Рокона
Rokona
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rр.: "Rokona" 100 mg
D.t.d. № 15 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз/добу, ввечері, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 15 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз/добу, ввечері, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антидепресивне
Фармакодинаміка
Механізм дії та фармакодинамічні ефекти
Дослідження по зв'язуванню з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- і β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна.
Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.
Дослідження по зв'язуванню з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- і β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна.
Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.
Фармакокінетика
Абсорбція
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується з ШКТ. Cmax флувоксаміну в плазмі крові відзначаються через 3–8 год після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму в печінці. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Vd — 25 л/кг.
Біотрансформація
Метаболізм флувоксаміну відбувається головним чином у печінці. Хоча ізофермент CYP2D6 цитохрому Р450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту ненабагато вища, ніж у осіб з нормальним метаболізмом. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином шляхом окислювального деметилювання), щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіти мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 CYP1А2 і Р450 CYP2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 CYP2С9, Р450 CYP2D6 і Р450 CYP3А4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Css флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і ця непропорційність більш виражена при вищих добових дозах.
Елімінація
Середній T1/2 з плазми крові, що становить для одноразової дози 13–15 год, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17–22 год), а Css в плазмі крові, як правило, досягається протягом 10–14 днів.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових, літніх і пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Діти та підлітки. Css флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (віком 6–11 років), ніж у підлітків (віком 12–17 років). Концентрації препарату в плазмі крові у підлітків схожі з концентраціями у дорослих.
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується з ШКТ. Cmax флувоксаміну в плазмі крові відзначаються через 3–8 год після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму в печінці. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Vd — 25 л/кг.
Біотрансформація
Метаболізм флувоксаміну відбувається головним чином у печінці. Хоча ізофермент CYP2D6 цитохрому Р450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту ненабагато вища, ніж у осіб з нормальним метаболізмом. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином шляхом окислювального деметилювання), щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіти мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 CYP1А2 і Р450 CYP2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 CYP2С9, Р450 CYP2D6 і Р450 CYP3А4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Css флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і ця непропорційність більш виражена при вищих добових дозах.
Елімінація
Середній T1/2 з плазми крові, що становить для одноразової дози 13–15 год, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17–22 год), а Css в плазмі крові, як правило, досягається протягом 10–14 днів.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових, літніх і пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Діти та підлітки. Css флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (віком 6–11 років), ніж у підлітків (віком 12–17 років). Концентрації препарату в плазмі крові у підлітків схожі з концентраціями у дорослих.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетку можна розділити на 2 рівні частини.
Депресії
Дорослі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута і скоригована, відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози до рівня ефективної.
Ефективна добова доза, що зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може досягати 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку.
Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати, принаймні, протягом 6 місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату 1 раз/добу, щоденно.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Дорослі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг/добу протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза становить, як правило, від 100 мг до 300 мг. Дози слід підвищувати поступово до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати 1 раз/добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
При хорошій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади носять хронічний характер, тому можна вважати доцільним продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, добре відповілих на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно заново оцінювати необхідність у лікуванні. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у пацієнтів, добре відповілих на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижні) не була підтверджена.
Особливі групи пацієнтів
Лікування пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під строгим лікарським контролем.
Синдром відміни після припинення застосування флувоксаміну
Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування в раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову почати зниження дози, проте більш поступово.
Депресії
Дорослі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута і скоригована, відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози до рівня ефективної.
Ефективна добова доза, що зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може досягати 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку.
Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати, принаймні, протягом 6 місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату 1 раз/добу, щоденно.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Дорослі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг/добу протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза становить, як правило, від 100 мг до 300 мг. Дози слід підвищувати поступово до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати 1 раз/добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
При хорошій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади носять хронічний характер, тому можна вважати доцільним продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, добре відповілих на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно заново оцінювати необхідність у лікуванні. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у пацієнтів, добре відповілих на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижні) не була підтверджена.
Особливі групи пацієнтів
Лікування пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під строгим лікарським контролем.
Синдром відміни після припинення застосування флувоксаміну
Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування в раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову почати зниження дози, проте більш поступово.
