Клівас

Гіполіпідемічний

Механізм дії
Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає швидкість реакції і перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А в мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка, орган-мішень для зменшення рівнів холестерину.
Розувастатин збільшує кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, посилюючи захоплення і катаболізм ЛПНЩ, і пригнічує печінковий синтез ЛПОНЩ, таким чином, зменшуючи загальну кількість часток ЛПОНЩ і ЛПНЩ.

Фармакодинамічна дія
Розувастатин зменшує підвищений рівень холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину і тригліцеридів (ТГ), збільшує рівень холестерину-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Він зменшує кількість аполіпопротеїну В (апоВ), ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПОНЩ, ТГ-ЛПОНЩ і підвищує рівень аполіпопротеїну А-I (апоА-I) (таблиця 1), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АпоВ/АпоА-I.

Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % максимально можливого. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні і продовжується.

Клінічна ефективність
Розувастатин ефективний для дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії незалежно від раси, статі або віку, в тому числі для пацієнтів з цукровим діабетом і сімейною гіперхолестеринемією.

Відомо, що за об'єднаними даними досліджень фази ІІІ розувастатин ефективно знижував рівні холестерину у більшості пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIa і IIb (середній початковий рівень ХС-ЛПНЩ приблизно 4,8 ммоль/л) до цільових значень, встановлених визнаним керівництвом Європейського товариства атеросклерозу. (EAS; 1998); приблизно у 80 % пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг, вдалося досягти нормативних цільових рівнів ХС-ЛПНЩ при EAS (<3 ммоль/л).

У великому дослідженні 435 пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією приймали розувастатин у дозах від 20 до 80 мг за схемою посиленого титрування дози. Сприятливий вплив лікарського засобу на показники ліпідів і досягнення цільових рівнів відзначали при всіх дозах. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів лікування) ХС-ЛПНЩ знизився на 53 %. У 33 % пацієнтів були досягнуті нормативні рівні ХС-ЛПНЩ за EAS (<3 ммоль/л).
Відомо, що у відкритому дослідженні посиленого титрування доз відповідь на застосування розувастатину у дозах 20–40 мг вивчалася у 42 пацієнтів з сімейною гомозиготною гіперхолестеринемією. У загальній популяції рівень ХС-ЛПНЩ знизився в середньому на 22 %.

У клінічних дослідженнях за участю обмеженої кількості пацієнтів спостерігався адитивний ефект розувастатину на зниження рівня тригліцеридів при застосуванні в комбінації з фенофібратом і підвищення рівня ХС-ЛПВЩ при застосуванні в комбінації з ніацином

Всмоктування
Максимальна концентрація розувастатину в плазмі крові досягається через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 20 %.

Розподіл
Розувастатин значно захоплюється печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину і кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм його розподілу становить близько 134 л. Близько 90 % розувастатину зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном.

Метаболізм
Розувастатин зазнає незначного метаболізму (приблизно 10 %). Дослідження метаболізму in vitro з використанням гепатоцитів людини свідчать, що розувастатин є слабким субстратом метаболізму на основі ферментів цитохрому Р450. Основним ізоферментом є CYP2C9, дещо меншу роль відіграють 2C19, 3A4 і 2D6. Головними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметиловий і лактоновий метаболіти. N-дисметилметаболіт приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти клінічно неактивні. На розувастатин припадає понад 90 % активності циркулюючого інгібітора ГМГ-КоА-редуктази.

Виведення
Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться в незміненому вигляді з фекаліями (загалом всмоктуване і невсмоктуване діюче речовина). Решта виводиться з сечею. Приблизно 5 % виводиться з сечею в незміненому вигляді. Період напіввиведення становить близько 19 годин. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози. Середнє геометричне значення кліренсу лікарського засобу з плазми крові становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7 %). Як і щодо інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, печінкове захоплення розувастатину відбувається за участю мембранного транспортера ОАТР-С, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.

Лінійність
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При багаторазовому щоденному застосуванні фармакокінетичні параметри не змінюються.

