Кардоритм
Cardoritm
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Cardoritm 0,01 №20
D.S. По 1 таблетці 1 раз на добу
D.S. По 1 таблетці 1 раз на добу
Фармакологічні властивості
Кардоритм − високоселективний β1-адреноблокатор.
Фармакодинаміка
Кардоритм − не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Має низьку спорідненість до β2-рецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин та до β2-рецепторів ферментативного метаболічного регулювання. Таким чином, бісопролол, як правило, не впливає на опір дихальних шляхів і бета2-опосередковані метаболічні процеси. Його бета1-селективність виходить за межі діапазону терапевтичних доз.
Як відомо, у бісопрололу немає негативного інотропного ефекту.
Максимальний ефект бісопрололу досягається через 3-4 години після перорального прийому. Період напіввиведення (10-12 годин) забезпечує 24-годинну ефективність при прийомі препарату один раз на день. У загальному випадку, максимальний антигіпертензивний ефект бісопрололу досягається після 2-тижневого лікування.
При терапії гострих станів хворих з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності, бісопролол зменшує частоту серцевих скорочень і знижує ударний об'єм, що призводить до зниження фракції викиду і споживання кисню. При терапії хронічних станів спочатку збільшений периферичний опір зменшується. Зниження активності реніну плазми лежить в основі антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів.
Бісопролол пригнічує відповідь на симпатоадренергічну активність шляхом блокування серцевих бета1-рецепторів. Цей ефект викликає уповільнення серцебиття і зниження скоротливості, що призводить до зниження споживання міокардом кисню. Останнє викликає бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця.
Як відомо, у бісопрололу немає негативного інотропного ефекту.
Максимальний ефект бісопрололу досягається через 3-4 години після перорального прийому. Період напіввиведення (10-12 годин) забезпечує 24-годинну ефективність при прийомі препарату один раз на день. У загальному випадку, максимальний антигіпертензивний ефект бісопрололу досягається після 2-тижневого лікування.
При терапії гострих станів хворих з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності, бісопролол зменшує частоту серцевих скорочень і знижує ударний об'єм, що призводить до зниження фракції викиду і споживання кисню. При терапії хронічних станів спочатку збільшений периферичний опір зменшується. Зниження активності реніну плазми лежить в основі антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів.
Бісопролол пригнічує відповідь на симпатоадренергічну активність шляхом блокування серцевих бета1-рецепторів. Цей ефект викликає уповільнення серцебиття і зниження скоротливості, що призводить до зниження споживання міокардом кисню. Останнє викликає бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця.
Фармакокінетика
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Через свій невисокий пресистемний метаболізм – менше 10% − має абсолютну біодоступність близько 90%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми крові досягає приблизно 30%. Об'єм розподілу − 3.5 л/кг.
Метаболізм і виведення
Бісопролол виводиться з організму двома однаково ефективними шляхами: 50% метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками, а решта 50% виводиться нирками в неметаболізованій формі. Оскільки виведення відбувається в нирках і печінці в рівній мірі, то зазвичай не потрібно коригування дози у пацієнтів з порушеною функцією печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості.
Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Період напіввиведення бісопрололу дорівнює 10-12 годинам.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та порушеною функцією нирок або печінки не вивчалася. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (функціональний клас III за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA)) концентрація бісопрололу в плазмі крові та період напіввиведення більші порівняно з показниками у здорових добровольців.
Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Через свій невисокий пресистемний метаболізм – менше 10% − має абсолютну біодоступність близько 90%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми крові досягає приблизно 30%. Об'єм розподілу − 3.5 л/кг.
Метаболізм і виведення
Бісопролол виводиться з організму двома однаково ефективними шляхами: 50% метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками, а решта 50% виводиться нирками в неметаболізованій формі. Оскільки виведення відбувається в нирках і печінці в рівній мірі, то зазвичай не потрібно коригування дози у пацієнтів з порушеною функцією печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості.
Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Період напіввиведення бісопрололу дорівнює 10-12 годинам.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та порушеною функцією нирок або печінки не вивчалася. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (функціональний клас III за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA)) концентрація бісопрололу в плазмі крові та період напіввиведення більші порівняно з показниками у здорових добровольців.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Стандартне лікування ХСН складається з іАПФ (або, у разі непереносимості іАПФ, блокатора рецепторів до ангіотензину), бета-блокатора, діуретиків, і в разі необхідності серцевих глікозидів. Стан пацієнтів має бути стабільним (без гострої серцевої недостатності) при ініціації лікування бісопрололом. Бажано, щоб лікар мав досвід лікування пацієнтів з ХСН.
Препарат КАРДОРИТМ слід приймати вранці незалежно від прийому їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати.
Дозування:
Лікування має бути розпочато в основному поступово, з малих доз, які потім збільшуються. У всіх випадках доза має підбиратися індивідуально, враховуючи частоту пульсу та терапевтичний ефект.
Початок лікування стійкої хронічної серцевої недостатності з препаратом КАРДОРИТМ вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування.
Лікування хронічної серцевої недостатності препаратом КАРДОРИТМ починається відповідно до наступної схеми поступового титрування дози. Може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від того, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто дозу можна збільшувати лише в тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 20 мг один раз на день. Під час фази титрування і після неї може спостерігатися тимчасове погіршення серцевої недостатності, гіпотензія або брадикардія. Тому потрібне ретельне спостереження за показниками життєдіяльності (кров'яний тиск, ЧСС) і симптомами прогресування серцевої недостатності.
Модифікація лікування:
Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається тимчасове погіршення серцевої недостатності, розвивається гіпотензія або брадикардія, рекомендується перегляд дозування супутнього препарату. Також може знадобитися тимчасове зниження дозування бісопрололу або призупинення лікування.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування.
Лікування артеріальної гіпертензії:
Рекомендована доза КарДОРИТМа становить 5 мг один раз на день.
При легких формах гіпертонії (діастолічний артеріальний тиск до 105 мм рт.ст.), терапія дозою 2,5 мг один раз на день може бути достатньою.
При необхідності дозування можна збільшити до 10 мг один раз на день.
Подальше збільшення дози має обґрунтовуватися і проводитися у виняткових випадках.
Максимальна рекомендована доза КарДОРИТМа становить 20 мг один раз на день.
Ішемічна хвороба серця (стенокардія):
Рекомендована доза КарДОРИТМа становить 5 мг один раз на день.
При необхідності дозування можна збільшити до 10 мг один раз на день.
Подальше збільшення дози має обґрунтовуватися і проводитися у виняткових випадках.
Максимальна рекомендована доза КарДОРИТМа становить 20 мг один раз на день.
Дозування при печінковій і/або нирковій недостатності:
Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок легкого або середнього ступеня корекції режиму дозування, як правило, не потрібно. Для хворих з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг.
Існує лише обмежений досвід використання КарДОРИТМа у діалізних пацієнтів, який не вказує на необхідність корекції режиму дозування.
Титрування дози в цих групах пацієнтів слід проводити з особливою обережністю.
Літні люди:
Корекція дозування не потрібна.
Тривалість лікування:
Тривалість лікування не обмежена і залежить від перебігу та тяжкості захворювання.
Не можна різко припиняти лікування КарДОРИТМом, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до гострого погіршення стану здоров'я пацієнта. Якщо призупинення лікування необхідне, доза має знижуватися поступово (наприклад, вдвічі зменшуючи дозу один раз на тиждень).
Препарат КАРДОРИТМ слід приймати вранці незалежно від прийому їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати.
Дозування:
Лікування має бути розпочато в основному поступово, з малих доз, які потім збільшуються. У всіх випадках доза має підбиратися індивідуально, враховуючи частоту пульсу та терапевтичний ефект.
Початок лікування стійкої хронічної серцевої недостатності з препаратом КАРДОРИТМ вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування.
