Інфліксимаб
Infliximab
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ремікейд, Фламмегіс
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Infliximabi 100 mg
D.t.d. № 2 in flac.
S. 1 флакон в/в, крапельно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів.
D.t.d. № 2 in flac.
S. 1 флакон в/в, крапельно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів.
Фармакологічні властивості
Імунодепресивне.
Фармакодинаміка
Інфліксимаб інгібує функціональну активність ФНОα у різних досліджуваних зразках in vitro. Застосування інфліксимабу у трансгенних мишей запобігало розвитку поліартриту, пов'язаного з конституційною експресією людського ФНОα. Введення інфліксимабу після початку хвороби призводило до загоєння структурних пошкоджень суглобів. In vivo інфліксимаб швидко утворює стабільні комплекси з людським ФНОα, що супроводжується зниженням біологічної активності ФНОα.
Підвищені концентрації ФНОα визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксимабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) - і С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом з пониженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження числа лімфоцитів у периферичній крові або їх проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціації кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія інфліксимабом супроводжувалася зниженням числа Т-клітин і кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом.
При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксимабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНОα. Терапія інфліксимабом пацієнтів з хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення - СРБ. Загальне число лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксимабом змінювалося в мінімальній мірі, хоча для лімфоцитів, моноцитів і нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їх числа. У пацієнтів, які отримували інфліксимаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалася порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксимабом. Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної пластинки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксимабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНОα і інтерферон-γ. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксимаб зменшує інфільтрацію клітин запалення і вміст маркерів запалення в уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксимаб.
Підвищені концентрації ФНОα визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксимабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) - і С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом з пониженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження числа лімфоцитів у периферичній крові або їх проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціації кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія інфліксимабом супроводжувалася зниженням числа Т-клітин і кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом.
При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксимабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНОα. Терапія інфліксимабом пацієнтів з хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення - СРБ. Загальне число лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксимабом змінювалося в мінімальній мірі, хоча для лімфоцитів, моноцитів і нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їх числа. У пацієнтів, які отримували інфліксимаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалася порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксимабом. Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної пластинки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксимабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНОα і інтерферон-γ. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксимаб зменшує інфільтрацію клітин запалення і вміст маркерів запалення в уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксимаб.
Фармакокінетика
Одноразове внутрішньовенне інфузійне введення інфліксимабу в дозах 1, 3, 5, 10 або 20 мг/кг супроводжувалося дозопропорційним збільшенням максимальної сироваткової концентрації (Сmах) і площі під кривою ”концентрація-час” (AUC). Об'єм розподілу в рівноважному стані (медіана 3,0-4,1 л) не залежав від дози і свідчив про циркуляцію інфліксимабу переважно в судинному руслі. Фармакокінетика не залежала від часу. Шляхи виведення інфліксимабу не визначені. Незмінений інфліксимаб у сечі не виявлявся. У пацієнтів з ревматоїдним артритом кліренс і об'єм розподілу не змінювалися в залежності від віку або маси тіла. Фармакокінетика інфліксимабу у літніх пацієнтів не вивчалася. Дослідження у пацієнтів з захворюваннями печінки або нирок не проводилися.
Після одноразового введення доз 3, 5 або 10 мг/кг медіана Сmах становила 77, 118 і 277 мкг/мл відповідно. Медіана термінального періоду напіввиведення становила від 8 до 9,5 днів. Інфліксимаб визначався в сироватці крові протягом принаймні 8 тижнів у більшості пацієнтів з хворобою Крона (після одноразового введення рекомендованої дози 5 мг/кг) або ревматоїдним артритом (при підтримуючій терапії по 3 мг/кг кожні 8 тижнів).
Повторне застосування інфліксимабу (5 мг/кг на 0-й, 2-й і 6-й тижнях у пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона, а також 3 або 10 мг/кг кожні 4 або 8 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом) супроводжувалося невеликим накопиченням інфліксимабу в сироватці крові після введення другої дози. Надалі клінічно значущого накопичення не спостерігалося. У більшості пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона інфліксимаб визначався в сироватці крові протягом 12 тижнів (в межах від 4 до 28 тижнів) після введення в зазначеному режимі.