Для дітей:
Депресії
Діти. Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Діти старше 8 років і підлітки. У дітей старше 8 років і підлітків дані по застосуванню в дозі понад 100 мг 2 рази/добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років і підлітків становить 25 мг/добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід підвищувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг/добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг/добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому, якщо отримані дві дози неоднакові, більшу дозу слід прийняти перед сном.
Діти. Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Діти старше 8 років і підлітки. У дітей старше 8 років і підлітків дані по застосуванню в дозі понад 100 мг 2 рази/добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років і підлітків становить 25 мг/добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід підвищувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг/добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг/добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому, якщо отримані дві дози неоднакові, більшу дозу слід прийняти перед сном.
Показання
- депресії різного генезу;
- обсесивно-компульсивні розлади.
Протипоказання
- Виражені порушення функції печінки,
- одночасне застосування інгібіторів МАО,
- дитячий вік до 8 років,
- підвищена чутливість до флувоксаміну.
Особливі вказівки
Як і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень і спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного поліпшення стану. Оскільки поліпшення може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого поліпшення.
У клінічній практиці широко поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначають флувоксамін, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні перебувати під ретельним наглядом.
Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або в значній мірі проявляють суїцидальне мислення перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, тому повинні ретельно спостерігатися під час лікування.
Ретельне спостереження за пацієнтами, особливо мають високий ризик, повинно супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози.
Необхідно попередити пацієнтів (і осіб, які здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до фахівця при появі таких симптомів.
Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів молодше 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду і користь від застосування препарату.
Манія/гіпоманія
Флувоксамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну.
Електросудомна терапія (ЕСТ)
Досвід клінічного застосування флувоксаміну на тлі ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитися з обережністю.
Акатизія/психомоторне збудження
Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним і болісним неспокоєм. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти або стояти спокійно. Розвиток такого стану найбільш ймовірно протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів з такими симптомами може погіршити їх стан.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і більш молодих пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між зазвичай застосовуваними у них добовими дозами. Тим не менш, підвищення доз препаратів у літніх пацієнтів повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю.
Пацієнти з порушеннями функції печінки та/або нирок. Лікування пацієнтів, які страждають печінковою або нирковою недостатністю, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У рідкісних випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, найчастіше супроводжуваного відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат повинен бути скасований.
Пацієнти з розладами нервової системи. Необхідно проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні перебувати під строгим контролем. Лікування препаратом повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їх частота збільшується.
Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що проявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ і т.д.), змінами психічного статусу, включаючи замішання, роздратування, крайню ажитацію, доходить до делірію або коми - в таких випадках лікування флувоксаміном повинно бути припинено і розпочато відповідне симптоматичне лікування.
Діти та підлітки. Флувоксамін не слід застосовувати для лікування дітей і підлітків у віці до 18 років, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через брак клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей препарат не рекомендується застосовувати для лікування депресії у даній категорії пацієнтів. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей і підлітків, суїцидально-обумовлена поведінка (суїцидальні спроби і думки) і ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка і гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з отримували плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом повинно бути встановлено ретельне спостереження на предмет виникнення суїцидальних симптомів.
Крім того, довгострокові дані про безпеку для дітей і підлітків, що стосуються зростання, розвитку і становлення пізнавальної поведінки, відсутні.
Розлади метаболізму і харчування
Як і при застосуванні інших СІОЗС, у рідкісних випадках можлива поява гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом неадекватної секреції АДГ. В основному ці випадки спостерігалися у літніх пацієнтів.
Може бути порушений контроль концентрації глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів.
Найбільш часто спостережуваним симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, іноді супроводжується блювотою. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування.
Порушення з боку органу зору
Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІОЗС, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої закритокутової глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Гематологічні порушення
Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози і пурпура, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічна кровотеча), що спостерігалися при застосуванні СІОЗС. Необхідно проявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і пацієнтам, які одночасно отримують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби і фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП), або препарати, що збільшують ризик розвитку кровотеч, а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції).
