Алексан
Alexan
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цитозар, Цитарабін, Цитастадин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Sol. "Alexan" 500 mg/10 ml
D.t.d. № 5 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 1 раз на день
D.t.d. № 5 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Протипухлинний препарат. Належить до групи антиметаболітів піримідинового обміну і є S-фазоспецифічним препаратом. Гальмує синтез ДНК. В результаті фосфорилювання перетворюється в арабінозил цитозинтрифосфат (Ара-ЦТФ), який конкурентно інгібує ДНК-полімеразу. Крім того, є дані, що синтез ДНК інгібується також за рахунок вбудовування цитарабіну в молекулу ДНК і РНК.
Можливий розвиток резистентності до цитарабіну пов'язаний з інгібуванням мембранного транспорту, дефіцитом фосфорилюючих ферментів, підвищеною активністю інактивуючих ферментів, зниженим спорідненням ДНК-полімерази або підвищеним пулом дезокси-ЦТФ. Цитотоксична дія досягається при створенні постійних високих внутрішньоклітинних концентрацій Ара-ЦТФ.
Можливий розвиток резистентності до цитарабіну пов'язаний з інгібуванням мембранного транспорту, дефіцитом фосфорилюючих ферментів, підвищеною активністю інактивуючих ферментів, зниженим спорідненням ДНК-полімерази або підвищеним пулом дезокси-ЦТФ. Цитотоксична дія досягається при створенні постійних високих внутрішньоклітинних концентрацій Ара-ЦТФ.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в струминно або крапельно, п/к, в/м (зазвичай застосовується тільки для підтримки ремісії), інтратекально. При використанні різних режимів хіміотерапії варіюють схеми і методи застосування.
Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Середня добова доза — 100–200 мг/м2. Хворим похилого віку або з пониженими резервами кровотворення — 50–70 мг/м2.
Індукція ремісії при гострих лейкозах: у комбінації з іншими протипухлинними препаратами — по 100 мг/м2/добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів. Всього — 4–7 лікувальних курсів. Інтервал між курсами — не менше 14 днів.
Високодозна терапія: при лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних лейкозів і рецидивів проводиться з використанням цитарабіну в дозі 2–3 г/м2 у вигляді в/в інфузії тривалістю 1–3 год, з 12-годинним інтервалом протягом 2–6 днів, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
Інтратекальна терапія: при гострому лейкозі доза цитарабіну становить 5–75 мг/м2. Частота введення — від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в 4 дні. Найчастіше цитарабін призначають по 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації показників, за чим слідує ще одне додаткове введення. Дозування і інтервали між введенням препарату залежать від клінічної ситуації.
У зв'язку з тим, що дози і режим введення Алексана залежать від спеціально розроблених схем поліхіміотерапії, в кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури.
При нирковій і печінковій недостатності, якщо застосовуються звичайні дозування, знижувати дозу препарату необхідності немає. Якщо проводиться терапія високими дозами, при їх виборі слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.
Приготування розчину для інфузій: Алексан у необхідній дозі розбавляють у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл.
Для перфузії Алексан може застосовуватися в нерозбавленому вигляді.
Для інтратекального, люмбального і інтравентрикулярного введення можна використовувати оригінальний розчин. Рекомендується спочатку відібрати 5–8 мл спинномозкової рідини, змішати її з розчином для ін'єкції в шприці, а потім отриманий розчин повільно ввести назад. Використання цього шляху введення не пов'язане з ризиком системної токсичної дії.
Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Середня добова доза — 100–200 мг/м2. Хворим похилого віку або з пониженими резервами кровотворення — 50–70 мг/м2.
Індукція ремісії при гострих лейкозах: у комбінації з іншими протипухлинними препаратами — по 100 мг/м2/добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів. Всього — 4–7 лікувальних курсів. Інтервал між курсами — не менше 14 днів.
Високодозна терапія: при лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних лейкозів і рецидивів проводиться з використанням цитарабіну в дозі 2–3 г/м2 у вигляді в/в інфузії тривалістю 1–3 год, з 12-годинним інтервалом протягом 2–6 днів, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
Інтратекальна терапія: при гострому лейкозі доза цитарабіну становить 5–75 мг/м2. Частота введення — від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в 4 дні. Найчастіше цитарабін призначають по 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації показників, за чим слідує ще одне додаткове введення. Дозування і інтервали між введенням препарату залежать від клінічної ситуації.
У зв'язку з тим, що дози і режим введення Алексана залежать від спеціально розроблених схем поліхіміотерапії, в кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури.
При нирковій і печінковій недостатності, якщо застосовуються звичайні дозування, знижувати дозу препарату необхідності немає. Якщо проводиться терапія високими дозами, при їх виборі слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.
Приготування розчину для інфузій: Алексан у необхідній дозі розбавляють у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл.
Для перфузії Алексан може застосовуватися в нерозбавленому вигляді.
