуже низькі внаслідок активного метаболізму при "першому проходженні" і високого системного кліренсу в кишечнику і печінці, з участю ферментів системи цитохрому Р450 3А4. Таким чином, клінічно значущі лікарські взаємодії флутиказону пропіонату малоймовірні.
Дослідження лікарської взаємодії у здорових добровольців показало, що ритонавір (високоактивний інгібітор цитохрому Р450 3А4) може значно збільшувати концентрацію флутиказону пропіонату в плазмі, що відповідно призводить до зниження концентрації кортизолу в сироватці. В рамках постреєстраційного застосування спостерігалися клінічно значущі лікарські взаємодії у пацієнтів, які отримували флутиказону пропіонат інтраназально або інгаляційно спільно з ритонавіром, що призводило до системних ефектів кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга і пригнічення функції надниркових залоз. Таким чином, необхідно уникати супутнього застосування препарату ритонавір і флутиказону пропіонату, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для пацієнта переважує можливий ризик системних побічних ефектів ГКС.
Дослідження інших інгібіторів цитохрому Р450 3А4 продемонстрували незначне (еритроміцин) і мале (кетоконазол) збільшення системної експозиції флутиказону пропіонату без будь-якого помітного зниження концентрації кортизолу в сироватці. Тим не менш, необхідно дотримуватися обережності при супутньому призначенні потужних інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, кетоконазол), оскільки існує можливість збільшення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі.
Дослідження лікарської взаємодії у здорових добровольців показало, що ритонавір (високоактивний інгібітор цитохрому Р450 3А4) може значно збільшувати концентрацію флутиказону пропіонату в плазмі, що відповідно призводить до зниження концентрації кортизолу в сироватці. В рамках постреєстраційного застосування спостерігалися клінічно значущі лікарські взаємодії у пацієнтів, які отримували флутиказону пропіонат інтраназально або інгаляційно спільно з ритонавіром, що призводило до системних ефектів кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга і пригнічення функції надниркових залоз. Таким чином, необхідно уникати супутнього застосування препарату ритонавір і флутиказону пропіонату, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для пацієнта переважує можливий ризик системних побічних ефектів ГКС.
Дослідження інших інгібіторів цитохрому Р450 3А4 продемонстрували незначне (еритроміцин) і мале (кетоконазол) збільшення системної експозиції флутиказону пропіонату без будь-якого помітного зниження концентрації кортизолу в сироватці. Тим не менш, необхідно дотримуватися обережності при супутньому призначенні потужних інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, кетоконазол), оскільки існує можливість збільшення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі.
Лікарська форма
Фліксотид аерозоль/для інгаляцій дозований 50 мкг/доза, 125 мкг/доза і 250 мкг/доза.
50 мкг/доза: по 120 доз в алюмінієвий інгалятор, оснащений пластмасовим дозуючим пристроєм із захисним ковпачком. Інгалятор і дозуючий пристрій у зібраному вигляді разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну з контролем першого відкриття.
125 мкг/доза і 250 мкг/доза: по 60 або 120 доз в алюмінієвий інгалятор, оснащений пластмасовим дозуючим пристроєм із захисним ковпачком. Інгалятор і дозуючий пристрій у зібраному вигляді разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну з контролем першого відкриття.
50 мкг/доза: по 120 доз в алюмінієвий інгалятор, оснащений пластмасовим дозуючим пристроєм із захисним ковпачком. Інгалятор і дозуючий пристрій у зібраному вигляді разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну з контролем першого відкриття.
125 мкг/доза і 250 мкг/доза: по 60 або 120 доз в алюмінієвий інгалятор, оснащений пластмасовим дозуючим пристроєм із захисним ковпачком. Інгалятор і дозуючий пристрій у зібраному вигляді разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну з контролем першого відкриття.