Для дорослих:

Для дітей:

Лікування гіперхолестеринемії
Дорослі і діти у віці від 10 років. Первинна гіперхолестеринемія (тип Па, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію) або змішана дисліпідемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дотримання дієти і застосування інших немедикаментозних засобів (таких як фізичні вправи, зменшення маси тіла) виявляються недостатніми.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія, як доповнення до дієти та інших ліпідознижуючих засобів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ) або в випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.

Профілактика серцево-судинних порушень
Для запобігання значних серцево-судинних порушень у пацієнтів, яким, за оцінками, загрожує високий ризик розвитку першого випадку серцево-судинного порушення, як доповнення до корекції інших факторів ризику.

• гіперчутливість до розувастатину або будь-якої допоміжної речовини;
• захворювання печінки в активній фазі, в тому числі стійке підвищення рівня сироваткових трансаміназ невідомої етіології і будь-яке підвищення рівня трансаміназ в сироватці, що в 3 рази перевищує верхню межу норми (ВМН);
• важкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну

Вплив на нирки
У пацієнтів, які приймали розувастатин у високих дозах, особливо 40 мг, відзначалися випадки протеїнурії (визначеної «тест-смужкою»), переважно канальцевого походження і в більшості випадків тимчасової або нетривалої. Протеїнурія не свідчила про гостре або прогресуюче захворювання нирок. Небажані явища з боку нирок відзначалися частіше при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів, які застосовують препарат у дозі 40 мг, функцію нирок слід регулярно перевіряти.

Вплив на скелетну мускулатуру
Ураження скелетної мускулатури, наприклад, міалгія, міопатія і зрідка - рабдоміоліз, спостерігалися у пацієнтів при застосуванні будь-яких доз розувастатину, а особливо при дозах >20 мг. При застосуванні езетимібу в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази дуже рідко повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу. Не можна виключати можливості фармакодинамічної взаємодії, а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, випадки рабдоміолізу, пов'язані з застосуванням розувастатину, розвивалися частіше при застосуванні дози 40 мг.

Визначення рівня креатинфосфокінази
Рівні креатинфосфокінази не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або при наявності інших альтернативних причин підвищення рівня креатинфосфокінази, які можуть ускладнювати інтерпретацію результатів. Якщо початковий рівень креатинфосфокінази суттєво підвищений (>5 разів верхньої межі норми), протягом 5–7 днів необхідно провести додатковий підтверджуючий аналіз. Якщо результат повторного аналізу підтверджує вихідний рівень >5 разів верхньої межі норми, починати лікування не слід.

Перед початком лікування
Розувастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, які сприяють розвитку міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів належать:
• порушення функції нирок;
• гіпотиреоз;
• наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м'язових захворювань;
• наявність в анамнезі міотоксичності, викликаної іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
• зловживання алкоголем;
• вік >70 років;
• ситуації, які можуть призводити до підвищення рівня препарату в плазмі крові;
• одночасне застосування фібратів.
У таких пацієнтів необхідно порівняти ризик і можливу користь при застосуванні препарату; також рекомендований клінічний моніторинг. Не слід починати лікування в разі значно підвищених початкових рівнів КФК (>5 ВМН).

У період лікування
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно повідомляти про м'язовий біль нез'ясованого генезу, м'язову слабкість або судоми невідомої етіології, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або підвищенням температури тіла. У таких пацієнтів потрібно визначити рівні КФК. Необхідно припинити лікування, якщо рівень КФК значно підвищений (>5 ВМН) або якщо м'язові симптоми важкі і призводять до дискомфорту в повсякденному житті (навіть якщо рівень КФК ≤5 ВМН). Якщо симптоми проходять і рівень КФК повертається до норми, розувастатин або альтернативний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази можна спробувати застосувати знову, але в мінімальних дозах і під ретельним наглядом. Регулярний контроль рівня КФК у пацієнтів без вищезазначених симптомів не потрібен.
Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) під час або після терапії статинами, в тому числі розувастатином. Клінічними проявами ІОНМ є слабкість проксимальних м'язів і підвищення рівня КФК в сироватці крові, яке зберігається навіть після відміни статинів.
Відомо, що в ході клінічних досліджень у невеликої кількості пацієнтів, які застосовували розувастатин і супутні препарати, посиленого впливу на скелетні м'язи не відзначалося. Однак підвищена частота випадків міозиту і міопатії спостерігалася у пацієнтів, які застосовували інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази з похідними фіброєвої кислоти, включаючи гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеаз і макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА. Тому розувастатин не рекомендується застосовувати в комбінації з гемфіброзилом. Сприятливий вплив подальших змін рівня ліпідів при одночасному застосуванні розувастатину з фібратами або ніацином слід порівняти з потенційним ризиком при застосуванні такої комбінації. Одночасне застосування розувастатину в дозі 40 мг і фібратів протипоказано.
Розувастатин не слід застосовувати пацієнтам з гострими, серйозними станами, які сприяють розвитку міопатії або підвищують ризик розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (такими як сепсис, артеріальна гіпотензія, обширне хірургічне втручання, травма, важкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення; неконтрольовані судоми).