Діти
Популяційний аналіз фармакокінетичних даних пацієнтів з виразковим колітом (n=60), хворобою Крона (n=120), ювенільним ревматоїдним артритом (n=117) і хворобою Кавасакі (n=16) у віці від 2 місяців до 17 років показав, що вплив інфліксимабу залежить від маси тіла нелінійно. При прийомі 5 мг/кг інфліксимабу кожні 8 тижнів передбачувана медіана впливу в рівноважному стані (площа під кривою "концентрація-час" (AUCss)) у пацієнтів у віці від 6 до 17 років була приблизно на 20% менше, ніж передбачувана медіана впливу в рівноважному стані у дорослих. Передбачається, що медіана AUCss у пацієнтів у віці старше 2 і молодше 6 років на 40% нижче, ніж у дорослих пацієнтів, хоча кількість пацієнтів, дані яких підтверджують це припущення, обмежена.
Після одноразового введення доз 3, 5 або 10 мг/кг медіана Сmах становила 77, 118 і 277 мкг/мл відповідно. Медіана термінального періоду напіввиведення становила від 8 до 9,5 днів. Інфліксимаб визначався в сироватці крові протягом принаймні 8 тижнів у більшості пацієнтів з хворобою Крона (після одноразового введення рекомендованої дози 5 мг/кг) або ревматоїдним артритом (при підтримуючій терапії по 3 мг/кг кожні 8 тижнів).
Повторне застосування інфліксимабу (5 мг/кг на 0-й, 2-й і 6-й тижнях у пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона, а також 3 або 10 мг/кг кожні 4 або 8 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом) супроводжувалося невеликим накопиченням інфліксимабу в сироватці крові після введення другої дози. Надалі клінічно значущого накопичення не спостерігалося. У більшості пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона інфліксимаб визначався в сироватці крові протягом 12 тижнів (в межах від 4 до 28 тижнів) після введення в зазначеному режимі.
Діти
Популяційний аналіз фармакокінетичних даних пацієнтів з виразковим колітом (n=60), хворобою Крона (n=120), ювенільним ревматоїдним артритом (n=117) і хворобою Кавасакі (n=16) у віці від 2 місяців до 17 років показав, що вплив інфліксимабу залежить від маси тіла нелінійно. При прийомі 5 мг/кг інфліксимабу кожні 8 тижнів передбачувана медіана впливу в рівноважному стані (площа під кривою "концентрація-час" (AUCss)) у пацієнтів у віці від 6 до 17 років була приблизно на 20% менше, ніж передбачувана медіана впливу в рівноважному стані у дорослих. Передбачається, що медіана AUCss у пацієнтів у віці старше 2 і молодше 6 років на 40% нижче, ніж у дорослих пацієнтів, хоча кількість пацієнтів, дані яких підтверджують це припущення, обмежена.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Введення інфліксимабу повинно здійснюватися під наглядом лікарів, які мають досвід діагностики та лікування ревматоїдного артриту, запальних захворювань кишечника, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного артриту або псоріазу. Препарат Інфліксимаб вводять внутрішньовенно. Інфузії препарату повинні проводитися під контролем лікаря, навченного виявляти інфузійні реакції.
При прийомі препарату Інфліксимаб супутня терапія (глюкокортикостероїдами або імунодепресантами) повинна бути оптимізована.
Препарат вводять внутрішньовенно крапельно протягом не менше 2 год. Усі пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря протягом 1-2 год після інфузії для запобігання гострих інфузійних реакцій. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрин, антигістамінні засоби, глюкокортикостероїди та штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону і/або парацетамолу, а також зменшення швидкості проведення інфузії для зменшення ризику розвитку інфузійних реакцій, особливо у пацієнтів, у яких інфузійні реакції розвивалися при попередньому введенні препарату.
При лікуванні дорослих пацієнтів, які добре перенесли принаймні три перші 2-годинні інфузії препарату Інфліксимаб (фаза індукції) і знаходяться на підтримуючій терапії, можливо скорочення тривалості наступних інфузій до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникне інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендовано повернення до більш повільних інфузій.
Можливість скорочення часу інфузій при введенні препарату в дозі більше 6 мг/кг не вивчалася.
Лікування ревматоїдного артриту
Початкова разова доза препарату Інфліксимаб становить 3 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення (фаза індукції), і далі кожні 8 тижнів (підтримуюча фаза лікування).
Лікування препаратом Інфліксимаб слід проводити одночасно з застосуванням метотрексату.
У більшості пацієнтів клінічна відповідь досягається протягом 12 тижнів. При недостатній відповіді або якщо ефект від лікування втрачається в подальшому періоді, можливо збільшення дози препарату Інфліксимаб з кроком у 1,5 мг/кг, аж до 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів, або скорочення інтервалів між введеннями препарату Інфліксимаб в дозі 3 мг/кг до 4 тижнів. При досягненні клінічної відповіді лікування повинно бути продовжено у відповідній дозі та відповідному режимі дозування.
