Аккупро

Гіпотензивне.

Антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ.

АПФ каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію і підвищує тонус судин, в т.ч. за рахунок стимуляції продукції альдостерону корою наднирників. Хінаприл конкурентно інгібує активність АПФ і знижує вазопресорну активність і вироблення альдостерону. Усунення негативного впливу ангіотензину II на секрецію реніну за механізмом зворотного зв'язку призводить до збільшення активності реніну плазми крові. При цьому зниження АТ супроводжується зменшенням ОПСС і опору ниркових судин, тоді як зміни ЧСС, серцевого викиду, ниркового кровотоку, швидкості клубочкової фільтрації і фільтраційної фракції незначні або відсутні.

Хінаприл підвищує толерантність до фізичного навантаження. При тривалому застосуванні сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у пацієнтів з артеріальною гіпертензією; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Посилює коронарний і нирковий кровотік. Знижує агрегацію тромбоцитів.

Після прийому одноразової дози антигіпертензивна дія розвивається через 1 год, досягає максимуму через 2-4 год. Тривалість дії залежить від величини прийнятої дози (до 24 год). Клінічно виражений ефект розвивається через кілька тижнів після початку терапії.

Всмоктування, розподіл, метаболізм

Після прийому внутрішньо Cmax хінаприлу в плазмі крові досягається протягом 1 год, хінаприлату - протягом 2 год. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але може збільшити час досягнення максимальної концентрації (жирна їжа може зменшити всмоктування препарату). З урахуванням виведення хінаприлу і його метаболітів нирками ступінь абсорбції препарату становить близько 60%.

Під дією печінкових ферментів хінаприл швидко метаболізується шляхом відщеплення ефірної групи до хінаприлату (основний метаболіт - двоосновна кислота хінаприлу), який є потужним інгібітором АПФ. Близько 38% від прийнятої внутрішньо дози хінаприлу циркулює в плазмі крові у вигляді хінаприлату.

Приблизно 97% хінаприлу або хінаприлату циркулює в плазмі крові у зв'язаному з білками вигляді. Хінаприл і його метаболіти не проникають через ГЕБ.

Виведення

Виводиться головним чином з сечею - 61% (56% у вигляді хінаприлу і хінаприлату), а також через кишечник - 37%. T1/2 хінаприлу з плазми крові становить близько 1-2 год, хінаприлату - 3 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів з нирковою недостатністю T1/2 хінаприлату збільшується в міру зниження КК.

Виведення хінаприлату знижується також у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) і тісно корелює з порушеннями функції нирок, однак в цілому відмінностей в ефективності і безпеці лікування пацієнтів похилого і більш молодого віку не виявлено.

У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки концентрація хінаприлату знижується за рахунок порушення деетерифікації хінаприлу.

Для дорослих:

- артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або в комбінації з тіазидними діуретиками і бета-адреноблокаторами);
- хронічна серцева недостатність (в комбінації з діуретиками і/або серцевими глікозидами).

- ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, спадковий і/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- дитячий і підлітковий вік до 18 років;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- дефіцит лактази, непереносимість лактози і синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
- одночасне застосування з аліскіреном і аліскіренвмісними препаратами, з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з іншими препаратами, що інгібують РААС (подвійна блокада РААС), у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней (діабетична нефропатія), з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2), з гіперкаліємією (більше 5 ммоль/л), з хронічною серцевою недостатністю і артеріальною гіпертензією;
- підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з симптоматичною артеріальною гіпотензією, раніше приймавшим діуретики і дотримуючим дієту з обмеженням споживання солі; при важкій серцевій недостатності у пацієнтів з високим ризиком вираженої артеріальної гіпотензії; при зниженні об'єму ОЦК (в т.ч. при блювоті або діареї); при гіперкаліємії; пригніченні кістковомозкового кровотворення; при аортальному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, мітральному стенозі; при недостатності мозкового кровообігу, ІХС, коронарній недостатності (різке зниження АТ на фоні терапії інгібіторами АПФ може погіршити перебіг цих захворювань); стані після трансплантації нирок, при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки; при порушенні функції нирок; у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 10 мл/хв), оскільки даних про застосування Аккупро у таких пацієнтів недостатньо; при важких аутоімунних системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. СКВ, склеродермія); при порушенні функції печінки (особливо при одночасному застосуванні з діуретиком); при комбінованій терапії з калійзберігаючим діуретиком; при цукровому діабеті; обширних хірургічних втручаннях і проведенні загальної анестезії; при одночасному прийомі інших гіпотензивних засобів, а також інгібіторів ферментів mTOR і ДПП-4.

При лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки ангіоневротичного набряку в області голови і шиї, в т.ч. і у 0.1% пацієнтів, які отримували Аккупро. При появі гортанного свисту або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або голосових складок необхідно негайно припинити лікування препаратом Аккупро. Пацієнту необхідно призначити адекватне лікування і спостерігати його до купірування набряку. Для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк з залученням гортані може призвести до летального результату. Якщо набряк язика, голосових складок або гортані загрожує розвитком обструкції дихальних шляхів, необхідна невідкладна терапія, що включає в себе п/к введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл).

При лікуванні інгібіторами АПФ описані також випадки ангіоневротичного набряку кишечника. У пацієнтів відзначали біль у животі (з/без нудоти і блювоти); в деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і нормальним рівнем С1-естерази. Діагноз встановлювали за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем в області живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

У пацієнтів, у яких в анамнезі відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібітора АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при лікуванні препаратом цієї групи.

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих, можуть розвинутися анафілактичні реакції, що загрожують життю. У таких пацієнтів вдавалося уникнути зазначених реакцій шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, однак вони розвивалися знову після випадкового прийому препаратів.

Анафілактичні реакції при лікуванні інгібіторами АПФ можуть також розвинутися у пацієнтів, яким одночасно проводився аферез ЛПНП за допомогою декстран сульфату або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, таких як поліакрилнітрилові. Тому подібних комбінацій слід уникати, застосовуючи або інші антигіпертензивні препарати, або альтернативні мембрани для гемодіалізу.

Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко зустрічається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які отримують Аккупро, однак вона є можливим ускладненням терапії інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, при дотриманні дієти з обмеженим споживанням кухонної солі, проведенні гемодіалізу. При появі симптоматичної артеріальної гіпотензії слід укласти пацієнта, і при необхідності почати в/в інфузію 0.9% розчину натрію хлориду. Перехідна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, однак в подібних випадках слід знизити дозу або оцінити доцільність одночасної терапії з діуретиками.

Інші причини зниження ОЦК, такі як блювота або діарея, також можуть призвести до вираженого зниження АТ. У подібних випадках пацієнтам слід звернутися до лікаря.

У пацієнтів, які отримують діуретики, призначення Аккупро може призвести до розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Таким пацієнтам доцільно тимчасово припинити прийом діуретика за 2-3 дні до початку лікування препаратом Аккупро (крім пацієнтів зі злоякісною або важко піддається лікуванню артеріальною гіпертензією). Якщо монотерапія хінаприлом не дає достатнього антигіпертензивного ефекту, то лікування діуретиком слід відновити. Якщо відмінити діуретик неможливо, то Аккупро призначають у низькій початковій дозі.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у яких підвищений ризик вираженої артеріальної гіпотензії, лікування препаратом Аккупро слід починати з рекомендованої дози під ретельним контролем лікаря; пацієнтів необхідно спостерігати протягом перших 2 тижнів лікування, а також у всіх випадках, коли підвищується доза Аккупро.

Лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією в рідкісних випадках супроводжувалося агранулоцитозом, який частіше зустрічався у пацієнтів з порушеннями функції нирок і захворюваннями сполучної тканини. При лікуванні препаратом Аккупро® агранулоцитоз розвивався рідко. При використанні цього препарату (як і інших інгібіторів АПФ) у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини і/або захворюванням нирок слід контролювати число лейкоцитів у крові.

