Азаран

Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.

Цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії для парентерального введення. Діє бактерицидно, пригнічуючи синтез клітинної стінки бактерій. Ацетилює мембрано-зв'язані транспептидази, порушуючи таким чином перехресне зшивання пептидогліканів, необхідне для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Стійкий щодо β-лактамаз, продукуваних більшістю грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Активний щодо грампозитивних аеробних бактерій: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis; грамнегативних аеробних бактерій: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами резистентні), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp. (в т.ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marsescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в т.ч. Vibrio cholerae), Yersinia spp. (в т.ч. Yersinia enterocolitica), Pseudomonas aeruginosa (деякі штами); грамнегативних анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (в т.ч. деякі штами Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Fusobacterium spp. (крім Fusobacterium mortiferum і Fusobacterium varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

До препарату стійкі метицилінстійкі штами Staphylococcus spp., штами Enterococcus spp. (Enterococcus faecalis), Clostridium difficile, багато штамів Bacteroides spp. (продукують β-лактамази).

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно її збільшенню.

Всмоктування

Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л і досягається в межах 2-3 годин після введення.

Площа під кривою "концентрація в плазмі - час" після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%.

Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтриаксону в плазмі крові приблизно вдвічі нижчі, ніж після внутрішньовенного введення еквівалентної дози препарату.

Розподіл

Об'єм розподілу цефтриаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г цефтриаксон прекрасно проникає в тканини та рідини організму. Протягом більш ніж 24 годин його концентрації значно перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах і рідинах (включаючи легені, серце, жовчні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини та секрет передміхурової залози).

Зв'язування з білками

Цефтриаксон зворотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтриаксону в плазмі крові менше 100 мг/л. Частка зв'язаного з білком плазми крові цефтриаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичуване і становить близько 85% при значеннях концентрації 300 мг/л.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає через мозкові оболонки, найбільшою мірою при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтриаксону в плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом і лише 2% від концентрації в плазмі крові у пацієнтів з незапаленими мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після його внутрішньовенного введення. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях потрапляє в грудне молоко.

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється в неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться в незміненому вигляді нирками, а 40-50% - в незміненому вигляді кишечником.

Період напіввиведення цефтриаксону становить у дорослих близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Новонароджені, грудні діти та діти молодше 12 років

У новонароджених дітей період напіввиведення цефтриаксону збільшений порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтриаксону в плазмі крові може бути додатково підвищена завдяки низькій клубочковій фільтрації та особливостям зв'язування препарату з білками плазми крові.

У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених і дорослих.

Значення плазмового кліренсу та об'єму розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, грудних дітей та дітей молодше 12 років порівняно з такими у дорослих.

Порушення функції нирок або печінки

У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази) навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Незначне збільшення періоду напіввиведення цефтриаксону при нирковій недостатності може пояснюватися компенсаторним підвищенням нениркового кліренсу в результаті зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення нениркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. У таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також служить збільшення концентрації вільного цефтриаксону в плазмі крові, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на фоні збільшення об'єму розподілу.

Пацієнти старше 75 років

У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення в середньому в два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.

Для дорослих:

Для дітей:

Інфекції, викликані чутливими штамами зазначених мікроорганізмів:

- інфекції нижніх дихальних шляхів, викликані E.coli, H.influenzae, K.pneumoniae та іншими видами, Staph.aureus, Strep.pneumoniae та іншими видами (за винятком ентерококів);

- інфекції сечовивідних шляхів (ускладнені та неускладнені), викликані E.coli, Klebsiella spp, P.mirabilis та P.vulgaris;

- бактеріальний сепсис, викликаний E.coli, H.influenzae, K.pneumoniae, Staph.aureus, Strep.pneumoniae та іншими видами (за винятком ентерококів);

- інфекції шкіри, викликані K.pneumoniae та P.mirabilis, Staph.aureus, Strep.pneumoniae та іншими видами (за винятком ентерококів);

- інфекції кісток та суглобів, викликані Staph.aureus, Strep.pneumoniae та іншими видами (за винятком ентерококів);

- внутрішньочеревні інфекції, викликані E.coli та K.pneumoniae;

- менінгіт, викликаний H.influenzae, N.meningitidis та Strep.pneumoniae (цефтриаксон не слід застосовувати для лікування менінгіту, викликаного L.monocytogenes);

- неускладнена гонорея (шийка матки/уретра, глотка та пряма кишка), викликана N.gonorrhoeae (пеніциліназа- та непеніциліназопродукуючі штами).

- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- підвищена чутливість до інших цефалоспоринів, пеніцилінів та карбапенемів.

З обережністю призначають препарат при порушеннях функції печінки та/або нирок, недоношеним та новонародженим дітям з гіпербілірубінемією, при НЯК, а також при ентериті або коліті, пов'язаних із застосуванням антибактеріальних препаратів.

Препарат застосовується тільки в умовах стаціонару.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід регулярно контролювати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки та нирок.

У рідкісних випадках при УЗД жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни препарату (навіть якщо це явище супроводжується болями в правому підребер'ї, рекомендують продовжувати призначення антибіотика та проведення симптоматичного лікування).

При застосуванні препарату не можна вживати етанол, оскільки можливий розвиток дисульфірамоподібних ефектів (почервоніння обличчя, спастичні болі в животі та в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження АТ, тахікардія, задишка).

На фоні застосування Азарану особам похилого віку та ослабленим пацієнтам може знадобитися призначення вітаміну К.

Незважаючи на детальний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає негайної терапії: спочатку вводять в/в епінефрин, потім - ГКС.

Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринів, цефтриаксон здатний витісняти білірубін, зв'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому у новонароджених з гіпербілірубінемією і, особливо у недоношених новонароджених, застосування цефтриаксону вимагає ще більшої обережності.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення вмісту сечовини в крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія, циліндрурія, гематурія, олігурія, анурія).

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення смаку, метеоризм, стоматит, глосит, діарея або запор, псевдомембранозний ентероколіт, псевдохолелітіаз (сладж-синдром), дисбактеріоз, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ і ЩФ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофілія, гемолітична анемія.

З боку системи згортання крові: гіпокоагуляція, зниження вмісту плазмових факторів згортання крові (II, VII, IX, X), носова кровотеча, збільшення протромбінового часу.

Алергічні реакції: кропив'янка, висип, свербіж, лихоманка, озноб; рідко - бронхоспазм, набряки, еозинофілія, ексудативна багатоформна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, сироваткова хвороба.

Місцеві реакції: при в/в введенні - флебіти, болючість по ходу вени; при в/м введенні - болючість у місці введення.

Інші: суперінфекція (в т.ч. кандидоз).

Симптоми: ехоакустичні затемнення, що свідчать про осад у нирках, сформований преципітатом цефтриаксону кальцію в сечі, спостерігалися у одного пацієнта, який отримував цефтриаксон у дозі 10 г/добу (в 2,5 рази перевищуючи максимальну рекомендовану дозу). Інших випадків передозування цефтриаксону не відзначалося.

Лікування: відсутня інформація про симптоми або лікування передозування цефтриаксону. Надмірна концентрація цефтриаксону в сироватці крові не може бути знижена за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Лікування повинно бути симптоматичним.

Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізм щодо багатьох грамнегативних бактерій (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), препарати слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Цефтриаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗП, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч.

При одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.

При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками та іншими нефротоксичними препаратами зростає ризик нефротоксичної дії.

Препарат несумісний з етанолом.

Фармацевтична взаємодія

Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики (в т.ч. ванкоміцин і аміноглікозиди) та з розчинами, що містять флуконазол.

Цефтриаксон не можна змішувати з розчинами, що містять кальцій (в т.ч. з розчином Рінгера).

Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1000 мг.
По 1000 мг порошку у флакон з безбарвного скла, закупорений комбінованою кришкою з гуми, металу та пластику з контролем першого відкриття.
1, 10 або 50 флаконів з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.