Вплив на печінку
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем і/або мають захворювання печінки в анамнезі.
Біохімічні показники функції печінки рекомендують перевірити перед початком застосування препарату і через 3 місяці лікування. Якщо рівень трансаміназ в сироватці крові більше ніж в 3 рази перевищує верхню межу норми, застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу. Про серйозні порушення функції печінки (переважно підвищення рівня печінкових трансаміназ) в постмаркетинговий період повідомлялося частіше при застосуванні дози 40 мг.
У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, викликаною гіпотиреозом або нефротичним синдромом, спочатку слід провести лікування основного захворювання, а потім починати застосування розувастатину.
У клінічній практиці зрідка повідомлялося про летальні або нелетальні випадки печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали статини, в тому числі розувастатин. Якщо на тлі лікування розувастатином розвивається серйозне ураження печінки з клінічною симптоматикою і/або гіпербілірубінемією або жовтяницею, необхідно негайно припинити прийом препарату. Якщо інші причини не виявлені, не слід відновлювати лікування препаратом.

Раса
Відомо, що в ході досліджень фармакокінетики відзначалося збільшення системної експозиції у пацієнтів монголоїдної раси приблизно вдвічі порівняно з європейцями. Для таких пацієнтів необхідна корекція дози розувастатину. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг. Підвищена концентрація розувастатину в плазмі була помічена у пацієнтів азіатської раси. Слід врахувати зрослу системну експозицію при лікуванні пацієнтів монголоїдної раси, у яких гіперхолестеринемія не контролюється адекватно дозами до 20 мг.

Інгібітори протеази
Підвищена системна експозиція до розувастатину спостерігалася у осіб, які приймали розувастатин у супутності з різними інгібіторами протеази в поєднанні з ритонавіром. Слід оцінити, як користь від зниження рівня ліпідів за допомогою розувастатину у пацієнтів з ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі крові на початку терапії і при підвищенні дози препарату у пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується, якщо доза розувастатину не скоригована.

Інтерстиціальне захворювання легень
При застосуванні деяких статинів, особливо при тривалому лікуванні, повідомлялося про виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень. У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легень (диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (втомлюваність, зниження маси тіла і лихоманка)), застосування статинів слід припинити.

Цукровий діабет
Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові і у деяких пацієнтів, у яких є високий ризик розвитку діабету в майбутньому, можуть викликати гіперглікемію такого рівня, при якому необхідне належне лікування діабету. Цю загрозу, однак, перевищує зниження ризику судинних ускладнень при застосуванні статинів, і тому вона не повинна бути підставою для припинення терапії статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натщесерце 5,6–6,0 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід встановити як клінічний, так і біохімічний контроль відповідно до національних керівництв.
Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c і рівнів глюкози в сироватці крові.
У деяких випадках ці показники можуть перевищувати граничні значення для діагностики цукрового діабету, перш за все у пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету.
Відомо, що розувастатин як монотерапія не викликає зниження базової концентрації кортизолу в плазмі крові і не впливає на резерв надниркових залоз. Необхідна обережність при одночасному застосуванні розувастатину та інших лікарських засобів, здатних знижувати рівень або активність ендогенних стероїдних гормонів, наприклад, кетоконазолу, спиронолактону і циметидину.