Для інтратекального, люмбального і інтравентрикулярного введення можна використовувати оригінальний розчин. Рекомендується спочатку відібрати 5–8 мл спинномозкової рідини, змішати її з розчином для ін'єкції в шприці, а потім отриманий розчин повільно ввести назад. Використання цього шляху введення не пов'язане з ризиком системної токсичної дії.
Показання
- гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз (індукція ремісії та як підтримуюча терапія);
- профілактика і лікування нейролейкозу (інтратекальне введення при монотерапії та в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами);
- неходжкінські лімфоми (лікування);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі (лікування).
Високодозна цитарабінова терапія:
- рефрактерні до терапії неходжкінські лімфоми;
- рефрактерний до терапії гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз, в т.ч. варіанти з несприятливим прогнозом;
- рецидив гострого лейкозу;
- вторинний лейкоз після попередньої хіміо- та/або променевої терапії;
- маніфестний лейкоз після трансформації прелейкозу;
- гострий нелімфобластний лейкоз у пацієнтів віком молодше 60 років (для консолідації ремісії);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі.
- профілактика і лікування нейролейкозу (інтратекальне введення при монотерапії та в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами);
- неходжкінські лімфоми (лікування);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі (лікування).
Високодозна цитарабінова терапія:
- рефрактерні до терапії неходжкінські лімфоми;
- рефрактерний до терапії гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз, в т.ч. варіанти з несприятливим прогнозом;
- рецидив гострого лейкозу;
- вторинний лейкоз після попередньої хіміо- та/або променевої терапії;
- маніфестний лейкоз після трансформації прелейкозу;
- гострий нелімфобластний лейкоз у пацієнтів віком молодше 60 років (для консолідації ремісії);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі.
Протипоказання
- підвищена чутливість до цитарабіну та інших компонентів препарату;
- анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія не онкологічної етіології (в т.ч. аплазія кісткового мозку); за винятком випадків, коли застосування необхідне «за життєвими» показаннями.
- вагітність і період грудного вигодовування.
З обережністю
слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
- анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія не онкологічної етіології (в т.ч. аплазія кісткового мозку); за винятком випадків, коли застосування необхідне «за життєвими» показаннями.
- вагітність і період грудного вигодовування.
З обережністю
слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія. Зниження числа лейкоцитів має двофазний характер, при цьому перше максимальне зниження досягається до 7-9 дня. Потім слідує короткочасне підвищення з максимумом на 12-й день. При другому і більш глибокому зниженні мінімальне число лейкоцитів відзначається в 15-24 дні. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає. Зниження числа тромбоцитів відзначається до 5 дня, мінімум відзначається між 12-15 днями. У наступні 10 днів відзначається швидке збільшення кількості тромбоцитів до вихідного рівня. Ступінь тяжкості цих реакцій залежить від дози і схеми введення.
З боку травної системи: нудота, блювання, втрата апетиту, болі в животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШКТ (в т.ч. ротова порожнина, пряма кишка, рідше - стравохід). Нудота і блювання найчастіше виникають після швидкого в/в введення. При високодозній терапії (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть мати важкий характер, можливо розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматозу кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку печінки і підшлункової залози: порушення функції печінки, жовтяниця. При високодозній терапії - порушення функції печінки з гіпербілірубінемією, сепсис, абсцес печінки. Повідомлялося також про окремі випадки розвитку тромбозу печінкових вен (синдром Бадда-Кіарі), а також панкреатиту при проведенні високодозної терапії в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
З боку нервової системи: неврит, нейротоксичність, головний біль, запаморочення. Порушення з боку ЦНС в основному відзначаються при проведенні високодозної терапії (переважно виявляються розлади функції головного мозку і мозочка) - ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості, зміни особистості, сонливість, кома. Порушення з боку ЦНС мають зворотний характер. Також повідомлялося про випадки периферичної моторної і сенсорної невропатії і пізнього прогресуючого висхідного паралічу. В окремих випадках після інтратекального введення відзначалися нудота, блювання, запаморочення, лихоманка, можливо пов'язані з проведенням люмбальної пункції. Також може проявлятися кумулятивна нейротоксичність, особливо при коротких інтервалах між введеннями доз. При інтратекальному введенні препарату були описані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, параплегії і сліпоти.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, виражене сльозотеча), кератит; при високодозній терапії - зворотний виразковий кератит, геморагічний кон'юнктивіт, розлади зору.
З боку кістково-м'язової системи: при високодозній терапії - міалгії і/або артралгії в області шиї і нижніх кінцівок. Описаний одиничний випадок рабдоміолізу.
З боку дихальної системи: біль у горлі, задишка, пневмонія, дифузний інтерстиціальний пневмоніт (при застосуванні в середніх дозах 1 г/м2), прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легень і кардіомегалії з можливим летальним результатом (при застосуванні високодозної терапії).
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія (в т.ч. фатальна при використанні цитарабіну у високих дозах в комбінації з циклофосфамідом), перикардит, транзиторна аритмія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, затримка сечі, гіперурикемія або уратна нефропатія.
