Брустан

Знеболювальне, жарознижувальне.

Комбінований лікарський засіб, що містить ібупрофен (НПЗЗ) і парацетамол (анальгетик-антипіретик).

Ібупрофен
Механізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи НПЗЗ, обумовлений інгібуванням синтезу ПГ — медіаторів болю, запалення і гіпертермічної реакції. Незворотно блокує ЦОГ-1 і ЦОГ-2, внаслідок чого гальмує синтез ПГ. Надає швидке спрямоване знеболювальне, жарознижувальне і протизапальне дію. Ібупрофен зворотно інгібує агрегацію тромбоцитів.

Парацетамол
Незворотно блокує ЦОГ, переважно в ЦНС, впливаючи на центри болю і терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює практично повну відсутність значущого протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез ПГ в периферичних тканинах обумовлює відсутність негативного впливу на водно-сольовий обмін і слизову оболонку ШКТ.

Ібупрофен
Швидко всмоктується з ШКТ після перорального прийому. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) після прийому всередину - близько 1-2 години. Період напіввиведення (Т1/2) - 2±0,5 год. Ібупрофен характеризується активним зв'язуванням з білками плазми (90%). Відсутні докази накопичення при багаторазовому прийомі. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи в ній більш високі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується в активну S-форму. Метаболізм ібупрофену здійснюється в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів (гідроксильовані і карбоксильовані сполуки). Більше 90% виводиться нирками (в незміненому вигляді не більше 1%) і меншою мірою з жовчю, у вигляді метаболітів і їх кон'югатів.

Парацетамол
Швидко всмоктується з ШКТ, досягнення максимальної концентрації Тсmах відбувається протягом 0,5-2 години. Величина Сmах - 5-20 мкг/мл. Зв'язок з білками плазми - менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатні і глюкуронідні метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Досить рівномірно розподіляється в рідких середовищах організму. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Близько 90-95% парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) і цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих і деацетильованих метаболітів. Невелика частина парацетамолу гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміна, який знешкоджується шляхом зв'язування з сульфгідрильними групами глутатіону в печінці. Після передозування парацетамолу N-ацетил-n-бензохінон може накопичуватися і призводити до ураження печінки.

Період напіввиведення Т1/2 дорівнює 2-3 год.
У пацієнтів з цирозом печінки Т1/2 дещо збільшується.

У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу і збільшується Т1/2. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон'югатів (менше 5% - в незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу.
У дітей здатність до утворення кон'югатів з глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.

Для дорослих:

Для дітей:

- лихоманка при ГРЗ (гострі респіраторні захворювання), грип, поствакцинальні реакції, дитячі інфекції, інші інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються підвищенням температури тіла – як жарознижувальний засіб;

- больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості, включаючи мігрень, невралгії, болі при захворюваннях ЛОР-органів (горло, вуха), головний і зубний біль, люмбаго, міалгії, тендовагініт, фіброзит, артралгію (при ревматоїдному артриті, остеоартрозі, подагрі, спондилоартриті), болі при травмах опорно-рухового апарату і м'яких тканин (удари, розтягнення, вивихи, переломи), альгодисменорею, біль після операції – як знеболювальний засіб.

• Гіперчутливість до компонентів препарату (в тому числі до інших НПЗЗ);
• Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в тому числі в анамнезі);
• Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
• Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв);
• Прогресуючі захворювання нирок;
• Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоди виразкової хвороби або виразкової кровотечі);
• Запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) в фазі загострення;
• Гемофілія та інші порушення згортання крові (в тому числі коагулопатії), геморагічні діатези;
• Цереброваскулярна або інша кровотеча (в тому числі внутрішньочерепний крововилив);
• Період після проведення аортокоронарного шунтування;
• Підтверджена гіперкаліємія;
• Тяжка хронічна серцево-судинна недостатність (ХСН) (функціональний клас IV за класифікацією NYHA);
• Ураження зорового нерва;
• Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, а також з ацетилсаліциловою кислотою в дозі більше 75 мг/добу;
• Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
• Захворювання системи крові;
• Вагітність на терміні більше 20 тижнів;
• Період грудного вигодовування;
• дитячий вік до 18 років (для таблеток).
• дитячий вік до 2 років (для суспензії);