У сприйнятливих пацієнтів пригнічення РААС може призвести до порушення функції нирок. У пацієнтів з важкою хронічною серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ, включаючи хінаприл, може супроводжуватися олігурією і/або наростаючою азотемією і, в рідкісних випадках, гострою нирковою недостатністю і/або летальним результатом.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або аліскірена може призводити до подвійної блокади активності РААС. Цей ефект може проявлятися зниженням АТ, гіперкаліємією і змінами в функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) в порівнянні з монотерапією. Слід ретельно контролювати АТ, функцію нирок і вміст електролітів у плазмі крові у пацієнтів, які приймають препарат Аккупро® і інші препарати, що впливають на РААС. Слід уникати одночасного застосування PAAC-активних засобів і хінаприлу. При необхідності застосування цієї комбінації слід в кожному індивідуальному випадку оцінювати відношення очікуваної користі до можливого ризику застосування комбінації і регулярно контролювати функцію нирок і вміст калію.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або артеріальною гіпертензією, які мають односторонній або двосторонній стеноз ниркової артерії, при лікуванні інгібіторами АПФ в деяких випадках спостерігали підвищення вмісту азоту сечовини в крові і сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними і зникали після відміни інгібітора АПФ і/або діуретика. У подібних випадках протягом перших кількох тижнів лікування слід контролювати функцію нирок.

T1/2 хінаприлу збільшується в міру зниження КК. Пацієнтам з КК <60 мл/хв хінаприл слід призначати в більш низькій початковій дозі. У таких пацієнтів дозу препарату слід поступово збільшувати з урахуванням терапевтичного ефекту під контролем функції нирок, хоча в клінічних дослідженнях не було відзначено подальшого погіршення функції нирок при лікуванні препаратом.

Аккупро в комбінації з діуретиком слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть викликати розвиток печінкової коми.

Інгібітори АПФ, включаючи хінаприл, можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові.

Аккупро може зменшити гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками при одночасному застосуванні. Застосування препарату Аккупро в складі комбінованої терапії з калійзберігаючим діуретиком не вивчалося. З огляду на ризик подальшого збільшення вмісту калію в сироватці крові, комбіновану терапію з калійзберігаючим діуретиком слід проводити з обережністю, під контролем вмісту калію в сироватці крові.

Пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися більш ретельне спостереження і корекція дози гіпоглікемічних препаратів для прийому всередину і інсуліну, особливо під час першого місяця терапії інгібітором АПФ, включаючи хінаприл.

При лікуванні інгібіторами АПФ, включаючи хінаприл, відзначали розвиток кашлю. У типовому випадку він є непродуктивним, стійким і проходить після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід враховувати його можливий зв'язок із застосуванням інгібіторів АПФ.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

При появі будь-яких симптомів інфекції (наприклад, гострого тонзиліту, лихоманки) пацієнту слід негайно звернутися до лікаря, оскільки вони можуть бути проявом нейтропенії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

При застосуванні препарату Аккупро слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, особливо на початку лікування.

Побічні реакції при застосуванні Аккупро зазвичай є слабо вираженими і перехідними. Найчастіше відзначаються головний біль (7.2%), запаморочення (5.5%), кашель (3.9%), підвищена втомлюваність (3.5%), риніт (3.2%), нудота і/або блювота (2.8%), міалгія (2.2%). Слід зазначити, що в типовому випадку кашель є непродуктивним, стійким і проходить після припинення лікування.

Частота випадків відміни препарату Аккупро в результаті прояву побічних реакцій спостерігалася в 5.3% випадків.

Побічні реакції розподілені по системах органів і частоті виникнення (класифікація ВООЗ): дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10 000 до

Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення, слабкість, порушення зору.

Лікування: симптоматичне. Пацієнту слід прийняти горизонтальне положення, доцільно проведення в/в інфузії 0,9% розчину натрію хлориду (з метою збільшення ОЦК).

Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Тетрациклін та інші препарати, що взаємодіють з магнієм

Одночасне застосування тетрацикліну з хінаприлом супроводжувалося зниженням всмоктування тетрацикліну приблизно на 28-37% за рахунок наявності магнію карбонату як допоміжного компонента препарату. При одночасному призначенні хінаприлу і тетрацикліну слід враховувати можливість подібної взаємодії.