Дерматологічні реакції: свербіж, макуло-папульозний або уртикарний висип, поява пігментних плям на шкірі, виразка шкіри, алопеція; рідко - важкий шкірний висип, що призводить до десквамації.
Алергічні реакції: кропив'янка, анафілаксія, набряк.
Місцеві реакції: запалення підшкірно-жирової клітковини в місці ін'єкції.
Інфекційні ускладнення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або викликані сапрофітною флорою інфекції будь-якої локалізації (в т.ч. сепсис), зазвичай легкої або середньої тяжкості, але можуть бути важкими і іноді фатальними (їх розвиток обумовлено зниженням імунітету).
Інші: лихоманка, тромбофлебіт; в окремих випадках - синдром неадекватної продукції АДГ.
Через 6-12 год після введення препарату Алексан може розвиватися цитарабіновий синдром: лихоманка, болі в м'язах, болі в кістках, іноді болі в області грудної клітки, плямисто-папульозний висип, кон'юнктивіт, нездужання (встановлена ефективність ГКС).
З боку травної системи: нудота, блювання, втрата апетиту, болі в животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШКТ (в т.ч. ротова порожнина, пряма кишка, рідше - стравохід). Нудота і блювання найчастіше виникають після швидкого в/в введення. При високодозній терапії (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть мати важкий характер, можливо розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматозу кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку печінки і підшлункової залози: порушення функції печінки, жовтяниця. При високодозній терапії - порушення функції печінки з гіпербілірубінемією, сепсис, абсцес печінки. Повідомлялося також про окремі випадки розвитку тромбозу печінкових вен (синдром Бадда-Кіарі), а також панкреатиту при проведенні високодозної терапії в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
З боку нервової системи: неврит, нейротоксичність, головний біль, запаморочення. Порушення з боку ЦНС в основному відзначаються при проведенні високодозної терапії (переважно виявляються розлади функції головного мозку і мозочка) - ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості, зміни особистості, сонливість, кома. Порушення з боку ЦНС мають зворотний характер. Також повідомлялося про випадки периферичної моторної і сенсорної невропатії і пізнього прогресуючого висхідного паралічу. В окремих випадках після інтратекального введення відзначалися нудота, блювання, запаморочення, лихоманка, можливо пов'язані з проведенням люмбальної пункції. Також може проявлятися кумулятивна нейротоксичність, особливо при коротких інтервалах між введеннями доз. При інтратекальному введенні препарату були описані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, параплегії і сліпоти.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, виражене сльозотеча), кератит; при високодозній терапії - зворотний виразковий кератит, геморагічний кон'юнктивіт, розлади зору.
З боку кістково-м'язової системи: при високодозній терапії - міалгії і/або артралгії в області шиї і нижніх кінцівок. Описаний одиничний випадок рабдоміолізу.
З боку дихальної системи: біль у горлі, задишка, пневмонія, дифузний інтерстиціальний пневмоніт (при застосуванні в середніх дозах 1 г/м2), прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легень і кардіомегалії з можливим летальним результатом (при застосуванні високодозної терапії).
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія (в т.ч. фатальна при використанні цитарабіну у високих дозах в комбінації з циклофосфамідом), перикардит, транзиторна аритмія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, затримка сечі, гіперурикемія або уратна нефропатія.
Дерматологічні реакції: свербіж, макуло-папульозний або уртикарний висип, поява пігментних плям на шкірі, виразка шкіри, алопеція; рідко - важкий шкірний висип, що призводить до десквамації.
Алергічні реакції: кропив'янка, анафілаксія, набряк.
Місцеві реакції: запалення підшкірно-жирової клітковини в місці ін'єкції.
Інфекційні ускладнення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або викликані сапрофітною флорою інфекції будь-якої локалізації (в т.ч. сепсис), зазвичай легкої або середньої тяжкості, але можуть бути важкими і іноді фатальними (їх розвиток обумовлено зниженням імунітету).
Інші: лихоманка, тромбофлебіт; в окремих випадках - синдром неадекватної продукції АДГ.
Через 6-12 год після введення препарату Алексан може розвиватися цитарабіновий синдром: лихоманка, болі в м'язах, болі в кістках, іноді болі в області грудної клітки, плямисто-папульозний висип, кон'юнктивіт, нездужання (встановлена ефективність ГКС).
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій 20 мг/мл, 50 мг/мл
Первинна упаковка
По 5 мл (концентрація 20 мг/мл), 10 мл, 20 мл або 40 мл (концентрація 50 мг/мл) у флакони з безбарвного скла, закупорені пробкою з хлорбутилкаучуку, алюмінієвим ковпачком і закриті пластмасовою кришкою.
Вторинна упаковка
По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
Первинна упаковка
По 5 мл (концентрація 20 мг/мл), 10 мл, 20 мл або 40 мл (концентрація 50 мг/мл) у флакони з безбарвного скла, закупорені пробкою з хлорбутилкаучуку, алюмінієвим ковпачком і закриті пластмасовою кришкою.
Вторинна упаковка
По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