З обережністю:
Бронхіальна астма або алергічні захворювання в стадії загострення або в анамнезі (можливий розвиток бронхоспазму); ішемічна хвороба серця; хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; захворювання периферичних артерій; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; вірусний гепатит; ниркова недостатність, в тому числі при зневодненні (КК 30-60 мл/хв); нефротичний синдром; печінкова недостатність легкої і середньої тяжкості; доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жильбера. Дубіна-Джонсона і Ротора); цироз печінки з портальною гіпертензією; вітряна віспа; тяжкі соматичні захворювання; цукровий діабет; наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ; наявність інфекції Helicobacter pylori; гастрит; ентерит; коліт; виразковий коліт в анамнезі; одночасне застосування інших НПЗЗ, антикоагулянтів (в тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрела), пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в тому числі циталопраму. флуоксетину, пароксетину, сертраліну); аутоімунні захворювання (СКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) - підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність на терміні до 20 тижнів.

З обережністю: ІХС, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних ГКС (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрела), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), вірусний гепатит, печінкова і/або ниркова недостатність легкої або середньої тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жильбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією, нефротичний синдром.

Слід уникати одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол і/або НПЗЗ. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові і функціональний стан печінки.

При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники згортальної системи крові.

Слід уникати спільного прийому цієї комбінації з іншими НПЗЗ.
Щоб уникнути можливого пошкоджуючого дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь.

Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти в сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 год до дослідження).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія - нудота, блювота, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко - ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит; подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).

З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсичне ураження зорового нерва, нечітке зір або двоїння, скотома, амбліопія.

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, підвищення АТ, тахікардія.

З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична і апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.

З боку сечовидільної системи: алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви і повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Лабораторні показники: зниження концентрації глюкози в сироватці, зменшення гематокриту і гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Інші: посилення потовиділення.

При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки ШКТ, кровотечі (шлунково-кишкові, ясенні, маткові, гемороїдальні), порушення зору (порушення кольорового зору, скотома, амбліопія).

Симптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній області), загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, судоми, порушення серцевого ритму, зниження АТ, гострий панкреатит, кровотечі через 12–48 год (блювота кров'ю, гематурія), гіпоглікемія і аномалії метаболізму глюкози, збільшення ПВ і MHO. Передозування парацетамолу призводить до токсичного ураження нирок з розвитком нефронекрозу, гострої ниркової недостатності і порушення функції печінки, іноді призводить до некрозу печінки, з можливим розвитком печінкової недостатності, енцефалопатії, набряку головного мозку. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі 10 г парацетамолу і більше. Передозування ібупрофену призводить до порушень діяльності ЦНС — сонливості, іноді збудження, судом, дезорієнтації або коми. При підозрі на передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), прийом активованого вугілля, лужне пиття, форсований діурез, введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону — метіоніну через 8–9 год після передозування і N-ацетилцистеїну внутрішньо або в/в — через 12 год, призначення антацидних препаратів, гемодіаліз, симптоматична терапія (корекція КЩС, АТ). Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається в залежності від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому. При частих або тривалих судомах, викликаних передозуванням ібупрофену, показано в/в введення діазепаму або лоразепаму.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою ібупрофен знижує її протизапальну і антиагрегантну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують в якості антиагрегантного засобу малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому).

Поєднання з етанолом, ГКС підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ.

Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) і непрямих (похідні кумарину і індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину - підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень.

Ця комбінація посилює гіпоглікемічну дію інсуліну і пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.

Ослаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів і діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів).

Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію і метотрексату.

Кофеїн посилює анальгезуючу дію ібупрофену.

При одночасному застосуванні цієї комбінації з циклоспорином, препаратами золота підвищується нефротоксичність.

При одночасному застосуванні цієї комбінації з цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроєвою кислотою, плікаміцином збільшується частота розвитку гіпопротромбінемії.

Антациди і колестирамін знижують абсорбцію комбінації ібупрофен+парацетамол.

Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності комбінації ібупрофен+парацетамол.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 400 мг+325 мг.
По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги, покритої вінілхлоридною полімерною плівкою; 1 або 2 блістери в картонній пачці з інструкцією по застосуванню.

Суспензія для прийому внутрішньо, 100 мг+125 мг/5 мл.
По 60 мл або 100 мл препарату у флакон з темного скла з загвинчуваною кришкою.
1 флакон разом з інструкцією по застосуванню і мірним стаканчиком в картонну пачку.