Ацетамінофен
Acetaminophen
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp: Susp. "Acetaminophen" 120 mg/5ml - 100 ml
D.S: По 5 мл 2 рази на день
Rp: "Acetaminophen" 500 mg
D.t.d. №500 in tab.
S. По 1 табл. 2 рази на день
D.S: По 5 мл 2 рази на день
Rp: "Acetaminophen" 500 mg
D.t.d. №500 in tab.
S. По 1 табл. 2 рази на день
Фармакологічні властивості
Активний компонент Ацетамінофену – парацетамол, анальгетик-антипіретик, що має аналгезуючу, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу Pg (простагландинів) та зниженням збудливості центру терморегуляції гіпоталамуса.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, з великою кількістю рідини, через 1-2 год після прийому їжі (прийом одразу після їжі призводить до затримки настання дії).
Дорослим і підліткам старше 12 років (маса тіла більше 40 кг) разова доза - 500 мг; максимальна разова доза - 1 г. Кратність призначення - до 4 разів на добу. Максимальна добова доза - 4 г; максимальна тривалість лікування - 5-7 днів. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок, з синдромом Жильбера, у літніх хворих добова доза повинна бути зменшена і збільшений інтервал між прийомами.
Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря - 3 дні (при прийомі як жарознижувального ЛЗ) і 5 днів (як анальгезуючого).
Ректально. Дорослим - по 500 мг 1-4 рази на добу; максимальна разова доза - 1 г; максимальна добова доза - 4 г.
Дорослим і підліткам старше 12 років (маса тіла більше 40 кг) разова доза - 500 мг; максимальна разова доза - 1 г. Кратність призначення - до 4 разів на добу. Максимальна добова доза - 4 г; максимальна тривалість лікування - 5-7 днів. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок, з синдромом Жильбера, у літніх хворих добова доза повинна бути зменшена і збільшений інтервал між прийомами.
Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря - 3 дні (при прийомі як жарознижувального ЛЗ) і 5 днів (як анальгезуючого).
Ректально. Дорослим - по 500 мг 1-4 рази на добу; максимальна разова доза - 1 г; максимальна добова доза - 4 г.
Для дітей:
Діти, внутрішньо: максимальна добова доза для дітей до 6 міс (до 7 кг) - 350 мг, до 1 року (до 10 кг) - 500 мг, до 3 років (до 15 кг) - 750 мг, до 6 років (до 22 кг) - 1 г, до 9 років (до 30 кг) - 1.5 г, до 12 років (до 40 кг) - 2 г. У вигляді суспензії: дітям 6-12 років - по 10-20 мл (в 5 мл - 120 мг), 1-6 років - 5-10 мл, 3-12 міс - 2.5-5 мл. Доза для дітей у віці від 1 до 3 міс визначається індивідуально. Кратність призначення - 4 рази на добу; інтервал між кожним прийомом - не менше 4 год
Ректально
Дітям 12-15 років - 250-300 мг 3-4 рази на добу; 8-12 років - по 250-300 мг 3 рази на добу; 6-8 років - по 250-300 мг 2-3 рази на добу; 4-6 років - по 150 мг 3-4 рази на добу; 2-4 років - по 150 мг 2-3 рази на добу; 1-2 років - по 80 мг 3-4 рази на добу; від 6 міс до 1 року - по 80 мг 2-3 рази на добу; від 3 міс до 6 міс - по 80 мг 2 рази на добу.
Ректально
Дітям 12-15 років - 250-300 мг 3-4 рази на добу; 8-12 років - по 250-300 мг 3 рази на добу; 6-8 років - по 250-300 мг 2-3 рази на добу; 4-6 років - по 150 мг 3-4 рази на добу; 2-4 років - по 150 мг 2-3 рази на добу; 1-2 років - по 80 мг 3-4 рази на добу; від 6 міс до 1 року - по 80 мг 2-3 рази на добу; від 3 міс до 6 міс - по 80 мг 2 рази на добу.
Показання
- Мігрень;
- Травми;
- Дисменорея;
- Невралгія;
- Зубний і головний біль;
- Міалгія;
- Артралгія.
Також Ацетамінофен застосовують при інфекційних і запальних захворюваннях, що супроводжуються лихоманковими станами.
- Травми;
- Дисменорея;
- Невралгія;
- Зубний і головний біль;
- Міалгія;
- Артралгія.
Також Ацетамінофен застосовують при інфекційних і запальних захворюваннях, що супроводжуються лихоманковими станами.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до парацетамолу, печінкова і ниркова недостатність.
- При використанні ректальних супозиторіїв протипоказаннями є запальні захворювання слизової прямої кишки.
- При використанні ректальних супозиторіїв протипоказаннями є запальні захворювання слизової прямої кишки.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
З боку шкірних покривів: шкірний свербіж, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай еритематозна, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації.
З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, підвищення активності "печінкових" ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у великих дозах - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) - нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Передозування. Симптоми (гостре передозування розвивається через 6-14 год після прийому парацетамолу, хронічне - через 2-4 доби після перевищення дози) гострого передозування: порушення функції ШКТ (діарея, зниження апетиту, нудота і блювота, дискомфорт в черевній порожнині і/або біль в животі), підвищене потовиділення.
Симптоми хронічного передозування: розвивається гепатотоксичний ефект, що характеризується загальними симптомами (біль, слабкість, адинамія, підвищене потовиділення) і специфічними, що характеризують ураження печінки. В результаті може розвиватися гепатонекроз. Гепатотоксичний ефект парацетамолу може ускладнюватися розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення ЦНС, ступор), судоми, пригнічення дихання, кома, набряк мозку, гіпокоагуляція, розвиток ДВЗ-синдрому, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, аритмія, колапс. Рідко порушення функції печінки розвивається блискавично і може ускладнюватися нирковою недостатністю (нирковий тубулярний некроз).
Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіонін через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну - через 12 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.
З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації.
З боку травної системи: нудота, біль в епігастрії, підвищення активності "печінкових" ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у великих дозах - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) - нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Передозування. Симптоми (гостре передозування розвивається через 6-14 год після прийому парацетамолу, хронічне - через 2-4 доби після перевищення дози) гострого передозування: порушення функції ШКТ (діарея, зниження апетиту, нудота і блювота, дискомфорт в черевній порожнині і/або біль в животі), підвищене потовиділення.
Симптоми хронічного передозування: розвивається гепатотоксичний ефект, що характеризується загальними симптомами (біль, слабкість, адинамія, підвищене потовиділення) і специфічними, що характеризують ураження печінки. В результаті може розвиватися гепатонекроз. Гепатотоксичний ефект парацетамолу може ускладнюватися розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення ЦНС, ступор), судоми, пригнічення дихання, кома, набряк мозку, гіпокоагуляція, розвиток ДВЗ-синдрому, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, аритмія, колапс. Рідко порушення функції печінки розвивається блискавично і може ускладнюватися нирковою недостатністю (нирковий тубулярний некроз).
Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіонін через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну - через 12 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Ацетамінофен випускається у вигляді таблеток, капсул, сиропу, шипучого порошку для приготування розчину, суспензій, розчину для інфузій і ректальних супозиторіїв.