Лікування хронічної серцевої недостатності препаратом КАРДОРИТМ починається відповідно до наступної схеми поступового титрування дози. Може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від того, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто дозу можна збільшувати лише в тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
- 1 тиждень 1,25 мг: бісопрололу фумарат (1/2 таблетки КАРДОРИТМ 2,5 мг) щодня один раз на день
- 2 тиждень 2,5 мг: бісопрололу фумарат (1 таблетка КАРДОРИТМ 2,5 мг) щодня один раз на день
- 3 тиждень 3,75 мг: бісопрололу фумарат (1,5 таблетки КАРДОРИТМ 2,5 мг) щодня один раз на день
- 4-7 тиждень 5 мг: бісопрололу фумарат щодня один раз на день*
- 8-11 тиждень 7,5 мг: бісопрололу фумарат щодня один раз на день*
- 12 тиждень і після 10 мг: бісопрололу фумарат щодня один раз на день як підтримуюча терапія*
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 20 мг один раз на день. Під час фази титрування і після неї може спостерігатися тимчасове погіршення серцевої недостатності, гіпотензія або брадикардія. Тому потрібне ретельне спостереження за показниками життєдіяльності (кров'яний тиск, ЧСС) і симптомами прогресування серцевої недостатності.
Модифікація лікування:
Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається тимчасове погіршення серцевої недостатності, розвивається гіпотензія або брадикардія, рекомендується перегляд дозування супутнього препарату. Також може знадобитися тимчасове зниження дозування бісопрололу або призупинення лікування.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування.
Лікування артеріальної гіпертензії:
Рекомендована доза КарДОРИТМа становить 5 мг один раз на день.
При легких формах гіпертонії (діастолічний артеріальний тиск до 105 мм рт.ст.), терапія дозою 2,5 мг один раз на день може бути достатньою.
При необхідності дозування можна збільшити до 10 мг один раз на день.
Подальше збільшення дози має обґрунтовуватися і проводитися у виняткових випадках.
Максимальна рекомендована доза КарДОРИТМа становить 20 мг один раз на день.
Ішемічна хвороба серця (стенокардія):
Рекомендована доза КарДОРИТМа становить 5 мг один раз на день.
При необхідності дозування можна збільшити до 10 мг один раз на день.
Подальше збільшення дози має обґрунтовуватися і проводитися у виняткових випадках.
Максимальна рекомендована доза КарДОРИТМа становить 20 мг один раз на день.
Дозування при печінковій і/або нирковій недостатності:
Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок легкого або середнього ступеня корекції режиму дозування, як правило, не потрібно. Для хворих з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг.
Існує лише обмежений досвід використання КарДОРИТМа у діалізних пацієнтів, який не вказує на необхідність корекції режиму дозування.
Титрування дози в цих групах пацієнтів слід проводити з особливою обережністю.
Літні люди:
Корекція дозування не потрібна.
Тривалість лікування:
Тривалість лікування не обмежена і залежить від перебігу та тяжкості захворювання.
Не можна різко припиняти лікування КарДОРИТМом, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до гострого погіршення стану здоров'я пацієнта. Якщо призупинення лікування необхідне, доза має знижуватися поступово (наприклад, вдвічі зменшуючи дозу один раз на тиждень).
Показання
- артеріальна гіпертензія
- ішемічна хвороба серця (стенокардія)
- лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка, в доповнення до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) та діуретиків, і, опціонально, серцевих глікозидів
Протипоказання
- гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стадії декомпенсації, яка вимагає внутрішньовенну інотропну терапію
- кардіогенний шок
- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (без електрокардіостимулятора)
- синдром слабкості синусового вузла
- синоатріальна блокада
- симптоматична брадикардія
- симптоматична гіпотензія
- тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень в анамнезі
- пізні стадії периферичної артеріальної обтуруючої хвороби або хвороба Рейно
- нелікована феохромоцитома
- метаболічний ацидоз
- підвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого з компонентів препарату
- дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені)
- вагітність та період лактації
- бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів)
- гіпертонія або стенокардія з супутньою серцевою недостатністю
- цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові; симптоми гіпоглікемії (наприклад, тахікардія, часте серцебиття або потовиділення)
- триваюча десенсибілізуюча терапія
- перша ступінь АV-блокади
- стенокардія Принцметала
- периферична артеріальна обтуруюча хвороба (можуть збільшуватися скарги, особливо на початку терапії)
- пацієнтам, у яких в анамнезі є псоріаз, бета-блокатори (наприклад, бісопролол) повинні призначатися тільки після ретельної оцінки користі/ризику.