Препарати літію

У пацієнтів, які одночасно отримували препарати літію та інгібітори АПФ, спостерігали підвищення концентрації літію в сироватці крові і ознаки інтоксикації літієм за рахунок посилення виведення натрію. Призначати зазначені препарати одночасно слід обережно; при лікуванні показано регулярне визначення вмісту літію в сироватці крові. Одночасний прийом діуретика може посилити ризик інтоксикації літієм.

Діуретики

При одночасному застосуванні хінаприлу з діуретиками відзначається посилення антигіпертензивної дії.

Препарати, що підвищують вміст калію в сироватці крові

Якщо пацієнту, який отримує хінаприл, показані калійзберігаючі діуретики (наприклад, спиронолактон, тріамтерен або амілорид), препарати калію і замінники солі, що містять калій, то застосовувати їх слід обережно під контролем вмісту калію в сироватці крові.

Гіпоглікемічні препарати для прийому всередину і інсулін

Терапія інгібіторами АПФ іноді супроводжується розвитком гіпоглікемії у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, отримують інсулін або гіпоглікемічні препарати для прийому всередину. Хінаприл посилює ефект гіпоглікемічних препаратів для прийому всередину і інсуліну.

Інші препарати

Ознак клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії хінаприлу з пропранололом, гідрохлоротіазидом, дигоксином або циметидином не виявлено. Застосування хінаприлу 2 рази/добу суттєво не відображалося на антикоагулянтному ефекті варфарину при одноразовому його застосуванні (оцінювали на підставі протромбінового часу).

При одночасному багаторазовому застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг з хінаприлом в дозі 80 мг не відзначалося значних змін в рівноважних фармакокінетичних параметрах аторвастатину.

Хінаприл збільшує ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними препаратами, імунодепресантами, прокаїнамідом.

Гіпотензивні препарати, наркотичні анальгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію хінаприлу.

Естрогени, НПЗП (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2) послаблюють антигіпертензивний ефект хінаприлу внаслідок затримки рідини.

Крім того, у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів зі зниженим ОЦК (включаючи пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушеною функцією нирок, одночасне застосування НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) з інгібіторами АПФ, в т.ч. з хінаприлом, може призводити до порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Слід регулярно контролювати стан функції нирок у пацієнтів, які отримують одночасно НПЗП і хінаприл.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або аліскірена може призводити до подвійної блокади активності РААС. Цей ефект може проявлятися зниженням АТ, гіперкаліємією і змінами в функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) в порівнянні з монотерапією.

Не слід одночасно застосовувати хінаприл з аліскіреном і аліскіренвмісними препаратами, з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з іншими препаратами, що інгібують РААС (подвійна блокада РААС) у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней (діабетична нефропатія), у пацієнтів з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2), у пацієнтів з гіперкаліємією (більше 5 ммоль/л), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і артеріальною гіпертензією.

Лікарські препарати, що викликають пригнічення функції кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії і/або агранулоцитозу.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і препаратів золота (натрію ауротіомалат, в/в) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювоту і зниження АТ.

Пацієнти, які одночасно отримують терапію інгібіторами ферментів mTOR (наприклад, темсиролімус) або інгібіторами ДПП-4 (гліптини) або естрамустином можуть бути піддані більшому ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів з препаратом Аккупро.

Етанол (напої, що містять алкоголь)

Етанол посилює антигіпертензивну дію хінаприлу.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг і 40 мг.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг:
10 таблеток у блістері з алюміній - ПА/алюміній/Г1ВХ фольги, 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого розкриття або без нього.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг:
10 таблеток у блістері з алюміній - ПА/алюміній/ПВХ фольги, 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого розкриття або без нього.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 20 мг:
10 таблеток у блістері з алюміній - ПА/алюміній/ПВХ фольги, 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого розкриття або без нього.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 40 мг:
6 таблеток у блістері з алюміній - ПА/алюміній/ПВХ фольги, 5 блістерів разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого розкриття або без нього.