При відсутності ефекту від лікування протягом 12 перших тижнів, а також у відповідь на збільшення дози препарату Інфліксимаб або скорочення інтервалів між інфузіями слід розглянути питання про доцільність продовження лікування.
Лікування активної форми хвороби Крона важкої або середньої ступені у дорослих
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно, друга інфузія у тій же дозі через 2 тижні після першої. При відсутності відповіді після двох введень подальше застосування препарату Інфліксимаб не є доцільним. Для пацієнтів, які відповіли на лікування, лікування препаратом Інфліксимаб можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування:
- препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 6 тижнів після першого введення і потім кожні 8 тижнів; у підтримуючу фазу лікування деяким пацієнтам для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг;
- препарат вводять повторно у дозі 5 мг/кг при рецидиві захворювання
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь при збільшенні дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких не було ознак терапевтичного покращення після зміни дози.
Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Лікування активної форми хвороби Крона важкої або середньої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років включно
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. При відсутності ефекту протягом перших 10 тижнів подальше застосування препарату Інфліксимаб не рекомендується.
Деяким пацієнтам для підтримання клінічного ефекту може знадобитися більш короткий інтервал між інфузіями, в той час як для частини пацієнтів більш тривалий інтервал може бути достатнім. У пацієнтів, у яких інтервал між інфузіями скорочено до менше 8 тижнів, може бути підвищений ризик розвитку небажаних явищ. Слід ретельно оцінити необхідність продовження лікування при відсутності додаткового ефекту від лікування при зміні інтервалу дозування.
Лікування препаратом Інфліксимаб слід проводити одночасно з застосуванням імуномодуляторів - 6-меркаптопурину, азатіоприну або метотрексату.
При наявності відповіді на лікування препаратом Інфліксимаб загальна тривалість лікування визначається лікарем.
Лікування хвороби Крона з утворенням свищів у дорослих
Препарат Інфліксимаб вводять у дозі 5 мг/кг внутрішньовенно, потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення. При відсутності відповіді після введення цих трьох доз продовження лікування препаратом Інфліксимаб недоцільно. При наявності відповіді лікування можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування:
- препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення і потім кожні 8 тижнів; у деяких пацієнтів для досягнення ефекту від лікування може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг;
- препарат вводять повторно у тій же дозі при рецидиві захворювання.
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь при збільшенні дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких не було ознак терапевтичного покращення після зміни дози.
Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Порівняльних досліджень зазначених двох варіантів лікування хвороби Крона не проводилося. Наявні дані про застосування препарату за другим варіантом лікування (повторному введенні у разі рецидиву) обмежені.
Лікування виразкового коліту у дорослих
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. У деяких пацієнтів для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг. Наявні дані свідчать про настання ефекту від лікування у строк до 14 тижнів (після введення 3 доз). Якщо протягом цього часу ефекту не настало, слід вирішити питання про доцільність продовження лікування. При наявності відповіді на лікування загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
При наявності відповіді на лікування препаратом Інфліксимаб загальна тривалість лікування визначається лікарем.
Ефективність і безпека інфліксимабу у пацієнтів молодше 6 років не вивчалася.
Лікування анкілозуючого спондиліту
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 6-8 тижнів. При відсутності ефекту протягом 6 тижнів (після введення двох доз) продовжувати лікування недоцільно.
Лікування псоріатичного артриту
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів.
Лікування псоріазу
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. При відсутності ефекту протягом 14 тижнів (після введення чотирьох доз) продовжувати лікування інфліксимабом недоцільно. Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Повторне призначення при ревматоїдному артриті та хворобі Крона
У разі рецидиву захворювання препарат Інфліксимаб може бути знову призначений протягом 16 тижнів після введення останньої дози. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості були нечастими і спостерігалися у разі, якщо інтервал без використання інфліксимабу перед повторним введенням становив менше 1 року. Ефективність і безпека повторного введення інфліксимабу з інтервалом, що перевищує 16 тижнів, не вивчалися.
Повторне призначення при виразковому коліті
Ефективність і безпека інфліксимабу при його повторному застосуванні за схемою (не кожні 8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при анкілозуючому спондиліті
Ефективність і безпека інфліксимабу при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 6-8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при псоріатичному артриті
Ефективність і безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при псоріазі
Обмежений досвід повторного введення однієї дози інфліксимабу після 20-тижневого інтервалу дозволяє припустити, що лікування може виявитися менш ефективним і супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (легкого та середнього ступеня тяжкості) порівняно з початковим індукційним режимом.