Особливі вказівки
Особливі групи пацієнтів: на даний момент немає достатнього терапевтичного досвіду застосування бісопрололу у пацієнтів з серцевою недостатністю та супутнім інсулінозалежним діабетом I типу, тяжкими порушеннями функції нирок, тяжкими порушеннями функції печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими захворюваннями серця або органічними вадами клапанів серця, що порушують гемодинаміку. Також немає достатнього терапевтичного досвіду застосування бісопрололу у пацієнтів з серцевою недостатністю та інфарктом міокарда протягом перших 3-х місяців.
Алергічні реакції: Як і у випадку інших бета-блокаторів, КарДОРИТМ може збільшувати як чутливість до алергенів, так і вираженість анафілактичних реакцій. У цих випадках адреналін не завжди може забезпечити бажаний терапевтичний ефект.
Дихальна система: При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних дисфункціях, які можуть супроводжуватися симптомами, показана супутня бронхолітична терапія. У рідкісних випадках у пацієнтів з астмою може збільшуватися опір дихальних шляхів, що вимагає підвищення доз β2-симпатоміметиків.
Загальна анестезія: У пацієнтів, які отримали загальну анестезію, бета-блокатори зменшують ризик аритмії та ішемії міокарда під час введення наркозу, інтубації та після операції. В даний час рекомендується продовжувати застосування бета-блокаторів периопераційно. Анестезіолог повинен бути проінформований про те, що пацієнт приймає бета-блокатори, оскільки можливе взаємодія з іншими лікарськими препаратами, що може призвести до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії, а також зниженої рефлекторної здатності до запобігання крововтраті. Якщо необхідно припинення терапії бета-блокаторами до операції, то воно повинно виконуватися поступово і бути повністю завершено приблизно за 48 годин до анестезії.
Псоріаз: пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі повинні приймати бета-блокатори (наприклад, бісопролол) тільки після ретельного зіставлення користі та ризиків.
Феохромоцитома: Пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол повинен вводитися тільки після блокади альфа-рецепторів.
Тиреотоксикоз: При лікуванні бісопрололом можуть бути не виявлені симптоми тиреотоксикозу.
Застосування КарДОРИТМа може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
Вагітність
Бісопролол може чинити побічні ефекти при вагітності і/або на плід/новонародженого. В цілому, β – адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що пов'язується з затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, абортами або передчасними пологами. Побічні ефекти (гіпоглікемія та брадикардія) можуть відбуватися і у плода і у новонароджених. КАРДОРИТМ не рекомендується до застосування під час вагітності.
Лактація
Дані по виведенню бісопрололу з людським молоком відсутні, як і дані по безпеці впливу бісопрололу на новонароджених. Отже, годування груддю не рекомендується під час застосування КАРДОРИТМа.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Бісопролол не впливав на здатність керувати автомобілем при дослідженні пацієнтів, які страждають на захворювання коронарних судин серця. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автомобілем або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Алергічні реакції: Як і у випадку інших бета-блокаторів, КарДОРИТМ може збільшувати як чутливість до алергенів, так і вираженість анафілактичних реакцій. У цих випадках адреналін не завжди може забезпечити бажаний терапевтичний ефект.
Дихальна система: При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних дисфункціях, які можуть супроводжуватися симптомами, показана супутня бронхолітична терапія. У рідкісних випадках у пацієнтів з астмою може збільшуватися опір дихальних шляхів, що вимагає підвищення доз β2-симпатоміметиків.
Загальна анестезія: У пацієнтів, які отримали загальну анестезію, бета-блокатори зменшують ризик аритмії та ішемії міокарда під час введення наркозу, інтубації та після операції. В даний час рекомендується продовжувати застосування бета-блокаторів периопераційно. Анестезіолог повинен бути проінформований про те, що пацієнт приймає бета-блокатори, оскільки можливе взаємодія з іншими лікарськими препаратами, що може призвести до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії, а також зниженої рефлекторної здатності до запобігання крововтраті. Якщо необхідно припинення терапії бета-блокаторами до операції, то воно повинно виконуватися поступово і бути повністю завершено приблизно за 48 годин до анестезії.