Прийом лікарських препаратів груп СІОЗС, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІОЗСН) може підвищувати ризик розвитку післяпологової кровотечі.
Розлади серцевої діяльності
Збільшується ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" при комбінованій терапії флувоксаміном і терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Флувоксамін може викликати незначне зниження ЧСС (на 2-6 уд./хв).
Реакції відміни
При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому відміни, хоча наявні дані доклінічних і клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найбільш часті симптоми, відзначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад і відчуття удару струмом), порушення засипання (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження, роздратування, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота і/або блювота, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор і тривога .
Більшість цих симптомів мають слабо або помірно виражений характер і купіруються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими і/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендується поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повною відміною відповідно до стану пацієнта.
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції. Були отримані повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, симптоми якої зберігалися незважаючи на припинення прийому СІОЗС.
Допоміжні речовини
Препарат Рокона містить манітол, який може чинити слабку проносну дію.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Флувоксамін, призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або чинив незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. В той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим, рекомендується проявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень і спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного поліпшення стану. Оскільки поліпшення може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого поліпшення.
У клінічній практиці широко поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначають флувоксамін, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні перебувати під ретельним наглядом.
Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або в значній мірі проявляють суїцидальне мислення перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, тому повинні ретельно спостерігатися під час лікування.
Ретельне спостереження за пацієнтами, особливо мають високий ризик, повинно супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози.
Необхідно попередити пацієнтів (і осіб, які здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до фахівця при появі таких симптомів.
Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів молодше 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду і користь від застосування препарату.
Манія/гіпоманія
Флувоксамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну.
Електросудомна терапія (ЕСТ)
Досвід клінічного застосування флувоксаміну на тлі ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитися з обережністю.
Акатизія/психомоторне збудження
Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним і болісним неспокоєм. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти або стояти спокійно. Розвиток такого стану найбільш ймовірно протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів з такими симптомами може погіршити їх стан.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і більш молодих пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між зазвичай застосовуваними у них добовими дозами. Тим не менш, підвищення доз препаратів у літніх пацієнтів повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю.
Пацієнти з порушеннями функції печінки та/або нирок. Лікування пацієнтів, які страждають печінковою або нирковою недостатністю, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У рідкісних випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, найчастіше супроводжуваного відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат повинен бути скасований.
Пацієнти з розладами нервової системи. Необхідно проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні перебувати під строгим контролем. Лікування препаратом повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їх частота збільшується.
Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що проявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ і т.д.), змінами психічного статусу, включаючи замішання, роздратування, крайню ажитацію, доходить до делірію або коми - в таких випадках лікування флувоксаміном повинно бути припинено і розпочато відповідне симптоматичне лікування.
Діти та підлітки. Флувоксамін не слід застосовувати для лікування дітей і підлітків у віці до 18 років, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через брак клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей препарат не рекомендується застосовувати для лікування депресії у даній категорії пацієнтів. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей і підлітків, суїцидально-обумовлена поведінка (суїцидальні спроби і думки) і ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка і гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з отримували плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом повинно бути встановлено ретельне спостереження на предмет виникнення суїцидальних симптомів.
Крім того, довгострокові дані про безпеку для дітей і підлітків, що стосуються зростання, розвитку і становлення пізнавальної поведінки, відсутні.
Розлади метаболізму і харчування
Як і при застосуванні інших СІОЗС, у рідкісних випадках можлива поява гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом неадекватної секреції АДГ. В основному ці випадки спостерігалися у літніх пацієнтів.
Може бути порушений контроль концентрації глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів.
Найбільш часто спостережуваним симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, іноді супроводжується блювотою. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування.
Порушення з боку органу зору
Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІОЗС, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої закритокутової глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Гематологічні порушення
Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози і пурпура, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічна кровотеча), що спостерігалися при застосуванні СІОЗС. Необхідно проявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і пацієнтам, які одночасно отримують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби і фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП), або препарати, що збільшують ризик розвитку кровотеч, а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції).