Обмежений досвід повторного призначення інфліксимабу в режимі індукції після загострення захворювання дозволяє припустити, що лікування може супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (в тому числі тяжкого ступеня) порівняно з режимом введення кожні 8 тижнів.
Повторне призначення незалежно від показань
У разі перерви в підтримуючій терапії та необхідності відновлення лікування не рекомендовано повторне призначення препарату Інфліксимаб в режимі індукції. Відновлення терапії слід проводити в режимі однієї інфузії з подальшим призначенням інфузій в режимі підтримуючої терапії.
Літні (≥65 років)
Ефективність і безпека інфліксимабу у літніх пацієнтів не вивчалися. Ніяких суттєвих пов'язаних з віком відмінностей у розподілі та виведенні препарату в клінічних дослідженнях не спостерігалося. Корекції дози не потрібно.
Порушення функції нирок і/або печінки
Ефективність і безпека інфліксимабу у даної категорії пацієнтів не вивчалися.
При прийомі препарату Інфліксимаб супутня терапія (глюкокортикостероїдами або імунодепресантами) повинна бути оптимізована.
Препарат вводять внутрішньовенно крапельно протягом не менше 2 год. Усі пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря протягом 1-2 год після інфузії для запобігання гострих інфузійних реакцій. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрин, антигістамінні засоби, глюкокортикостероїди та штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону і/або парацетамолу, а також зменшення швидкості проведення інфузії для зменшення ризику розвитку інфузійних реакцій, особливо у пацієнтів, у яких інфузійні реакції розвивалися при попередньому введенні препарату.
При лікуванні дорослих пацієнтів, які добре перенесли принаймні три перші 2-годинні інфузії препарату Інфліксимаб (фаза індукції) і знаходяться на підтримуючій терапії, можливо скорочення тривалості наступних інфузій до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникне інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендовано повернення до більш повільних інфузій.
Можливість скорочення часу інфузій при введенні препарату в дозі більше 6 мг/кг не вивчалася.
Лікування ревматоїдного артриту
Початкова разова доза препарату Інфліксимаб становить 3 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення (фаза індукції), і далі кожні 8 тижнів (підтримуюча фаза лікування).
Лікування препаратом Інфліксимаб слід проводити одночасно з застосуванням метотрексату.
У більшості пацієнтів клінічна відповідь досягається протягом 12 тижнів. При недостатній відповіді або якщо ефект від лікування втрачається в подальшому періоді, можливо збільшення дози препарату Інфліксимаб з кроком у 1,5 мг/кг, аж до 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів, або скорочення інтервалів між введеннями препарату Інфліксимаб в дозі 3 мг/кг до 4 тижнів. При досягненні клінічної відповіді лікування повинно бути продовжено у відповідній дозі та відповідному режимі дозування.
При відсутності ефекту від лікування протягом 12 перших тижнів, а також у відповідь на збільшення дози препарату Інфліксимаб або скорочення інтервалів між інфузіями слід розглянути питання про доцільність продовження лікування.
Лікування активної форми хвороби Крона важкої або середньої ступені у дорослих
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно, друга інфузія у тій же дозі через 2 тижні після першої. При відсутності відповіді після двох введень подальше застосування препарату Інфліксимаб не є доцільним. Для пацієнтів, які відповіли на лікування, лікування препаратом Інфліксимаб можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування:
- препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 6 тижнів після першого введення і потім кожні 8 тижнів; у підтримуючу фазу лікування деяким пацієнтам для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг;
- препарат вводять повторно у дозі 5 мг/кг при рецидиві захворювання
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь при збільшенні дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких не було ознак терапевтичного покращення після зміни дози.
Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Лікування активної форми хвороби Крона важкої або середньої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років включно
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. При відсутності ефекту протягом перших 10 тижнів подальше застосування препарату Інфліксимаб не рекомендується.
Деяким пацієнтам для підтримання клінічного ефекту може знадобитися більш короткий інтервал між інфузіями, в той час як для частини пацієнтів більш тривалий інтервал може бути достатнім. У пацієнтів, у яких інтервал між інфузіями скорочено до менше 8 тижнів, може бути підвищений ризик розвитку небажаних явищ. Слід ретельно оцінити необхідність продовження лікування при відсутності додаткового ефекту від лікування при зміні інтервалу дозування.
Лікування препаратом Інфліксимаб слід проводити одночасно з застосуванням імуномодуляторів - 6-меркаптопурину, азатіоприну або метотрексату.