Діти
Оцінка лінійного зростання (зріст), маси тіла, ІМТ (індексу маси тіла) і вторинних характеристик статевого дозрівання за Таннером у дітей у віці від 10 до 17 років, які приймали розувастатин, обмежена періодом тривалістю 1 рік. За вказаний період досліджуваного лікування ніякого впливу на зріст, масу тіла, ІМТ або статеве дозрівання виявлено не було. Досвід клінічних досліджень застосування препарату у дітей обмежений, і довготривалі ефекти застосування розувастатину (>1 року) на статеве дозрівання невідомі.
У дітей, які приймали розувастатин, підвищення рівня КФК >10 разів вище ВМН і симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше порівняно з такими у дорослих.

Застосування в період вагітності та годування груддю
Розувастатин протипоказаний в період вагітності та годування груддю.
Жінки репродуктивного віку під час прийому розувастатину повинні застосовувати адекватні засоби контрацепції.

Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує можливу користь від застосування препарату в період вагітності. Якщо вагітність настала під час застосування препарату, лікування має бути негайно припинено.
Оскільки інший лікарський засіб цього класу потрапляє в грудне молоко людини і, враховуючи, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази можуть провокувати серйозні побічні реакції у немовлят, жінкам, які потребують лікування розувастатином, слід рекомендувати утриматися від годування груддю. Дані щодо потрапляння цього препарату в грудне молоко людини відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Дослідження впливу розувастатину на здатність до керування транспортними засобами і роботі з іншими механізмами не проводилися. Однак, враховуючи фармакодинамічні властивості, малоймовірно, що розувастатин буде впливати на таку здатність. При керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість запаморочення в період лікування препаратом Клівас.

Побічні реакції, які спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай легкі і тимчасові.

Часто (зустрічаються у більш 1 %, але менше 10 % пацієнтів):
– цукровий діабет1;
– головний біль, запаморочення;
– запор, нудота, біль у животі;
– міалгія;
– астенія.

Нечасто (зустрічаються у більш 0,1 %, але менше 1 % пацієнтів):
– свербіж, висип, кропив'янка.

Рідко (зустрічаються у більш 0,01 %, але менше 0,1 % пацієнтів):
– тромбоцитопенія;
– реакції гіперчутливості, в тому числі ангіоневротичний набряк;
– панкреатит;
– підвищення рівня печінкових трансаміназ;
– міопатія (в тому числі і міозит) і рабдоміоліз.

Дуже рідко (зустрічаються у більш 0,001 %, але менше 0,01 % пацієнтів):
– полінейропатія, втрата пам'яті;
– жовтяниця, гепатит;
– артралгія;
– гематурія;
– гінекомастія.

Частота невідома (неможливо визначити за наявними даними):
– периферична невропатія, порушення сну, в тому числі безсоння і нічні кошмари;
– депресія;
– кашель, диспное;
– діарея;
– синдром Стівенса-Джонсона;
– порушення з боку сухожиль, іноді ускладнені розривами, імуноопосередкована некротизуюча міопатія;
– набряк.

Частота залежить від наявності факторів ризику (рівень глюкози натщесерце ≥5,6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення небажаних реакцій залежить від дози.

Вплив на нирки
У пацієнтів, які застосовували розувастатин, відзначені випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за допомогою «тест-смужки»). Зміни кількості білка в сечі від відсутності або слідових кількостей до значення ++ або більше зареєстровані через деякий час у 10 разів вище ВМН і симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності спостерігалися частіше у дітей в порівнянні з дорослими. Однак профіль безпеки розувастатину у дітей був подібним до такого у дорослих.

Специфічного лікування при передозуванні немає. Лікування симптоматичне, рекомендується підтримуюча терапія.
Необхідний контроль функції печінки і рівнів КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.

Вплив супутніх препаратів на розувастатин

Інгібітори транспортних білків
Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, в тому числі печінкового транспортера захоплення ОАТР1В1 і ефлюксного транспортера BCRP. Одночасне застосування розувастатину з лікарськими засобами, що пригнічують ці транспортні білки, може призводити до підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові і збільшення ризику міопатії.