Прийом лікарських препаратів груп СІОЗС, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІОЗСН) може підвищувати ризик розвитку післяпологової кровотечі.
Розлади серцевої діяльності
Збільшується ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" при комбінованій терапії флувоксаміном і терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Флувоксамін може викликати незначне зниження ЧСС (на 2-6 уд./хв).
Реакції відміни
При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому відміни, хоча наявні дані доклінічних і клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найбільш часті симптоми, відзначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад і відчуття удару струмом), порушення засипання (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження, роздратування, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота і/або блювота, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор і тривога .
Більшість цих симптомів мають слабо або помірно виражений характер і купіруються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими і/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендується поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повною відміною відповідно до стану пацієнта.
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції. Були отримані повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, симптоми якої зберігалися незважаючи на припинення прийому СІОЗС.
Допоміжні речовини
Препарат Рокона містить манітол, який може чинити слабку проносну дію.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
Флувоксамін, призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або чинив незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. В той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим, рекомендується проявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.
Побічні ефекти
З боку травної системи: часто - нудота, іноді супроводжується блювотою (як правило, зникає в перші 2 тижні лікування); можливо - запор, анорексія, диспепсія, діарея, неприємні відчуття в епігастральній області, сухість у роті, відчуття дискомфорту; рідко - підвищення активності печінкових ферментів, переважно у пацієнтів похилого віку - транзиторна гіпонатріємія (в деяких випадках обумовлена синдромом неадекватної секреції АДГ, зникає після відміни флувоксаміну).
З боку ЦНС: можливі сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, тривога, психомоторне збудження, почуття страху, тремор, відчуття дискомфорту, астенія; після різкої відміни флувоксаміну в рідкісних випадках спостерігалися головний біль, нудота, запаморочення, почуття страху.
З боку серцево-судинної системи: можливо незначне зменшення ЧСС (на 2-6 уд./хв), відчуття серцебиття, тахікардія.
Інші: можливо підвищене потовиділення, зміна маси тіла.
Деякі з зазначених вище побічних ефектів можуть бути симптомами депресії і не обумовлені дією флувоксаміну.
З боку ЦНС: можливі сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, тривога, психомоторне збудження, почуття страху, тремор, відчуття дискомфорту, астенія; після різкої відміни флувоксаміну в рідкісних випадках спостерігалися головний біль, нудота, запаморочення, почуття страху.
З боку серцево-судинної системи: можливо незначне зменшення ЧСС (на 2-6 уд./хв), відчуття серцебиття, тахікардія.
Інші: можливо підвищене потовиділення, зміна маси тіла.
Деякі з зазначених вище побічних ефектів можуть бути симптомами депресії і не обумовлені дією флувоксаміну.
Передозування
Симптоми: до найбільш характерних симптомів належать шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота і діарея), сонливість і запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і кому.
Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску на ринок повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванню тільки флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікуваний. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у випадках навмисного передозування флувоксаміну в поєднанні з іншими препаратами.
Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке повинно проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез або діаліз не ефективні.
Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску на ринок повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванню тільки флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікуваний. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у випадках навмисного передозування флувоксаміну в поєднанні з іншими препаратами.
Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке повинно проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез або діаліз не ефективні.
Лікарняна взаємодія
Інгібітори МАО
Флувоксамін не можна застосовувати в поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід, через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Вплив флувоксаміну на окислювальний процес інших препаратів
Флувоксамін може інгібувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro і in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р4501A2 і Р4502C19 і в меншій мірі на ізоферменти цитохрому Р4502C9, Р4502D6 і Р4503A4. Препарати, які в значній мірі метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації в плазмі крові, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати в мінімальній дозі або знизити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібен ретельний нагляд плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, при необхідності. Це особливо значимо для препаратів, які мають вузький терапевтичний діапазон.
Рамелтеон
При прийомі флувоксаміну 2 рази/добу по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг, значення AUC для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Cmax збільшилася приблизно в 70 разів порівняно з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону.