При наявності відповіді на лікування препаратом Інфліксимаб загальна тривалість лікування визначається лікарем.
Лікування хвороби Крона з утворенням свищів у дорослих
Препарат Інфліксимаб вводять у дозі 5 мг/кг внутрішньовенно, потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення. При відсутності відповіді після введення цих трьох доз продовження лікування препаратом Інфліксимаб недоцільно. При наявності відповіді лікування можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування:
- препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення і потім кожні 8 тижнів; у деяких пацієнтів для досягнення ефекту від лікування може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг;
- препарат вводять повторно у тій же дозі при рецидиві захворювання.
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь при збільшенні дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких не було ознак терапевтичного покращення після зміни дози.
Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Порівняльних досліджень зазначених двох варіантів лікування хвороби Крона не проводилося. Наявні дані про застосування препарату за другим варіантом лікування (повторному введенні у разі рецидиву) обмежені.
Лікування виразкового коліту у дорослих
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. У деяких пацієнтів для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг. Наявні дані свідчать про настання ефекту від лікування у строк до 14 тижнів (після введення 3 доз). Якщо протягом цього часу ефекту не настало, слід вирішити питання про доцільність продовження лікування. При наявності відповіді на лікування загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
При наявності відповіді на лікування препаратом Інфліксимаб загальна тривалість лікування визначається лікарем.
Ефективність і безпека інфліксимабу у пацієнтів молодше 6 років не вивчалася.
Лікування анкілозуючого спондиліту
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 6-8 тижнів. При відсутності ефекту протягом 6 тижнів (після введення двох доз) продовжувати лікування недоцільно.
Лікування псоріатичного артриту
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів.
Лікування псоріазу
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. При відсутності ефекту протягом 14 тижнів (після введення чотирьох доз) продовжувати лікування інфліксимабом недоцільно. Загальна тривалість лікування препаратом Інфліксимаб визначається лікарем.
Повторне призначення при ревматоїдному артриті та хворобі Крона
У разі рецидиву захворювання препарат Інфліксимаб може бути знову призначений протягом 16 тижнів після введення останньої дози. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості були нечастими і спостерігалися у разі, якщо інтервал без використання інфліксимабу перед повторним введенням становив менше 1 року. Ефективність і безпека повторного введення інфліксимабу з інтервалом, що перевищує 16 тижнів, не вивчалися.
Повторне призначення при виразковому коліті
Ефективність і безпека інфліксимабу при його повторному застосуванні за схемою (не кожні 8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при анкілозуючому спондиліті
Ефективність і безпека інфліксимабу при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 6-8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при псоріатичному артриті
Ефективність і безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 8 тижнів) не вивчалися.
Повторне призначення при псоріазі
Обмежений досвід повторного введення однієї дози інфліксимабу після 20-тижневого інтервалу дозволяє припустити, що лікування може виявитися менш ефективним і супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (легкого та середнього ступеня тяжкості) порівняно з початковим індукційним режимом.
Обмежений досвід повторного призначення інфліксимабу в режимі індукції після загострення захворювання дозволяє припустити, що лікування може супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (в тому числі тяжкого ступеня) порівняно з режимом введення кожні 8 тижнів.
Повторне призначення незалежно від показань
У разі перерви в підтримуючій терапії та необхідності відновлення лікування не рекомендовано повторне призначення препарату Інфліксимаб в режимі індукції. Відновлення терапії слід проводити в режимі однієї інфузії з подальшим призначенням інфузій в режимі підтримуючої терапії.
Літні (≥65 років)
Ефективність і безпека інфліксимабу у літніх пацієнтів не вивчалися. Ніяких суттєвих пов'язаних з віком відмінностей у розподілі та виведенні препарату в клінічних дослідженнях не спостерігалося. Корекції дози не потрібно.
Порушення функції нирок і/або печінки
Ефективність і безпека інфліксимабу у даної категорії пацієнтів не вивчалися.
Для дітей:
Ефективність і безпека інфліксимабу у пацієнтів молодше 6 років не вивчалася.
Лікування виразкового коліту у дітей і підлітків від 6 до 17 років включно
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. Наявні дані не дозволяють рекомендувати застосування інфліксимабу при відсутності ефекту протягом 8 тижнів після першої інфузії.
Лікування виразкового коліту у дітей і підлітків від 6 до 17 років включно
Початкова доза препарату Інфліксимаб становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі кожні 8 тижнів. Наявні дані не дозволяють рекомендувати застосування інфліксимабу при відсутності ефекту протягом 8 тижнів після першої інфузії.