Циклоспорин
При одночасному застосуванні розувастатину і циклоспорину значення AUC розувастатину було в середньому в 7 разів вище, ніж у здорових добровольців. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин.
Одночасне застосування не впливало на концентрацію циклоспорину в плазмі крові.

Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати
Одночасне застосування розувастатину і гемфіброзилу призводило до 2-кратного підвищення Сmax AUC розувастатину. Виходячи з даних спеціальних досліджень, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, проте можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати і ніацин (нікотинова кислота) в гіполіпідемічних дозах (>1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при використанні окремо. Доза розувастатину 40 мг протипоказана при одночасному застосуванні фібратів. Лікування розувастатином в таких випадках слід також починати з дози 5 мг.

Езетиміб
Одночасне застосування 10 мг розувастатину і 10 мг езетимібу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до зростання AUC розувастатину в 1,2 рази (таблиця 1). Не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином і езетимібом, що може призвести до побічних ефектів.

Інгібітори протеази
Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів протеази може призводити до значного підвищення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Наприклад, у фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування 10 мг розувастатину і комбінованого лікарського засобу, що містить два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру / 100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC і Cmax розувастатину приблизно в 3 і 7 разів відповідно. Одночасне застосування розувастатину і деяких комбінацій інгібіторів протеази можливо після ретельного обдумування корекції дози розувастатину, виходячи з очікуваного зростання експозиції розувастатину.

Антацидні препарати
Одночасне застосування розувастатину і антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, призводить до зниження концентрації розувастатину приблизно на 50 %. Цей ефект був менш виражений у разі застосування антацидних засобів через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення цієї взаємодії не вивчалося.

Еритроміцин
Одночасне застосування розувастатину і еритроміцину призводить до зниження AUC(0-t) розувастатину на 20 %, а Сmах - на 30 %. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення перистальтики кишечника в результаті дії еритроміцину.

Ферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vitro і in vivo свідчать, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому взаємодії між препаратами, пов'язаного з метаболізмом, опосередкованим цитохромом Р450, не очікують. Не спостерігалося клінічно значущих взаємодій між розувастатином і флуконазолом (інгібітором CYP2C9 і CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 і CYP3A4).

Вплив розувастатину на супутні лікарські засоби Антагоністи вітаміну К
Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок лікування розувастатином або поступове підвищення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Після відміни розувастатину або зменшення його дози МНС може знизитися. У таких випадках бажаний належний моніторинг МНС.

Пероральні контрацептиви /гормонозамісна терапія (ГЗТ) Одночасне застосування розувастатину і пероральних контрацептивів призводило до збільшення AUC етинілестрадіолу і норгестрела на 26 % і 34 %, відповідно.
Таке підвищення плазмових рівнів крові слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин і ГЗТ, отже, можливість взаємодії виключати не можна. Однак подібна комбінація широко застосовувалася у жінок під час проведення клінічних досліджень і переносилася добре.

Інші лікарські засоби
Дигоксин
Виходячи з даних спеціальних досліджень, значної взаємодії з дигоксином не очікується.

Фузидієва кислота
Дослідження взаємодій розувастатину і фузидієвої кислоти не проводилися. Ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, може збільшуватися при одночасному застосуванні фузидієвої кислоти системної дії і статинів. Механізм взаємодії (фармакодинамічна і/або фармакокінетична взаємодія) на даний момент не відомий. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (в тому числі з летальним результатом) у пацієнтів, які застосовували одночасно фузидієву кислоту і статини. У пацієнтів, яким необхідно призначити фузидієву кислоту системної дії, слід перервати терапію статинами на період застосування фузидієвої кислоти.

Діти
Дослідження взаємодії проводилися тільки у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідома.

Таблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг
По 10 таблеток поміщають в контурну чарункову упаковку з фольги алюмінієвої і фольги алюмінієвої.
По 3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по медичному застосуванню на казахській і російській мовах поміщають в картонну пачку для споживчої тари.