Препарати з вузьким терапевтичним діапазоном
Пацієнти, одночасно приймають флувоксамін і препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, які піддаються метаболізму одним або кількома ізоферментами цитохрому, інгібуючими флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні перебувати під ретельним наглядом. При необхідності рекомендується корекція дози цих препаратів.
Трициклічні антидепресанти і нейролептики
При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які в значній мірі метаболізуються ізоферментом цитохрому Р4501А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, повинно бути розглянуто зниження дози цих препаратів.
Бензодіазепіни
При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, які піддаються окислювальному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам і діазепам, можливо підвищення їх концентрації в плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну.
Випадки підвищення плазмової концентрації
При одночасному застосуванні флувоксаміну і ропініролу може підвищуватися концентрація ропініролу в плазмі, таким чином, збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном.
При взаємодії флувоксаміну з пропранололом відзначалося підвищення концентрацій пропранололу в плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном.
При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі крові і подовження протромбінового часу.
Випадки збільшення частоти побічних ефектів
Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну і тіоридазину.
Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може підвищуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, занепокоєння, безсоння.
Ізофермент цитохрому P4503А4
Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі крові можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Глюкуронування
Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину в плазмі.
Ниркова екскреція
Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу в плазмі.
Фармакодинамічна взаємодія
У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну.
Флувоксамін застосовувався в комбінації з препаратами літію для лікування важких хворих, погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому такого роду комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю.
При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і флувоксаміну може збільшитися ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря.
Флувоксамін не можна застосовувати в поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід, через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Вплив флувоксаміну на окислювальний процес інших препаратів
Флувоксамін може інгібувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro і in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р4501A2 і Р4502C19 і в меншій мірі на ізоферменти цитохрому Р4502C9, Р4502D6 і Р4503A4. Препарати, які в значній мірі метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації в плазмі крові, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати в мінімальній дозі або знизити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібен ретельний нагляд плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, при необхідності. Це особливо значимо для препаратів, які мають вузький терапевтичний діапазон.
Рамелтеон
При прийомі флувоксаміну 2 рази/добу по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг, значення AUC для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Cmax збільшилася приблизно в 70 разів порівняно з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону.
Препарати з вузьким терапевтичним діапазоном
Пацієнти, одночасно приймають флувоксамін і препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, які піддаються метаболізму одним або кількома ізоферментами цитохрому, інгібуючими флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні перебувати під ретельним наглядом. При необхідності рекомендується корекція дози цих препаратів.
Трициклічні антидепресанти і нейролептики
При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які в значній мірі метаболізуються ізоферментом цитохрому Р4501А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, повинно бути розглянуто зниження дози цих препаратів.
Бензодіазепіни
При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, які піддаються окислювальному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам і діазепам, можливо підвищення їх концентрації в плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну.
Випадки підвищення плазмової концентрації
При одночасному застосуванні флувоксаміну і ропініролу може підвищуватися концентрація ропініролу в плазмі, таким чином, збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном.
При взаємодії флувоксаміну з пропранололом відзначалося підвищення концентрацій пропранололу в плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном.
При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі крові і подовження протромбінового часу.
Випадки збільшення частоти побічних ефектів
Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну і тіоридазину.
Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може підвищуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, занепокоєння, безсоння.
Ізофермент цитохрому P4503А4
Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі крові можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Глюкуронування
Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину в плазмі.
Ниркова екскреція
Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу в плазмі.
Фармакодинамічна взаємодія
У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну.
Флувоксамін застосовувався в комбінації з препаратами літію для лікування важких хворих, погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому такого роду комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю.
При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і флувоксаміну може збільшитися ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря.
Лікарська форма
Дозування 50 мг: круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою з двох сторін і з гравіюванням «FLM 50» на одній стороні.
Дозування 100 мг: круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою з двох сторін і гравіюванням «FLM 100» на одній стороні.
На поперечному розрізі — ядро білого або майже білого кольору.
Дозування 100 мг: круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою з двох сторін і гравіюванням «FLM 100» на одній стороні.
На поперечному розрізі — ядро білого або майже білого кольору.