Показання
Ревматоїдний артрит в активній формі у пацієнтів 18 років і старше (в комбінації з метотрексатом) при неефективності проведеної раніше терапії, включаючи лікування метотрексатом.
Хвороба Крона в активній формі важкого ступеня (в т.ч. з утворенням свищів) у пацієнтів 18 років і старше, що не піддається стандартній терапії, включаючи кортикостероїди і/або імунодепресанти.
Хвороба Крона в активній формі, середньої або важкої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років включно - при неефективності, непереносимості або наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає кортикостероїди і/або імунодепресанти.
Виразковий коліт у дорослих при неефективності стандартної терапії.
Виразковий коліт середньої або важкої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років - при недостатній ефективності стандартної терапії з застосуванням кортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або при наявності непереносимості або протипоказань до стандартної терапії.
Анкілозуючий спондиліт.
Псоріатичний артрит.
Псоріаз.
Хвороба Крона в активній формі важкого ступеня (в т.ч. з утворенням свищів) у пацієнтів 18 років і старше, що не піддається стандартній терапії, включаючи кортикостероїди і/або імунодепресанти.
Хвороба Крона в активній формі, середньої або важкої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років включно - при неефективності, непереносимості або наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає кортикостероїди і/або імунодепресанти.
Виразковий коліт у дорослих при неефективності стандартної терапії.
Виразковий коліт середньої або важкої ступені у дітей і підлітків у віці від 6 до 17 років - при недостатній ефективності стандартної терапії з застосуванням кортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або при наявності непереносимості або протипоказань до стандартної терапії.
Анкілозуючий спондиліт.
Псоріатичний артрит.
Псоріаз.
Протипоказання
Гіперчутливість (в т.ч. до інших мишачих білків), важкий інфекційний процес (в т.ч. сепсис, абсцес, туберкульоз, опортуністичні інфекції), серцева недостатність середньої або важкої ступені, дитячий і підлітковий вік до 18 років (при хворобі Крона — до 6 років), вагітність, годування груддю.
Особливі вказівки
При застосуванні інфліксимабу можливий розвиток гострих алергічних реакцій і алергічних реакцій уповільненого типу.
У деяких хворих можливе утворення антитіл до інфліксимабу, які в рідкісних випадках викликають розвиток важких алергічних реакцій. При відсутності толерантності до метотрексату або до інших імунодепресантів нестероїдної структури (наприклад, азатіоприну, 6-меркаптопурину) і перериванні їх прийому до або під час застосування інфліксимабу підвищується ризик утворення цих антитіл.
Реакції підвищеної чутливості уповільненого типу спостерігалися з високою частотою (25%) при хворобі Крона після призначення повторного лікування через 2-4 год після первинного.
Оскільки виведення інфліксимабу відбувається протягом 6 міс, хворий протягом цього періоду повинен перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення ознак інфекційного процесу. Застосування інфліксимабу слід припинити у разі розвитку важкої інфекції або сепсису.
При підозрі на активний туберкульозний процес лікування слід припинити, поки не буде встановлено діагноз і проведено відповідне лікування.
До початку терапії інфліксимабом пацієнтів слід ретельно обстежити на предмет виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Слід враховувати, що у важких хворих і хворих з імуносупресією може бути отримана хибнонегативна туберкулінова проба. При виявленні латентного туберкульозу необхідно вжити заходів, щоб не допустити активізації процесу, а також слід оцінити співвідношення передбачуваної користі і потенційного ризику застосування інфліксимабу у цієї категорії пацієнтів.
При появі в період лікування симптомів, що нагадують вовчаковий синдром (стійкий висип, лихоманка, біль у суглобах, втомлюваність), і при цьому будуть визначатися антитіла до ДНК, інфліксимаб слід відмінити.
Ефективність і безпека застосування інфліксимабу у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з захворюваннями печінки і нирок не встановлена.
Безпека і ефективність застосування інфліксимабу у дітей і підлітків у віці до 17 років з ревматоїдним артритом або хворобою Крона, не вивчені. До отримання відповідних даних слід уникати застосування у цієї категорії пацієнтів.
У деяких хворих можливе утворення антитіл до інфліксимабу, які в рідкісних випадках викликають розвиток важких алергічних реакцій. При відсутності толерантності до метотрексату або до інших імунодепресантів нестероїдної структури (наприклад, азатіоприну, 6-меркаптопурину) і перериванні їх прийому до або під час застосування інфліксимабу підвищується ризик утворення цих антитіл.