Псоріаз: пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі повинні приймати бета-блокатори (наприклад, бісопролол) тільки після ретельного зіставлення користі та ризиків.
Феохромоцитома: Пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол повинен вводитися тільки після блокади альфа-рецепторів.
Тиреотоксикоз: При лікуванні бісопрололом можуть бути не виявлені симптоми тиреотоксикозу.
Застосування КарДОРИТМа може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
Вагітність
Бісопролол може чинити побічні ефекти при вагітності і/або на плід/новонародженого. В цілому, β – адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що пов'язується з затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, абортами або передчасними пологами. Побічні ефекти (гіпоглікемія та брадикардія) можуть відбуватися і у плода і у новонароджених. КАРДОРИТМ не рекомендується до застосування під час вагітності.
Лактація
Дані по виведенню бісопрололу з людським молоком відсутні, як і дані по безпеці впливу бісопрололу на новонароджених. Отже, годування груддю не рекомендується під час застосування КАРДОРИТМа.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Бісопролол не впливав на здатність керувати автомобілем при дослідженні пацієнтів, які страждають на захворювання коронарних судин серця. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автомобілем або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Побічні ефекти
- Запаморочення, головний біль нудота, блювання, діарея, запор відчуття холоду або оніміння в кінцівках втома.
- Брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, погіршення наявної серцевої недостатності бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або з обструктивною хворобою органів дихання в анамнезі м'язова слабкість, м'язові спазми гіпотонія астенія депресія, порушення сну.
- Підвищення рівня тригліцеридів, підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) непритомність зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні пацієнтом контактних лінз) порушення слуху алергічний риніт реакції гіперчутливості, такі як свербіж, почервоніння, висип гепатит порушення потенції нічні кошмари, галюцинації.
Передозування
Симптоми:
Найбільш поширеними ознаками передозування бета-блокаторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія.
Лікування:
При передозуванні терапія бісопрололом повинна призупинятися, і повинно бути розпочато відповідне і симптоматичне лікування. Обмежені, але наявні доступні дані дозволяють припустити, що бісопролол виводиться шляхом діалізу.
Найбільш поширеними ознаками передозування бета-блокаторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія.
Лікування:
При передозуванні терапія бісопрололом повинна призупинятися, і повинно бути розпочато відповідне і симптоматичне лікування. Обмежені, але наявні доступні дані дозволяють припустити, що бісопролол виводиться шляхом діалізу.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 2.5 мг, 5 мг, 10 мг.
Одна таблетка містить:
Активна речовина - бісопрололу фумарат – 2,5 мг або 5,0 мг або 10,0 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна РН 102, кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль прежелатинізований, повідон К 30, кремнію діоксид колоїдний (Аеросил 200), магнію стеарат
плівкова оболонка:
(для дозування 2,5 мг) Opadry White 02А28361: НРМС 2910 / Гіпромелоза 5сР, титану діоксид (Е171), тальк
(для дозування 5 мг) Sheffcoat HS Yellow: гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е171), тальк, заліза оксид жовтий (Е172)
(для дозування 10 мг) Sheffcoat Orange: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е171), тальк, заліза оксид жовтий (Е172)
Одна таблетка містить:
Активна речовина - бісопрололу фумарат – 2,5 мг або 5,0 мг або 10,0 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна РН 102, кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль прежелатинізований, повідон К 30, кремнію діоксид колоїдний (Аеросил 200), магнію стеарат
плівкова оболонка:
(для дозування 2,5 мг) Opadry White 02А28361: НРМС 2910 / Гіпромелоза 5сР, титану діоксид (Е171), тальк
(для дозування 5 мг) Sheffcoat HS Yellow: гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е171), тальк, заліза оксид жовтий (Е172)
(для дозування 10 мг) Sheffcoat Orange: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е171), тальк, заліза оксид жовтий (Е172)