Реакції підвищеної чутливості уповільненого типу спостерігалися з високою частотою (25%) при хворобі Крона після призначення повторного лікування через 2-4 год після первинного.
Оскільки виведення інфліксимабу відбувається протягом 6 міс, хворий протягом цього періоду повинен перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення ознак інфекційного процесу. Застосування інфліксимабу слід припинити у разі розвитку важкої інфекції або сепсису.
При підозрі на активний туберкульозний процес лікування слід припинити, поки не буде встановлено діагноз і проведено відповідне лікування.
До початку терапії інфліксимабом пацієнтів слід ретельно обстежити на предмет виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Слід враховувати, що у важких хворих і хворих з імуносупресією може бути отримана хибнонегативна туберкулінова проба. При виявленні латентного туберкульозу необхідно вжити заходів, щоб не допустити активізації процесу, а також слід оцінити співвідношення передбачуваної користі і потенційного ризику застосування інфліксимабу у цієї категорії пацієнтів.
При появі в період лікування симптомів, що нагадують вовчаковий синдром (стійкий висип, лихоманка, біль у суглобах, втомлюваність), і при цьому будуть визначатися антитіла до ДНК, інфліксимаб слід відмінити.
Ефективність і безпека застосування інфліксимабу у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з захворюваннями печінки і нирок не встановлена.
Безпека і ефективність застосування інфліксимабу у дітей і підлітків у віці до 17 років з ревматоїдним артритом або хворобою Крона, не вивчені. До отримання відповідних даних слід уникати застосування у цієї категорії пацієнтів.
Побічні ефекти
З боку нервової системи та органів чуття: 1–10% — головний біль, вертиго, запаморочення, втома; 0,1–1% — загострення демієлінізуючого захворювання (в т.ч. розсіяного склерозу), депресія, ажитація, амнезія, апатія, нервозність, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, кон'юнктивіт, кератит, ендофтальміт, періорбітальний набряк; 0,01–0,1% — менінгіт; частота невідома — демієлінізуюче захворювання (синдром Гійена-Барре, невропатія, гіпестезія, парестезія).
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): 0,1–1% — погіршення серцевої недостатності, серцебиття, аритмія, брадикардія, припливи, петехії, екхімоз/гематома, зниження або підвищення АТ, спазм судин, ішемія периферичних тканин, тромбофлебіт, непритомність, анемія, лейко-, лімфо-, нейтро-, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, лімфаденопатія; частота невідома — агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія, ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура; 0,01–0,1% — тахікардія, порушення периферичного кровообігу; частота невідома — серцева недостатність, перикардіальний випіт.
З боку респіраторної системи: 1–10% — інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів (в т.ч. бронхіт, пневмонія), синусит, задишка; 0,1–1% — набряк легень, плеврит, носова кровотеча, 0,01–0,1% — плевральний випіт; частота невідома — інтерстиціальні захворювання легень, в т.ч. швидко прогресуючі (фіброз легень, пневмоніт).
З боку органів ШКТ: 1–10% — нудота, діарея, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; 0,1–1% — дивертикуліт, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор, хейліт, холецистит, порушення функції печінки; 0,01–0,1% — перфорація кишечника, шлунково-кишкова кровотеча, стеноз кишечника, гепатит; частота невідома — панкреатит, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит, пошкодження гепатоцитів, жовтяниця.
З боку сечостатевої системи: 0,1–1% — інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит), вагініт, набряки.
З боку шкірних покривів: 1–10% — пітливість, сухість шкіри; 0,1–1% — гіперкератоз, порушення пігментації шкіри, ціаноз, грибковий дерматит (оніхомікоз, екзема), себорея, розацеа, папілома шкіри, рожа, бородавки, фурункульоз, алопеція, буллезний висип, псоріаз, включаючи вперше виниклий і пустульозний (переважно долонь і стоп).
Алергічні реакції: 1–10% — висип, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм, реакції за типом сироваткової хвороби; 0,1–1% — анафілактичні реакції, вовчаковоподібний синдром; частота невідома — анафілактичний шок, сироваткова хвороба, васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема.
Інші: інфекційні та паразитарні захворювання: 1–10% — вірусні інфекції (в т.ч. грип, герпетична інфекція); 0,1–1% — сепсис, туберкульоз, абсцес, бактеріальні та грибкові інфекції (в т.ч. кандидоз), целюліт; частота невідома — опортуністичні інфекції (викликані атиповими мікобактеріями, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, криптококоз, аспергільоз, листеріоз), загострення хронічного гепатиту B, сальмонельоз.
Інші побічні ефекти: 1–10% — больовий синдром (біль у грудній клітці, біль у животі), лихоманка, реакції в місці ін'єкції; 0,1–1% — міалгія, артралгія, біль у спині, утворення аутоантитіл до інфліксимабу, порушення процесу регенерації, озноб, інфузійні реакції; 0,01–0,1% — гранулематозні виразки.
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): 0,1–1% — погіршення серцевої недостатності, серцебиття, аритмія, брадикардія, припливи, петехії, екхімоз/гематома, зниження або підвищення АТ, спазм судин, ішемія периферичних тканин, тромбофлебіт, непритомність, анемія, лейко-, лімфо-, нейтро-, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, лімфаденопатія; частота невідома — агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія, ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура; 0,01–0,1% — тахікардія, порушення периферичного кровообігу; частота невідома — серцева недостатність, перикардіальний випіт.
З боку респіраторної системи: 1–10% — інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів (в т.ч. бронхіт, пневмонія), синусит, задишка; 0,1–1% — набряк легень, плеврит, носова кровотеча, 0,01–0,1% — плевральний випіт; частота невідома — інтерстиціальні захворювання легень, в т.ч. швидко прогресуючі (фіброз легень, пневмоніт).
З боку органів ШКТ: 1–10% — нудота, діарея, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; 0,1–1% — дивертикуліт, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор, хейліт, холецистит, порушення функції печінки; 0,01–0,1% — перфорація кишечника, шлунково-кишкова кровотеча, стеноз кишечника, гепатит; частота невідома — панкреатит, печінкова недостатність, аутоімунний гепатит, пошкодження гепатоцитів, жовтяниця.
З боку сечостатевої системи: 0,1–1% — інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит), вагініт, набряки.
З боку шкірних покривів: 1–10% — пітливість, сухість шкіри; 0,1–1% — гіперкератоз, порушення пігментації шкіри, ціаноз, грибковий дерматит (оніхомікоз, екзема), себорея, розацеа, папілома шкіри, рожа, бородавки, фурункульоз, алопеція, буллезний висип, псоріаз, включаючи вперше виниклий і пустульозний (переважно долонь і стоп).
Алергічні реакції: 1–10% — висип, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм, реакції за типом сироваткової хвороби; 0,1–1% — анафілактичні реакції, вовчаковоподібний синдром; частота невідома — анафілактичний шок, сироваткова хвороба, васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема.
Інші: інфекційні та паразитарні захворювання: 1–10% — вірусні інфекції (в т.ч. грип, герпетична інфекція); 0,1–1% — сепсис, туберкульоз, абсцес, бактеріальні та грибкові інфекції (в т.ч. кандидоз), целюліт; частота невідома — опортуністичні інфекції (викликані атиповими мікобактеріями, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, криптококоз, аспергільоз, листеріоз), загострення хронічного гепатиту B, сальмонельоз.
Інші побічні ефекти: 1–10% — больовий синдром (біль у грудній клітці, біль у животі), лихоманка, реакції в місці ін'єкції; 0,1–1% — міалгія, артралгія, біль у спині, утворення аутоантитіл до інфліксимабу, порушення процесу регенерації, озноб, інфузійні реакції; 0,01–0,1% — гранулематозні виразки.
Передозування
Одноразове введення інфліксимабу в дозі 20 мг/кг не викликало токсичного ефекту. Клінічних даних про передозування немає. У разі необхідності слід проводити симптоматичне лікування.
Лікарняна взаємодія
У хворих ревматоїдним артритом і хворобою Крона одночасне застосування метотрексату може знижувати утворення антитіл до інфліксимабу і підвищувати концентрацію останнього в плазмі. Інфузійний розчин несумісний (не слід змішувати) з іншими ЛЗ.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 100 мг.
По 100 мг інфліксимабу у флакони безбарвного нейтрального скла гідролітичного класу, герметично закупорені гумовими пробками з обкаткою алюмінієвими ковпачками з пластиковою кришкою типу "flip-off". На кожен флакон наклеюють етикетку самоклеючу.
По 1 флакону з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Допускається наклеювання етикетки контролю першого відкриття на пачку з картону.
По 100 мг інфліксимабу у флакони безбарвного нейтрального скла гідролітичного класу, герметично закупорені гумовими пробками з обкаткою алюмінієвими ковпачками з пластиковою кришкою типу "flip-off". На кожен флакон наклеюють етикетку самоклеючу.
По 1 флакону з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Допускається наклеювання етикетки контролю першого відкриття на пачку з картону.
